Рішення № 83598220, 08.08.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

08 серпня 2019 р. Справа № 120/1877/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Поліщук І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука М.В.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Дмитрук Ю.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Головного управління Національної поліції у Вінницькій області

про: стягнення одноразової грошової допомоги

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - відповідач) про стягнення одноразової грошової допомоги.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що в період з 15.05.2014 по 06.11.2015 він перебував на службі в органах МВС України, а з 07.11.2015 по 19.12.2017 перебував на службі в підрозділах Національної поліції України. Разом із тим, 18.09.2017, перебуваючи у м. Краматорськ Донецької області, в період проходження служби в НПУ при виконанні службових обов`язків, з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав травми: перелом шиловидного відростку правої кисті без зміщення, перелом головки правої променевої кістки з невеликим зміщенням, осколочний перелом лівої променевої кістки зі зміщенням. В подальшому, після звільнення зі служби згідно наказу начальника ГУНП у Вінницькій області від 19.12.2017 №216 о/с, 08.01.2019 медико-соціальною експертною комісією було прийнято рішення про встановлення йому інвалідності III групи, причиною якої визначено травму, пов`язану з виконанням службових обов`язків, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ 1049620 від 08.01.2019. В зв`язку із встановленням інвалідності, він звернувся до відповідача з заявою про виплату одноразової грошової допомоги, право на отримання якої передбачене ст. 62, п. 3 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію», однак отримав відмову, мотивовану тим, що інвалідність йому встановлена більше ніж протягом шести місяців після звільнення з поліції.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 14.06.2019 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою від 22.07.2019 вирішено продовжити розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін. Судове засідання призначено на 08.08.2019.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, що викладені у позовній заяві та відповіді на відзив. Зокрема зазначили, що згідно із п. 1 розділу ІІ Порядку №4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії, а тому право позивача на отримання такої допомоги виникло саме 08.01.2019. Крім того, зазначив, що твердження відповідача відносно того, що підставою для відмови позивачу в призначені одноразової грошової допомоги також слугувало те, що позивача звільнено в зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення, є необґрунтованими та суперечать обставинам, викладеним у висновку від 11.03.2019.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення даного адміністративного позову, посилаючись на обставини, що викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив. Зокрема зазначила, що положеннями п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» чітко визначено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті. В даному ж випадку, з моменту звільнення позивача до дня встановлення йому інвалідності пройшло більше ніж 6 місяців. Крім того, вказала, що позивача звільнено зі служби не з підстав, визначених в п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію».

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що ОСОБА_1 в період з 15.05.2014 по 06.11.2015 він перебував на службі в органах МВС України, а з 07.11.2015 по 19.12.2017 перебував на службі в підрозділах Національної поліції України.

Наказом начальника ГУНП у Вінницькій області від 19.12.2017 №216 о/с, капрала поліції ОСОБА_1 , поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Вінниця» Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, звільнено зі служби в поліції з 19.12.2017 за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення).

В подальшому, 08.01.2019 медико-соціальною експертною комісією було прийнято рішення про встановлення ОСОБА_1 інвалідності III групи, причиною якої визначено травму, пов`язану з виконанням службових обов`язків, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ 1049620 від 08.01.2019.

В зв`язку із встановленням інвалідності, ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги, право на отримання якої передбачене ст. 62, п. 3 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію».

Разом із тим, за наслідками розгляду такої заяви, відповідачем складено висновок від 11.03.2019, яким позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, в зв`язку з тим, що інвалідність йому встановлена більше ніж протягом шести місяців після звільнення з поліції.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97 цього Закону одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

При цьому, положеннями п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону №580-VIII визначено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97-101 Закону № 580-VIII, прийнято Порядок № 4, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Наказом МВС від 12 вересня 2016 року № 916, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 1277/29409 від 22 вересня 2016 року, пункт 5 Розділу 1 Порядку № 4 доповнено підпунктом 4, яким передбачено призначення поліцейському одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, чи втрати працездатності, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми, каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (пункт 3 Розділу ІІІ Порядку № 4).

Таким чином, із аналізу наведеного вище слідує, що зазначені положення Закону №580-VIII застосовується виключно за обов`язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення):

1) інвалідність повинна наступити внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (п. 3 ч. 1 ст. 97 Закону №580-VIII) чи/або внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції (п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону №580-VIII);

2) інвалідність повинна наступити не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;

3) причина звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції (п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону №580-VIII) чи/або пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (п. 3 ч. 1 ст. 97 Закону №580-VIII).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах, зокрема, від 19 вересня 2018 року у справі №373/1188/16-а, від 20 вересня 2018 року у справі №296/9456/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі №822/3788/17, від 23 листопада 2018 року у справі №822/962/18, та має застосовуватись до спірних правовідносин, в силу положень ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і ч. 5 ст. 242 КАС України.

В даному ж випадку, як було встановлено судом вище, наказом начальника ГУНП у Вінницькій області від 19.12.2017 №216 о/с, капрала поліції ОСОБА_1 , поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Вінниця» Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, звільнено зі служби в поліції з 19.12.2017 за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення).

Із наведеного слідує, що позивача звільнено зі служби в поліції саме у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення, а не в зв`язку із захворюванням або пораненням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції (п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону №580-VIII) чи/або пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (п. 3 ч. 1 ст. 97 Закону №580-VIII).

Крім того, як слідує із довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ 1049620 від 08.01.2019, інвалідність ІІІ групи позивачу встановлено з 08.01.2018, тобто пізніше ніж через шість місяців з дати звільнення його зі служби в поліції.

Таким чином, у ОСОБА_1 відсутні дві з трьох обов`язкових умов на призначення одноразової грошової допомоги для колишніх поліцейських, а саме: причини звільнення позивача зі служби в поліції є відмінними від тих, що дають право на призначення одноразової грошової допомоги; встановлення позивачу інвалідності відбулось більше ніж через шість місяців з дня звільнення зі служби.

З огляду на вище викладене, а також враховуючи відсутність у ОСОБА_1 двох із трьох обов`язкових умов на призначення одноразової грошової допомоги для колишніх поліцейських, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.

При цьому, суд критично оцінює посилання представника позивача на те, що причини звільнення ОСОБА_1 не досліджувались відповідачем в межах розгляду заяви позивача, внаслідок чого останній не може посилатись на дані обставини, обґрунтовуючи правомірність оскаржуваної відмови, адже дослідження судом даних обставин є необхідним для встановлення наявності чи/або відсутності у ОСОБА_1 права на призначення одноразової грошової допомоги.

Крім того, суд також критично оцінює посилання представника позивача на те, що позивач здобув право на призначення грошової допомоги саме відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97 Закону №580-VIII, а не відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону №580-VIII, адже обмеження щодо шестимісячного терміну між моментом звільнення та встановлення інвалідності, а також необхідність звільнення особи саме через хворобу, поширюються як щодо підстави передбаченої п. 3, так і до підстави передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону №580-VIII.

За приписами вимог пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Враховуючи відсутність судових витрат у даній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 );

Головне управління Національної поліції у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 40108672).

Повний текст рішення складено 13.08.2019.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна