Ухвала суду № 83573286, 12.08.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченіадміністративного позову

12 серпня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/863/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рілайт" про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рілайт" до Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області про скасування податкового-повідомлення рішення,-

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.04.2019 р. №0001801401.

Ухвалою суду від 31.07.2019 р. відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання по справі на 22.08.2019 року.

09.08.2019 р. до суду від позивача надійшла заява про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії податкових повідомлень-рішень від 22.04.2019 р. №0001801401, №0001781401, №0005531305, №0001881401, №0005521305, №0005541305 та податкової вимоги №38459-56 від 20.05.2019 року.

Заява обґрунтована тим, що на основі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 22.04.2019 р. №0001801401, відповідачем 22.04.2019 р. було прийнято похідні податкові повідомлення-рішення №0001781401, №0005531305, №0001881401, №0005521305, №0005541305. Крім того, на підставі вказаних податкових повідомлень-рішень, відповідачем прийнято податкову вимогу №38459-56 від 20.05.2019 р. та визначено суму податкового боргу 2992647,69 гривень. Таким чином, позивач стверджує, що за період розгляду позову в суді відповідач може вчинити дії щодо примусового стягнення коштів з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Рілайт" через органи Державної виконавчої служби, що заблокує роботу підприємства, а працівники позивача не отримуватимуть заробітну плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи приписи ст. 154 КАС України суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану заяву, перевіривши матеріали адміністративного позову, суд вважає, що у задоволенні заявленої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Частиною 1, 2 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч. 4 ст. 150 КАС України).

Відповідно до положення ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Дослідивши наявні матеріали даної справи, суд встановив, що в обґрунтування заяви про забезпечення адміністративного позову позивачем не надано суду належних доказів та не зазначено переконливих обставин, які б вказували на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та забезпечити ефективний захист або поновити порушені (оскаржені) права та інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того, недоведеними є обґрунтування позивача про очевидність ознак протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 22.04.2019 р. №0001801401 та порушення прав або інтересів позивача. Суд звертає увагу, що встановлення правомірності або неправомірності оскаржуваного рішення можливе за результатом судового розгляду.

У відповідності до п. 56.18. ст. 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З аналізу вказаних норм Податкового кодексу України слідує, що податковий є неузгодженим, а доводи позивача щодо побоювань примусового стягнення податкового боргу через органи Державної виконавчої служби є безпідставними та необґрунтованими.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення даного позову, а тому відмовляє у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 150, 154, 248, 294, 295, 297 КАС України, -

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя Брезіна Т.М.