Рішення № 83557427, 01.08.2019, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/474/17

№ пров. 2/544/2/2019

Номер рядка звіту 47

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01 серпня 2019 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі :

головуючого судді Ощинської Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Пірогова В.Г.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Гонсевич Н.С. (діє на підставі ордеру),

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Гордієнка Ю.П. (діє на підставі ордеру та договору про надання правової допомоги),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Пирятин у приміщенні суду по вул. Ярмарковій, 17 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного набутого за час шлюбу майна,

у с т а н о в и в:

17 травня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, відповідно до якого просив суд здійснити поділ спільного майна подружжя, а саме визнати за ним право власності на 1/2 частину будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , з відповідною часткою земельної ділянки, визнати за відповідачкою ОСОБА_4 , право власності на 1/2 частину будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , з відповідною часткою земельної ділянки, здійснити поділ спільного сумісного майна, а саме: визнавти за ним право власності на музичний центр «Самсунг» вартістю 1320 грн, відеомагнітофон «Панасонік» вартістю 650 грн, монітор вартістю 1250 грн, системний блок вартістю 3050 грн, стінку меблеву (під дуб) вартістю 2400 грн, на загальну суму 8670 грн; визнати за ОСОБА_4 право власності на спільне сумісне майно, а саме: телевізор «LG» вартістю 1400 грн, DVD плеєр «ВВК» вартістю 550 грн, пилосос «Самсунг» вартістю 450 грн, меблеву стінку (під горіх) вартістю 1800 грн, диван з двома кріслами вартістю 2600 грн, картину вартістю 2500 грн, телевізор «Тошиба» вартістю 1400 грн. на загальну суму 10700 грн, стягти з відповідачки ОСОБА_5 на мою користь різницю у вартості спільного сумісного майна в сумі 2030 грн, а також судові витрати.

Ухвалою Пирятинського районного суду від 22 вересня 2017 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_6 про залишення позовних вимог в частині рухомого майна без розгляду. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 в частині поділу спільно набутого за час шлюбу майна: музичного центру «Самсунг», відеомагнітофону «Панасонік», монітору, системного блоку, меблевої стінки (під дуб), телевізору «LG», DVD плеєра «BBK», пилососа «Самсунг», меблевої стінки (під горіх), дивану з двома кріслами, картини, телевізора «Тошиба» залишено без розгляду.

21 вересня 2017 року позивачем було подано до суду уточнену позовну заяву у якій останній просив визнати за ним право власності на 1/2 будинковолодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з відповідною часткою земельної ділянки та визнати за відповідачкою ОСОБА_4 , право власності на 1/2 частину будинковолодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з відповідною часткою земельної ділянки.

12 квітня 2019 року позивачем надано суду друге уточнення до позовної заяви, у якому останній зазначив, що вищезазначений будинок був придбаний за їх спільні з відповідачем кошти. Також його батько та батько відповідача надавали особисті кошти для придбання ними цього будинку. Відповідачу, як інваліду з дитинства місцевою владою було виділено квартиру АДРЕСА_2 , проте дана квартира була дуже маленькою. Поряд була розташована квартира АДРЕСА_3 , яка майже ввесь час пустувала, оскільки її ОСОБА_7 проживала у своїх родичів. Мати відповідача ОСОБА_8 запропонувала їм доглянути за жінкою похилого віку ОСОБА_9 у власності якої перебував будинок АДРЕСА_4 , яка буде проживати у квартирі АДРЕСА_3 , що знаходиться поруч із нашою квартирою, а та у свою чергу обміняє свій будинок на дану квартиру, на що Дорошенки погодились. З 1999 року вони доглядали за цією жінкою, яка проживала у сусідній квартирі АДРЕСА_3 , більшість це робив позивач, оскільки відповідач доглядала за маленькою донькою, у 2000 році ОСОБА_9 померла. Згодом з`ясувалося, що і будинок АДРЕСА_5 переоформлені на матір відповідача. ОСОБА_1 наполіг щоб хоч якесь житло було переоформеле на нього і тоді ОСОБА_8 подарувала квартиру АДРЕСА_3 ОСОБА_4 , а та усвою чергу Ѕ її частки подарувала позивачу. Фактично дана частина на даний час об`єднана з квартирою АДРЕСА_6 і є єдиною квартирою, де проживає їхня спільна з відповідачем донька.

Під час оформлення у нотаріуса договору купівлі – продажу будинку АДРЕСА_1 були присутні позивач, відповідач, батько позивача та батько відповідача. Нотаріус запропонувала будинок оформити на когось одного з подружжя зазначивши, що він буде все одно спільний оскільки придбаний у шлюбі. Договір купівлі – продажу вирішили оформити на ОСОБА_4 , так як вона є інвалідом, і на той час мали місце пільги при сплаті податку. Потім позивач відлучався по роботі і приїздив лише щоб надати копію паспорта та підписати якусь заяву. Також позивач укладав власні кошти у ремонт даного будинку, іншого житла він не має, проживає за місцем поботи. Просить суд задовольнити позов поданий ним в частині розподілу спільного майна подружжя, а саме розподілі спільного будинку АДРЕСА_1 виділивши йому Ѕ частину, як одному з подружжя.

В обґрунтування позову вказує, що 08 березня 1997 року відділом РАГС Пирятинської РДА Полтавської області між сторонами було зареєстровано шлюб, який рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 26.10.2016 було розірвано. За час перебування у шлюбі ОСОБА_1 з відповідачем за спільні кошти придбали житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташовані у АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу уклали на ім`я відповідача. Вказане домоволодіння в цілому зареєстроване також за відповідачем. З часу придбання вказаного будинку спору про порядок користування та володінням у сторін не виникало. Проте після припинення спільного проживання у них виник спір з приводу користування вказаним житлом. Відповідач не визнає право ОСОБА_1 на 1/2 частину вказаного нерухомого майна, мотивуючи тим, що відповідно копії заяви, наданої нею під час розгляну справи, яка була підписана позивачем у нотаріуса під час укладення договору купівлі - продажу, у якій зазначено, що ОСОБА_1 дає згоду на купівлю його дружиною ОСОБА_4 , з якою він перебуває у шлюбі з 08.03.1997, жилого будинку з господарчими будівлями, що знаходиться у АДРЕСА_1 , за її особисті кошти і тому відповідач вважає, що дане будинковолодіння є її особистою власністю. Проте позивач не погоджується з доводами відповідача, вважає, що оскільки будинок придбаний ними під час перебування у шлюбі, на час придбання будинку, він працював у 19 пожежно-рятувальній частині м. Пирятин, отримував заробітну плату, мав достатньо коштів для придбання будинку, а відповідаяка ніде не працювала та нею не надано ніяких доказів того, що будинковолодіння придбане за її особисті кошти, то він має право на 1/2 його частини, а вищезазаначена заява була написана ним на вимогу нотаріуса.

Позивач ОСОБА_1 та його представник у судовому засіданні позовну заяву підтримали та просили задовольнити з підстав, викладених у позові. ОСОБА_10 , що договір купівлі – продажу було укладено у короткий термін, оскільки власник будинку ОСОБА_11 є громадянкою Росії, яка прийнявши спадщину після смерті матері терміново продавала будинок. Останній необхідно було повертатися додому. Вартість будитнку у договорі купівлі – продажу була зазначена, за домовленість сторін, оскільки будучи громадянкою іншої держави продавцю необхідно було сплачути податок. ОСОБА_1 вказує, що підписував дозвіл про купівлю дружиною будинку, проте не читав його, і не мав гадки що підписує за умови, що будинок придбаний за особисті кошти відповідачки. Будинок придбавався у родину і є спільною власністю.

10 квітня 2019 року від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву у якому остання зазначила, що позовні вимоги ОСОБА_1 про поділ житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 з відповідною часткою земельної ділянки є необгрунтованими та безпідставними, виходячи з наступного. Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами дійсно набутий нею на праві власності на підставі договору купівлі продажу від 25 вересня 2006 року в той час, коли відповідач перебувала у шлюбі з позивачем, проте цей об`єкт нерухомості остання придбала за рахунок особистих коштів, які їй подарував батько ОСОБА_12 для купівлі цього об`єкту. Факт набуття нею за рахунок особистих коштів вказаного будинку з господарськими будівлями та спорудами визнав також відповідач, що підтверджується його заявою, завіреною нотаріусом в день укладення договору купівлі продажу. Вказаний факт є беззаперечним. Також безпідставними є позовні вимоги позивача, що поділу також підлягає земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, оскільки земельна ділянка, на якій розташований вказаний об`єкт нерухомості належить до комунальної власності територіального громади міста Пирятин, а тому не підлягає будь-якому поділу між сторонами у справі. За таких обставин, вважає безпідставними позовні вимоги відповідача про поділ житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами з відповідною часткою земельної ділянки. Просить суд застосувати до вимог позивача щодо оспорення договору купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, укладеного нею 25 вересня 2006 року позовну давність, яка минула більш ніж десять років тому.

Також зазначила, що все рухоме майно, яке було придбане під час мого перебування у шлюбі з відповідачем набувалось за рахунок кредитних коштів на підставі укладених відповідачем кредитних договорів з банками. Погашення кредитів, вона здійснювала за рахунок своєї пенсії, яку отримує як особа з інвалідністю та з своїх отриманих доходів за місцем роботи, що підтверджується банківськими роздруківками, які додаються. На даний час відповідачка не працює у зв`язку з погіршенням стану здоров`я та отримує лише пенсію як особа з інвалідністю, яка є її єдиним доходом, просить суд вирішуючи спір про поділ рухомого майна врахувати її готовність про повернення присудженого майна позивачу в натурі.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні, пояснила, що у 1997 році вступила у шлюб із ОСОБА_1 , до цього час проживали у громадянському шлюбі 5 років. Від шлюбу у нах народилася донька також із ними проживав її син від першого шлюбу. Квартира у якій вони проживали була замала і знаходилась у коммунальному будинку, тому її батько запропонував їй підшукати будинок, щоб потім він їм його купив. ОСОБА_1 хотів щоб це була квартири. У власності ОСОБА_4 перебувала квартира АДРЕСА_6 де вони і проживали, потім бабушка купили квартиру АДРЕСА_3 , які згодом об`єднали у одну. ОСОБА_13 говорив, що не відчуває себе господарем тому відповідач подарувала йому Ѕ квартири АДРЕСА_3 по різному. Позивач 8 років працював на водоканалі, матеріально допомагали її батьки. У позивача рідних не було, мама померла, а з батьком він не спілкувався взагалі. Батько ОСОБА_4 мав кошти, запропонував купити будинок, вона із знайомою підшукали підходящий варіант. Коли зробили ремонт позивач відмовлявся переходити жити у цей будинок, відповідач навіть просила його знайомого ОСОБА_14 щоб той поговорив з ОСОБА_1 та переконав його засилитися у придбаний будинок. Власником данного будинку була громадянка Росії ОСОБА_11 , будинок залишився їй після смерті батьків, вона спішила його якнайшвидче продати, просила за нього 18 000 доларів, але погодилася продати за 16 000 доларів. Батько відповідача виділив на придбання будинку необхідну суму, а різницю 2000 доларів залишив на ремонт будинку. Домовившись про купівлю будинку попередній власник просила пожити у будинку 2 місяці на що ОСОБА_4 погодилась. ОСОБА_11 кошти брати не хотіла, боялася провозити таку суму через кордон, прохала перевести їх на її картковий рахунок. Кошти преводив батько відповідача, спочатку заїхали у банк, а потім поїхали до нотаріуса. ОСОБА_1 про купівлю будинку знав, не заперечував проти його придбання, хоча спочатку був проти його, хотів щоб батько купив квартиру у новому військовому містечку. При укладенні договору був присутній весь час. Нотаріус запропонувала написати заяву проте, що він не має ніякого відношення до цих коштів, що вносилися батьком, він погодився.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, важає даний позов безпідставним та необгрунтованим, тому що згідно сімейного законодавства є усі підстави вважати, що даний будинок є особистою приватною власністю ОСОБА_4 про що вказано у договорі, до цього договору додана заява ОСОБА_1 у якій він вказує, що цей будинок придбавався за особисті кошти ОСОБА_4 Такий договір було зроблено на прохання батька відповідача, оскільки він спілкувався з нотаріусом і хотів зробити так щоб його дочка була забезпечена житлом. Оскільки позивач написав заяву, що він ніякого відношення до будинку не має і що це його придбано за особисті кошти подружжя і ОСОБА_1 не указує, що це не його підпис і він не підписував даної заяви .

Судом в порядку ст.ст. 90, 230 ЦПК України для встановлення фактичних даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, були допитані свідки.

Свідок зі сторонни відповідача ОСОБА_15 у судовому засіданні дала пояснення про те, що вона є рідною сестрою ОСОБА_4 . Батько сестри ОСОБА_12 дав їй гроші щоб та придбала собі будинок. У 2006 році батько приїжджав хотів купити їй квартиру бо біля будинку потрібно працювати, але ОСОБА_4 настояла щоб купити будинок, сестра їздила вибирала, батько дав кошти на купівлю будинку, був присутній у нотаріуса під час укладеня договору. Дав 18500 доларів, а потім іще 2500 доларів на ремонт та встановлення паркану. Батько спілкувався з сестрою, періодично приїзджав до них 2-3 рази на рік, допомагав фінансово і морально, коли придбали будинок приїзджав частіше, останній раз був у жовтні. ОСОБА_16 працював головою сільської ради у с. Іванковичі Київської області, був забезпеченою людиною. Свідок була присутня у нотаріуса під час купівлі будинку і бачила, що саме батько передавав ОСОБА_17 гроші для придбання будинку. Сестра з 1992 року проживали з ОСОБА_1 у горомадянському шлюбі. Спочатку останній ніде не працював, потім один чи два рази їздив на заробітки на Західну України, коли повернувся то купив собі шкіряну куртку і магнітофон, ось і все, що він заробив. Сестрі допомагала бабуся, яка жила у селі і тримала господарство, мама працювала і допомагала, сама сестра отримувала пенсію і аліменти від першого чоловіка, також допомагав батько. Потім ОСОБА_1 працював у водоканалі водієм, заробітну плату їм затримували по 6-8 місяців, давали по 10 грн щосудоти. Свідок теж допомагала сестрі. На момент укладенні договору купівлі – продажу позивач працював водієм у пожежній частині, ОСОБА_4 хоч і була інвалідом 3 групи також підробляля у ПП ОСОБА_18 та у сберкасі.

Свідок зі сторонни відповідача ОСОБА_15 , чоловік рідної сестри відповідача, у судовому засіданні пояснив, що він був у дружніх відносинах з батьком відповідача, з ним бачився частіше ніж із ОСОБА_1 . Стосовно придбання будинку, чув як це обговорювалося, був присутній у нотаріуса коли сторонни укладали договір. ОСОБА_16 приїхав подивитися у яких умовах проживає його донька і вирішив купити їй будинок. Кошти на його придбання надавав батько відповідача у сумі 18500 доларів, також привіз бригаду для ремонту цього будинку, виділяв кошти на ремонт.

Свідок зі сторонни відповідача ОСОБА_19 пояснила, що ОСОБА_1 хрещений батько її доньки, сім`ю знає уже 15 років. Від Дорошенків чула, що ОСОБА_4 батко купує будинок скільки на це витрачено коштів не знає. ОСОБА_1 не заперачував проти придбання будинку. Знає, що батько допомагав вставляти вікна у будинок. ЇЇ просили допомогти поклеїти обої, знає, що батько давав кошти на забор, бо її колишній коловік допомагав його встановлювати. Будинок купувався для ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_20 , коллега по роботі позивача, підтвердив той факт, що на момент купівлі будинку позивач ОСОБА_1 працював у пожежній частині. За чиї кошти купувався будинок і скільки він коштував не знає.

Свідок ОСОБА_21 , товариш родини Дорошенків, у судовому засіданні пояснив, що перед тим як купували будинок, позивач ОСОБА_1 говорив йому що чекають батька відповідачки ОСОБА_22 , який мав привезти кошти. За скільки купували він не знає. Даний будинок запропонував свідок розглянути як житло для родини ОСОБА_13 .

Свідок ОСОБА_23 , приватний нотаріус Пирятинського нотаріального округу, у судовому засіданні пояснила, що при укладенні договору купівлі-продажу позивачем ОСОБА_1 було надано згоду на придбання будинку відповідачем за її особисті кошти, про що складено відповідну заяву, що додала. Наслідки укладення договору купівлі-продажу та заяви (згоди) позивачу роз`яснювалися.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, розглянувши справу в межах заявлених вимог, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Загальна концепція справедливого судового розгляду охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу (рішення у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), від 23 червня 1993 року, пункт 63). Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представити свою справу за таких умов, які не ставлять його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (рішення у справі «Dombo Beheer B.V. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands), від 27 жовтня 1993 року, п. 33, Series А № 274).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).,(Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом установлено, що 08 березня 1997 року відділом реєстрації актів громадянського стану Пирятинської держадміністрації Полтавської області було зареєстровано шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2016 року було розірвано (т. 1 а.с. 10).

У відповідності до договору купівлі-продажу від 25.09.2006, посвідченого приватним нотаріусом Пирятинського районного нотаріального округу Полтавської області Запорожець І.П. (реєстр. №4042) ОСОБА_11 продала, а ОСОБА_4 купила жилий будинок з господарчими будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 11).

Наведене підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 12077901 від 06.10.2006 виданим комунальним підприємством «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», відповідно до якого ОСОБА_4 належить на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу будинок АДРЕСА_1 . (т. 1 а.с.12).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Умовами вищезазначеного договору узгоджено, що продаж зазначеного будинку вчинено за 29000 (двадцять дев`ять тисяч) гривень, які Покупець сплатив повністю Продавцю на момент підписання сторонами цього договору.

Також, у матеріалах справи міститься згода ОСОБА_1 на купівлю жилого будинку, посвідчена приватним нотаріусом І.П. Запорожець 25.09.2006, відповідно до якої ОСОБА_1 надав згоду своїй дружині ОСОБА_4 на купівлю жилого будинку з господарчими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 , за її особисті кошти (т. 1 а.с. 31, 232).

Факт особистого прочитання, повного розуміння предмету і умов договору позивач засвідчив особистим підписом та не спростовував в процесі розгляду справи.

Відповідно до звіту про проведення належної оцінки для визначення ринкової вартості нерухомого майна наданого товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіспромексперт», вартість нерухомого майна, асаме житлового будинку з господарчими будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 становить 72939 грн (т. 1 а.с. 205-217).

З пояснень позивача встановлено, що йому було відомо про існування договору купівлі-продажу з моменту його укладення, та про згоду на купівлю відповідачем будинку за її особисті кошти, оскільки він особисто її підписував, попередньо ознайомившись з текстом, жодних дій для визнання недійсним договору купівлі-продажу він не вчиняв і не мав наміру вчиняти. Вказані обставини узгоджуються з матеріалами справи та не спростовуються ними.

Так, відповідно до Постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 р. № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вартість майна, що підлягає розподілу встановлюється на час розгляду справи, а не на час його придбання. За таких обставин, позивачем відповідно до вимог чинного законодавства здійснено оцінку вартості майна, що підлягає розподілу станом на час звернення до суду із відповідною позовною заявою.

Разом з тим, слід зазначити, що у разі незгоди із висновком фахівця щодо визначення вартості квартири, відповідач не позбавлений можливості надати інший висновок, складений за наслідками його звернення до іншого фахівця. Водночас, такого висновку відповідачем надано не було. Також слід зазначити, що жодних клопотань про проведення судової експертизи останньою не заявлялось.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України та СК України

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У свою чергу, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст. 60, ч. 2 СК України, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об?єктом права спільної сумісної власності подружжя. Закон (ч. 3 ст. 368 ЦК України) зазначає, що майно, набуте подружжям за час їхнього шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення.

Стаття 57 СК України передбачає, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1)майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею у набутті майна.

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися обєктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя.

Позивач у заяві зазначив, що відповідач є інвалідом ІІ групи (т. 1 а.с. 39, 233, 235) у зв`язку з чим майже не працювала, що підтверджується копією трудової книжки (т. 1 а.с. 234), тому не мала можливості придбати будинок за власні кошти. Він з 2000 року і на даний час працює на посаді командира відділення – водія 19 ДПРЧ (м. Пирятин) 3 ДПРЗ (м. Лубни) ГУ ДСНС України у Полтавській області. У зв`язку з чим знятий з військового обліку та перебуває на спеціальному обліку ДСНС України з 18.09.2000 (т. 1 а.с. 134).

Відповідно до копії свідоцтва про зміну імені серія НОМЕР_1 виданого 06 лютого 2019 року ОСОБА_4 змінила своє прізвище на ОСОБА_24 про що складено актовий запис № 1. Даний факт також підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_2 виданого 11.02.2019 на ім`я ОСОБА_25 , копією картки платника податку та довідкою про реєстрацію місця проживання особи за відомостями Виконавчого комітету Пирятинської міської ради № 386 від 15.02.2019 (т. 2 а.с. 79-82).

Відповідач наполягала на тому, що спірний будинок було придбано, хоча і в період шлюбу, однак за її кошти, які їй подарував її батько, оскільки мав великі заощадження. Усе рухоме майно, яке було придбане під час її перебування у шлюбі з відповідачем набувалось за рахунок кредитних коштів на підставі укладених відповідачем кредитних договорів з банками. Погашення кредитів, вона здійснювала за рахунок своєї пенсії, яку отримує як особа з інвалідністю та з своїх отриманих доходів за місцем роботи, що підтверджується банківськими роздруківками, які додаються (т. 2 а.с. 62-70) Даний факт підтверджено, показаннями свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_26 , ОСОБА_19 та ОСОБА_27 .

За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно з частиною третьою статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Відповідно до частини четвертої статті 369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Враховуючи вищевказане суд вважає, що у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити у повному обсязі.

Питання розподілу судових витрат та стягнення судового збору, вирішується відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимого. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 79, 80-85, 259, 263, 265, 268 ЦПК України ЦПК України, ст. 57, 60, 70 СК України, ст. 368 ЦК України,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільно набутого за час шлюбу майна – відмовити у повному обсязі.

Рішення суду по справі може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Пирятинський районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Пирятин Полтавської області, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , мешканець АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_3 , паспорт серія НОМЕР_4 виданий Пирятинським РВ УМВС України в Полтавській області 26.01.2000

Відповідач: ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Пирятин Полтавської області, зареєстрована та мешканка АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_5 , паспорта громадянина України № 002940785 виданий 11.02.2019.

Повний текст рішення складено 09.08.2019.

Суддя Ю.О. Ощинська