Рішення № 83597526, 13.08.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 серпня 2019 р. Справа № 120/2291/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Литвина Д.С.,

:

:

представника третьої особи 1:

представника третьої особи 2:

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку визначеному ст. 287 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Київській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Дарницький районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Печерський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання дій протиправними, скасування постанов,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - відповідач, ГТУЮ у Київській області) про визнання дій протиправними, скасування постанови про стягнення виконавчого збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області на виконанні перебувало виконавче провадження за реєстраційним номером 45147945 з примусового виконання виконавчого напису № 1199, виданого 13.09.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобалевою А.М. про звернення стягнення на земельну ділянку.

В ході здійснення зазначеного виконавчого провадження, 12.03.2015 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області ІІІмідт К.В. винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 382225,51 грн. Цього ж дня, державним виконавцем на підставі п.6 ч,1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону, чинного на момент прийняття рішення) винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану, а постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 382 225,51 грн. виведено в окреме виконавче провадження за реєстраційним номером 47559729. В подальшому, 15.05.2015 головним державним виконавцем відділу Шмідт К.В., з метою забезпечення повного виконання виконавчого документа, винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження (ВП №47559729), про що внесено відповідний запис про обтяження нерухомого майна за № 15386954 від 12.06.2015.

Позивач вважає, що постанова від 12.03.2015 про стягнення з боржника виконавчого збору (ВП №45147945) прийнята відповідачем протиправно, оскільки державним виконавцем не було вчинено жодних дій та заходів, спрямованих на примусове виконання виконавчого напису № 1199 від 13.09.2014, у той час як обов`язковими передумовами для стягнення виконавчого збору є фактичне виконання судового рішення та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання. Таким чином, позивач стверджує, що підстави для стягнення з нього виконавчого збору та витрат виконавчого провадження відсутні. Крім того, вважає, що оскільки відповідач, в порушення вимог ч. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній станом на 15.05.2015), не направив позивачу постанову про відкриття виконавчого провадження, у позивача не було визначеного законодавством строку для самостійного виконання виконавчого документу, та як наслідок прийняття постанови від 15.05.2015 (ВП №47559729) про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження.

Ухвалою від 24.07.2019 поновлено строк звернення до суду, відкрито провадження в адміністративній справі в порядку визначеному ст. 287 КАС України у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Також, даною ухвалою витребувано в відповідача та зобов`язано надати в судове засідання належним чином завірені копії постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ Київської області Шмідт К.В. про стягнення виконавчого збору № 45147945 від 12.03.2015 та постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ Київської області Шмідт К.В. про арешт майна боржника № 47559729 від 15.05.2015, а також матеріали виконавчих проваджень №45147945 та № 47559729 для їх огляду в судовому засіданні.

Ухвалою від 30.07.2019 залучено до участі у справу в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Дарницький районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві; Печерський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, а також витребувано в останніх додаткові докази. Також даною ухвалою відкладено судове засідання на 07.08.2019.

06.08.2019 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №40634), згідно якого вказали, що дії державного виконавця при прийняті оскаржуваних постанов, а також оскаржувані постанови є такими, що прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом. Зауважили, що згідно законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин, виконавчий збір належав до стягнення незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення.

07.08.2019 на адресу суду від третьої особи 1 надійшли письмові пояснення (вх.. №40921), в яких повідомлено суд, що витребувані ухвалою суду від 30.07.2019 матеріали виконавчих проваджень №48241780 та №50255499 знищені, адже закінчився трок їх зберігання.

В судове засідання представники сторін не з`явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись завчасно та належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно положень частини 4 статті 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Суд, враховуючи положення частини третьої статті 268 дійшов висновку про можливість розгляду даної справи без участі представників сторін у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області на виконанні перебувало виконавче провадження за реєстраційним номером 45147945 з примусового виконання виконавчого напису № 1199, виданого 13.09.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобалевою А.М. про звернення стягнення на земельну ділянку.

В ході здійснення зазначеного виконавчого провадження, 12.03.2015 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області ІІІмідт К.В. винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 382225,51 грн. Цього ж дня, державним виконавцем, на підставі п.6 ч,1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону, чинного на момент прийняття рішення), винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану, а постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 382 225,51 грн. виведено в окреме виконавче провадження за реєстраційним номером 47559729. 15.05.2015 головним державним виконавцем відділу Шмідт К.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 382225,51 грн. від 12.03.2015.

В подальшому, 15.06.2015 головним державним виконавцем відділу Шмідт К.В., з метою забезпечення повного виконання виконавчого документа, винесено постанову від 15.05.2015 (ВП №47559729) про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження, про що внесено відповідний запис про обтяження нерухомого майна за № 15386954 від 12.06.2015.

Також, судом встановлено, що 15.06.2015 відповідачем було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №47559729 на підставі п. 10.ч.1. статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону, чинного на момент прийняття рішення), а саме в зв`язку з направленням виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Позивач не погодився з правомірністю стягнення з нього виконавчого збору, та накладенням арешту на його майно, в зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Київської області Шмідт К.В. під час винесення постанови про стягнення виконавчого збору № 45147945 від 12.03.2015 та постанови про арешт майна боржника № 47559729 від 15.05.2015;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Київської області Шмідт К.В. про стягнення виконавчого збору №45147945 від 12.03.2015;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Київської області Шмідт К.В. про арешт майна боржника № 47559729 від 15.05.2015;

- зобов`язати Головне територіальне управління юстиції у Київській області припинити (зняти) обтяження, яке зареєстроване 12.06.2015 за № 15386954 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 606-XIV (в редакції, чинній станом на 12.03.2015 - винесення постанови про стягнення виконавчого збору) (далі - Закон №606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 6 Закону № 606-XIV на державного виконавця покладено обов`язок використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

За змістом статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 17 Закону № 606-XIV визначено перелік документів, що підлягають примусовому виконанню, до яких належать і виконавчих написів нотаріусів.

Згідно частини 2 названої статті Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Частиною 1 статті 28 Закону № 606-XIV передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

При цьому, редакцією Закону № 606-XIV чинною на час виникнення спірних правовідносин, стягнення виконавчого збору не ставилось у залежність до вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Таким чином, виконавчий збір належить до стягнення з боржника у разі невиконання в добровільному порядку виконавчого документу у строки визначені в постанові про відкриття виконавчого провадження, окрім випадку визначеного ч. 2 статті 28 Закону № 606-XIV.

На час розгляду справи в суді стороною позивача не було надано доказів того, що виконавчий напис №1199 від 13.09.2014 ОСОБА_1 був виконаний в добровільному порядку, а відтак приймаючи оскаржувану постанову про стягнення з позивача виконавчого збору, державний виконавець діяв у межах та у спосіб визначений чинним на той час Законодавством, зокрема у відповідності до положень ч.1 ст. 28 Закону № 606-XIV

Також, як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження №45147945 з виконання виконавчого напису №1199 від 13.09.2014, в межах якого державним виконавцем прийнято оскаржувану в даній справі постанову про стягнення виконавчого збору, було завершено, а виконавчий документ повернуто стягувану з підстав визначених п. 6 ч. 1 ст. 47 Закону №606-XIV, а саме: в зв`язку з тим, що у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувану (а.с. 50).

З метою підтвердження наведених в позовній заяві тверджень позивача щодо неотримання постанови про відкриття провадження та, як наслідок, недотримання державним виконавцем визначеної ч. 1 ст. 28 Закону № 606-XIV умови для стягнення виконавчого збору, а саме закінчення строку, визначеного постановою про відкриття виконавчого провадження, для добровільного виконання виконавчого документа, судом було витребувано в відповідача матеріали виконавчого провадження №45147945.

Однак, у поданому до суду клопотання від 01.08.2019 за вх. №39738 відповідач зазначив, що згідно пункту 9.9. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2274/5 від 25.12.2008 (далі - Порядок № 2274/5), передбачено, що строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить три роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік. Завершені виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчився, підлягають знищенню.

Таким чином, матеріали виконавчого провадження №45147945, в яких виносились постанови про відкриття виконавчого провадження, оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору, на сьогоднішній день - знищено. В зв`язку з наведеними обставинами в відповідача відсутні можливості надати докази правомірності вчинення відповідних процесуальних дій, як то належне надсилання вказаних постанов позивачу.

В свою чергу, звертаючись до суду з даним позовом позивач також не надає жодних доказів в підтвердження його неналежного повідомлення про відкриття виконавчого провадження.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд зважає не те, що у відповідності до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідач, як орган державної влади зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В відповідача об`єктивно відсутня можливість надати суду докази про належне повідомлення позивача про відкриття виконавчого провадження, оскільки на час звернення позивача до суду з даним позовом виконавче провадження №45147945 знищено в зв`язку з закінченням строку зберігання визначеного Порядком № 2274/5. В свою чергу, позивач не надає доказів які б свідчили про невчасне надсилання державним виконавцем на адресу боржника прийнятих процесуальних рішень.

З огляду на викладене, твердження позивача щодо його неналежного повідомлення відповідачем про відкриття виконавчого провадження №45147945 не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, а відтак у суду відсутні законодавчо визначені підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваної постанови від 12.03.2015 про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 382225,51 грн.

Відтак, в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття постанови від 12.03.2015 про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 382225,51 грн. та, як наслідок, скасування останньої, позов задоволенню не підлягає.

При цьому, з урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, суд вважає за необхідне, керуючись статтею 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог, оскільки це є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить.

Так, згідно частини першої вказаної норми, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Вказане підтверджується роз`ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення".

Так, відповідно до пункту 3 цієї Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виконавчий збір в розмірі 382 225,51 грн. сплачено не було. Постанова про повернення виконавчого документа стягувачу винесена на підставі п.6 ч.1 ст.47 Закону № 606-XIV, а саме: виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, та за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до ч. 7 ст. 28 Закону № 606-XIV (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Таким чином, у випадку закінчення виконавчого провадження лише з підстав, передбачених статтею 49 Закону № 606-XIV у державного виконавця виникає обов`язок щодо відкриття виконавчого провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, якщо такий збір не стягнуто. Виключень із даного правила Закон не містить.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що оскільки постановою №45147945 від 12.03.2015 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису 1199 від 13.09.2014 завершено, а виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.6 ч.1 ст.47 Закону № 606-XIV, відповідач протиправно вивів постанову № 45147945 від 12.03.2015. про стягнення з боржника виконавчого збору в окреме виконавче провадження та відкрив 15.05.2015 виконавче провадження № 47559729.

За таких обставин, враховуючи, що у відповідача не було законодавчо визначених підстав для виведення постанови № 45147945 від 12.03.2015. про стягнення з боржника виконавчого збору в окреме виконавче провадження, суд вважає, що з метою відновлення порушених прав позивача, слід визнати протиправною та скасувати постанову державним виконавця від 15.05.2015 про відкриття виконавчого провадження № 47559729.

Також, встановлення протиправності прийняття державним виконавцем постанови про відкриття провадження № 47559729 та скасування останньої тягне за собою й визнання протиправним та скасування решти процесуальних рішень прийнятих в межах такого виконавчого провадження, зокрема, визнання протиправним та скасування прийнятої за її наслідками постанови від 15.05.2015 (ВП №47559729) про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

На підставі викладеного, враховуючи те, що відповідачем не доведено належними доказами правомірності існування арешту, накладеного головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ Київської області Шмідт К.В. постановою № 47559729 від 15.05.2015, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання ГТУЮ у Київській області припинити (зняти) обтяження, яке зареєстроване 12.06.2015 за № 15386954 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, на підставі вищезазначеної постанови відповідача.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 2305,20 грн. судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 1536,80 грн. (2/3 задоволених вимог).

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Київської області Шмідт К.В. про відкриття виконавчого провадження №47559729 від 12.03.2015.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Київської області Шмідт К.В. про арешт майна боржника № 47559729 від 15.05.2015.

Зобов`язати Головне територіальне управління юстиції у Київській області припинити (зняти) обтяження, яке зареєстроване 12.06.2015 за № 15386954 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Головне територіальне управління юстиції у Київській області (вул. Євгена Сверстюка, 15, м. Київ, 02002, код ЄДРПОУ 34481907)

Дарницький районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (проспект Миколи Бажана, буд. 7-Є, м. Київ, 02121, код ЄДРПОУ 34968768)

Печерський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (вул. Різницька, буд. 11-Б, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 34979022)

Повний текст рішення виготовлено та підписано: 13.08.2019

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна