Рішення № 83597707, 12.08.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 серпня 2019 року м. Ужгород№ 0740/809/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Микуляк П.П.,

при секретарі Петрус К.І.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1 ,

відповідача: Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, представник - Боднар М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошується вступна та резолютивна частини Рішення. Повний текст Рішення виготовлено та підписано 12 серпня 2019 року.

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, яким просить суд визнати неправомірними дії Державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіально управління юстиції у Закарпатській області Боднар Марини Юріївни щодо винесення в межах виконавчого провадження №56231485 постанови про стягнення виконавчого збору від 23.07.2018р. та скасувати її.

Позовна заява мотивована тим, що позивачем в травні 2018 року було в добровільному порядку проведено фактичне виконання в повному обсязі Рішення Свалявського районного , яким стягнуто на користь стягувача ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" - 231034,47 грн. основного боргу та 3465,52 грн. судового збору

На виконання вказаного рішення судом було видано два виконавчі листи по справі №306/2532/15 від 04.04.2016р., за якими згодом і було відкрито виконавче провадження №56231485.

Стягувач "Райфайзен Банк Аваль", листом від 22.05.2018р. звернувся до начальника міського відділу ДВС з проханням закінчити виконавче провадження з виконання виконавчого листа №306/2532/15.

Тільки 23.07.2018р. державним виконавцем Боднар М.Ю. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», цього ж дня державним виконавцем Боднар М.Ю. також було винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 23103,44 грн.

Однак винесенню вказаної постанови фактично передувало Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 26.07.2018 року у справі №306/1442/18, в якому позивачем було оскаржено бездіяльність державного виконавця, щодо не закінчення виконавчого провадження №56231485 та не зняття арешту накладеного на позивача у тому ж виконавчому провадженні було визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця, щодо незакінчення виконавчого провадження та зобов`язано державного виконавця невідкладно вирішити питання, щодо скасування арешту накладеного на майно позивача ( а.с.28).

на підставі наведеного Позивач вважає постанову про стягнення виконавчого збору незаконною та такою що підлягає скасуванню.

Зазначає, що виконавчий збір стягується лише за фактично стягнутої на користь стягувача суми, однак державним виконавцем жодних заходів, щодо фактичного стягнення здійснено не було. Додатково повідомив, що є практика вищих судів з аналогічних питань, яку просив врахувати.

В судовому засідання позивач підтримав висунуті ним позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представником відповідача, державним виконавцем Ужгородського МВ ДВС Боднар М.Ю., було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено виключну підставою для не стягнення виконавчого збору, а саме закінчення виконавчого провадження до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Оскільки сума боргу була сплачена боржником на стадії примусового виконання рішення, а не до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, отже дії державного виконавця вчинені у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та підстав для задоволення позовних вимог відсутні.

В судовому засіданні представник відповідача заперечила щодо задоволення позовних вимог та просила суд відмовити позивача в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 27.11.2015р. по справі 306/2532/15-ц було присуджено до стягнення з позивача, ОСОБА_1 , на користь ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» 231034,47 грн. основного боргу та 3465,52 грн. судового збору.

04 квітня 2016 року Свалявським районним судом було видано виконавчий лист №306/2532/15 про стягнення з позивача на користь ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» заборгованість в сумі 231034,47 грн.

20 квітня 2018 року державним виконавцем Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Боднар М.Ю. за заявою стягувача було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №56231485, за виконавчим листом №306/2532/15 від 04.04.2016р.

02 травня 2018 року державним виконавцем Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Боднар М.Ю. було винесено постанову про арешт майна боржника, якою було накладено арешт на майно, що належить позивачу, в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів.

18 травня 2018 року між ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» та позивачем, ОСОБА_1 , було укладено Договір «Про часткове прощення боргу за кредитним договором №014/4074/74/37113 від 30 листопада 2007», яким ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» було прощенно ОСОБА_1 1884861,10 грн, в наслідок чого залишок заборгованості позивача складав суму в розмірі 14569,89 грн.

Листом від 22 травня 2018 року №114-0-0-00/15-60642 представник АТ «Райффайзен Банк Аваль» просив начальника Ужгородського МВ ДВС закінчити виконавче провадження з виконання виконавчого листа №306/2532/15 виданого 04.04.2016 року Свалявським районним судом Закарпатської області.

В подальшому, позивач звернувся до Свалявського районного суду Закарпатської області зі скаргою на дії державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Закарпатській області, у якій просив визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Боднар М.Ю. щодо не закінчення виконавчого провадження № 56231485; не зняття арешту, накладеного на майно (кошти) ОСОБА_1 в межах ВП № 56231485, не виключення відомостей про ОСОБА_1 , як боржника, з Єдиного реєстру боржників в межах виконавчого провадження ВП № 56231485; не проведення інших дій, необхідних у зв`язку із закінченням виконавчого провадження, та просив зобов`язати Державного виконавця Боднар М.Ю. закінчити виконавче провадження № 56231485, зняти арешт, накладений на майно (кошти) ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження, виключити відомості, виключити відомості про нього, як Боржника, з Єдиного реєстру боржників в межах ВП № 56231485, провести інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 26 липня 2018 року скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково, визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Ужгородського МВ ГТУЮ у Закарпатській області Боднар М.Ю. щодо не закінчення виконавчого провадження № 56231485; не зняття арешту, накладеного на майно (кошти) ОСОБА_1 в межах ВП № 56231485, не виключення відомостей про ОСОБА_1 , як боржника, з Єдиного реєстру боржників в межах виконавчого провадження ВП № 56231485 та зобов`язано старшого державного виконавця Ужгородського МВ ГТУЮ у Закарпатській області Боднар М.Ю. невідкладно вирішити питання щодо скасування арешту, накладеного на майно, що належить ОСОБА_1 , накладеного Ужгородським МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області в межах виконавчого провадження № 56231485 та вирішити питання щодо виключення відомостей щодо ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників, які внесенні щодо нього в межах виконавчого провадження № 56231485.

04.04.2019р. Постановою Закарпатського апеляційного суду (справа 306/1442/18) Ухвалу Свалявського районного суду Закарпатської області від 26 липня 2018 року в частині визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця Ужгородського МВ ГТУЮ у Закарпатській області Боднар М.Ю. щодо не закінчення виконавчого провадження - залишено без змін, а в частині зобовязання скасувати арешт і виключити відомості з Єдиного реєстру боржників - скасовано. ( а.с. 114)

23.07.2018 року державним виконавцем Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Боднар М.Ю. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №56231485 на підставі фактичного повного виконання рішення суду згідно виконавчого документа №306/2532/15 від 04.04.2016р., крім того, п.2 зазначено про виділення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення з позивача виконавчого збору.

В той же день, відповідач виносить оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №56231485 у розмірі 23103,44 грн.

Згідно зі ст.1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон України "Про виконавче провадження") виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Частиною 1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 16 ч.3 ст.18 цього ж Закону передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, врегульований ст.63 Закону України "Про виконавче провадження", за змістом ч.1-3 якої за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч.6 ст.26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У свою чергу, ст.75 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (ч.1 ст.75 Закону України "Про виконавче провадження").

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Приписами ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Виконавчий збір не стягується:

- за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

- у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

- якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

- за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

- у разі виконання рішення приватним виконавцем;

- за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

За такого правового врегулювання та обставин справи, суд зазначає, що виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду. Виконавчий збір є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

02 травня 2018 року відповідачем було винесено постанову про арешт майна боржника, яка за своєю суттю являється заходом примусового виконання рішення за приписами ст.10 Закону «Про виконавче провадження».

Крім того, постанова про відкриття виконавчого провадження також вважається заходом примусового виконання рішення, оскільки виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документу з моменту відкриття виконавчого провадження.

Суд не бере до уваги посилання позивача на Постанови Верховного суду, з огляду на наступне.

У Постановах Верховного суду на які посилається позивач у позовній заяві, судом було визнано протиправним дії виконавця, щодо стягнення виконавчого збору, однак їх застосування в даному випадку не виявляється можливим, оскільки виконавчий лист, у даних справах, було повернуто за заявою стягувача, а державний виконавець не зважаючи на повернення виконавчого листа стягувачу виносив неправомірні постанови про стягнення виконавчого збору та не вчиняючи конкретних дій по стягненню суми боргу в розумінні Закону України "Про виконавче провадження".

У випадку, що досліджується даним судом виконавчий лист не було повернуто стягувачу чи скасовано, а навпаки він був чинним та фактично виконаним, що додатково підтвержується обставинами справи і листом стягувача ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" від 22.05.2018р.

Крім того судом була витребувана справа для огляду в судовому засіданні по ВП 56231485 в якій також відсутнія заява про повернення стягувачу виконавчого листа, а є тільки згаданий вище лист, яким стягувач просить закінчити виконавче провадження з виконання виконавчого листа.

Відповідно до ст. 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КАС України: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень належним чином довів правомірність винесення ним постанови про стягнення виконавчого збору зв`язку з чим наведені в позові посилання є помилкові, а позовні вимоги до задоволення не підлягають

На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.П. Микуляк