Рішення № 83566886, 08.08.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.08.2019 Справа № 910/5034/19

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., при секретарі судового засідання Сугоняко Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 910/5034/19

за позовом: Комунального підприємства "Міський магазин" Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (01004, м. Київ, вул. Басейна 1/2-а, код 36927573),

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Єгорова Павла Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про стягнення 30275 грн. 25 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився

УСТАНОВИВ:

Позивач, відповідно вимог позовної заяви, просить суд стягнути з відповідача заборгованості в сумі 96 270 грн. 55 коп. за Договором №СЛ-П-00211/1117 від 08.11.2016 щодо розміщення засобу пересувної дрібнороздрібної торгівельної мережі за місцем виконання Договору: вул. Ушинського, буд. 1, м. Київ.

23.04.2019 відповідачем надано до суду заперечення, відповідно до яких відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, стосовно пені зазначає, що позивачем пропущений строк позовної давності, в зв`язку з чим просить застосувати строк позовної давності до пені.

07.08.2019 позивачем надано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до поданої заяви позивач просить суду стягнути з відповідача 30275 грн. 25 коп., в тому числі: 22 120 грн. 25 коп. розмір основної заборгованості, 2950 грн. 77 коп. розмір штрафної санкції, 3862 грн. 23 коп. втрати від інфляції, 1342 грн. 00 коп. 3% річних.

Суд, вважає за доцільне прийняти до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог.

Представники сторін в судове засідання 08.08.2019 не прибули, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить протокол судового засідання від 06.08.2019.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив.

08.11.2016 між Комунальним підприємством «Міський магазин» виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (позивач) та Фізичною особою - підприємцем Єгоровим Павлом Олександровичем (відповідач) укладено договір СЛ-П-00211/1117 щодо розміщення засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі (надалі - договір), у відповідності до умов якого (п. 1.1 договору) відповідач отримав можливість провадити підприємницьку діяльність в засобі пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, який розміщується у визначеному згідно п. 1.2 та 1.3 цього договору місці (надалі - місце), відповідає вимогам, що зазначені у п. 1.4 договору, та отримує послуги з облаштування і утримання місця, а позивач надає послуги з облаштування та утримання місця на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 1.2 договору місце визначене відповідно до схеми розміщення засобів пересувної дрібно роздрібної торговельної мережі на території міста Києва, затвердженої розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.09.2015№952/ від 23.09.2015 № 731/ від 27.04.2016 № 291

Пунктом 1.3 договору визначено, що місце знаходиться за адресою: вул. Ушинського, буд . 1.

За умовами п. 2.1 договору сторонами погоджено, що загальна плата за облаштування та утримання місця, визначена за результатами торгів, затверджених протоколом про результати торгів 13.10.16 № 47, складає суму в розмірі: 50126 грн 98 коп. за дванадцять місяців.

Згідно п. 2.2. договору починаючи з дати укладення цього договору плата за облаштування та утримання місця за один місяць складає суму в розмірі: 4177 грн 25 коп., в тому числі ПДВ (696 грн 21 коп.).

Відповідно п. 4.1 договору цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє з 08.11.2016 до 07.11.2017, а в частині сплати відповідачем плати за облаштування та утримання місця - до повного виконання своїх зобов`язань.

У пункті 4.2 договору визначено, що протягом п`яти робочих днів після закінчення кожного місяця протягом строку дії цього договору сторони підписують відповідний акт приймання-передачі послуг.

Гарантійний внесок, який був внесений Стороною 2 для участі в торгах, першочергово зараховується як частина або вся сума авансового платежу, зазначеного в п.. 2.7. цього Договору, а залишок, якщо лишився, зараховується як частина плати за цим Договором в наступний черговий платіж (наступні чергові платежі). Якщо сума гарантійного внеску є меншою авансового платежу, відповідач зобов`язаний сплатити обсяг коштів, яких не вистачає, в строк, зазначений в п. 2.7. цього Договору.

Згідно з п. 2.6. Договору гарантійний внесок, який був внесений відповідачем для участі в торгах, складає суму в розмірі 10 000, 00 грн.

Відповідно до п. 2.7. Договору зобов`язання відповідача по сплаті плати за облаштування та утримання місця забезпечується у вигляді авансового платежу в розмірі не менше ніж плата за облаштування га утримання місця за три місяці, а саме: відповідач сплачує авансовий платіж протягом 10 календарних днів з дати підписання цього Договору, а позивач зараховує авансовий платіж як плату за облаштування та утримання місця за перший та два останніх місяці строку дії цього Договору.

Відповідачем на виконання умов Договору були здійснені наступні платежі в рахунок плати за облаштування та утримання місця:

31.11.2016 - 2531 грн. 75 коп.;

14.03.2017 - 2000 грн. 00 коп.

Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами складено наступні акти надання послуг:

- акт надання послуг № 4922 від 30.11.2016 на суму 3202,56 грн.

- акт надання послуг № 5207 від 30.12.2016 на суму 4177,25 грн.;

- акт надання послуг № 160 від 30.01.2017 на суму 4177,25 грн.;

- акт надання послуг № 380 від 28.02.2017 на суму 4177,25 грн.;

- акт надання послуг № 659 від 30.03.2017 на суму 4177,25 грн.;

- акт надання послуг № 1116 від 28.04.2017 на суму 4177,25 грн.;

- акт надання послуг № 1599 від 29.05.2017 на суму 4177,25 грн.;

- акт надання послуг № 2133 від 29.06.2017 на суму 4177,25 грн.;

- акт надання послуг № 2917 від 31.07.2017 на суму 4177,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч п.п. 2.5, 2.7 Договору не виконував зобов`язання за Договором в повному обсязі, а саме, не сплачував плату за облаштування та утримання місця, яка сплачується відповідачем на рахунок позивача щомісячно.

З матеріалів справи вбачається, що 21.02.2017 відповідач звернувся із заявою до позивача, в якій зазначив, що зобов`язується виконати взяті на себе зобов`язання по сплаті заборгованості за договорами з КП «Міський магазин» до 10.03.2017 року, в тому числі за договором № СЛ-П- 0021 1/1 117.

Однак, відповідач не виконав взяте на себе зобов`язання за Договором, тому 14.03.2017 року Позивач листом №295-218 звернувся до відповідача з проханням погасити заборгованість за Договором, а у випадку не виконання - КП «Міський магазин» буде вимушений розірвати договір в односторонньому порядку.

Зважаючи на наявність заборгованості фізичної особи-підприємця Єгорова П.О. , яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за Договором, позивач звернувся до відповідача з письмовою претензією від 05.09.2017 № 295-1261 з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником прав, як це передбачено у ст. 222 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 9.3.5. Договору умовою припинення Договору є невиконання або систематичне неналежне виконання Боржником пунктів 2.5.-2.7,3.4.1,3.4.2,3.4.6 Договору.

Пунктом 6 ст. 193 ГПК України передбачено, що зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

31 липня 2017 року на підставі наказу КП «Міський магазин» №14 про розірвання договору щодо розміщення засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі розірвано Договір № СЛ-П-0021 1/1117 щодо розміщення засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі від 08.11.2016.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що він виконав свої зобов`язання з надання послуг відповідачу за договором, а відповідач не виконав в повному обсязі свого обов`язку з оплати наданих йому послуг, у зв`язку із чим станом на день розірвання договору 31.07.2017 відповідач має перед позивачем заборгованість в сумі 22129 грн. 25 коп. з урахуванням часткової оплати.

Отже, спір у справі виник, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо повноти та вчасності оплати послуг за договором.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність будь-яких доказів щодо оплати заборгованості за Договором, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за договором в сумі 22 120 грн. 25 коп.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% у розмірі 1342 грн. 00 коп., 3862 грн.23 коп. втрат від інфляції за період з 31.07.2017 по 08.08.2019

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції.

Встановлення законодавцем права кредитора на одержання коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зумовлене специфічним видом такого як грошові кошти, якому незалежно від факторів природного середовища (форс-мажорним обставинам) притаманна властивість знецінюватись в більшій мірі ніж всім іншим видам майна (нерухомості, дорогоцінним металам, автомобілям тощо).

А тому, норми ст. 625 Цивільного кодексу України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов`язань, буде значно меншим, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 09.11.2016 у справі №9/5014/969/2012(5/65/2011) за змістом ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідач контррозрахунку здійснених нарахувань суду не надав.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних за заявлений в позові період, суд прийшов до висновку, що обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума інфляційних нарахувань в розмірі 3862 грн. 23 коп. та сума 3% річних в розмірі 1342 грн. 00 коп.

Окрім цього, позивачем в позовній заяві заявлено до стягнення пеню, яка відповідно до поданого позивачем розрахунку становить 2950 грн. 77 коп. за період з 31.07.2017 по 30.01.2018.

Відповідно до п. 5.1 договору за несвоєчасну сплату платежів за облаштування та утримання місяця відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених платежів за облаштування та утримання місця за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом перевірено розрахунок пені, та встановлено, що він є арифметично вірним.

Проте, відповідачем у запереченні на позов заявлено про застосування наслідків спливу строків позовної давності щодо пені.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (п.5 ст.261 ЦК України).

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з поданого позивачем розрахунку пені, датою початку розрахунку є 31.07.2017 з 31.07.2017 по 30.01.2018, позовну заяву датовано 16.04.2019, в зв`язку з чим річний строк позовної давності про стягнення пені в розмірі 2950 грн 77 коп. за період з 31.07.2017 по 31.01.2018 сплинув.

Сплив строку позовної давності про стягнення пені в розмірі 2950 грн 77 коп. за період з 31.07.2017 по 30.01.2018, з врахуванням положень ч. 4 ст.267 ЦК України, є підставою для відмови у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 2950 грн. 77 коп.

Приймаючи до уваги зазначене суд відмовляє в частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 2950 грн. 77 коп. взв`язку зі спливом строку позовної давості.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Єгорова Павла Олександровича ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Міський магазин» Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (01004, місто Київ, вулиця Басейна, 1/2-а, ідентифікаційний код 36927573) суму основного боргу у розмірі 22120 грн. 25 коп., 3% річних у розмірі 1342 грн 00 коп, втрати від інфляції у розмірі 3862 грн 23 коп., судовий збір у розмірі 1921 грн. 00 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено 12.08.2019.

Суддя С.В. Заєць