Рішення № 83613422, 17.05.2019, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/17626/17

Провадження № 2/752/780/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17.05.2019 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

З участю секретаря - Петрова Є.В.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акцент Банк» про стягнення коштів за договором банківського вкладу,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ «Акцент Банк» про стягнення з відповідача в рахунок стягнення депозитного вкладу за договором банківського вкладу «Стандарт на 12 місяців» по договору № SAMAB01000001998469 від 13.08.2014 р. 199999 гривень, процентів в розмірі 117499 гривень 27 копійок, пеню в розмірі 4379978 гривень 10 копійок.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ОСОБА_1 та ПАТ «Акцент Банк» 13.08.2014 р. укладено договір вкладу типу «Стандарт на 12 місяців» № SAMAB01000001998469 від 13.08.2014 р., строком дії 365 днів до 13.08.2015 р. включно.

Згідно п.3 Договору був передбачений порядок виплати процентів по вкладу, відповідно до якого по закінченню кожного цілого місяця, минулого з моменту укладення Договору, в перший робочий день, наступний за датою оформлення Договору після 15.00 год. нараховані проценти по вкладу зараховуються на карту/рахунок № НОМЕР_1 .

Виплата коштів з карти і розрахунки в торгових точках здійснюються без комісій.

Якщо по закінченню строку вкладу Вкладник не заявить про бажання забрати свої кошти, вклад автоматично продовжується ще на один строк, що вказано в розділі «дані по вкладу».

Відповідно до договору «Вклад на 12 місяців» 13.08.2014 р. позивач вніс до Банку суму коштів в розмірі 199999 гривень та відкрив в банку рахунок № НОМЕР_1 , на який повинні були зараховуватись проценти по вкладу.

Позивач зазначає, що протягом певного часу йому нараховувались проценти по вкладу та він мав можливість знімати відповідні кошти.

13.05.2015 р. позивач виявив, що Банк в односторонньому порядку без належного повідомлення заблокував картковий рахунок та припинив видачу коштів з рахунку.

На неодноразові звернення до ПАТ «Акцент Банк» щодо продовження обслуговування йому було відмовлено. Також позивач зазначає, що він неодноразово звертався до відповідача з заявами про розірвання договору, однак Банк уникає від повернення грошових коштів.

Оскільки з боку відповідача були порушені його права як споживача банківських послуг, позивач просить стягнути в судовому порядку не лише суму вкладу та нараховані відсотки, але і пеню відповідно до ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» в розмірі 3% від вартості роботи (послуги) за кожен день прострочення.

17.04.2018 р. позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з Банку пеню в розмірі 10473145,7 гривень за період з 14.02.2015 р. по 01.03.2018 р.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого Банк заперечує проти заявлених вимог, зазначаючи на зловживання позивачем своїм правом, оскільки йому пропонувалось до закінчення терміну дії договору отримати вклад та нараховані відсотки, однак останній відмовився.

Також в обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає на те, що між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини, а тому положення ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» не можуть бути застосовані.

У разі задоволення позову відповідач просить застосувати положення ч.3 ст. 551 ЦК України та зменшити розмір пені, а також застосувати наслідки пропуску позивачем строків позовної давності до вимог щодо стягнення пені.

Позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про місце і час судового розгляду був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ «Акцент Банк» 13.08.2014 р. укладено договір вкладу типу «Стандарт на 12 місяців» № SAMAB01000001998469 від 13.08.2014 р.

За умовами договору Банк відкрив картковий рахунок та видав позивачу розрахункову картку для отримання процентів № НОМЕР_4.

13.08.2014 р. між сторонами укладено договір № SAMAB01000001998469 про банківський строковий вклад в національній валюті відповідно до умов якого позивачем внесено грошові кошти на вкладний рахунок № НОМЕР_2 в сумі 199999 гривень, на строк 365 днів до 13.08.2015 р. включно.

Згідно з п.3 Договору кожного цілого місяця, минулого з моменту укладення Договору, в перший робочий день, наступний за датою оформлення Договору після 15.00 год. нараховані проценти по вкладу зараховуються на карту/рахунок № НОМЕР_1 .

Виплата коштів з карти і розрахунки в торгових точках здійснюються без комісій.

Відповідно до п.4 Договору зобов`язання Банку припиняються з виплатою всієї суми вкладу разом з процентами, відповідно до умов Договору.

Якщо по закінченню строку вкладу Вкладник не заявить про бажання зібрати свої кошти, вклад автоматично продовжується ще на один строк, що вказано в розділі «дані по вкладу». Відповідно до договору «Вклад на 12 місяців».

13.05.2015 р. позивач, маючи намір зняти грошові кошти з карткового рахунку, виявив, що Банк в односторонньому порядку, без належного повідомлення припинив видачу готівки з рахунку.

11.08.2015 р., 12.04.2017 р., 21.08.2017 р., 26.10.2017 р. позивач звернувся до Банку з заявою щодо надання інформації про причини блокування рахунку та усунення перешкод у користуванні грошовими коштами, що знаходяться на банківському рахунку.

31.08.2017 р., 26.01.2018 р. Банком надані відповіді про те, що позивач внесений до списків обмеження в обслуговуванні як терорист, можливе використання картки у шахрайській схемі переказу коштів.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно положень ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент.

Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини п`ятої статті 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунку вкладника з інших підстав.

Закінчення строку дії договору банківського вкладу в разі невиконання зобов`язань не припиняє зобов`язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов`язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.

Відповідно до частини першої статті 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу.

Частиною другою статті 1070 ЦК України передбачено, що проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

За змістом ст.ст. 526 та 1058 ЦК України зобов`язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки з

допомогою платіжної банківської картки). У випадку перерахування коштів на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, однак не надання вкладнику можливості використання цих коштів зобов`язання банку з повернення вкладу не є виконаним

Зазначена позиція висловлена в постанові Верховного Суду України у справі № 6-140 цс 13.

На момент звернення позивача до суду сума коштів, внесених ОСОБА_1 на депозитний рахунок, та нараховані відсотки, починаючи з 15.02.2015 р., сплачені позивачу не були, а також не надано можливості вільного користування рахунком, на який нараховуються відсотки відповідно до умов Договору від 13.08.2014 р.

Відповідач в порушення вимог ст. 81 ЦПК України не надав суду будь-яких доказів на підтвердження правомірності дій Банку щодо блокування рахунку з отримання готівкових коштів, нарахованих в якості процентів за договором банківського вкладу, а також правомірності неповернення позивачу суми вкладу та нарахованих відсотків.

Враховуючи викладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми депозитного вкладу в розмірі 199999 гривень та нарахованих відсотків в розмірі 117499,27 гривень за період з березня 2015 р. по серпень 2017 р. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Звертаючись до суду позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі, передбаченому ст.10 Закону України «Про захист прав споживача» за період з 14.02.2018 р. по 01.03.2018 р..

Згідно із частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, передбачає додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання.

Статтею 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб; послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги.

Частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Верховний Суд України у справі № 6-2128цс16 роз`яснив, що вкладник за договором банківського вкладу (депозиту) є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем і несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені в розмірі 3 % вартості послуги за кожен день прострочення.

За змістом ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та частини першої статті 1061 ЦК України, якою передбачено виплату банком вкладнику процентів на суму вкладу в розмірі, встановленому договором, вартість послуги за договором банківського вкладу - це саме розмір процентів, які банк має сплатити за користування коштами вкладника.

З огляду на що, в даному випадку, вартістю послуг буде сума нарахованих відсотків, які не були сплачені Банком відповідно до умов договору та в порушення вимог ст. 1061 ЦК України.

А тому, здійснений позивачем розрахунок штрафних санкцій у вигляді пені у розмірі 3% за кожен день прострочення, здійснений на підставі ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» в частині нарахування пені на суму вкладу не може бути взятий до уваги судом.

Позивач просить стягнути пеню за період з 14.02.2015 р. (з моменту блокування рахунку та припинення нарахування відсотків) по 01.03.2018 р. (моменту розблокування рахунку).

Відповідач подав заяву та просив суд застосувати положення ст.267 ЦК України щодо наслідків пропуску позивачем строків позовної давності.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність до окремих видів вимог.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.260 ЦК України).

Пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов`язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від тривалості правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день (місяць) нарахування пені. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Про порушення свого права, а саме неможливість користування грошовими коштами, що знаходяться на картковому рахунку, позивач дізнався 14.02.2015 р.

Отже, в даному випадку перебіг позовної давності починається з 15.02.2015 р.

Відповідно до ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач звернувся до суду з позовом 31.08.2017 р., а тому вимоги позивача щодо стягнення пені є обґрунтованими в частині стягнення за період з 31.08.2016 р. до 01.03.2018 р.

Визначаючи розмір пені, суд виходить з розміру основного зобов`язання, яке не було виконано, тобто з розміру нарахованих відсотків за договором банківського вкладу.

Станом на момент звернення до суду сума нарахованих відсотків за договором банківського вкладу становила 117499,27 гривень, будь-яких доказів на спростування даного розрахунку суду не надано.

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача за даний період становить 1928158,59 гривні (117499,27/100х3х547)

Зазначений розмір пені значно перевищує розмір невиконаного зобов`язання з виплати відсотків за договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України суд має право у випадку виникнення спору з приводу розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінивши розмір заборгованості та розмір штрафних санкцій (неустойки), зменшити її розмір у тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тобто зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки) через її неспівмірність із розміром основного зобов`язання.

Розмір заборгованості та штрафних санкцій (розмір неустойки), їх співмірність, обставини, які дають суду право застосувати або не застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України, є фактичними обставинами справи, встановлення яких судом є обов`язковою умовою при розгляді справи та ухваленні судового рішення у справі.

Згідно із правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 4 вересня 2014 року (справа № 6-100цс14), ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства суд приходить до висновку про необхідність зменшення пені до розміру основного зобов`язання, тобто вартості послуг, які не були надані.

Отже з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 117499,27 гривень.

З урахуванням викладених обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в частині стягнення суми вкладу за договором банківського вкладу в розмірі 199999, нараховані відсотки в розмірі 117499,27 гривень, розмір яких не був спростований відповідачем, а також пеня в сумі 117499,27 гривень.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст. 141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави судові витрати, пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акцент Банк» про стягнення коштів за договором банківського вкладу задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акцент Банк» (ЄДРПОУ 14360080, м.Дніпро, вул.Батумська, 11) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) суму банківського вкладу в розмірі 199999 (сто дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень, нараховані відсотки в розмірі 117499 (сто сімнадцять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять) гривень 27 копійок, пеню в розмірі 117499 (сто сімнадцять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять) гривень 27 копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акцент Банк» (ЄДРПОУ 14360080, м.Дніпро, вул.Батумська, 11) в дохід держави судовий збір в розмірі 4349 гривень 27 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя