Рішення № 83591268, 22.07.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2019 року Справа № 160/2996/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , який є законним представником та діє в інтересах свого сина ОСОБА_2 до Довгинцівського районного відділу в м. Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , який є законним представником та діє в інтересах свого сина ОСОБА_2 з урахуванням позовних вимог, які викладені в новій редакції адміністративного позову, звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Довгинцівського районного відділу в м. Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області за вих. № 1226/9741 від 14.12.2018 року;

- зобов`язати Довгинцівський районний відділ в м. Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області видати паспорт громадянина України у формі картки вперше - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги вмотивовані тим, що у листопаді 2018 року син позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до Довгинцівського РВ в м. Кривий Ріг ГУ ДМС України в Дніпропетровській області із заявою-анкетою щодо оформлення паспорта громадянина України у формі картки вперше у зв`язку із досягненням 14-річного віку. Однак, рішенням Довгинцівського районного відділу в м. Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, яке оформлено у вигляді листа від 14.12.2018 року за № 1226/9741 тимчасово відмовлено у видачі паспорту у формі картки вперше із посиланням на не встановлення належності до громадянства України батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , станом на 24.08.1991р. або на 13.11.1991р. Таким чином, позивач вважає, що означене рішення органу Державної міграційної служби України є необґрунтованим та безпідставним, а й тому підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2019 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: копії паспорту громадянина України, уточненого адміністративного позову із копією для вручення відповідачу із зазначенням: електронної адреси позивача (або про її відсутність), правильного найменування відповідача у даній справі ((місцезнаходження (для юридичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти)), в інтересах кого подається позовна заява до суду (повне прізвище, ім`я та по батькові, місце проживання, поштовий індекс; реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти)), наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви, відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися та власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, наданням до суду оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 768,40 грн., із заявлених позивачем немайнових вимог.

08.05.2019 року на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про усунення недоліків разом із позовною заявою, та оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 768,40 грн.

У зв`язку із тим, що в період з 06.05.2019 року по 08.05.2019 року та в період з 10.05.2019 року по 11.05.2019 року судді Пруднику С.В. надані дні відпочинку за раніше відпрацьовані дні, та також в період з 13.05.2019 року по 17.05.2019 року суддя перебував на лікарняному, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

19.06.2019 року від Довгинцівського районного відділу в м. Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач посилається на те, що проведеною перевіркою встановлено, що підтвердити реєстрацію батька на території України станом на 24.08.1991 р. або 13.11.1991 р. не надається можливим, так як згідно картки реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , батько заявника ОСОБА_1 не значиться (згідно даної картки за вказаною адресою з 1987 по 2018 рік проживали громадяни ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 ). Тому, Довгинцівським РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області було роз`яснено заявнику, що відповідно до чинного законодавства України, а саме п.10 Порядку Провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверджених Указом Президента України від 27.03.2001 № 215/2001 для встановлення відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 3 Закону належності до громадянства України особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягла повноліття та проживала в Україні разом із батьками (одним із них) або іншим її законним представником повинна подати до органу міграційної служби певний перелік документів. Однак, гр. ОСОБА_1 інших підтверджуючих документів до Довгинцівського РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області надано не було, тому належність до громадянства України не підтверджено. В зв`язку із чим, 14.12.2018 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було тимчасово відмовлено в оформленні паспорта громадянина України по досягненню 14-річного віку, до надання додаткових матеріалів для проведення додаткових перевірок щодо реєстрації на території України станом на 24.08.1991р. або 13.11.1991 р., як того вимагає чинне законодавство. Також відповідач вважає, що оскільки Державна міграційна служба України має виключну компетенцію у питаннях видачі паспорту громадянина України, то й позовну вимогу щодо зобов`язання Довгинцівського районного відділу в м. Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про видачу паспорту громадянина України у формі картки вперше слід віднести до дискреційних повноважень органів.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.11.2018 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 звернувся із заявою-анкетою № 2585956 для оформлення паспорта громадянина України у формі картки вперше у зв`язку із досягненням 14-річного віку.

Однак, рішенням Довгинцівського районного відділу в м. Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, яке оформлено у вигляді листа від 14.12.2018 року за № 1226/9741 тимчасово відмовлено у видачі паспорту у формі картки вперше із посиланням на не встановлення належності до громадянства України батька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 станом на 24.08.1991р. або на 13.11.1991р.

Вказана відмова Довгинцівського районного відділу в м. Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області у видачі паспорта громадянина України й слугувала підставою для звернення позивача із даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Громадянство - це належність особи до даної держави, внаслідок якої на особу поширюються суверенні права держави і забезпечується захист її прав і законних інтересів як всередині країни, так і за її межами.

Громадянство України - це стійкий, необмежений в просторі правовий зв`язок особи з Українською державою, заснований на юридичному визнанні державою цієї особи громадянином України, внаслідок чого особа і держава набувають взаємних прав і обов`язків в обсязі, передбаченому Конституцією і законами України.

Громадянство в Україні регулюється Конституцією, Законом України "Про громадянство Україні" від 16 квітня 1997р. і прийнятими відповідно до них законодавчими актами України.

Закон України "Про громадянство України" складається з преамбули й 9 розділів (41 стаття).

Сутність громадянства полягає у взаємовідносинах людини і держави.

Ознаками громадянства як певного зв`язку особи з державою є:

1) правовий характер:

2) необмеженість у просторі та часі;

3) максимальний характер взаємних прав та обов`язків.

Цей зв`язок знаходить своє виявлення в розповсюдженні на відповідну особу суверенної влади держави незалежно від місця її проживання - на території держави чи за її межами. Система конституційно-правових норм, що регулюють питання громадянства складає головний конституційно-правовий інститут громадянства.

Джерелами цього інституту є:

1. Конституція України.

2. Закон України «Про громадянство України».

3. Чинні міжнародні договори України з питань громадянства.

4. Підзаконні акти.

Норми цих актів, виходячи з визнання права на громадянство як природного права людини, закріплюють принципи громадянства та регламентують порядок набуття і припинення громадянства, повноваження органів державної влади та інших організацій, які беруть участь у вирішенні питань громадянства та порядок їх вирішення.

Одним із перших питань, що виникають при розгляді проблеми громадянства України, як і будь-якої держави, є питання про визначення категорії осіб, які є громадянами України, або іншими словами, - хто визнається громадянином України. Загальноприйнятим у світовій практиці є визнання належності до громадянства тієї чи іншої держави всіх осіб, які на час набрання чинності законом, що регулює питання громадянства, перебували в її громадянстві. Аналогічним чином це питання врегульоване і в законодавстві України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про громадянство України" № 2235-III від 18.01.2001 р. (далі Закон № 2235) громадянами України є:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;

4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Згідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 2235 особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 2235 документами, які підтверджують громадянство України, є :

- паспорт громадянина України;

- паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

- тимчасове посвідчення громадянина України;

- дипломатичний паспорт;

- службовий паспорт;

- посвідчення особи моряка;

- посвідчення члена екіпажу;

- посвідчення особи на повернення в Україну.

Частина перша статті 6 Закону № 2235 передбачає, що громадянство України набувається:

1) за народженням;

2) за територіальним походженням;

3) внаслідок прийняття до громадянства;

4) внаслідок поновлення у громадянстві;

5) внаслідок усиновлення;

6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров`я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім`ю або передачі на виховання в сім`ю патронатного вихователя;

7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;

8) у зв`язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;

9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства;

10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Згідно частин першої та другої статті 21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України.

Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" Кабінетом Міністрів України постановою № 302 від 25.03.2015 року затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі - Порядок № 302).

Паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт (п.1-3 Порядку № 302).

Згідно із приписами п. 7 та п. 8 Порядку № 302 - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються:

1) особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто;

2) особі, яка досягла 14-річного віку та яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, - на підставі заяви-анкети одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі - законні представники);

3) особі, яка відбуває покарання в установах виконання покарань або перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу, - через уповноважену особу адміністрації відповідної установи чи закладу (далі - уповноважена особа).

Паспорт видається:

не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня оформлення заяви-анкети для його отримання;

не пізніше ніж через 10 робочих днів з дня оформлення заяви-анкети для його термінового отримання.

Паспорт, який оформлюється вперше, видається не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня оформлення заяви-анкети для його отримання.

Пунктом 10 вищезазначеного Порядку передбачено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта здійснюється територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Головний обчислювальний центр Реєстру) у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" (далі - Центр).

Згідно п. 11 Порядку, порядок взаємодії ДМС з Центром встановлюється шляхом укладення відповідних договорів згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про захист персональних даних".

Порядок взаємодії територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС з центрами надання адміністративних послуг встановлюється шляхом укладення відповідних договорів згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про захист персональних даних".

Вимогами п. 35 Порядку, встановлено перелік наступних документів, які подаються заявником для оформлення паспорта:

1) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави (далі - свідоцтво про народження);

2) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків або одного з них, які на момент народження особи перебували у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України).

У разі відсутності таких документів або у разі, коли батьки чи один із батьків такої особи на момент її народження були іноземцями або особами без громадянства, або у разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України;

3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон (для осіб, які постійно проживали за кордоном, після повернення їх в установленому порядку на проживання в Україну та для осіб, які набули громадянство України за кордоном);

4) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб (для бездомних осіб);

5) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);

6) рішення суду про встановлення особи (для осіб, яких не було встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи);

7) документ, що посвідчує особу законного представника/уповноваженої особи, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника/уповноваженої особи;

8) документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати. Оригінал документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертається заявнику, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта шляхом проставлення відмітки "Згідно з оригіналом" та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати;

9) документи, що підтверджують відомості для внесення додаткової змінної інформації до безконтактного електронного носія та у паспорт (за наявності таких документів):

- про місце проживання - довідку органу реєстрації встановленого зразка;

- про народження дітей - свідоцтва про народження дітей;

- про шлюб і розірвання шлюбу - свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт;

- про зміну імені - свідоцтво про зміну імені, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт;

- довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або повідомлення про відмову від його прийняття;

10) документ, виданий відповідним органом, установою, організацією, який містить фотозображення особи, - для осіб, які звертаються за оформленням паспорта вперше після досягнення 18-річного віку. У разі відсутності такого документа особа подає письмове звернення в довільній формі, в якому зазначається інформація про адресу місць проживання, навчання, роботи, установ виконання покарань та інша інформація, відомості про батьків або інших родичів, які будуть залучені до проведення процедури встановлення особи;

11) одну фотокартку розміром 10 х 15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування із застосуванням засобів Реєстру - для оформлення паспорта особі, яка не може пересуватися самостійно у зв`язку з тривалим розладом здоров`я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров`я, оформленим в установленому порядку, або особі, яка відбуває покарання в установах виконання покарань або перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу (в разі потреби). Фотокартка повинна відповідати вимогам рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО) Doc 9303.

Згідно п. 20 Порядку, документи для оформлення подаються особою до територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта за зареєстрованим/фактичним місцем проживання особи.

Положеннями п. 37 Порядку, передбачено, що працівник територіального підрозділу ДМС, на якого згідно з його службовими обов`язками покладаються функції з оформлення паспорта, вчиняє дії, передбачені пунктами 24-29, 32 і 33 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи.

Так, відповідно до абзацу першого п. 24 Порядку, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від заявника перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35, 46 і 69 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства.

Відповідно до п. 25 Порядку, у разі відповідності поданих документів вимогам цього Порядку працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта із використанням електронного цифрового підпису та із застосуванням засобів Реєстру формує заяву-анкету (у тому числі здійснює отримання біометричних даних, параметрів).

Положеннями п. 12 Порядку, передбачено, що внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр) здійснюється з використанням відомчої інформаційної системи ДМС.

Так, відповідно до п. 13 Порядку, для внесення інформації до Реєстру формується заява-анкета, зразок якої затверджується МВС.

Положеннями п. 14 Порядку, передбачено, що до заяви-анкети вноситься така інформація про особу, на ім`я якої оформляється паспорт:

1) ім`я особи (прізвище, власне ім`я та по батькові особи, яка є громадянином України, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить);

2) дата народження;

3) місце народження (держава, область, район/місто , селище/ село );

4) стать;

5) дата та підстави набуття громадянства;

6) унікальний номер запису в Реєстрі (у разі наявності);

7) відцифрований образ обличчя особи;

8) відцифрований підпис особи (крім осіб, які в установленому законом порядку визнані недієздатними).

Підпис осіб з фізичними вадами вноситься за їх бажанням. Підпис осіб, які відбувають покарання в установах виконання покарань або перебувають на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу, а також осіб, які не можуть пересуватися самостійно у зв`язку з тривалим розладом здоров`я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров`я, оформленим в установленому порядку, - вноситься із застосуванням засобів Реєстру шляхом сканування;

9) відомості про внесення до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, засобів електронного цифрового підпису;

10) відомості про згоду на внесення до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, відцифрованих відбитків пальців рук;

11) місце проживання із зазначенням адреси (держава, АДРЕСА_4 , номер АДРЕСА_5 , корпусу, квартири);

12) номер контактного телефону заявника та/або адреса електронної пошти;

13) реквізити документа, на підставі якого оформляється паспорт;

14) відомості про законного представника особи чи уповноважену особу (ім`я, дата народження, реквізити документа, що посвідчує особу, та документа, що підтверджує її повноваження);

15) додаткова змінна інформація (відомості про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або повідомлення про відмову від його прийняття (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття зазначеного номера та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу);

16) відомості про сплату адміністративного збору або про звільнення від його сплати;

17) дата заповнення заяви-анкети.

Згідно п. 38 Порядку, після прийняття до розгляду заяви-анкети та доданих до неї документів працівник територіального підрозділу ДМС здійснює заходи з ідентифікації особи, на ім`я якої оформляється паспорт.

Положеннями п. 39 Порядку, передбачено, що ідентифікація особи здійснюється на підставі даних, отриманих з баз даних Реєстру.

Пошук в Реєстрі інформації щодо особи здійснюється за поданими персональними даними (у тому числі тими, що змінилися).

До запровадження органами реєстрації внесення до Реєстру відомостей про місце проживання особи в установленому законодавством порядку відомості про реєстрацію місця проживання, які подаються заявником, перевіряються за даними обліку територіального органу ДМС.

Рішення про оформлення паспорта приймається територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації особи та перевірки факту належності особи до громадянства України.

Пунктом 40 Порядку, передбачено, що ідентифікація особи, на ім`я якої оформляється паспорт і стосовно якої відсутня інформація в базах даних Реєстру, здійснюється відповідно до наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій.

Відповідно до п. 44 Порядку, за результатами проведення процедури встановлення особи, підтвердження факту видачі свідоцтва про народження, а також перевірки факту належності особи до громадянства України працівником територіального підрозділу ДМС складається висновок за встановленою МВС формою, який затверджується керівником територіального органу ДМС.

Якщо за результатами проведення зазначеної процедури особу не встановлено, приймається рішення про відмову особі в оформленні паспорта, яке доводиться до відома заявника в порядку, передбаченому пунктами 100 і 101 цього Порядку.

Як було встановлено судом під час розгляду справи, при зверненні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою-анкетою № 2585956 від 24.11.2018 року до Довгинцівського районного відділу в м. Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області з питання оформлення паспорта громадянина України у формі картки вперше, заявником до означеної заяви-анкети були надані свідоцтво про народження ОСОБА_2 (№ НОМЕР_4 від 09.12.2004р., серія НОМЕР_1 ), оригінали паспортів батьків заявника - ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .

Так, з наявної в матеріалах справи копії паспорта позивача ОСОБА_1 (серія НОМЕР_2 , виданого 19.08.1996р.) вбачається, що в ньому міститься відмітка про те, що позивач є громадянином України. Також, відповідна відмітка щодо громадянства батьків заявника ОСОБА_6 та ОСОБА_1 міститься і в вищенаведеній копії свідоцтва про народження ОСОБА_2 .

Відмовляючи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в отриманні паспорта громадянина України у формі картки вперше, орган міграційної служби зазначив зокрема про те, що належність до громадянства України батька заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 не встановлена станом на 24.08.1991р. або 13.11.1991р.

Також, із поданого до суду відзиву на позовну заяву, убачається, що відповідачем проведена процедура встановлення особи, підтвердження факту видачі свідоцтва про народження, а також перевірка факту належності особи до громадянства України. Проведеною перевіркою зокрема, було встановлено, що підтвердити реєстрацію батька ОСОБА_1 на території України станом на 24.08.1991 р. або 13.11.1991 р. не надається можливим, так як згідно картки реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , батько заявника ОСОБА_1 не значиться. Згідно даної картки за вказаною адресою з 1987 по 2018 рік проживали громадяни ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 ).

Поряд з цим, як вбачається із копії паспорта батька заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місцем реєстрації останнього є - АДРЕСА_6 . Також, рішення Довгинцівського районного відділу в м. Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, яке оформлено у вигляді листа від 14.12.2018 року за № 1226/9741 було безпосердньо скеровано на адресу заявника ОСОБА_2 - АДРЕСА_7

Таким чином, відповідач, всупереч вимогам п. 44 Порядку № 302 здійснив перевірку не за місцем реєстрації батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто, за адресою: АДРЕСА_1 . Тим паче, не заслуговує й на увагу суду той факт, що відповідачем не взято до уваги те, що батько заявника ОСОБА_1 , вже є громадянином України, про що є відповідна відмітка у паспорті та у свідоцтві про народження сина позивача ОСОБА_2 .

Отже, рішення Довгинцівського районного відділу в м. Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, яке оформлено у вигляді листа від 14.12.2018 року за № 1226/9741 щодо тимчасової відмови у видачі паспорту у формі картки вперше є протиправним, та таким, яке підлягає до скасування.

Доводи відповідача про те, що суд не може зобов`язати орган владних повноважень до прийняття конкретного рішення, оскільки це буде фактичне втручання в його дискреційні повноваження, суд вважає необґрунтованими. Обрана судом форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача. Втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень. Аналогічна позиція випливає зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.03.2016 у справі № 826/17109/13-а.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Але ж в даному випадку зобов`язання відповідача оформити та видати паспорт громадянина України у формі картки є виправданим, оскільки відсутній інший дієвий спосіб захисту порушеного права позивача.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Натомість, у цій справі відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

При цьому, слід зазначити, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб`єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов`язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача. Отже, застосування судами зазначеного способу захисту права не можливо вважати втручанням у дискреційні повноваження такого суб`єкта владних повноважень.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеної у постановах від 22.03.2018 (справа № 823/795/17), від 27.02.2018 (справа № 816/591/15-а), від 16.09.2015 (справа № 21-1465а15).

Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а статтею 8 Конституції України закріплено що в Україні визнається і діє принцип верховенство права.

Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

У судовому рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Олссон проти Швеції" від 24.03.1988 (скарга № 10465/83) зазначено, що серед вимог, які суд визначив як такі, що випливають з фрази "передбачено законом", є наступні:

- будь-яка норма не може вважатися "законом", якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію;

- фраза "передбачено законом" не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципу верховенства права. У внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічної влади у здійснення прав;

- закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання влади.

Крім того, згідно з п. 65 вказаного рішення Суду втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.

Європейський суд з прав людини вказує, що у відповідності зі сформованою практикою Суду під поняттям "необхідності" мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті. При визначенні того, чи є втручання "необхідним у демократичному суспільстві", суд враховує, що за державами - учасницями Конвенції залишається певна свобода розсуду.

Також необхідно зазначити, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов`язаний відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 06.09.1978 у справі "Класс та інші проти Німеччини", із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.

Статтею 6 КАС України та статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а також Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод як джерело права.

Так, у п. 54 рішення від 02.11.2006 по справі "Волохи проти України" зазначено, що це втручання не може розглядатися як таке, що було здійснене "згідно із законом", оскільки законодавство України не визначає з достатньою чіткістю межі та умови здійснення органами влади своїх дискреційних повноважень у сфері, про яку йдеться, та не передбачає достатніх гарантій захисту від свавілля при застосуванні таких заходів спостереження.

Будь-яка дія органів державної влади має будуватися на цьому принципі, а відтак чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні (п. 147 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Броньовський проти Польщі" від 22.06.2004). Закон вимагає, щоб він був доступний для особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї, та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. У національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито. (Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гавенда проти Польщі" від 14.03.2002, п. 56 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Аманн проти Швейцаріїї" від 16.02.2000).

Також Європейський суд з прав людини у п. 30 рішення у справі "Круслена" від 24.04.1990 зазначив, що закон, який надає дискреційне право, має визначати межі здійснення такого права, хоча докладні правила та умови мають міститися в нормах субстантивного права. Проте надання законом виконавчій владі чи судді нічим не обмеженого дискреційного права суперечило б принципові верховенства права. Отже, закон має досить чітко визначати межі будь-яких таких повноважень, наданих компетентним органам, а також спосіб їх застосування, щоб забезпечувати належний захист особистості від свавільного втручання.

Загальні принципи диференціації між підміною органу державної влади судом та здійсненням правосуддя безпосередньо сформульовано в рішенні від 09.06.2005 по справі "Фадєєва проти Росії", в якому Суд з відсилкою до справи "Баклі проти Сполученого Королівства" зазначив, що згідно з усталеною практикою Суду саме національні органи влади мають дати вихідну оцінку "необхідності" втручання як стосовно законодавчого поля, так і реалізації конкретного заходу, але, незважаючи на надану національним органам влади свободу розсуду, їхнє рішення підлягає перевірці Судом на предмет його відповідності вимогам Конвенції".

Зобов`язуючи орган державної влади виконати свої дискреційні повноваження, суд встановлює справедливість та відновлює баланс взаємодії між органами державної влади та суб`єктами господарювання. Також, що є дуже важливим, суд унеможливлює виникнення вільного трактування та зловживання органами державної влади своїми дискреційними повноваженнями.

Покладення такого обов`язку на відповідача, як оформити та видати паспорт громадянина України у формі картки, не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта, та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Зі змісту рішенням Довгинцівського районного відділу в м. Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, яке оформлено у вигляді листа від 14.12.2018 року за № 1226/9741 вбачається, що відповідач тимчасово відмовив неповнолітньому сину позивача ОСОБА_2 у видачі та оформленні паспорту у формі картки. Таким чином, відповідач у спірних відносинах вже реалізував свої дискреційні владні повноваження. Оскільки відповідач відмовив в оформлені та видачі паспорту у формі картки протиправно, а визначених законом підстав для такої відмови під час розгляду справи встановлено не було, суд вважає, що відновлення порушеного права позивача можливе не інакше, як шляхом зобов`язання відповідача вчинити певні дії, зокрема зобов`язання Довгинцівського районного відділу в м. Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області видати паспорт громадянина України у формі картки вперше - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , який є законним представником та діє в інтересах свого сина ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1536,80 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.1341805344.1 від 02.05.2019р.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1536,80 грн. підлягає стягненню з Довгинцівського районного відділу в м. Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , який є законним представником та діє в інтересах свого сина ОСОБА_2 до Довгинцівського районного відділу в м. Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Довгинцівського районного відділу в м. Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області за вих. № 1226/9741 від 14.12.2018 року.

Зобов`язати Довгинцівський районний відділ в м. Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області видати паспорт громадянина України у формі картки вперше - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Довгинцівського районного відділу в м. Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1536,80 грн. (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок), сплачені згідно квитанції № 0.0.1341805344.1 від 02.05.2019р.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник