Рішення № 83572245, 12.08.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2019 року м. Житомир справа № 240/2799/19

категорія 111030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.11.2018 р. №0034561305,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.11.2018 №0034561305.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем в період з 22.10.2018 по 02.11.2018 було проведено документальну планову виїзну перевірку господарської діяльності, на підставі якої складено акт та прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.11.2018 №0034561305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб на загальну суму 61172,55 грн. Позивач вважає, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним, оскільки не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Ухвалою судді від 27.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, яка буде розглядатися за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача в судових засіданнях позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві і відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 16.04.2019 (а.с.125-127).

В судовому засіданні 10.07.2019 протокольною ухвалою суду відбувся перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі поданих заяв позивача та представника відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, основним видом діяльності є лісопильне та стругальне виробництво (а.с.11-13).

За результатами документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати ЄСВ за період з 01.01.2011 по 31.12.2017 контролюючим органом складено акт перевірки №1364/06-30-13-05/ НОМЕР_1 від 09.11.2018 (а.с.14-66).

Як видно, зі змісту акту перевірки, контролюючим органом встановлено порушення п.п.1. п.292.1., п.292.6. ст.292 ПК України, вказано, що ФОП ОСОБА_1 занижено суму отриманого доходу за 1-4 квартали 2017 року на суму 334732,82 грн, що призвело до заниження суми єдиного податку на суму 48938,04 гривень.

Не погоджуючись з вказаним порушенням, позивач направив на адресу контролюючого органу заперечення до акту про результати документальної планової виїзної перевірки. В запереченнях позивач посилається на те, що контролюючим органом помилково визначено заниження суми доходу, отриманого у 2017 році на суму 334732,82 грн, у зв`язку з помилковим висновком про порушення ним умов оподаткування на спрощеній системі та зобов`язання з 01.01.2018 бути платником інших податків і зборів (а.с.67-68).

Відповіддю на заперечення від 22.11.2018 №5693/14/06-30-13-05 заступник начальника ГУ ДФС у Житомирській області висновки щодо встановлених порушень в акті перевірки залишив без змін (а.с.69-72).

За результатами виявлених порушень, контролюючим органом 27 листопада 2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0034561305, яким збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку фізичних осіб на суму 48938,04 грн та штрафні санкції - 12234,51 грн, що загалом становить - 61172,55 грн (а.с.74).

Вважаючи рішення контролюючого органу протиправним та прийнятим в порушення норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір по суті, суд ураховує, що згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Підпунктом 16.1.2. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено обов`язок платника податків вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Нормами п.п.17.1.6. п.17.1 ст.17 ПК України передбачено право платника податків бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.86.7. ст.86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7. статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7. статті 44 цього Кодексу.

Норми п.44.1. ст.44 ПК України визначають, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п.п.1. п.292.1. ст.292 ПК України доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця - є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності (п.292.6. ст.292 цього Кодексу).

Водночас, підпунктом 3 пункту 292.11. статті 292 ПК України передбачено, що до складу доходу, визначеного цією статтею, не включаються, зокрема, суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів.

Дохід обліковується згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та/або іншими нормативно-правовими актами Міністерства фінансів України з питань бухгалтерського обліку.

Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 N 290, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.99 за N 860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно п.п.14.1.257 п.14.1. ст.14 ПК України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Суми, які позичальник відповідно до договору повинен повернути у визначений строк позикодавцю, є зобов`язаннями (п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 N 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 р. за N 85/4306). Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Відповідно до норм Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492, поточні банківські рахунки для фізичних - осіб резидентів поділяються на поточні рахунки фізичних осіб - підприємців, які відкриваються для здійснення підприємницької діяльності та поточні рахунки фізичних осіб, які не є підприємцями.

Фізична особа-підприємець має право вільно користуватися коштами з розрахункового рахунка, який відкрито для здійснення підприємницької діяльності, за умови сплати всіх податків, зборів та інших платежів, передбачених чинним законодавством.

Судом встановлено, що за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, за період з 01.01.2015 по 30.06.2016 - 2 група та за період з 01.07.2016 по 31.12.2017 - 3 група (а.с.17).

Як встановлено судом, ФОП ОСОБА_1 в податкових деклараціях платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 1-4 квартал 2017 року вказав обсяг доходу за звітний (податковий) період із заниженням в сумі 334732,82 грн.

Відповідач вважає, що таке відбулось у зв`язку з невключенням до доходу платника єдиного податку внесених власних коштів на розрахунковий рахунок, чим порушено п.п.1. п.292.1., п. 292.3., п.292.6. ст.292 ПК України.

В обґрунтування підстав невключення до доходу платника єдиного податку внесених власних коштів на розрахунковий рахунок позивач зазначає, що сума 324295,00 грн внесена ним власноруч на поточний рахунок як повторна фінансова допомога з метою забезпечення виплати заробітної плати та з метою забезпечення своєчасної оплати гарантійного внеску для участі в тендері.

Крім того, зазначає, що на підставі п.п.3. п.292.11. ст.292 ПК України до складу доходу, визначеного цією статтею, не включаються суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів. Вказані кошти є його власними заощадженнями, що підтверджується призначенням платежу, на підтвердження надходження суми на рахунок надає копію платіжного доручення від 01.02.2018 №Н0201О9ОXF на суму 1195,00 грн, де призначенням платежу вказано "внесення коштів на особистий рахунок" (а.с.83), та копії дублікатів квитанцій на суму 100 грн від 31.01.2017, на суму 8000 грн від 30.03.2017 та на суму 315000 грн від 29.05.2017, де призначенням платежу вказано "готівкові надходження власних коштів" (а.с.82).

Інші копії платіжних доручень, долучені до матеріалів справи, свідчать про видатки підприємця, однак не можуть бути належним доказом походження таких коштів (а.с.84-103).

На підтвердження факту внесення власних готівкових коштів у якості поворотної фінансової допомоги позивачем до матеріалів справи надано Рішення ФОП ОСОБА_1 про внесення власних коштів від 29.03.2017 на суму 8000,00 грн, від 30.01.2017 на суму 1295,00 грн, від 26.05.2017 на суму 315000,00 грн (а.с.104-106) та заключні виписки по поточному рахунку за 2017 рік (а.с.78-81).

За своєю суттю рішення про внесення поворотної фінансової допомоги в розумінні ст.1046 ЦК України є договором позики, де одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договір - це домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Водночас стаття 606 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється об`єднанням боржника і кредитора в одній особі.

При цьому, слід зазначити, що для цілей оподаткування дохід характеризується не лише приростом активів платника, але й джерелом його формування, тобто операціями, наслідком виконання яких стало отримання доходу. Зміст операції є одним з визначальних факторів для обрання ставки податку та визнання режиму оподаткування.

Суд зазначає, що позивачем не доведено тієї обставини, що внесені на власний банківський рахунок готівкові кошти у розмірі 324133,80 грн є поворотною фінансовою допомогою, здійснення якої має бути чітко ідентифіковане у платіжних документах платника податку.

Сума коштів у розмірі 324133,80 грн надійшла на банківський рахунок позивача з зазначенням призначенням платежу "внесення коштів на особистий рахунок" та "готівкові надходження власних коштів" і в подальшому, зміни в платіжні документи для ідентифікації вказаних коштів як поворотної фінансової допомоги позивачем не вносилися.

Також, як видно з матеріалів перевірки, суму 324133,80 грн не відображено позивачем як суму податкових зобов`язань (а.с.19, 107-116).

Крім того, суд звертає увагу, що надання поворотної фінансової допомоги за рішеннями, суперечить вимогам п.п.14.1.257 п.14.1. ст.14 ПК України. А об`єднання боржника і кредитора в одній особі - ФОП ОСОБА_1 вказує на припинення відповідних зобов`язань відповідно до ст.606 ЦК України.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, вказані Рішення ФОП ОСОБА_1 від 30.01.2017, від 29.03.2017 та від 26.05.2017 не є договорами поворотної фінансової допомоги. Власні кошти позивачем були внесені на розрахунковий рахунок, який відкрито фізичною особою для здійснення підприємницької діяльності, отже такі кошти не є фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, та включаються до доходу фізичної особи-підприємця - платника єдиного податку з врахуванням вимог статті 292 Податкового кодексу України.

З урахуванням наведеного, податкове повідомлення-рішення в частині заниження доходу ОСОБА_1 на суму 324133,80 грн є правомірним.

Також контролюючим органом встановлено порушення з приводу розбіжності сум у податкових деклараціях платника єдиного податку за 2017 рік та фактичної суми, що надійшла на рахунок підприємця. Різниця між відповідними сумами становить 10437,82 грн (а.с.25).

Так, зі змісту банківських виписок про рух коштів на розрахунковому рахунку за 2017 рік встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в періоді з 01.01.2017 по 31.12.2017 надійшло гривневого еквіваленту на суму 4999838,80 грн.

Що свідчить про те, що в періоді з 01.01.2017 по 31.12.2017 валютні кошти, що надійшли на рахунок ФОП ОСОБА_1 були переведені в гривневий еквівалент в порядку обов`язкового та вільного продажу валюти на суму 4999838,80 грн.

Водночас у 2017 році позивачем було задекларовано суму - 4989400,98 грн, що вказує на наявність курсової різниці в сумі 10437,82 грн.

Так, згідно з п.292.5. ст.292 ПК України дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання такого доходу.

Пунктом 292.6. ст.292.6 ПК України визначено, що датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Пунктом 1 Постанови Правління Національного банку України від 30 травня 2017 року №45 "Про запровадження обов`язкового продажу таких надходжень" (далі - Постанова №45) на період з 16.06.2017 до 13.12.2017 (включно) встановлено вимогу щодо обов`язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону, зокрема на користь фізичних осіб-підприємців.

Надходження в іноземній валюті, зазначені в абз.1 п.1 Постанови №45, підлягають обов`язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України, у т.ч. безпосередньо Національному банку України, у розмірі 50%. Решта надходжень в іноземній валюті залишаються в розпорядженні резидентів та нерезидентів і використовуються ними відповідно до правил валютного реагування.

Відповідно до п.4 уповноважений банк зобов`язаний попередньо зарахувати надходження в іноземній валюті, на які згідно з п.1 поширюється вимога щодо обов`язкового продажу, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 "Розподільчі рахунки суб`єктів господарювання" (далі - розподільчий рахунок)".

Уповноважений банк зобов`язаний попередньо зарахувати надходження в іноземній валюті, на які згідно з абзацом першим п.2 Постанови НБУ №271; Постанови НБУ №515; Постанови НБУ №758 поширюється вимога щодо обов`язкового продажу, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 "Розподільчі рахунки суб`єктів господарювання", здійснити продаж надходжень в іноземній валюті відповідно до вимог постанови №45; без доручення клієнта; виключно наступного робочого дня після дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок.

Розподільчі рахунки використовуються банківськими установами при перерахуванні певних видів доходів в іноземній валюті на поточні рахунки клієнтів як транзитні, то до складу доходу платника єдиного податку від здійснення операцій з експорту товарів (робіт, послуг) включається сума коштів, яка надійшла на поточний рахунок в гривнях від обов`язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України. Валютні кошти, перераховуються у гривні за офіційним курсом Національного банку України на дату надходження їх на валютний рахунок фізичної особи-підприємця.

Позивач, трактуючи вказані норми, залишає поза увагою той факт, що датою отримання доходу є дата надходження коштів на валютний рахунок, і перерахунок у національну валюту також відбувається за курсом на дату отримання такого доходу.

Отже, у разі отримання маржі за рахунок конвертації надходжень у національну валюту, фізична особа-підприємець має віднести таку суму в дохід, оскільки за курсом на день надходження валюти, таких коштів було б менше.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі №804/6909/17 вказано, що операція в іноземній валюті - це операція, яка визначається (чи потребує розрахунків) в іноземній валюті, включаючи операції, що виникають, коли суб`єкт господарювання: купує або продає товари чи послуги, ціна на які визначена в іноземній валюті; позичає або надає у борг кошти, якщо суми, які підлягають сплаті або отриманню, визначені в іноземній валюті, або іншим чином купує або ліквідує активи або бере на себе зобов`язання, визначені в іноземній валюті, чи погашає їх. Операцію в іноземній валюті слід відображати після первісного визнання у функціональній валюті, застосовуючи до суми в іноземній валюті курс "спот" (валютний курс у разі негайної купівлі-продажу валюти) між функціональною валютою та іноземною валютою на дату операції.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 27.11.2018 №0034561305 не має.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував дані податкового обліку, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, з урахуванням того, що відповідачем спростовано доводи позовної заяви, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , інд . код НОМЕР_1 ) відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду складено у повному обсязі: 12 серпня 2019 року.

Суддя В.А. Панкеєва