Рішення № 83597706, 07.08.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 серпня 2019 рокум. Ужгород№ 260/808/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Калинич Я.М.

при секретарі судового засідання - Кустрьо В.М.

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Тячівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області (90500, Закарпатська область, м. Тячів, вул. Незалежності, буд. 10, оф. 16, код 41416119) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Тячівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області (далі - відповідач, УВД ФССУ в Закарпатській області), в якій просить:

1. Дії відповідача визнати неправомірними та зобов`язати Тячівське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області відповідно ч.3 ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» де строкові виплати проводяться з дня звернення тобто з 15 березня 2018 року - оплатити за весь період включно по сьогоднішній день 2019 року та виконати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року, яке набуло законної сили 10.09.2018 року.

2. За ігнорування та неправомірні дії у виконанні рішення суду, яке набуло законної сили 10.09.2018 року де порушено ч.5 ст. 124 Конституції України та ст. 382 КК України де здоров`я інваліда ІІ-Ї групи позивача ОСОБА_1 1941 р.н. із кожним днем погіршується, що засвідчує додаток 6 на 4-х аркушах де інваліда позбавлено його прав на медичну реабілітацію та санітарно-курортного лікування стягнути із відповідача 50000,00 (п`ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди на користь позивача ОСОБА_1 1941 р.н.

Позовні вимоги обґрунтовує наступним. 15 березня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою з проханням розглянути питання про постановку його на облік як інваліда з приводу трудового каліцтва, для проведення страхових виплат та надання соціальних послуг. Однак, відповіддю № 07-01/10-236 від 20 березня 2018 року позивачу у задоволенні заяви було відмовлено із посиланням на відсутність правових підстав, а саме - відсутність акту розслідування нещасного випадку за встановленою формою. Позивач не погоджуючись з такою відмовою оскаржив таку до Закарпатського окружного адміністративного суду. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені повністю. Рішення набрало законної сили, однак на думку позивача, до цього часу Тячівським відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області таке в повній мірі не виконано. Зокрема зазначає, що його взято на облік як потерпілого з 15 березня 2018 року, однак відповідач не провів жодних страхових виплат та не надав жодних соціальних послуг позивачу. У зв`язку з цим позивач вважає, що відповідач не в повній мірі виконав рішення суду, яке набрало законної сили, чим порушив норми Конституції України та права та інтереси позивача.

Ухвалою суду від 12 липня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін та призначено до розгляду на 07 серпня 2019 року.

Відповідач ухвала суду від 12.07.2019 року отримав 18.07.2019 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.

Однак у встановлений судом строк відповідач відзив на позов та жодні додаткові документи до суду не подав.

Зокрема, ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на викладене вище та відсутність клопотань сторін про розгляду справи у судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини є достатніми для розгляду справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та прийняття рішення у справі по суті з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, являється інвалідом ІІ групи з приводу трудового каліцтва. З матеріалів справи вбачається, що 15 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою з проханням розглянути питання про постановку його на облік як інваліда з приводу трудового каліцтва (а.с.20-21). Однак, відповіддю №07-01/10-236 від 20 березня 2018 року позивачу у задоволенні заяви було відмовлено із посиланням на відсутність правових підстав, а саме - відсутність акту розслідування нещасного випадку за встановленою формою (а.с.43-44).

Позивач, не погодившись із такою відмовою відповідача оскаржив таку до Закарпатського окружного адміністративного суду. Рішенням суду від 08 серпня 2018 року у адміністративній справі №305/987/18 позовну заявою ОСОБА_1 до Тячівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області, третя особа - Управління соціального захисту населення Рахівської районної державної адміністрації про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії задоволено. Зокрема: визнано протиправним рішення Тячівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області щодо відмови у взятті на облік ОСОБА_1 , як особи, інвалідність якої пов`язана із трудовим каліцтвом та зобов`язано Тячівське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області визнати та поставити на облік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_2 , як особу, інвалідність якої пов`язана з трудовим каліцтвом, - з дня звернення - 15 березня 2018 року.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області залишено без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року у справі №305/987/18 - без змін (а.с.75-79).

13 вересня 2018 року Закарпатським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист №305/987/18.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Досяк М.Б. 17.09.2018 року відкрито виконавче провадження ВП №57234804 (а.с.39). 29 жовтня 2018 року постановою державного виконавця було зупинено виконавче провадження ВП №57234804 (а.с.37). 14 січня 2019 року державний виконавець виніс постанову про поновлення вчинення виконавчих дій (а.с.35).

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, Тячівське відділення управління ФД ФССУ в Закарпатській області 04 січня 2019 року винесло постанову №0716/242/242/1 Про взяття на облік потерпілого, якою ОСОБА_1 взято на облік з 15 березня 2018 року з номером справи 242 (а.с.19).

03 жовтня 2018 року ОСОБА_1 подав скаргу на ім`я начальника відділу примусового виконання рішень у УРВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Секерні В.М. в якій зазначив, що станом на 03.10.2018 року рішення суду, яке надуло законної сили 10.09.2018 року, боржником не виконано (а.с.33).

Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Закарпатській області розглянув скаргу позивача від 03.10.2018 року та листом від 09.10.2018 року за №03.1-11/3639 повідомив останнього, що 09.10.2018 року на адресу боржника надіслано вимогу виконавця, якою боржника зобов`язано виконати рішення суду у повному обсязі протягом 10 днів (а.с.31).

30 жовтня 2018 року позивач подав повторну скаргу, адресовану на ім`я начальника відділу примусового виконання рішень у УРВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Секерні В.М., якою просить надати відповідь про причини не виконання рішення суду, яке набуло законної сили 10.09.2018 року (а.с.30).

25 січня 2019 року позивач втретє звернувся з скаргою до начальника відділу примусового виконання рішень у УРВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Секерні В.М. в якій ОСОБА_1 зазначив, що на його переконання, рішення суду від 08.08.2018 року у справі №305/987/18 в повному обсязі не виконано (а.с.28-29).

04 лютого 2019 року листом за №5-226/572348 відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Закарпатській області повідомило позивача, що 24.01.2019 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Досяк М.Б. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним фактичним виконанням на підставі листа Тячівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області від 21.01.2019 року за вих.№07-01/09-50, яким повідомлено, що ОСОБА_1 взято на облік з 15.03.2018 року відповідно до постанови «Про взяття на облік потерпілого». Щодо витребування коштів, які має доплатити Тячівське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області повідомило, що рішенням суду, яке підлягало до виконання зазначена вимога не передбачена (а.с.27).

Через систему Діловодство спеціалізованого суду судом було встановлено, що позивач, не погодившись з діями державного виконавця Відділу примусового виконання рішення управління державної служби головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Досяка Максима Богдановича звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень УДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, третя особа: Тячівське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області про скасування постанови, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням суду від 13 березня 2019 року (адміністративна справа №260/204/19, суддя Плеханова З.Б.) відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року у справі №260/204/19 - без змін.

14 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся з письмовим зверненням до начальника Тячівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області, в якому просив надати пояснення з якого числа, місяця і року його взято на облік та яка сума доплати буде проводитися Фондом щомісячно (а.с.22).

16 січня 2019 року Тячівське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області листом №07-01/09-35 повідомило позивача, що останнього взято на облік з 15.03.2018 року та зазначило перелік документів, що подаються для призначення щомісячної страхової виплати до управління (відділення) Фонду, що визначені Постановою Фонду соціального страхування України правління п.3 п.3.1 «Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат» №11 від 19.07.2018 року (а.с.42).

24 квітня 2019 року позивач подав скаргу на ім`я начальника Тячівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області, яким заявив, що 15 березня 2018 року минуло рік, однак жодних нарахувань у доплаті та інших пільг йому не надано (а.с.18).

08 травня 2019 року листом №07-01/09-408 надало відповідь позивачу, якою інформувало, що згідно рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.08.2018 року №305/987/18 позивача взято на облік з 15 березня 2018 року. Рішення суду виконано в повному обсязі (а.с.40).

Позивач 16 травня 2019 року подав заяву потерпілого про призначення щомісячної страхової виплати з необхідним пакетом документів до Тячівського відділення управління ФД ФСС України в Закарпатській області (а.с.47).

Листом від 24.05.2019 року №07-01/09-456 Тячівське відділення управління ФД ФСС України в Закарпатській області відмовило ОСОБА_1 у призначенні щомісячної страхової виплати (а.с.41). В обгрунтування відмови у такому призначенні зазначило відсутність акта про нещасний випадок встановленої форми (Акт Н-1) та висновку МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що його предметом є відмова відповідача у задоволенні заяв позивача щодо призначення щомісячних страхових виплат.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - соціальне страхування) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.

Згідно ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Відповідно до п. 3 ст. 36 Закону підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Страхові виплати складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону для розгляду справ про страхові виплати до Фонду подаються:

1) акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та/або висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть;

2) документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.

Частиною 4 ст.43 Закону передбачено, що якщо застрахований або члени його сім`ї за станом здоров`я чи з інших причин не спроможні самі одержати зазначені вище документи, їх одержує та подає відповідний страховий експерт Фонду.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 44 Закону Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів. Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім`ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.

Суд наголошує, що рішеннями судів, а саме рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.08.2018 року та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 року було встановлено, що відповідно до Форми ІПР інваліда, що видається МСЕК і ЛКК від 13.11.2017 року слідує, що ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності з причин трудового каліцтва. Як зазначає Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові: «на переконання колегії суддів право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності». Судами також встановлено, що позивач не може нести відповідальність за неправильно складений акт чи його відсутність. Рішення набрало законної сили.

На підставі ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 14 КАС України серед іншого встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Однак не зважаючи на висновки судів, відповідач, ігноруючи такі, відмовляє позивачу в призначенні страхових виплат з тих самих підстав.

Суд приходить до переконання, що позовна вимога позивача щодо визнання протиправними дії відповідача, які полягають у відмові ОСОБА_1 у призначенні страхових виплат належить до задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав щодо яких подана позовна вимога.

Вказане підтверджується роз`ясненням поняття «виходу за межі позовних вимог», наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення».

Так, відповідно до пункту 3 цієї Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

В абзаці 10 п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 Конституційний Суд України наголошував, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, враховуючи положення статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України для повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача та визнати протиправною відмову відповідача, оформлену листом від 24.05.2019 року №07-01/09-456.

Відповідно до частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії), суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

На підставі вищевказаних норм Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне зобов`язати Тячівське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області прийняти за заявою ОСОБА_1 від 16.05.2019 року рішення про призначення страхових виплат, передбачених Законом України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», з урахуванням висновків суду.

Щодо позовної вимоги позивача про проведення соціальних виплат з 15 березня 2018 року, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 15 березня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про взяття його на облік Тячівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області як особу, інвалідність якої пов`язана з трудовим каліцтвом. В прохальній частині зави від 15.03.2018 року позивач не просив призначити страхові виплати. Суд першої інстанції та апеляційної інстанції також не вирішували питання щодо нарахування та виплати страхових виплат.

Відповідно до п. 5 ч.3.1 розділу ІІІ Постанови Правління Фонду соціального страхування України №11 від 19.07.2018 року Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, якщо справи про страхові виплати розглядаються вперше по закінченню трьох років з дня встановлення МСЕК стійкої втрати потерпілим професійної працездатності внаслідок ушкодження здоров`я, то страхові виплати призначаються з дня звернення за їх призначенням відповідно до чинних нормативно-правових актів.

У зв`язку з цим, першою заявою про призначення страхових виплат ОСОБА_1 є заява від 16.05.2019 року, а тому, суд переконаний, що саме з цієї дати повинні призначатись та виплачуватись такі.

Стосовно вимог позивача в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 50000 грн., суд зазначає наступне.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суд керується статтею 237-1 Кодексу законів про працю України відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При цьому, зазначена норма сформульована так, що відшкодувати моральну шкоду, заподіяну працівникові роботодавцем, можна тільки за наявності трьох життєвих обставин: моральних страждань; втрати нормальних життєвих зв`язків; необхідності додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки під час провадження у даній справі позивач в порушення п. п. 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4 не пояснив, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується, не надав належних доказів, в задоволенні позову в частині стягнення на користь ОСОБА_1 в якості моральної шкоди у розмірі 50000 грн. слід відмовити.

Також судом встановлено, що в даній справі не мають місце неправомірні дії з боку відповідача щодо невиконання рішення суду, яке набуло законної сили, твердження яке бере за основу позивач в обґрунтування цієї вимоги.

Окрім того, згідно приписів ст. 1173 ЦК України відшкодування шкоди, заподіяної органом державної влади, здійснюється за рахунок держави, а не конкретного органу. Відтак, вимоги про стягнення відшкодування з Тячівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області є необгрунтованими.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не було доведено належними та допустимими доказами законність своїх дій та рішення.

Відповідачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх в розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАС України доказів.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Окрім того, позивач просив винести окрему ухвалу на адресу Тячівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області за невиконання рішення суду, у зв`язку із чим, суд вказує на наступне.

Відповідно до статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

В ході судового розгляду судом не встановлено порушень, які б викликали необхідність у реагуванні шляхом винесення окремої ухвали.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 205, 241-243, 246, 250, 255, 262, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Тячівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області (90500, Закарпатська область, м. Тячів, вул. Незалежності, буд. 10, оф. 16, код 41416119) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Тячівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 страхових виплат.

3. Визнати протиправною відмову Тячівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області у призначенні ОСОБА_1 страхових виплат, оформлену листом №07-01/09-456 від 24.05.2019 року.

4. Зобов`язати Тячівське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області прийняти за заявою ОСОБА_1 від 16.05.2019 року рішення про призначення страхових виплат, передбачених Законом України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», з урахуванням висновків суду.

5. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 12 серпня 2019 року.

СуддяЯ.М. Калинич