Рішення № 8361489, 15.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.03.10 р.                     Справа № 21/120                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Татенко В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу, порушену:

за позовом: Закритого акціонерного товариства „Макіївкокс”, м. Макіївка

до відповідача 1: Державного підприємства „Донецька залізниця”, м. Донецьк

до відповідача 2: Орендного підприємства „Шахта ім. О.Ф. Засядько”, м. Донецьк

треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача:

1. - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс”, м. Донецьк;

2. - Корпорація „Міжрегіональний промисловий союз”, м. Донецьк

про стягнення 1’389,90 грн.

Суддя господарського суду Донецької області: Татенко В.М.

В засіданні суду брали участь представники:

від позивача: Буланий М.С. - довіреність

від відповідача 1.: Манерова Ю.В. – довіреність

від відповідача 2.: Сєдова Н.В. – довіреність

від третьої особи 1: Неізвестна О.Ю. – довіреність

від третьої особи 2. Неізвестна О.Ю. – довіреність

СУТЬ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство “Макіївкокс” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства „Донецька залізниця” (далі – «Залізниця») та Орендного підприємства „Шахта ім. О.Ф. Засядько” (далі – «Підприємство») про стягнення 1’389,90 грн. вартості нестачі вугільного концентрату у вагоні № 56875412, який перевозився за залізничною накладною № 51314190.

Рішенням від 01.09.2009р. господарського суду Донецької області по справі № 21/120, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду по даній справі від 13.10.2009р., позовні вимоги були задоволені частково у сумі 1’332,51грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.01.2010р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.10.2009р. та рішення господарського суду Донецької області від 01.09.2009р. по справі № 21/120 було скасовано і справа направлена на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Підставою скасування рішення господарського суду Донецької області від 01.09.2009р. та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 13.10.2009р. Вищим господарським судом України було:

по-перше, те, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги, що спірний вагон № 56875412 є власністю корпорації „МПС”, орендований ТОВ „Лемтранс”;

по-друге, не надано оцінки змісту акту про технічний стан вагону, не встановлено: чи могла утворитися зазначена у акті технічна несправність під час перевезення спірного вантажу;

по-третє, на думку ВГСУ, судами також не було враховано приписи статті 31 Статуту залізниць України в тій частині, що придатність рухомого складу для перевезення конкретного вантажу у комерційному відношенні визначається вантажовідправником, якщо завантаження здійснюється його засобами.

Позивач підтримав позовні вимоги, надав письмове пояснення, у якому наполягає, що технічна несправність спірного вагону виникла під час перевезення його залізницею, на підставі п. ”а” ст.111 Статуту залізниць України, у зв’язку з тим, що спірний вагон прибув у пошкодженому вагоні.

Залізниця проти позову заперечувала, надала письмове пояснення, в якому стверджує, що спірний вагон був відремонтований деповським ремонтом, структурним підрозділом Державного підприємства „Донецька залізниця”, на підставі укладеного між Державним підприємством „Донецька залізниця” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Лемтранс” договору про організацію перевезення вантажів у власному (орендованому) рухомому складі оператора. Факт виконання та приймання робіт Замовником – ТОВ „Лемтранс” підтверджено актом приймання-здавання відремонтованих вагонів, який підписаний сторонами без зауваження; відповідальність Державного підприємства „Донецька залізниця” за неякісне виконання робіт настає після підписання акту-рекламації ВУ-41, який до теперішнього часу не надавався підряднику - Державному підприємству „Донецька залізниця”.

Підприємство проти позову також заперечує, посилаючись на відсутність власної вини у нестачі вантажу.

Ухвалою від 09.02.2010р. господарським судом до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача були залучені Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс” (далі – «Товариство») та Корпорація „Міжрегіональний промисловий союз” (далі – «Корпорація»)

Товариство надало письмове пояснення, з якого вбачається, що ТОВ „Лемтранс” орендує спірний вагон у Корпорації „Міжрегіональний промисловий союз” за договором № 621/04 від 23.12.2004р. та утримує його у належному стані. Товариство стверджує, що залізниця повинна надавати вагони під завантаження справні та придатні під завантаження. Інструкцією „Обліку наявності та ремонту несправних вагонів Державної адміністрації залізничного транспорту України” передбачено, що повідомлення на ремонт форми ВУ-23 видається на кожен вагон, як інвентарного парку Укрзалізниці, так і на той, що належить іншим підприємствам, тобто незалежно від форми власності вагону, залізниці здійснюють перевірку щодо придатності вагону під завантаження та направляють несправні до ремонту.

Корпорація надало письмове пояснення, в якому пояснила, що спірний вагон утримується орендарем у належному стані, деповський ремонт був здійснений у відповідності до Додатку №4 Протоколу 40 засідання Ради СНД і Балтії (введений в дію наказом ДП „Укрзалізниця” № 052-ц від 14.03.2005р.), який передбачає здійснення деповського ремонту напіввагонів, побудованих пізніше 1985 року, один раз у два роки; у період між деповським ремонтом залізницями здійснювався технічний огляд вагону, безпосередньо – Державним підприємством „Придніпровська залізниця”.

Розгляд справи був закінчений 04.03.10р.. У судовому засіданні оголошувалась перерва до 15.03.10р. – 13.30хвл. для підготовки рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та першого відповідача, господарський суд, встановив:

13.03.09р. Підприємство за залізничною накладною на групу вагонів № 51314190 у 14-ти напіввагонах, відвантажило на адресу позивача вантаж - вугілля кам’яне марки “Ж”. За даними накладної, зокрема у вагоні № 56875412 вага нетто вантажу –70,0 т, вага тари –21,0 т.

На станцію призначення – Ханженково Донецької залізниці спірний вагон прибув 14.03.09р., де перевізником в цей же день був складений акт загальної форми за № 76 (а.с. 26). За даними акту у 2-му по ходу потягу люку є тріщина, над 2-м люком вирва. Крім того Залізницею був складений акт про технічний стан вагону за № б/н від 14.03.2009р. (а.с. 27), з якого вбачається: причина виникнення несправності – корозія панелі підлоги; у результаті даної несправності - втрата (нестача) вантажу можлива.

Приписи абз.2 ч.1 ст.52 Статуту залізниць України встановлюють, що (прибуття вантажу з ознаками недостачі під час перевезення у відкритому рухомому складі) вантаж видавався з перевіркою його маси представниками станції Ханженкове Донецької залізниці.

За результатами перевірки залізницею був складений комерційний акт ББ №47665/1 від 14.03.09р., з якого вбачається:

·          навантаження у вагоні рівномірне, нижче бортів на 100мм;

·          у 2-му люку зліва по ходу потягу є тріщина, яка була закрита дрантям;

·          витікання вантажу відсутнє;

·          над 2-м люком заглибина розміром: 1500мм х 2000мм х 2500мм;

·          зважування вагону проводилося на 150 т вагонних вагах станції Ханженкове;

·          вага нетто зважування вантажу 67,2 т (брутто 88,25 т, тари з брусу 21,0 т), нестача вантажу складає 2,75 т, проти даних залізничної накладної.

Комерційний акт підписано начальником станції, двома прийомоздавальниками, один з яких старший; з боку одержувача – особою, яка брала участь у комісійному зважуванні вагону.

Господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення вартості нестачі вантажу (вугілля кам’яне марки „Ж”) підлягають частковому задоволенню у сумі 1'332,51 грн. за рахунок Залізниці, з огляду на наступне.

Частина 2 ст. 9 Цивільного кодексу України встановлює, що особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання можуть бути передбачені спеціальним Законом.

Так, згідно ст. 306 Господарського кодексу України загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів, визначаються цим кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується із ст. 908 Цивільного кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. За змістом ст. 909 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ст. 307 Господарського кодексу та п. 22 Статуту залізниць України, встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента) або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Відповідно до ст. 12 Закону України “Про залізничний транспорт” залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Ст.23 Закону “Про залізничний транспорт” передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Згідно ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Приписи „Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів” (Наказ Міністерства транспорту та зв'язку України від 28 вересня 2004 року N 856) встановлюють, що власні вантажні вагони – це вантажні вагони всіх типів будь-яких форм власності (крім вагонів інвентарного парку залізничних адміністрацій), які мають восьмизначну нумерацію, що починається з цифри "5". Судом досліджено та матеріалами справи підтверджено, що спірний вагон – є власністю корпорації „Міжрегіональний промисловий союз”, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс” – є орендарем цього вагону.

Відповідно до статті 322 Цивільного кодексу України, саме власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, власні (приватні) вагони повинні утримуватися у належному технічному стані і обслуговуватися власником або орендарем.

Підпункт 5.2 п.5 „Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів” передбачають, що при перебуванні власних вантажних вагонів на коліях загального користування технічне обслуговування їх провадиться, як і для вагонів інвентарного парку залізниць. Для організації безперебійної експлуатації власних вагонів на коліях загального користування власник вагонів може укласти договір із залізницею (вагоноремонтним підприємством) про гарантоване усунення несправностей, що виникають під час руху, з відчепленням від поїзда. Інструкція „Для обліку наявності та ремонту несправних вагонів” передбачає, що несправним вважається вагон вантажного або пасажирського парку, непридатний за технічним станом для експлуатації, що не забезпечує безпеку руху, цілісність вантажів, нормальні умови перевезення пасажирів і не відповідає іншим вимогам Правил технічної експлуатації. Ці вагони мають бути забраковані і оформлені повідомленням на ремонт форми ВУ-23 (п.п.2.1.1); несправність вагона встановлюється працівниками вагонного господарства або іншими працівниками, на яких наказом начальника залізниці покладено обов'язки по технічному обслуговуванню вагонів. Повідомлення на ремонт вагонів форми ВУ-23 оформлюється на кожний виявлений несправний вагон (п.п.2.1.2). З п.п.2.1.6 вбачається, що повідомлення на ремонт форми ВУ-23 видається на кожний вантажний, пасажирський вагон, рефрижераторну секцію (поїзд та АРВ як інвентарного парку Укрзалізниці, так і той, що належить іншим підприємствам, організаціям та відомствам України ("власний", що має право виходу на колії загального користування).

Згідно п.п. 2.1 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів усі вагони, які прибувають і відправляються із станції, де розташований пункт комерційного огляду (ПКО) оглядаються з метою виявлення та усунення несправностей, що загрожують збереженню вантажів.

З акту про технічний стан вагону (контейнера) від 14.03.2009р. вбачається: причина виникнення несправності – корозія панелі підлоги; у результаті даної несправності - втрата (нестача) вантажу можлива. Отже, у даному акті зафіксований факт технічної несправності спірного вагону.

Приписи статті 31 Статуту залізниць України передбачають, що залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.У відповідності до статті 32 Статут залізниць України та п.4 Правил Приймання вантажів до перевезення, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов, тобто визначити придатність вагону лише у комерційному відношенні, а не визначати технічну справність вагону.

У зв’язку з цим є правомірним припущення: як би відправник завантажив несправній вагон, то на станції відправлення, або на одній із проміжних станцій, розташованих перед станцією Красний Лиман, це було б виявлено.

Крім того, за поясненням представника Залізниці, відображені у акті про технічний стан вагону несправність, могла виникнути лише під час перевезення. З цим твердженням не можна не погодитися, адже, іншого ні сторонами, ані третіми особами не доведено.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 № 457 (далі Статут), цей Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Пунктом 129 Статуту регламентовано, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодежувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач.

Згідно п. 37 Статуту у накладній, зокрема, зазначається маса вантажу, яка визначається відправником, а п. 24 Статуту, передбачає, що саме вантажовідправник несе відповідальності за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених у накладній.

Відповідно до ч. 2 п. 114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно пункту 27 Правил приймання вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже; 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі; 0,5 % маси всіх інших вантажів.

Сума недостачі з урахуванням норми недостачі (сума норми природної втрати маси вантажу i граничного розходження визначення маси нетто) складає 1 332,51грн. із розрахунку: 2,05 т (нестача вантажу з урахуванням норми недостачі 1%) х 650,00грн. (вартість 1т вугілля + ПДВ).

Судові витрати покладаються на Залізницю.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82-84 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково за рахунок Державного підприємства „Донецька залізниця”.

Стягнути з Державного підприємства „Донецька залізниця” (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, п/р 260000000019, 260360300019 у Донецькій філії АБ “Експрес-банк”, МФО 335838, код ЄДПОУ 01074957) на користь Закритого акціонерного товариства “Макіївкокс” (86106, м. Макіївка Донецької області, вул. Горького, 1, п/р 26004198061891 у Донбаській філії ВАТ “Кредитпромбанк” м. Донецька, МФО 335593, код ЄДРПОУ 32598706) 1 332,51грн. основного боргу (вартість нестачі), 97,79 грн. - відшкодування витрат по оплаті державного мита, 113,13 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

У задоволенні позову до Орендного підприємства “Шахта ім. О.Ф.Засядька” - відмовити.

Суддя