Рішення № 83571508, 23.07.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2019 року Справа № 160/5605/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

18.06.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перерахунку ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії з урахуванням лише 70% грошового забезпечення протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок раніше призначеної позивачеві пенсії з урахуванням 79% щомісячного грошового утримання з 01.01.2016 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити різницю грошових коштів, яка виникне на момент вступу в дію законного рішення по даній справі, та в подальшому виплачувати позивачеві грошове забезпечення (пенсію) у розмірі 79% грошового забезпечення.

Підставою для звернення позивача до суду з адміністративним позовом стало порушення відповідачем вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено наступне:

- я, ОСОБА_1 , ветеран органів внутрішніх справ, 03.12.1999 року був звільнений із органів внутрішніх справ у зв`язку з виходом на пенсію;

- з урахуванням вислуги років мені була нарахована пенсія з 03.12.1999 року у розмірі 74 %, з 01.01.2003 року відповідно висновку 83/23124 про призначення пенсії за вислугу років згідно Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ від 09 квітня 1992 року», з 01 січня 2003 року був проведений перерахунок пенсії з урахуванням 79% грошового забезпечення;

- відповідно до положень чинного законодавства, у квітні 2018 року мені був перерахований розмір пенсії, але у розмірі, що становить лише 70% грошового забезпечення, про що зазначено у роздруківці пенсійних нарахувань за відповідні періоди;

- 08.04.2019 року на моє письмове запитання (вх. від 08.04.2019 року № ВЕБ-04001-Ф-С-19-014741), чому нарахована пенсія тільки у розмірі 70%, заступник начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - начальник управління обслуговування громадян Л. Неклеса надала письмову відповідь від 08.05.2019 року № 1422/Х-08 (додається) з посиланням на Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року № 3668-УІ;

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито в адміністративній справі спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач позов не визнав, 16 липня 2019 року надав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, та зазначив таке:

- ОСОБА_2 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-XII від 09 квітня 1992 року (далі - Закон № 2262-XII) в розмірі 79% відповідних сум грошового забезпечення - вислуга 28 років (розмір у відповідності до ч. 2 ст. 13 Закону №2262-XII в редакції чинній на момент призначення).

- порядок проведення перерахунку пенсій визначений постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393" від 13.02.2008 № 45.

- так у відповідності до п. 1 Порядку № 45 пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-ХІІ, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

- у відповідності із п. 3 Порядку № 45 Головним управлінням ДСНС України у Дніпропетровській області було надано довідку про розмір грошового забезпечення на ім`я позивача (у розмірах згідно постанови КМУ № 704), на підставі якої останньому було проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016 року, та виплачено перераховані суми пенсій, починаючи з 01.01.2018, як це передбачено п. 3 Постанови № 103 та з урахуванням положення ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ (у редакції, чинній на момент проведення перерахунку), яким визначено розміри пенсій за вислугу років, та відповідно до яких максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1-100 %, до категорії 2 - 95 %.

- відповідач вважає, що не можна казати про звуження змісту та обсягу прав і свобод гарантованих Конституцією України, так як ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ не визнавалась неконституційною. Питання щодо визначення конституційності закону належить виключно до юрисдикції Конституційного суду України;

- право на перерахунок пенсії не є конституційним правом, та твердження позивача щодо звуження існуючих пенсійних прав є безпідставними, оскільки призначений та отримуваний розмір пенсії позивача не було скасовано чи зменшено;

- дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є правомірними, оскільки Головне управління діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 є ветераном органів внутрішніх справ, якому з 03 грудня 1999 року призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби" від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ в розмірі 74% відповідних сум грошового забезпечення (вислуга 28 років), що підтверджується висновком про призначення пенсії за вислугу років №83/23124 від 29 грудня 1999 року, копія якого містититься в матеріалах адміністративної справи.

Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

01 січня 2003 року позивачу був проведений перерахунок пенсії та призначена пенсія за вислугу років в розмірі 79% відповідних сум грошового забезпечення (вислуга 28 років), що підтверджується розрахунком пенсії за вислугу років №83/23124 від 01 січня 2003 року.

Відповідно до довідки ГУМВС України в Дніпропетровській області від 29 березня 2018 року №83/23124 про розмір грошового забезпечення що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), виданої ОСОБА_1 , про те, що відповідно до частини третьої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", постанови КМУ від 21.02.2018 №103, постанови КМУ від 11.11.2015 №988 розмір грошового забеспечення за нормами, чинними за січень 2016 року, за прирівняною посадою поліцейського згідно з наказом МВСУ №138 від 17.02.2017 до посади «зам.начальника - начальник инспекции по личному составу УМВД Украины в Днепропетровской области», яку він займав на день звільнення, становить: посадовий оклад - 3400,00 грн.; оклад за званням підполковник міліції - 2 200,00 грн.; надбавка за стаж служби (50 відс.п/оклад, зв.) - 2800,00 грн.; надбавка за службу в умовах режим.обмежень (15 відс.п/оклад) - 510,00 грн; премія (11.84 відс.п/оклад,зв., % в/р, надбавки) - 1054,94 грн. Усього - 9964,94 грн.

01 травня 2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу проведений перерахунок раніше призначеної пенсії, при проведенні якого органом Пенсійного фонду було застосовано основний розмір пенсії: 70% грошового забезпечення (вислуга років 28) у розмірі: 6975,46 грн.

Не погодившись із проведеним перерахунком пенсії, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 08 квітня 2019 року, у якому просив провести перерахунок пенсії із розрахунком 79% від свого грошового забезпечення, а також надати довідки про здійснення перерахунків пенсії за період з 03.12.1999 року по 01.04.2019 року з розшиіровкою розміру та відсотку грошового забезпечення на дату здійснення таких перерахунків, копія вказаного запиту містититься в матеріалах адміністративної справи.

Листом від 08 травня 2019 року №1422/Х-08 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" позивачу проведено перерахунок пенсії за чинною на цю дату редакцією Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а саме за умовами статті 13 якими максимальний розмір призначених пенсій за вислугу років обмежується 70% відповідних сум грошового забезпечення незалежно від дати звільнення особи зі служби. Основний розмір пенсії (70%) складає 6975,46 грн.

Не погоджуючись із зменшення розміру пенсії до 70% відповідних грошових сум грошового забезпечення, при проведенні перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Пунктом 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №41/26486, Головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.

За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини першої та другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (в редакції, діючій на час призначення позивачу пенсії) було передбачено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ: за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 і 4 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 95 процентів, до категорій 2 і 3, - 90 процентів.

Відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (в редакції, діючій на час перерахунку позивачу пенсії) перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей пенсії перераховуються з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

01 квітня 2014 року набрав чинності Закон України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166-VII, відповідно до якого максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 13 Закону №2262-XII, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення.

Суд зазначає, що при перерахунку пенсії відсотковий розмір грошового забезпечення, з якої призначається пенсія, визначається з урахуванням вислуги років. При цьому, застосуванню підлягає норма закону у редакції, яка була чинною на час призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 08 липня 2015 року у справі №732/48/15 та підтримана Верховним Судом у постановах від 31 січня 2018 року у справі №523/4930/15-а, від 27 лютого 2018 року у справі №642/3284/17, від 19 червня 2018 року у справі №583/2264/17 та від 19 червня 2018 року у справі №583/2264/17, а також в постанові від 02 квітня 2019 року у справі №727/6493/17.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач зберігає право на обчислення пенсії за вислугу років у розмірі 79 % та вбачає протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 до 70% відповідних грошових сум грошового забезпечення, при проведенні перерахунку пенсії на виконання постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

Поряд із цим, вирішуючи питання про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, суд звертає увагу на Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Натомість, згідно з підпунктом 3 пункту 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань організовує роботу управлінь Фонду щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України" від 08 листопада 2017 року №821 реорганізовано деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом злиття окремих органів Пенсійного фонду України, зокрема, Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі, Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі, Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі, Васильківське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Дніпровське приміське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Кам`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Криворізьке південне об`єднане управління Пенсійного фонду України, Криворізьке північне об`єднане управління Пенсійного фонду України, Криворізьке центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України, Нікопольське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Новомосковське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Павлоградське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Першотравенське об`єднане управління Пенсійного фонду України, П`ятихатське об`єднане управління Пенсійного фонду України та Царичанське об`єднане управління Пенсійного фонду України реорганізовано шляхом злиття у Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427).

В той же час, згідно з підпунктом 3 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

З аналізу наведеного вбачається, що на даний час Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Зазначена норма не передбачає дискреційних повноважень у відповідача щодо нарахування, перерахунку та виплати пенсії у розумінні Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року.

Отже, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії у розмірі 79% грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2016 року.

За приписами частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Вирішуючи питання щодо вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити різницю грошових коштів, яка виникне на момент вступу в дію законного рішення по даній справі, та в подальшому виплачувати позивачеві грошове забезпечення (пенсію) у розмірі 79% грошового забезпечення, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення, оскільки вказана вимога є передчасною та заявленою на майбутнє, тоді як судовому захисту підлягають лише порушені права.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, судовий збір, сплачений ОСОБА_1 при поданні адміністративного позову до суду відповідно до квитанції від 18.06.2019 року №0.0.1384263408.1, підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань пропорційно до заявлених вимог в розмірі 512,27 грн.

Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо зменшення розміру пенсії з 79 до 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії у розмірі 79% грошового забезпечення, з урахуванням вже проведених виплат, починаючи з 01 січня 2016 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 512 грн. 27 коп (п`ятсот дванадцять гривень двадцять сім копійок).

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Юхно