Вирок № 83607963, 13.08.2019, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/679/19

№ пров.1-кп/544/162/2019

Номер рядка звіту 96

В И Р О К

іменем України

13 серпня 2019 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Ощинської Ю.О.,

за участі секретаря судового засідання Пірогова В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду на вул. Ярмарковій, 17 обвинувальний акт у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) за № 12019170290000142 від 12 квітня 2019 року, стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Путивль Сумської області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, освіта професійно-технічна, не працюючого, одруженого, має на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такого, що раніше до кримінальної відповідальності не притягувався,

якій обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 191 Кримінального Кодексу України (далі - КК України),

із участю сторін кримінального провадження із боку обвинувачення: начальника Пирятинського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області Рожка І.С., із боку захисту обвинуваченого ОСОБА_1 ,

у с т а н о в и в :

Згідно трудового договору від 12.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГУВЕР» в особі директора ОСОБА_3 , з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої сторони, та згідно Наказу вказаного товариства №12/06-01к, від 12.06.2017, останній був прийнятий на роботу в ТОВ «ГУВЕР» на посаду водія.

Згідно договору про повну матеріальну відповідальність від 02.01.2018, укладеного між TOB «ГУВЕР» в особі директора ОСОБА_3 , з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої сторони, останній, як працівник, що займає посаду водія та виконує роботу перевезення вантажів автомобільним транспортом, безпосередньо пов`язану з прийманням, збереженням, перевезенням та застосуванням у процесі виробництва переданих йому товарно - матеріальних цінностей, прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за збереження ввірених йому підприємством матеріальних цінностей.

Відповідно до договору від 24.01.2019 «Про відповідальне зберігання», укладеного між TOB «Пирятинський сирзавод» в особі директора ОСОБА_4 (виконавець) та TOB «ГУВЕР» в особі директора ОСОБА_3 (замовник), замовник передав, а Виконавець прийняв на тимчасове відповідальне зберігання дизельне пальне, за адресою: м. Пирятин Полтавської області, вул. Сумська, 1.

11.04.2019 о 19 годині 35 хвилин ОСОБА_1 , під час виконання своїх посадових обов`язків, керуючи автомобілем «DAF» д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричіпом д.н.з. НОМЕР_2 , що належить TOB «ГУВЕР», прибув на територію TOB «Пирятинський сирзавод», за адресою: м. Пирятин, вул. Сумська, 1, де згідно товарно - транспортної накладної № 128 від 11.04.2019, року здійснив розвантаження вантажу. Після розвантаження, 11.04.2019, ОСОБА_1 , на території TOB «Пирятинський сирзавод» здійснив дозаправку дизельним пальним транспортного засобу, автомобіля «DAF» д.н.з. НОМЕР_1 , прийнявши таким чином ввірене йому дизельне пальне, загальною кількістю після заправки 840 л, що належить ТОВ «ГУВЕР» та знаходилось на зберігання в TOB «Пирятинський сирзавод», відповідно вищевказаного Договору.

Після цього, 12.04.2019, близько 00 годин 15 хвилин, ОСОБА_1 , з метою збуту ввіреного йому майна, а саме, дизельного палива, що знаходилось в паливному баку автомобіля «DAF» д.н.з. НОМЕР_1 , на вказаному автомобілі вирушив у напрямку до с. Велика Круча Пирятинського району.

По прибуттю до с. Велика Круча Пирятинського району, в період часу з 01 години 11 хвилин до 02 години 03 хвилини, ОСОБА_1 , здійснивши зупинку поблизу АЗС «Pryme», що розташована на 163 кілометрі автошляху Київ - Харків, де, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, направленим на розтрату ввіреного йому майна, збув дизельне пальне, що знаходилось в паливному баку автомобіля «DAF» д.н.з. НОМЕР_1 , в кількості 654 л, ОСОБА_5 , а виручені кошти у подальшому витратив на власні потреби. Тим самим ОСОБА_1 розтратив ввірене йому дизельне пальне в кількості 654 л, яке ОСОБА_1 збув, а також дизельне пальне в кількості 12 л, витрачене у якості пального на проїзд автомобіля до місця збуту та повернення до місця стоянки. Таким чином, ОСОБА_1 розтратив ввірене йому дизельне пальне загальною кількістю 666 л, вартістю 28,37 грн. за один літр, на загальну суму 18894,42 грн, чим спричинив TOB «ГУВЕР» майнову шкоду на вказану суму.

Таким чином, своїми діями, що виразились у розтраті чужого майна, яке було ввірено особі обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 заявив клопотання про скорочений порядок судового розгляду кримінального провадження за його обвинуваченням.

Представник потерпілого Мурований АВ. у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечує проти скороченого порядку судового розгляду кримінальної справи, зазначив, що матеріальні збитки обвинуваченим не відшкодовані, просить застосувати до ОСОБА_6 мінімально можливу міру покарання.

Прокурор не заперечував проти такого порядку розгляду справи і суд згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав повністю і пояснив суду, що дійсно скоїв злочин, як вказано в обвинувальному акті. Злочин вчинено у зв`язку з невиплатою потерпілою стороною заробітної плати. Щиро розкаюється в скоєному і прохає вибачення, більше йому добавити нічого.

Суд, реалізуючи своє право, передбачене частиною 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, ураховуючи, що учасники судового розгляду проти цього не заперечують.

З`ясовано, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також їм роз`яснено, що вони в такому випадку будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 191 КК України як розтрата чужого майна, яке йому було ввірено - правильна.

Призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу обвинуваченого, його вік та те, що ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря психіатра та у лікаря нарколога не перебуває, вину визнав повністю, щиро кається у скоєному, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по місцю проживання та роботи характеризується позитивно.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 згідно зі ст. 66 КК України суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 , згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На переконання суду та відповідно до висновку викладеного у Досудовій доповіді органу пробації, з огляду на характер вчиненого кримінального правопорушення та визначені рівня ризику вчинення обвинуваченим повторних кримінальних правопорушень та ризику небезпеки для суспільства чи окремих осіб, орган пробації дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без направлення особи в місця обмеження чи позбавлення волі.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначення покарання суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При вирішенні питання про призначення ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 191 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не застосовувався.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Витрати на залучення експерта в кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст. 285, 349, 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 191 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 45 (сорока п`яти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на час розгляду справи складає 765 (сімсот шістдесят п`ять) гривень, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Речові докази по справі: магнітний носій інформації (карта пам`яті) з відеозаписом камери спостереження TOB «Пирятинський сирзавод» залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Пирятинський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набуває законної сили після розгляду справи.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ю.О. Ощинська