Постанова № 8356675, 01.02.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 лютого 2010 року           17:15           № 11/360

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Винокурова К.С.

при секретарі судового засідання Горбан А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства

«Житлорембудсервіс» Деснянського району міста Києва

до 1. Державної податкової адміністрації у м. Києві

2. Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва

3. Головного управління державного казначейства України у м. Києві

про скасування акту, рішення та стягнення коштів

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району міста Києва (надалі КП УЖГ «Житлорембудсервіс»Деснянського району міста Києва, позивач) звернулось до суду з позовом у якому заявлені вимоги:

- скасувати акт Державної податкової адміністрації у м. Києві (надалі ДПА у м. Києві, відповідач 1) від 13.04.2007р. № 29/35-10/31776030 про результати невиїзної документальної перевірки КП УЖГ «Житлорембудсервіс»Деснянського району міста Києва з питань взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрторгальянс»за період з 01.10.2005р. по 30.12.2005р.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва (надалі ДПІ у Деснянському районі міста Києва, відповідач 2) від 25.04.2007р. про накладення на КП УЖГ «Житлорембудсервіс»Деснянського району міста Києва штрафу;

- стягнути з ДПІ у Деснянському районі міста Києва на користь КП УЖГ «Житлорембудсервіс»Деснянського району міста Києва кошти в розмірі 12934, 50 грн..

В обґрунтування заявленого позову КП УЖГ «Житлорембудсервіс»Деснянського району міста Києва стверджує про правомірність віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість за отриманими податковими накладними від ТОВ «Укрторгальянс», оскільки такі витрати підтверджені належним чином оформленими податковими накладними.

Податок на додану вартість позивачем було сплачено при розрахунку за отриману продукцію а рішення суду про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ ТОВ «Укрторгальянс», яке покладено в основу висновків акту перевірки щодо статусу неплатника ПДВ контрагента позивача було скасовано, а позов залишено без розгляду. Податкові накладні отримані позивачем від ТОВ «Укрторгальянс»яке було у встановленому порядку зареєстроване платником податку на додану вартість, а вказане підприємство і досі значиться в ЄДРПОУ.

Відповідачами позову не визнано, заперечення ДПІ у Деснянському районі міста Києва обґрунтовані правомірністю висновків акту перевірки, оскільки установчі документи ТОВ «Укрторгальянс»та свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ в судовому порядку визнані недійсними, у зв’язку з чим позивач порушив пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону “Про податок на додану вартість”. З підстав наведених у акті перевірки, відповідач 2 вважає правомірним зроблений висновок про заниження податку на додану вартість позивачем у зв’язку з безпідставним віднесенням до складу податкового кредиту суми податку за податковими накладними отриманими від ТОВ «Укрторгальянс».

Заперечення ДПА у м. Києві полягають у безпідставності заявлених позивачем вимог про скасування акту перевірки, оскільки такий акт не створює жодних прав чи обов’язків для особи що перевіряється; оскарженню підлягають саме рішення податкового органу складені на підставі висновків такого акту щодо виявлених порушень.

Ухвалою суду від 16.04.2008р. до участі у справі в якості відповідача 3 залучено Головне управління Державного казначейства України у м. Києві. До справи залучені заперечення відповідача 3 проти позову в яких зазначено про відсутність порушень з боку органу казначейства у відношенні прав та обов’язків позивача у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, адміністративний суд, -

ВСТАНОВИВ:

ДПА у м. Києві проведено невиїзну документальну перевірку КП УЖГ «Житлорембудсервіс» Деснянського району міста Києва з питань взаємовідносин з ТОВ «Укрторгальянс»за період з 01.10.2005р. по 30.12.2005р., про що складено акт № 29/35-101/31776030 від 13.04.2007р. (копія в матеріалах справи).

На підставі складеного акту відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення:

- № 0001212302/0 від 25.04.2007р. згідно з яким відповідно до пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 12934, 50 грн., в тому числі 8 623 грн. основний платіж, 4311, 50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Як те підтверджується матеріалами справи та не заперечується представниками сторін, у періоді листопад - грудень 2005р. на користь позивачем були отримані товари (господарський інвентар) за договором купівлі-продажу № 15 від 15.12.2005р., сплачені суми податку на додану вартість згідно податкових накладних виписаних в якості розрахункових документів ТОВ «Укрторгальянс»за результатами вказаних господарських операцій, позивачем були віднесені до складу податкового кредиту у відповідних звітних періодах.

Нарахування податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій на суму виявленої недоїмки, оспорюваними повідомленнями-рішеннями здійснено у зв’язку з неприйняттям в якості належного підтвердження віднесених до складу податкового кредиту сум податку, отриманих позивачем від ТОВ «Укрторгальянс»податкових накладних саме на тій підставі, що згідно рішення Солом’янського районного суду міста Києва від 05.04.2005р. свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Укрторгальянс»визнано недійсним з моменту внесення його до реєстру платників податку на додану вартість.

Щодо неправомірного віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними отриманими від ТОВ «Укрторгальянс»судом встановлено наступне.

          Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку… (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені законом реквізити.

На виконання укладеного позивачем з ТОВ «Укрторгальянс»договору останнім здійснювались поставки обумовленого товару (інструменти, інвентар та госптовари), які були оплачені покупцем і в тому числі в ціні поставленої продукції проводилась сплата податку на додану вартість.

При здійсненні господарських операцій ТОВ «Укрторгальянс»на користь позивача виписані податкові накладні, правильність їх оформлення відповідачем ані під час перевірки, ані під час розгляду справи не заперечувалась. Згідно з актом перевірки не прийнятими в якості підтвердження права позивача на податковий кредит є податкові накладні № 0000096 від 03.11.2005р. на суму 29998, 20 грн. в тому числі ПДВ 4999, 70 грн., № 117 від 07.12.2005р. на суму 5700 грн. в тому числі ПДВ 950 грн., № 127 від 15.12.2005р. на суму 5217, 12 грн. в тому числі ПДВ 869, 50 грн., № 128 від 15.12.2005р. на суму 10821 грн. в тому числі ПДВ 1803, 50 грн., які у належним чином засвідчених копіях залучені до матеріалів справи разом з видатковими накладними що підтверджують поставку зазначених у них товарів.

В ціні поставлених товарів, КП УЖГ «Житлорембудсервіс»Деснянського району міста Києва було сплачено податок на додану вартість, розрахунки проведені у безготівковій формі через розрахункові рахунки, відкриті підприємствами в установах банків про що зазначено у акті перевірки та не заперечується жодною із сторін.

Як встановлено під час перевірки, суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені до податкового кредиту у звітних періодах - листопаді та грудні 2005р., відображені в книзі придбання товарів та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ відповідних звітних періодів.

Згідно ч. 2 ст. 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, є наявність податкової накладної, виданої продавцем. Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно акту перевірки податкові накладні виписані позивачу ТОВ «Укрторгальянс»у листопаді, грудні 2005р. не прийняті в якості підтвердження суми витрат щодо сплати вартості поставлених товарів, оскільки виписані неплатником податку в силу рішення районного суду яким визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ вказаного підприємства.

Посилання відповідачів на рішення Солом’янського районного суду від 04.04.2005р., яким було визнано недійсним свідоцтво про державну реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Укрторгальянс»з моменту внесення до реєстру платників податку на додану вартість, як на доказ неправомірності видання вказаним підприємством податкових накладних позивачу та, відповідно, безпідставність врахування позивачем таких податкових накладних у податковому обліку судом також не приймається до уваги виходячи з наступного.

Ухвалою Солом’янського районного суду міста Києва від 29.01.2007р. вказане рішення скасовано, адміністративний позов ДПІ у Солом’янському районі міста Києва до Кріпосного Ігоря Євгеновича, ТОВ «Укрторгальянс»про визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість залишено без розгляду ухвалою суду від 13.08.2007р..

Таким чином, рішення Солом’янського районного суду від 04.04.2005р. про визнання недійсним свідоцтво про державну реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Укрторгальянс»скасоване. Законні підстави для донарахування податку на додану вартість КП УЖГ «Житлорембудсервіс»Деснянського району міста Києва та застосування штрафних санкцій з наведених у акті перевірки від 13.04.2007р. підстав у відповідачів відсутні, оскільки під час проведення перевірки вказане рішення було скасованим у зв’язку з чим не могло бути підставою вважати виписані позивачу податкові накладні від ТОВ «Укрторгальянс»такими що виписані неплатником ПДВ.

Судом також взято до уваги обставини встановлені заочним рішенням Солом’янського районного суду міста Києва від 29.10.2007р., яким визнано недійсними статут ТОВ «Укрторгальянс»з моменту державної реєстрації, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Укрторгальянс»з моменту внесення його до реєстру платників податку на додану вартість, однак вказане рішення прийняте вже після здійснення операцій з позивачем. Визнання недійсними установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ жодним чином не впливає на угоди, що укладались таким підприємством, зобов’язання що з них виникали до винесення судового рішення.

Судом не враховується твердження податкового органу про те, що позивач не мав права на податковий кредит в зв’язку з тим, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Укрторгальянс»було анульовано, оскільки, судове рішення яке є підставою для анулювання свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ було скасовано.

Відповідно до положень п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, якщо зареєстрована в якості платника податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку. Випадки, що є підставою для анулювання свідоцтва платника ПДВ та виключення з реєстру платників податку не за рішенням самого платника передбачені п. 25 Положення про реєстр платників податку на додану вартість затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000р.

Зокрема, в наведених випадках датою виключення з реєстру є відповідна дата прийняття рішення чи події, як зазначалось вище свідоцтво діє до дати його анулювання. Тобто, у відповідності з вимогами законодавства, в разі складення акту анулювання свідоцтва датою анулювання є саме дата прийняття судового рішення про визнання недійсними установчих документів ТОВ «Укторгальянс»та виданого свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ ТОВ «Укрторгальянс», яке прийнято лише 29.10.2007р., тоді ж як податкові накладні на підставі яких позивачем сформований податковий кредит та щодо яких виник спір виписані у листопаді, грудні 2005р., тобто в період в якому ТОВ «Укрторгальянс» було платником податку на додану вартість та мало повне право на складання податкових накладних.

Таким чином, на момент виконання зобов’язань згідно отриманих податкових накладних, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість за якими не визнає податкова інспекція, підприємство знаходилось в Єдиному державному реєстрі, а також мало свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість. Окрім того, визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Чинним на момент розгляду справи Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” було встановлено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч.1, ч.2 ст.18 Закону). За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Чинне законодавство України, зокрема й Закон України «Про податок на додану вартість»не встановлюють обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару (послуг). Відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. У даній справі такий обов'язок покладений податковою інспекцією на позивача, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Несплату податку на додану вартість ТОВ «Укрторгальянс»у встановленому законом порядку до бюджету, відповідачами під час розгляду справи, належними доказами не підтверджено. Не надано суду акту перевірки вказаного підприємства, яким виявлено несплату податку у відповідному періоді, не надано суду доказів прийняття рішення про донарахування виявленої недоплати.

Наданий до матеріалів справи витяг з облікової картки про сплату ТОВ «Укрторгальянс» підтверджує, що підприємством подавалась звітність по податку на додану вартість з відповідними показниками господарської діяльності. Зокрема за даними картки особового рахунку по сплаті ТОВ «Укрторгальянс»податку на додану вартість починаючи з листопада 2005р. по грудень 2005р. рахувалась переплата, відповідними записами підтверджено подання декларацій (суми, що визначаються до сплати в бюджет розраховуються відповідно до встановленого порядку сплати податку на додану вартість (пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість")). Належним підтвердженням факту невідображення у податковому обліку відповідних операцій також недекларування сум податку за певними податковими накладними може бути саме акт перевірки податкового органу (такого суду не надано).

Натомість представлені до матеріалів справи податкові декларації ТОВ «Укрторгальянс» з податку на додану вартість за листопад, грудень 2005р. згідно наведених обсягів податкових зобов’язань з податку на додану вартість, не дають підстав стверджувати про невідображення в обліку зобов’язань, що виникли на підставі виписаних на користь позивача податкових накладних.

У податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Укрторгальянс»у листопаді 2005р. відображено 154 935 грн. податкових зобов’язань з ПДВ, загальний обсяг продажу товарів без ПДВ становив 774 673 грн., тоді як сума податку на додану вартість, що підлягає включенню до податкового кредиту за податковою накладною виданою позивачу у вказаному періоді (№ 0000096 від 03.11.2005р.) складає 4999, 70 грн.; згідно даних податкової декларації за грудень 2005р. сума податкових зобов’язань ТОВ «Укрторгальянс»з податку на додану вартість становила 173 390 грн. (обсяг продажу без ПДВ –866 951 грн.), а позивачем до складу податкового кредиту за виданими вказаним підприємством податковими накладними у вказаному періоді (№ 117 від 07.12.2005р., № 127, 128 від 15.12.2005р.) включено 3 623 грн.

За таких обставин в суду відсутні підстави вважати не задекларованими та несплаченими до бюджету податкові зобов’язання з податку на додану вартість сплачені позивачем на користь ТОВ «Укртогральянс»у ціні придбаного товару.

Враховуючи відсутність належних доказів щодо несплати податку до бюджету, а також доказів, що підтверджували б статус ТОВ «Укрторгальянс», як неплатника податку на додану вартість у вказаному періоді також обізнаність про це позивача, суд визнає неправомірним висновок відповідачів про безпідставність віднесення податку сплаченого позивачем в ціні придбаної у ТОВ «Укрторгальянс»продукції до податкового кредиту.

Висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, тому вимоги щодо визнання скасування спірного податкового повідомлення-рішення визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо скасування акту перевірки суд вважає безпідставними, оскільки, по-перше, Акт перевірки це фактично службовий документ, який стверджує факт проведення перевірки додержання вимог за здійсненням розрахункових операцій у сфері безготівкового обігу підприємства і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства зазначеним суб'єктом, по-друге, акт перевірки лише фіксує обставини встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій. Права та обов’язки для суб’єкта господарювання перевірку якого проведено породжує саме рішення прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту.

За таких обставин суд вважає, що законодавством не передбачено можливості для оскарження в судовому порядку та відповідно для визнання нечинними актів складених за результатами перевірок.

Обов’язковим для виконання та відповідно рішенням органу владних повноважень, яким є ДПІ у Деснянському районі міста Києва по відношенню до КП УЖГ «Житлорембудсервіс»Деснянського району міста Києва є податкове повідомлення-рішення винесене за результатами проведеної перевірки.

Акт перевірки від 13.04.2007р. складений ДПА у місті Києві не породжує певних правових наслідків, висновки акту не мають обов’язкового характеру для КП УЖГ «Житлорембудсервіс»Деснянського району міста Києва.

Під час вирішення даного спору судом встановлено помилковість зроблених під час проведеної перевірки висновків, що відповідно і є підставою для розгляду заявлених у даній справі вимог про скасування рішення, яке є обов’язковим для виконання.

Враховуючи положення частини другої ст. 19 Конституції України згідно з якими органи державної влади повинні діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з ДПІ у Деснянському районі міста Києва на користь КП УЖГ «Житлорембудсервіс»Деснянського району міста Києва коштів в розмірі 12934, 50 грн.

У позовній заяві позивачем не зазначено жодної правової норми, яка б передбачала наявність підстав для стягнення з податкового органу суми коштів сплачених на підставі винесеного податкового повідомлення-рішення, а в силу повноважень якими наділений податковий орган, ДПІ у Деснянському районі міста Києва є контролюючим органом стосовно податків і зборів (обов’язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, тобто не акумулює кошти а перераховує їх у бюджет.

Положеннями Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (п. 15.3, 15.3.1) визначені строки для подання заяв на повернення надміру сплачених або невідшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів), згідно з якими заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Порядок взаємодії органів державної податкової служби України, фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) платникам податків, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 3 лютого 2005р. N 58/78/22 згідно з п. 5, 6 якого повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) у випадках, передбачених податковими законами, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб), яка може бути подана не пізніше 1095 дня, наступного за днем виникнення такої переплати; заява подається платником податку до органу державної податкової служби України за місцем перебування на податковому обліку в довільній формі.

Повернення коштів сплачених позивачем має відбуватись в порядку повернення помилково та надміру сплачених коштів саме після встановлення такого факту судовим рішенням про скасування повідомлення-рішення.

Як те встановлено під час розгляду справи, з відповідною заявою позивач не звертався, відповідно зазначені вимоги позивача не є обґрунтованими оскільки таких обов’язків для ДПІ у Деснянському районі міста Києва за відсутності визначених законом підстав для повернення коштів чинне законодавство України не містить, зобов’язання інспекції повернути кошти за умови чинності податкового повідомлення-рішення на підставі якого відбулась сплата, не виникають в силу закону, а відтак відсутні визначені підстави для стягнення заявленої позивачем суми в судовому порядку.

При цьому суд відзначає, що Порядок № 58/78/22 не застосовується при виконанні судових рішень щодо повернення платникам надміру та/або помилково сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів). Пов'язане це з тим, що згідно з частиною другою ст. 9 Закону «Про виконавче провадження»виконання рішень про стягнення коштів із рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів чи з бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства в порядку, установленому Кабінетом Міністрів.

Таким чином, вже при наявності рішення суду про повернення надмірно сплачених коштів, при його виконанні, положення порядку не застосовуються, однак в даному випадку сам порядок повинен бути дотриманий, і у зв’язку з його порушенням відсутні підстави вважати наявним факт порушення прав позивача з приводу повернення (стягнення) утриманих та перерахованих сум податку згідно винесеного податкового повідомлення-рішення № 0001212302/0 від 25.04.2007р.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва № 0001212302/0 від 25.04.2007р.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району міста Києва 1, 70 грн. (одну гривню сімдесят копійок) судових витрат.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                     К.С. Винокуров

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –17.02.2010.