Рішення № 83598241, 02.08.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2019 року ЛуцькСправа № 803/386/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

за участю секретаря судового засідання Шикун О.Є.,

представника позивача Дея М.І. ,

представника відповідача Кушнір Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» (далі - ТзОВ «Волинь-зерно-продукт», товариство, підприємство, позивач) звернулося з позовом до Ківерцівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Ківерцівська ОДПІ, контролюючий орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 лютого 2014 року №0000022200, яким визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 160131,00 грн., з них 106754,00 грн. основного платежу та 53377,00 грн. штрафних (фінансових санкцій).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 29 січня 2014 року №160/2201/31496816 позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з приватними підприємствами «АФ Приват Агро» (далі - ПП «АФ Приват Агро») та «Приват Агро» (далі - ПП «Приват Агро»). За висновками акта перевірки підприємством порушено підпункти 14.1.27, 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пункт 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 106754,00 грн., оскільки господарські операції між продавцями ПП «АФ Приват Агро», ПП «Приват Агро» та покупцем ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» є нереальними. Такі твердження Ківерцівської ОДПІ ґрунтуються на оцінці товарно-транспортних накладних, у яких проставлені лише підписи осіб (без зазначення прізвищ та посад осіб, які відпускали та приймали товар), а також не вказано точної адреси розвантаження (лише населений пункт). Крім того, при проведенні перевірки в одній з товарно-транспортних накладних було встановлено невідповідність у назві вантажовідправника та проставленої печатки. На думку контролюючого органу, такі товарно-транспортні накладні не мають юридичної сили та не підтверджують факт отримання товару товариством. Проте позивач не погоджується із цими висновками акта перевірки та зауважує, що особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, є достатніми для віднесення документів до первинних. Інші окремі недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних також не спростовують факту отримання товару та зміни в структурі активів позивача; для виправлення технічної помилки у товарно-транспортній накладній №12/12-48 в назві вантажовідправника постачальник ПП «АФ Приват Агро» надіслав лист, яким підтвердив правильні реквізити документа.

Позивач вважає висновки контролюючого органу помилковими, оскільки всі проведені господарські операції із зазначеними контрагентами відображені в податковому та бухгалтерському обліку на підставі первинних бухгалтерських документів, що були надані під час перевірки. Зокрема, видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні за грудень 2012 року, січень, лютий, травень 2013 року підтверджують поставку ПП «АФ Приват Агро» шроту соняшникового на загальну суму 1518964,30 грн. (в тому числі податок на додану вартість (ПДВ) 253160,72 грн.) за договором від 04 грудня 2012 року №04/12-04, а первинні документи на суму 423717,50 грн. (в тому числі ПДВ 70619,58 грн.) - поставку ПП «Приват Агро» шроту соняшникового у лютому, серпні, жовтні 2012 року за договором від 05 жовтня 2011 року №05/101. Сплата коштів продавцям за отриманий товар спричинила зміни в структурі активів товариства.

Позивач зауважив, що контрагенти підприємства на момент проведення господарських операцій мали необхідний обсяг правосуб`єктності. Придбаний в ПП «АФ Приват Агро» та ПП «Приват Агро» товар використовувався в господарській діяльності підприємства для виготовлення і продажу кормів для тварин (кормосумішей), що є одним із основних видів діяльності ТзОВ «Волинь-зерно-продукт». Підприємство володіє всіма технічними, фізичними та технологічними можливостями для здійснення господарських операцій із вищезазначеним товаром.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

У запереченні проти позову (а.с.155-156 том 1) відповідач позовні вимоги не визнав та в обґрунтування своєї позиції вказав, що позаплановою виїзною перевіркою ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» встановлено завищення витрат за операціями з постачання товару ПП «АФ Приват Агро» та ПП «Приват Агро». Дослідженими під час перевірки документами не підтверджено факт отримання товару від постачальників, оскільки товарно-транспортні накладні складені з порушенням законодавства: в них відсутні ідентифікаційні коди автопідприємства-перевізника, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, суми відпущеного товару, посади особи, яка приймала та відпускала товар, а місцем навантаження вказаний лише населений пункт без конкретної адреси складів навантаження. Також існують розбіжності у видаткових і податкових накладних та товарно-транспортних накладних щодо кількості товару, який поставлявся. Крім того, за матеріалами перевірок податковими інспекціями міста Дніпропетровська, у яких контрагенти позивача перебувають на податковому обліку, встановлено відсутність посадових осіб ПП «АФ Приват Агро» та ПП «Приват Агро» за місцезнаходженням, а також відсутність у них об`єктів оподаткування по ланцюгу постачання. Наведене дає підстави вважати, що господарські операції ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» із зазначеними контрагентами не підтверджені належними документами та мають ознаки нереальності.

З наведених підстав просив відмовити в задоволенні позову.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 07 березня 2019 року замінено відповідача Ківерцівську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Волинській області її правонаступником -Луцькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області (а.с.170-173 том 2), а постановою цього суду касаційної інстанції від 12 березня 2019 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року у справі №803/386/14 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд (а.с.174-180 том 2).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2019 року адміністративну справу прийнято до провадження та призначено її до судового розгляду за правилами загального позовного провадження (а.с.187 том 2).

У додатковому поясненні (а.с.235-243 том 2), що були надані з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12 березня 2019 року, позивач в обґрунтування позову вказав, що товариство здійснює господарську діяльність з 2001 року та має значні трудові ресурси, виробничо-складські приміщення на території Волинської та Рівненської областей, приміщення та обладнання для виробництва продуктів борошномельно-круп`яної промисловості. Для здійснення статутної діяльності підприємство закупляло сировину (шрот соняшника, макуху соняшника) в ПП «АФ Приват Агро» та ПП «Приват Агро», господарські зв`язки з якими здійснювались комерційним відділом товариства. Отриманий від цих постачальників товар оприбуткований на бухгалтерський рахунок 201 «Сировина і матеріали» та відповідно до калькуляцій собівартості продукції використаний у виробництві різних видів кормосумішей, а вироблена продукція реалізована покупцям, що дало економічний ефект від господарської діяльності.

Позивач наголошує, що господарські операції між ним та ПП «Приват Агро», ПП «АФ Приват Агро» підтверджується належними первинними документами. Поставка товару здійснювалася на умовах, визначених додатками до договорів поставки від 05 січня 2011 року №05/101 та від 04 грудня 2012 року №04/12-04 - транспортом продавця до складу покупця, а факт прийому-передачі товару зафіксовано у видаткових накладних за підписом директора ТзОВ «Волинь-зерно-продукт»; перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними, які були надані для перевірки. Зауважує, що контролюючим органом була здійснена вибіркова перевірка розрахунків з контрагентами, а в самому акті є невідповідність між даними про оплату за поставлений товар. Із постачальниками проведено розрахунки у повному обсязі, про що свідчать платіжні документи.

Зазначив, що ПП «АФ Приват Агро» та ПП «Приват Агро» на час господарських операцій мали необхідну правосуб`єктність, яка була перевірена контролюючим органом під час взяття їх на облік як платників податків та надання статусу платника ПДВ, тому позивач не мав підстав для сумнівів щодо їх легальності. Господарські операції відповідають основним видам діяльності таких контрагентів. Використана відповідачем податкова інформація, надана податковими інспекціями міста Дніпропетровська (акти про неможливість проведення зустрічних звірок), не може бути підставою для прийняття рішень про порушення податкового законодавства, оскільки безпосереднє дослідження первинних документів за господарськими операціями між позивачем та ПП "АФ Приват Агро" не проводилось, а дії контролюючого органу щодо складання цих актів визнані у судовому порядку протиправними. Докази на підтвердження недобросовісності ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» як платника податків або можливої фіктивності його постачальників відповідач не надав. Вважає, що надана відповідачем до апеляційного суду копія пояснення директора ПП «АФ Приват Агро» ОСОБА_2 щодо його непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб`єкта господарювання не може бути взята до уваги судом, оскільки не засвідчена у встановленому порядку. На думку позивача, відповідач не довів правомірність донарахування спірним рішенням грошових зобов`язань з податку на прибуток, а тому просив задовольнити позов повністю.

У додатковому поясненні (а.с.191-194 том 2), що були надані з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12 березня 2019 року, відповідач в обґрунтування заперечень проти позову вказав, що податковою перевіркою позивача під час дослідження господарських операцій із ПП «АФ Приват Агро» було встановлено, що згідно з видатковими і податковими накладними, наданими під час перевірки, поставлено 482,27 т шроту соняшникового на загальну суму 1518964,30 грн., а згідно з товарно-транспортними накладними поставлено 494,7 т шроту соняшникового (за договором про поставку - 364,74 т шроту соняшникового на загальну суму 1095629,50 грн.), тобто позивачем не підтверджено додатковими договорами поставку 117,53 т шроту соняшникового. На рахунок ПП «АФ Приват Агро» перераховано за отриманий товар 1178695,80 грн. та станом на 01 жовтня 2013 року існувала кредиторська заборгованість в сумі 340299,33 грн.

Також встановлено невідповідність кількості товару у первинних документами за господарськими операціями із ПП «Приват Агро»: за додатковими угодами сторони домовилися про поставку 144,5 т шроту соняшникового на загальну суму 390503,30 грн., а за видатковими, податковими накладними поставлено 171,3 т шроту соняшникового на загальну суму 423660,80 грн., згідно з товарно-транспортними накладними - 25,5 т макухи та 111,6 т шроту соняшникового. Тому позивач не підтвердив поставку шроту соняшникового додатковими угодами на 26,8 т, товарно-транспортними накладними на 59,7 т. Позивач перерахував на рахунок ПП «Приват Агро» 355857,50 грн. та станом на 01 листопада 2012 року існувала кредиторська заборгованість у сумі 67803,30 грн.

Видаткові накладні, виписані постачальниками, також не містять інформації про посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення від ТзОВ «Волинь-зерно-продукт».

Також актами ДПІ в Красногвардійському pайоні міста Дніпропетровська від 21 серпня 2013 року №309/202-02/38432303, від 18 грудня 2013 року №1494/22-02/38432303 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «АФ Приват Агро» встановлено, що господарські операції цього підприємства не підтверджуються стосовно врахування реального часу на їх здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів під час здійснення господарських відносин з контрагентами за грудень 2012, січень, березень, травень 2013 року. Викликає сумнів у відповідача і те, що в товарно-транспортних накладних пункт навантаження значиться місто Запоріжжя, селище Власівка, місто Кіровоград, хоч юридична адреса постачальника знаходиться в місті Дніпрі. Також у всіх первинних документах наявний підпис директора ПП «АФ Приват Агро» ОСОБА_2 , однак той в поясненнях працівникам оперативного управління податкової міліції заперечив свою причетність до діяльності цього товариства.

Відповідач вважає сумнівними і господарські операції позивача із ПП «Приват Агро». В обґрунтування своїх доводів посилається на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04 червня 2013 року у справі №904/616/13-г за заявою ПП «Люкс-Промторг» до ПП «Приват Агро» про визнання банкрутом, якою затверджено ліквідаційний баланс ПП «Приват Агро» та серед іншого було встановлено, що підприємства відсутні будь-які товарно-матеріальні цінності та інші активи, які належать останньому на праві власності чи повного господарського відання, а місцезнаходження керівних органів банкрута не встановлено. Актом від 28 серпня 2013 року №651/04-63-22-03/36640515 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Приват Агро» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами постачальниками/покупцями за період січень - листопад 2012 року не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ПП «Приват Агро» за період жовтень - листопад 2012 року по ланцюгу постачання.

На думку відповідача, зазначені обставини вказують на відсутність можливості у контрагентів позивача виконати спірні операції, а позивач не підтвердив правомірність формування витрат за такими операціями.

З урахуванням наведеного відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалами суду: від 16 травня 2019 року замінено відповідача у справі - Луцьку об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області на правонаступника - Головне управління ДФС у Волинській області; від 10 червня 2019 року продовжено на тридцять днів підготовче провадження; від 03 липня 2019 року закрито підготовче провадження, а справу призначено до розгляду по суті (а.с.211 том 2, а.с.6, 43 том 10).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги просив задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві, додатковому поясненні до позову; представник відповідача позовні вимоги заперечив та у задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у запереченні на позов, додатковому поясненні.

Суд, заслухавши усні пояснення представників сторін (вступне слово), перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, показаннями свідків та письмовими доказами, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

У період з 14 січня по 23 січня 2014 року згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України та відповідно до наказу від 13 січня 2014 року №10, на підставі направлення від 14 січня 2014 року №0002436 працівниками Ківерцівської ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП «АФ Приват Агро» за період з 01 грудня 2012 року по 30 вересня 2013 року та з ПП «Приват Агро» за період з 01 лютого 2012 року по 31 жовтня 2012 року, за результатами якої складений акт від 29 січня 2014 року №160/2201/31496816 (а.с.11-36 том 1, надалі - акт перевірки). У висновках акта перевірки зазначено про порушення підприємством підпунктів 14.1.27, 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 106754,00 грн. за перший, третій, четвертий квартали 2012 року; підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на суму 323770,00 грн. за лютий, серпень, жовтень, грудень 2012 року, січень, лютий травень, серпень 2013 року.

Заниження податку на прибуток встановлено у зв`язку із порушеннями, встановленими у пункті 3.1.2 акта перевірки (а.с.23-27 том 1). Так у наведеному пункті зазначено, що перевіркою повноти визначення валових витрат за період 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року встановлено їх завищення за перший квартал 2012 року на 69200,00 грн., за перше півріччя 2012 року на 69200,00 грн., за три квартали 2012 року на 149045,00 грн., а за 2012 рік всього на 508350,00 грн. Зокрема, перевіркою відображеного показника у рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) встановлено, що в обліку ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» проведено придбання сировини від ПП «АФ Приват Агро та ПП «Приват Агро» на загальну суму 610024,00 грн. (186363,60 грн. та 423660,80 грн. відповідно), зміст яких та перелік документів, на підставі яких витрати відображені в бухгалтерському та податковому обліках, описані в пункті 3 акта перевірки.

Відповідно до висновку пункту 3.1.2 акта перевірки встановлено завищення ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» собівартості виготовленої продукції на загальну суму 508305,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 106754,00 грн. (в тому числі за перший квартал 2012 року -14532,00 грн., третій квартал 2012 року - 16768,00 грн., четвертий квартал 2012 року - 75454,00 грн.).

В обґрунтування своїх висновків контролюючий орган посилається на ту обставину, що в товарно-транспортних накладних проставлені лише підписи, але відсутні прізвища та посади відповідальних осіб, які відпускали та приймали товар, що не дає змоги ідентифікувати їх; зазначено лише назви населених пунктів, але не вказано точної адреси навантаження та розвантаження товару, що не дає можливості прослідкувати точний рух товару. Крім того, при проведенні перевірки було встановлено невідповідність у назві вантажовідправника та проставленої печатки в одній товарно-транспортній накладній (найменування ПП «Приват Агро», а печатка ПП «АФ Приват Агро»). Контролюючий орган вважає, що вказані первинні документи не мають юридичної сили та не підтверджують факт отримання ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» товару від ПП «Приват Агро» та ПП «АФ Приват Агро», а отже витрати з їх придбання не можуть відноситись до витрат, які формують собівартість виготовленої продукції у лютому, серпні, жовтні та грудні 2012 року; сума завищення витрат становить 508305,00 грн. (а.с.27 том 1).

Під час перевірки використано оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», рахунку 90 «Собівартість реалізації», рахунку 20 «Виробничі запаси», рахунку 23 «Виробництво», рахунку 311 «Поточні рахунки в національній валюті», рахунку 641 «Розрахунки по ПДВ», банківські виписки про рух коштів, платіжні доручення, видаткові, податкові, товарно-транспортні накладні, договори, укладені із ПП «Приват Агро» та ПП «АФ Приват Агро», накладні на внутрішнє переміщення товарів. В пункті 3 акта перевірки також є посилання на акт від 21 серпня 2013 року №309/2202-02/38432303 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «АФ Приват Агро» під час здійснення господарських операцій з ПП «Зернопром» за січень, лютий 2013 року, з ТзОВ «Град-Будсервіс» за лютий 2013 року, з ТзОВ «Біквест» за лютий, березень 2013 року, з ТзОВ «Промтехгруп ЛТД» за квітень, травень 2013 року; акт від 18 грудня 2013 року №1494/22-02/38432303 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «АФ Приват Агро» під час здійснення господарських відносин з контрагентами за грудень 2012 року, січень, березень, травень 2013 року (обидва акта ДПІ у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська); акт ДПІ у Жовтневому районі міста Дніпропетровська від 28 серпня 2013 року №651/04-63-22-03/36640515 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Приват Агро» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами постачальниками/покупцями за період січень-листопад 2012 року.

При підписанні акта перевірки посадова особа позивача не погодилася з його висновками. Товариство подало до контролюючого органу письмові заперечення від 04 лютого 2014 року №110 (а.с.7-10 том 1).

На підставі акта перевірки Ківерцівською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2014 року №0000022200, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 160131,00 грн., в тому числі за основним платежем на 106754,00 грн. та за штрафними санкціями на 53377,00 грн. (а.с.37 том 1).

Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2014 року №0000022200 протиправним, звернувся до суду із даним позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) встановлено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно зі статтею 1, частиною першою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Як визначено статтею 1 вказаного Закону, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкової ознаки господарської операції кореспондується з нормами ПК України. Для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Договори, податкові, видаткові накладні, платіжні доручення є підставою для податкового та бухгалтерського обліку, якщо вони засвідчують факт вчинення господарської операції.

Так згідно з пунктом 138.2 статті 138 розділу III ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В розумінні підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно зі статтею 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому документи повинні підтверджувати і розкривати суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) та ділову мету.

Відтак, з урахуванням доводів сторін, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суду належить з`ясувати, чи відбувся рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку як умов формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток.

За висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 12 березня 2019 року, у цій справі належить перевірити обставини щодо реального руху активів по всьому ланцюгу постачання та ким і коли вироблялися придбані позивачем товари та чи вироблялися взагалі; обставини технічної можливості контрагентів позивача виконати спірні операції з поставки товарів/надання послуг з урахуванням їх фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів), а також якими силами та засобами виконувалися спірні операції, хто виступав їх конкретними виконавцями; обставини щодо того, в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між ТзОВ «Волинь-Зерно-Продукт» та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь.

Спірними є господарські операції між позивачем та його контрагентами - ПП «Приват Агро» та ПП «АФ Приват Агро». Перш за все, суд акцентує увагу, що податковим повідомленням рішенням позивачу донараховане грошове зобов`язання з податку на прибуток за перший, третій та четвертий квартали 2012 року. Отже, в межах цих періодів суд проводить дослідження та оцінку первинних документів, хоч відносини позивача із названими контрагентами мали місце і у 2013 році та вони описані в акті перевірки; матеріали справи містять первинні документи і за 2013 рік, однак такі документи є доказами для доведення обставин формування позивачем податкового кредиту, оскільки грошове зобов`язання з ПДВ за актом перевірки донараховане позивачу за лютий, серпень, жовтень, грудень 2012 року, січень, лютий травень, серпень 2013 року. В межах даної справи це питання не охоплено предметом позову.

Досліджуючи первинні документи, які були надані контролюючому органу під час перевірки, судом встановлено, що між позивачем та ПП «Приват Агро» 05 жовтня 2011 року було укладено договір №05/101 (а.с.40-41 том 1). За умовами цього договору постачальник (ПП «Приват Агро») зобов`язується систематично поставляти покупцю (ТзОВ «Волинь-зерно-продукт») визначений цим договором товар, а покупець зобов`язується приймати замовлений товар та оплачувати його. Під товаром, що є предметом поставки за цим договором, розуміються ті позиції асортименту, викладеного в комерційній пропозиції, які покупець вважає потрібним придбати та викладені в додатку. Кількість товару, вартість та виняткові умови поставки викладаються в додатку до кожної окремої поставки та є невід`ємною складовою цього договору (пункти 1.1, 1.2 договору). Відповідно до договору на кожну окрему поставку між сторонами було складено відповідні додаткові угоди (додатки до договору поставки): від 06 лютого 2012 року №6; від 13 лютого 2012 року №7; від 16 серпня 2012 року №8; від 03 жовтня 2012 року №9; від 16 жовтня 2012 року №10, в яких сторони договору погодили поставку шроту соняшника та макухи (всього 174,5 т, з них 30,0 т макухи) на загальну суму 428209,80 грн. Поставка товару визначена на умовах СРТ: за рахунок продавця до складу покупця, який розташований за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Мамсурова, 10 (а.с.42-44 том 1, а.с.94-95 том 10).

На кожну партію товару постачальник виписав видаткові накладні: від 09 лютого 2012 року №ПА-0000076, від 16 лютого 2012 року №ПА-0000100, від 21 серпня 2012 року №ПА-0000952, від 03 жовтня 2012 року №16, від 16 жовтня 2012 року №81 (а.с.79-83 том 1), а також податкові накладні: від 09 лютого 2012 року №45; від 16 лютого 2012 року №97; від 20 серпня 2012 року №165; від 21 серпня 2012 року №176; від 22 серпня 2012 року №80; від 03 жовтня 2012 року №12; від 16 жовтня 2012 року №75 (а.с.121-127 том 1). За цими документами поставлено 171320,00 кг продукції на загальну суму 423717,50 грн. (в тому числі ПДВ 70619,58 грн.).

Розрахунок за поставлену продукцію підтверджується банківською випискою по рахунку підприємства від 14 березня 2014 року А00-5-А00-5/152, платіжним дорученням від 06 листопада 2012 року №31312 (а.с.114 том 1, а.с.90 том 10), згідно з якими всього сплачено 423717,50 грн.

Як свідчать матеріали справи, поставка товару здійснювалася за рахунок продавця на склад покупця із залученням третіх осіб - перевізників. На підтвердження поставки суду надано копії товарно-транспортних накладних від 08 лютого 2012 року №01АБ №0527502, від 16 лютого №01АА №849395, від 20 серпня 2012 року БЗС №947, від 01 жовтня 2012 року БЗС №039308, від 15 жовтня 2012 року БЗС №039323 на загальну кількість товару 171320,00 кг (а.с.77-78 том 1, 79-80 том 2).

Отриманий шрот соняшниковий та макуха соняшника оприбутковані позивачем на бухгалтерський рахунок 201 «Сировина й матеріали» за даними, зазначеними у первинних документах (а.с.219-247 том 1).

Як встановлено судом та не заперечується сторонами у судовому засіданні, на підставі первинних документів за господарськими операціями ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» сформувало податковий кредит та витрати з відображенням їх у податковому обліку.

Судом також встановлено, що в період, охоплений перевіркою та за який донараховано грошове зобов`язання з податку на прибуток, ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» також перебувало у господарських відносинах із ПП «АФ Приват Агро». Так між ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» (покупець) та ПП «АФ Приват Агро» (продавець, постачальник) 04 грудня 2012 року укладений договір поставки №04/12-04 (а.с.38-39 том 1) на тих самих умовах, що й договір із ПП «Приват Агро». На виконання вказаного договору між сторонами були укладені додаткові угоди (додатки до договору поставки) від 04 грудня 2012 року №1, від 11 грудня 2012 року №2 (а.с.46 том 1, 91 том 10) та інші (у 2013 році). Як свідчать вказані додатки, предметом поставки у грудні 2012 року був товар - шрот соняшниковий кількістю 60,0 т на загальну суму 184800,00 грн.

На товар кількістю 60620,00 кг ПП «АФ Приват Агро» за кожною із поставок було виписано видаткові накладні від 06 грудня 2012 року №17, від 13 грудня 2012 року №60 (а.с.77-78 том 2) на загальну суму 186363,60 грн. (в тому числі ПДВ 31606,00 грн.) та інші у 2013 році, а також податкові накладні: від 05 грудня 2012 року №19; від 06 грудня 2012 року №22; від 13 грудня 2012 року №65 ( а.с.81-83 том 2).

Платіжним дорученням від 07 грудня 2012 року №13, банківською випискою по рахунку позивача від 14 березня 2014 року №А00-5-А00-5/153 підтверджується, що позивач сплатив у грудні 2012 року на користь ПП «АФ Приват Агро» 186363,60 грн. (а.с.113, 115 том 1), що також відображено в акті перевірки (а.с.18 том 1).

Відповідно до додатків до договору сторони домовилися про поставку товару постачальником на умовах Інкотермс СРТ, тобто до складу покупця, який розташований за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Мамсурова, 10. Як встановлено судом, перевезення товару в кількості 60620,00 кг на склад покупця здійснювалося за рахунок продавця із залученням перевізника, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 04 грудня 2012 року №04/12-01, від 12 грудня 2012 року №12/12-48 (а.с.72-73 том 1).

Отриманий товар був оприбуткований позивачем на бухгалтерський рахунок 201 «Сировина й матеріали» і дати оприбуткування повністю співпадають з первинними документами, які знаходяться в матеріалах справи (а.с.219-247 том 1). За первинними документами в податковому сформовано податковий кредит та витрати собівартості виготовленої продукції.

Доводи представника відповідача про розбіжності у первинних документах (додатках до договорів та видаткових, товарно-транспортних накладних) щодо маси та загальної суми товару спростовується математичними підрахунками за перерерахованими вище документами за господарськими операціями із ПП «Приват Агро» та ПП «АФ Приват Агро». Також доказами про оплату (платіжними дорученнями, банківськими виписками та й власне відомостями акта перевірки за лютий - грудень 2012 року) спростовуються і твердження відповідача про наявність кредиторської заборгованості за товар. Всього за вказаний період придбано товару на загальну суму 508400,92 грн. без ПДВ (або 610081,10 грн. із ПДВ).

Доводи відповідача про дефектність первинних документів - видаткових накладних, у яких відсутні розшифровка підпису особи, яка прийняла товар від імені ТзОВ «Волинь-зерно-продукт», суд вважає безпідставними, а ці недоліки - несуттєвими. У видаткових накладних є печатка підприємства, що дає можливість ідентифікувати, що поставлений товар отримано саме цим підприємством. Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати учасника відповідних правовідносин. При цьому у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 дав показання, що він особисто перевіряв товар за кількістю та якістю (на підставі висновків лабораторного дослідження). Його підпис є в товарно-транспортних накладних. На підприємстві він обіймає посаду начальника комбікормового виробництва згідно з наказом від 01 липня 2011 року №142 (а.с.252 том 2) та до його обов`язків входить облікувати сировину та готову продукцію у комбікормовому цеху (посадова інструкція на а.с.15-17 том 10). Свідок ОСОБА_4 також надав показання про те, що він підписував видаткові накладні з часу, коли став директором товариства (згідно з наказом від 20 грудня 2012 року №172 він є директором ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» з 20 грудня 2012 року - а.с.254 том 2), до того обіймав посаду головного бухгалтера товариства та товар за видатковими накладними приймав попередній директор ОСОБА_5 , підпис якого можна також ідентифікувати за документами, що є у справі (наприклад, за наказами про прийняття на роботу - а.с.14, 18 том 10; договорами поставки та додатковими угодами (додатками) до них - а.с.40-44 том 1).

Відповідно до частини другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Як визначено, частиною п`ятою статті 65 Господарського кодексу України керівник підприємства має право без доручення діяти від імені підприємства.

Отже, відсутність розшифровки підпису особи (прізвища, ініціалів, посади) у видаткових накладних (товарно-транспортних накладних) не робить цей документ нечинним. Показаннями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та співставленням документів, що є в матеріалах справи встановлено, що поставлений товар за видатковими накладними від контрагентів позивача ПП «Приват Агро» та ПП «АФ Приват Агро» дійсно був доставлений, як обумовлено додатками до договору, та за кількістю та якістю прийнятий для оприбуткування на підприємство.

Стосовно посилання відповідача на недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних, за якими до позивача надходив товар, то суд зазначає, що документи, визначені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а самі правила не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту. Порушення правил, в тому числі перевезення, є підставою для притягнення винних осіб до відповідальності, в той час, як податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит в залежність від дотримання правил перевезення іншими особами, за умови наявності у платника належних первинних документів, що підтверджують фактичне виконання договірних відносин. Сама собою наявність або відсутність окремих документів не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні витрат і податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 05 лютого 2019 року у справі №822/2373/17, від 18 квітня 2019 року у справі №813/4430/14, від 16 квітня 2019 року у справі №804/5465/16.

У даному ж випадку товарно-транспортні накладні наявні та досліджені контролюючим органом під час перевірки та судом у судовому засіданні. Позивачем витрати сформовані за фактом придбання товару, а не транспортних послуг, відтак докази транспортування є додатковими (допоміжними, факультативними) щодо підтвердження обставин господарських операцій з продажу шроту соняшникового, макухи соняшникової, але не є документами, на підставі яких формуються витрати та податковий кредит. Відтак, суд не бере до уваги твердження відповідача про не підтвердження витрат у зв`язку з тим, що товарно-транспортні накладні, надані позивачем під час перевірки, складені з порушенням законодавства, оскільки в них відсутні ідентифікаційний код автопідприємства перевізника, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, суми відпущеного товару, посади особи, яка приймала та відпускала товар, а місцем навантаження вказаний лише населений пункт без конкретної адреси складів навантаження. Відсутність у товарно-транспортних накладних певних реквізитів саме по собі не може свідчити про нереальність господарських операцій, а відомості для формування показників податкового обліку наявні у первинних документах.

Суд вважає ймовірним, що у товарно-транспортній накладній від 12 грудня 2012 року №12/12-48 (а.с.73 том 1) в найменуванні вантажовідправника зроблена описка, а саме замість ПП «АФ Приват Агро» зазначено ПП «Приват Агро». Факт технічної помилки при заповненні цієї товарно-транспортної накладної пояснюється листом ПП «АФ Приват Агро» від 14 грудня 2012 року №14/12-121 (а.с.45 том 1). Навіть якби й була встановлена належними доказами пов`язаність між собою юридичних осіб ПП «АФ Приват Агро» та ПП «Приват Агро», то це не є доказом протиправності їх операцій із третьою особою - ТзОВ «Волинь-зерно-продукт».

Вищевикладені обставини, на переконання суду, повністю спростовують доводи контролюючого органу про відсутність у підприємства доказів отримання товару від ПП «АФ Приват Агро», ПП «Приват Агро».

Як уже зазначалося, поставка товару обома контрагентами здійснювалася із залученням третіх осіб перевізників, про що видно із товарно-транспортних накладних, до складу покупця - позивача, що розташований за адресою: Волинська область , місто Луцьк , вулиця Мамсурова , 10 , як це було обумовлено додатками до договорів поставки від 05 жовтня 2011 року №05/101, від 04 грудня 2012 року №04/12-04. Судом встановлено, що позивачу на праві приватної власності за цією адресою належить цілісний майновий комплекс, до складу якого входять: приміщення зерноскладу, склад розсипання комбікормів, приміщення цеху ОКЦ-30, приміщення цеху стартерних комбікормів. Зазначені обставини підтверджені відповідними витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.116-120 том 1).

За відомостями акта перевірки станом на 01 січня 2012 року загальна чисельність працівників на підприємстві становила 411 осіб, у тому числі за сумісництвом 51 особа, станом на 01 січня 2013 року - 418 осіб, у тому числі за сумісництвом 63 особи, станом на 01 листопада 2013 року - 640 осіб, в тому числі за сумісництвом 163 особи.

Вказане свідчить про наявність у позивача відповідних виробничих потужностей та трудових ресурсів для переробки придбаного у ПП «АФ Приват Агро» та ПП «Приват Агро» товару.

У ситуації, що розглядається, в обґрунтування неправомірності формування позивачем витрат за спірними операціями поставки контролюючий орган вказував на відсутність у ПП «АФ Приват Агро» та ПП «Приват Агро» можливості виконати спірну поставку товарів, а також на факт реєстрації цих підприємств у місті Дніпрі, в той час, коли поставка товарів згідно з товарно-транспортними накладними здійснювалася з інших міст України.

Судом встановлено, що місцезнаходження юридичних осіб ПП «Приват Агро» та ПП «АФ Приват Агро» зареєстроване у місті Дніпрі (ці відомості наявні в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - а.с.51-60 том 10). На думку суду, можливість здійснювати продаж товару не за місцем реєстрації підприємства допустимо за правилами ділового обороту, оскільки не має суперечностей з умовами укладених договорів та нормами цивільного законодавства. При цьому варто звернути увагу на те, що згідно зі статтею 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним в момент: 1) вручення товару покупцю, якщо договором установлено обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути передано покупцю за місцезнаходженням товару.

Поставка товару здійснювалася з різних міст (Дніпра, Кіровограда, Запоріжжя). З огляду на предмет поставки за договорами із позивачем, цілком ймовірним і логічним є те, що поставка шроту соняшникового та макухи соняшникової оптовими партіями здійснювалося з цих міст, адже відомо, що Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська області - регіони вирощування соняшника та виробництва олії.

Водночас, судом з`ясовувалися обставини та спосіб налагодження господарських зв`язків між ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» та його задекларованими постачальниками. З цією метою допитано як свідків директора ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» ОСОБА_4 , ОСОБА_6 . З їх показань, зокрема, встановлено характер та зміст здійснених операцій. Зокрема, з показань свідка ОСОБА_6 у судовому засіданні встановлено, що у 2012 році він як начальник комерційного відділу брав безпосередню участь в налагодженні договірних стосунків із ПП «Приват Агро» та ПП «АФ Приват Агро», які пропонували оптимальні за ціною та якістю умови поставки шроту соняшникового та макухи соняшникової, забезпечували доставку товару до складу товариства. Замовлення певної партії товару за заявкою комбікормового цеху здійснювалося у постачальників після узгодження предмету поставки в телефонному режимі; поштовим зв`язком обмінювалися проектами додатків до договору, а видаткові накладні на товар слідували разом із товаром. Судом перевірено, що ОСОБА_6 був призначений на посаду начальника комерційного відділу наказом по підприємству від 01 липня 2011 року №391 (а.с.14 том 10) та, як видно із посадової інструкції, до його посадових обов`язків входило організовувати господарські зв`язки партнерів з комерційної діяльності; готувати та укладати угоди на виробництво та постачання товарів і сировини, контролювати виконання постачальниками договірних умов з дотриманнями ними зобов`язань щодо асортименту, кількості та якості товарів, строків їх поставляння (а.с.11-13 том 10).

При цьому суд не бере до уваги посилання відповідача на надані працівнику податкової міліції 23 вересня 2013 року пояснення директора ПП «АФ Приват Агро» ОСОБА_2 про його непричетність до господарської діяльності підприємства (а.с.117-120 том 2). Надана суду копія письмового пояснення ОСОБА_2 не відповідає вимогам до оформлення копій письмових доказів, визначених статтею 94 КАС України, оскільки не засвідчена у встановленому законом порядку. Належну копію чи оригінал цього документа суду не надано. До того ж, суд вважає, що ці пояснення не є належним і допустимим доказом непричетності директора ПП «АФ Приват Агро» ОСОБА_2 до діяльності цього підприємства, оскільки він не був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та й взагалі не зрозуміло, у якому процесуальному статусі такі пояснення відібрані у цієї особи та в рамках яких процесуальних дій.

У постанові від 19 березня 2019 року в справі №826/3740/17 Верховний Суд висловив позицію, що протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді. До винесення вироку в рамках кримінального провадження, протоколи допиту досудового розслідування не можуть вважатись належними доказами в адміністративному судочинстві. З урахуванням положень частини шостої статті 78 КАС України Верховний Суд зробив висновок, що факт порушення кримінального провадження відносно контрагента позивача та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючого суб`єкта в рамках такого провадження не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентом. Відтак, матеріали досудового розслідування відносно контрагента позивача не можуть бути враховані як беззаперечний доказ фіктивності правочину між позивачем та контрагентом.

Доказів про порушення кримінального провадження за фактом фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків, підробки документів ПП «АФ Приват Агро» відповідач суду не надав, як і вироків суду за цим фактом. Відсутні такі докази і стосовно посадових осіб ТзОВ «Волинь-зерно-продукт». Водночас, в матеріалах справи наявні докази (витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань) про закриття провадження №12014030100000370 за ознаками кримінального правопорушення за частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України стосовно службових осіб ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» (внесення у документи бухгалтерської та податкової звітності завідомо неправдивих даних про проведення фінансово-господарських операцій з ПП «Приват Агро» та ПП «АФ Приват Агро» за період з 01 лютого 2012 року по 31 жовтня 2013 року, внаслідок чого згідно з актом про результати позапланової перевірки від 29 січня 2014 року №160/2201131496816 занижено податок на прибуток в сумі 106754,00 грн. та ПДВ у сумі 323770,00 грн.). Кримінальне провадження закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінально процесуального кодексу України - встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення (а.с.266 том 2).

У свою чергу, з метою офіційного з`ясування обставин у справі, зокрема, перевірки даних щодо участі ОСОБА_2 в діяльності очолюваної ним юридичної особи судом вживалися заходи щодо виклику для допиту його як свідка та останньому після підтвердження Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на запит суду місця реєстрації цієї особи було надіслано повістку про виклик до суду (а.с.46 том 10). Однак уже в ході розгляду справи було встановлено, що той ( ОСОБА_2 ) помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.73 том 10). Відтак, ця обставина не дозволила суду безпосередньо отримати показання від особи, яка в офіційних джерелах зазначена як директор ПП «АФ Приват Агро» та підпис якої наявний у документах, виданих від імені юридичної особи, та скріплений печаткою цього підприємства.

Отже, доводи відповідача щодо реалізації на користь позивача шроту соняшникового та макухи соняшникової не ПП «АФ Приват Агро» та ПП «Приват Агро», а іншими особами, не мають документального підтвердження допустимими в розумінні статті 74 КАС України доказами.

Суд зважає, що у період вчинення господарських операцій (лютий-грудень 2012 року) позивач та його контрагенти - ПП «АФ Приват Агро» та ПП «Приват Агро» мали необхідний обсяг господарської правосуб`єктності.

Так згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.244-251 том 2) ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» зареєстроване як юридична особа 27 червня 2001 року та його основним видом економічної діяльності є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний), виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості та ін. (додаткові).

У свою чергу, ПП «Приват Агро» зареєстроване як юридична особа 03 вересня 2009 року; основну діяльність здійснювало в сфері оптової торгівлі зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами. 17 червня 2013 року до Єдиного державного реєстру внесено запис про припинення юридичної особи ПП «Приват Агро» за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04 червня 2013 року у справі №904/616/13-г у зв`язку із визнанням її банкрутом, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.51-55 том 10). Разом з тим, на час господарських операцій із позивачем (лютий, серпень, жовтень, грудень 2012 року) підприємство мало необхідний обсяг правосуб`єктності для того, щоб бути учасником господарських правовідносин.

Як свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.56-60 том 10), ПП «АФ Приват Агро» зареєстроване як юридична особа 25 жовтня 2012 року; основну діяльність здійснює в сфері оптової торгівлі зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами.

Цивільна правоздатність юридичної особи згідно зі статтею 91 Цивільного кодексу України виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. Згідно зі статтею 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання є учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків).

Наведене дає підстави для висновків, що оптова торгівля шротом соняшниковим та макухою соняшниковою узгоджується із вказаними вище видами діяльності контрагентів позивача та відповідає його статутним видам діяльності.

Оцінюючи спірні операції, суд також бере до уваги надані позивачем докази подальшого використання придбаного товару у його власній господарській діяльності в оподаткованих операціях. Отриманий товар (макуха соняшникова та шрот соняшниковий) використаний позивачем у виробництві різних видів кормосуміші, що підтверджується калькуляціями собівартості продукції. В подальшому вироблена продукція обліковувалась на складі та реалізовувалась іншим контрагентам, про що свідчать надані позивачем накладні на передачу готової продукції, накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, видаткові накладні (а.с.1-159 том 3, а.с.1-245 том 4, а.с.1-224 том 5, а.с.1-360 том 6). Факт відображення отриманої сировини в бухгалтерському обліку підприємства підтверджується оборотно-сальдовими відомостями (а.с.216 том 1 - а.с.28 том 2). Подальша реалізація позивачем готової продукції підтверджується відповідними видатковими накладними, податковими накладними, товаротранспортними накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.29-76 том 2). Наведене свідчить, що діяльність ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» з виготовлення кормосумішей була систематичною, а отже потребувала сировини у значних обсягах, у тому числі макухи соняшникового, шроту соняшникового, які входять до складу кормосумішей. Зазначені обставини в їх сукупності дозволяють суду дійти висновку про наявність зв`язку між фактом придбання товару за договорами поставки від 05 січня 2011 року №05/101 та від 04 грудня 2012 року №04/12-04 та господарською діяльністю позивача.

Ділова мета є однією з підстав, яка у сукупності з іншими обставинами (такими як фактичне здійснення господарських операцій, що підтверджене первинними документами), дає право покупцю на формування податкових вигод.

Кормосуміш у вигляді готової продукції реалізована покупцям позивача, що спричинило отримання ним доходу від своєї господарської діяльності. Відтак, витрати на придбання сировини - макухи соняшникової та шроту соняшникового, підтверджені первинними документами, формують витрати собівартості продукції та враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податковим на прибуток.

Відповідачем не наведено та не надано доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» цілям та завданням статутної діяльності товариства, незвичності цих господарських операцій для її учасників, збитковості цих операцій, інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їх фіктивність, а також те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, цілями ділового характеру, а дії ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Перевіряючи можливості ПП «Приват Агро» та ПП «АФ Приват Агро» протягом лютого, серпня, жовтня, грудня 2012 року здійснити господарські операції за договірними зобов`язаннями перед ТзОВ «Волинь-зерно-продукт», судом надано оцінку доводам відповідача про відсутність у таких постачальників позивача необхідних трудових, матеріально-технічних ресурсів. Так заперечуючи факт господарських операцій, контролюючий орган вказує на відсутність у цих підприємств технічної можливості їх виконати з урахуванням фактичних господарських ресурсів (основних засобів, відповідних трудових ресурсів) та посилається на наявну у нього податкову інформацію: акт ДПІ в Жовтневому районі міста Дніпропетровська від 28 серпня 2013 року №651/04-63-22-03/36640515, акти ДПІ в Красногвардійському районі міста Дніпропетровська від 21 серпня 2013 року №309/202-02/38432303 та від 18 грудня 2013 року №1494/22-02/38432303 (а.с.157-208 том 1), витяг з автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» (а.с.225-232 том 2).

Судом встановлено, що ПП «Приват Агро» та ПП «АФ Приват Агро» відобразило податкові зобов`язання, а ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» - податковий кредит за взаємними господарськими операціями та розбіжність у системі співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту між цими суб`єктами господарських операцій була відсутня.

Разом з тим, в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року у справі №804/11993/13-а за позовом ПП «АФ Приват Агро», якою дії ДПІ в Красногвардійському районі міста Дніпропетровська щодо проведення зустрічної звірки, за результатами якої складено акт від 21 серпня 2013 року №309/202-02/38432303 про неможливість проведення зустрічної звірки, та дії щодо коригування контролюючим органом на підставі цього акта податкових зобов`язань та податкового кредиту в автоматизованій системі співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів визнано протиправними (постанова набрала законної сили 02 листопада 2013 року; а.с.255-259 том 2). Також постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року у справі №804/3861/14 (набрала законної сили 15 липня 2014 року) визнано протиправними дії ДПІ в Красногвардійському районі міста Дніпропетровська щодо проведення зустрічних звірок, за результатами яких складено акти від 18 грудня 2013 року №1494/22-02/38432303 та від 06 лютого 2014 року №401/04-66-15-01/38432303 про неможливість проведення зустрічних звірок, а також дії щодо коригування контролюючим органом на підставі цього акта податкових зобов`язань та податкового кредиту в автоматизованій системі співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період з 01 грудня 2012 року по 31 травня 2013 року та з 01 серпня 2013 року по 31 серпня 2013 року (а.с.260-265 том 2).

Оскільки дії контролюючого органу ДПІ в Красногвардійському районі міста Дніпропетровська щодо проведення зустрічних звірок ПП «АФ Приват Агро» судом визнано протиправними, то докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом, судом до уваги не беруться, оскільки є недопустимими в розумінні частини першої статті 74 КАС України.

Досліджуючи акт ДПІ в Жовтневому районі міста Дніпропетровська від 28 серпня 2013 року №651/04-63-22-03/36640515 (а.с.177-194 том 2) про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Приват Агро» з питань правомірності проведення господарських відносин з контрагентами постачальниками/покупцями за період січень-листопад 2012 року, яким зроблено висновок про невстановлення факту реального здійснення господарських операцій за період жовтень-листопад 2012 року по ланцюгу постачання ПП «Приват Агро», суд встановив, що станом на 28 серпня 2013 року - на дату складання цього акта, ПП «Приват Агро» було припинене як юридична особа із внесенням 17 червня 2013 року відповідного запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проведення будь-яких видів податкового контролю до юридичної особи, що втратила цивільну та податкову правосуб`єктність і реалізація наслідків такої перевірки є абсурдним. Як зазначено в цьому акті, незнаходження суб`єкта господарювання (ПП «Приват Агро») за юридичною адресою унеможливлює отримання первинних документів для проведення зустрічної звірки (є посилання на акти про неможливість вручення листа-запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження від 28 серпня 2013 року та акт про не встановлення місцезнаходження платника податків за ту ж дату). Будь-яких фактичних обставин господарських операцій, здійснених ПП «Приват Агро», тут не відображено (наведено витяг виключно із системи автоматизованого співставлення даних податкових зобов`язань та податкового кредиту). З огляду на викладене зазначений акт не містить інформації щодо предмета доказування у даній справі та не є належним доказом.

Відповідач не надав доказів на підтвердження об`єктивної відсутності можливостей в ПП «Приват Агро» та ПП «АФ Приват Агро» здійснення господарських операцій, або ж відсутності у них можливостей залучити третіх осіб до виконання взятих на себе зобов`язань перед позивачем. Висновок відповідача про відсутність складських, виробничих приміщень, транспортних засобів у цих юридичних осіб ґрунтується виключно на його припущеннях, оскільки він не володіє безпосередньою інформацією щодо таких обставин. Під час нового розгляду даної справи представник відповідача послався на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04 червня 2013 року у справі №904/616/13-г за заявою ПП «Люкс-Промторг» до ПП «Приват Агро» про визнання банкрутом, якою встановлено відсутність будь-яких товарно-матеріальних цінностей та інших активів, які належать останньому на праві власності чи повного господарського відання на дату затвердження ліквідаційного балансу - 04 червня 2013 року. Водночас, правовідносини із позивачем мали місце у 2012 році; інформація стосовно наявності чи відсутності в ПП «Приват Агро» виробничих ресурсів протягом лютого-жовтня 2012 року у відповідача відсутня, так само як і щодо кількості працівників на підприємстві за вказаний період. Разом з тим, з податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за перший, другий, третій квартали 2012 року (а.с.27-32 том 10) видно, що підприємство звітувало перед контролюючим органом та мало об`єкт оподаткування з нарахуванням податку на прибуток.

Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку ПП «АФ Приват Агро» за перший, другий квартал 2013 року свідчить про наявність на підприємстві у штаті 10 та 11 працівників відповідно; відомості про працюючих за період з 01 січня по 31 грудня 2012 року в інформаційній системі «Податковий блок» відсутня. Згідно з поданої ПП «АФ Приват Агро» декларації з податку на прибуток за 2012 рік ним задекларовано об`єкт оподаткування у розмірі 140150,00 грн., податок на прибуток у сумі 29432,00 грн. (а.с.25-26, 79 том 10).

З огляду на наведене, відповідач не надав доказів, що позивач та його контрагенти при укладанні угод мали умисел на їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, намірів на ухилення від оподаткування, безтоварність операцій та неможливість їх вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу тощо.

У свою чергу, не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, відсутність основних засобів у контрагента, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 травня 2019 у справі №804/887/17.

Також судом взято до уваги, що постановою Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року у справі №803/390/14 (набрала законної сили 30 червня 2015 року - а.с.61-64 том 10), підтверджено правомірність формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» із ПП «АФ Приват Агро» та з ПП «Приват Агро» за лютий, серпень, жовтень та грудень 2012 року, січень, лютий, травень, вересень 2013 року та безпідставність висновків акта позапланової документальної виїзної перевірки від 29 січня 2014 року №160/2201/31496816 про нереальність цих господарських операцій. Постанова суду від 31 березня 2014 року у справі №803/390/14 має преюдиційне значення для висновків суду у даній справі, насамперед, для забезпечення юридичної визначеності у спірних правовідносинах, оскільки є неприпустимим, аби одні і ті ж самі господарські операції між тими самими суб`єктами господарювання створювали різні юридичні наслідки у податковому обліку при формуванні податкового кредиту з ПДВ та витрат.

Суд також звертає увагу, що пунктом 10 підрозділу 4 розділу XX ПК України встановлено ставку податку на прибуток підприємств з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно - 21 відсоток.

Контролюючий орган податкове зобов`язання з податку на прибуток розраховував із витрат (собівартості виготовленої продукції) у сумі 508305,00 грн., які вважав завищеними у першому, третьому та четвертому кварталі 2012 року. У податковому повідомленні-рішенні від 13 лютого 2014 року №000002200 донараховане зобов`язання за основним платежем становить 106754,00 грн. та 53377,00 грн. - штрафна санкція (50% від основного зобов`язання). Перевіряючи розрахунок контролюючого органу, суд встановив, що в податковому повідомленні-рішенні має місце арифметична помилка, бо 508305,00х21%=106744,05 грн., а не 106754,00 грн., а 50% від 106754,05 буде 53372,03 грн., а не 53377,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

На підставі аналізу норм чинного законодавства та обставин, встановлених письмовими доказами та показами свідків, суд дійшов переконання, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів належними та допустимими доказами наявність підстав для донарахування грошових зобов`язань з податку на прибуток за господарськими операціями позивача з ПП «АФ Приват Агро» та ПП «Приват Агро» за перший, третій, четвертий квартали 2012 року. Наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та обґрунтованими, ним не надано доказів, які б беззаперечно спростовували зафіксовані в первинних документах господарські операції; його висновки ґрунтуються на припущеннях, а не на фактах, встановлених допустимими доказами.

У свою чергу, проаналізувавши подані позивачем первинні документи за господарськими операціями з ПП «Приват Агро», ПП «АФ Приват Агро» (видаткові накладні, податкові накладні, документи про оплату) та співставивши їх з договорами (додатками до них), товарно-транспортними документами, суд дійшов висновку, що вказані операції підтверджують факт передачі товару позивачу від вказаних постачальників та спричинили зміни активів ТзОВ «Волинь-зерно-продукт», а тому підлягали відображенню у бухгалтерському та податковому обліку для формування витрат підприємства, як це визначено пунктом 44.1 статті 44, пунктом 138.2 статті 138, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України. Ці первинні документи є належними та допустимими доказами при доведені факту поставки товару, господарської мети при придбанні сировини. Фактичне здійснення позивачем господарських операцій спростовує висновки контролюючого органу про податкові правопорушення, покладені в основу податкового повідомлення-рішення від 13 лютого 2014 року №0000022200 про заниження податку на прибуток у сумі 160131,00 грн. Відсутність підстав збільшення грошових зобов`язань з податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 53377,00 грн.

Відтак, податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а позов - задоволенню повністю.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 3202,62 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 21 лютого 2014 року №50 (а.с.2 том 1).

Разом з тим, підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за правилами пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції закону, чинній на час звернення до суду із даним позовом) встановлені ставки судового збору: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру - 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (що в грошовому еквіваленті з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2014 року становить 1827,00 грн.) та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (в грошовому еквіваленті з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати - 4872,00 грн.). Відповідно до частини третьої вказаної статті під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Таким чином, судовий збір за майновою вимогою становить 3202,62,00 грн., а при поданні адміністративного позову позивачу слід було сплатити 10% від розміру судового збору, тобто 320,26 грн.

Як визначено частинами першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд задовольняє позов, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у сумі 320,26 грн. В разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, питання про його повернення вирішується за правилами, визначеними статтею 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» (45240, Волинська область, Ківерцівський район, село Липляни, вулиця Козацька, 22 ідентифікаційний код юридичної особи 31496816) до Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 39400859) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ківерцівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 13 лютого 2014 року №0000022200.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області судові витрати у сумі 320,26 грн. (триста двадцять грн. 26 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк

Повне судове рішення складено 12 серпня 2019 року