Рішення № 83554021, 18.07.2019, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/624/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2019 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., при секретарі Домненко Н.І., представника позивача ОСОБА_1 , представників відповідача Черкасової І.В., Давиденка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області про визнання незаконним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 06 червня 2018 року № 18-3859/ 16-18-СГ , посилаючись на те, що 30.10.2014 року вона звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області із заявою від 20.10.2014 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Червоненської сільської ради Сумського району Сумської області. Проте, листом від 24.11.2014 № 0-269/21-14-СГ Головне управління Держгеокадастру у Сумській області відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 04.05.2017 у справі № 818/505/15, яка набрала законної сили 30.05.2017, було визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки, викладену у листі від 24.11.2014 № 0-269/21-14-СГ, а також зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки у власність. Отже, враховуючи той факт, що в подальшому проект землеустрою належним чином було погоджено висновком Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 01.06.2018 № 4615/88-18, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області було зобов*язане прийняти рішення у формі наказу про затвердження цього проекту землеустрою та надання земельної ділянки позивачу у власність. Проте, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області через 5 днів після погодження 01.06.2018 проекту землеустрою прийняло наказ від 06.06.2018 № 18-3859/16-18-СГ, яким передає спірну земельну ділянку, яка запроектована для відведення у власність позивачу, для ведення особистого селянського господарства, до земель комунальної власності Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області у складі земельної ділянки площею 7,6191 га з кадастровим номером НОМЕР_1 . Посилаючись на ці обставини, позивач просив визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 06 червня 2018 року № 18-3859/ 16-18-СГ в частині передачі в комунальну власність Нижньосироватській сільській раді Сумського району Сумської області земельної ділянки площею 7,6191 га - кадастровий номер НОМЕР_2 : НОМЕР_3 , яка розташована за межами населених пунктів на території Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав вимоги позивача в повному обсязі.

Представник головного управління Держгеокадастру у Сумській області Черкасова І.В. підтримала позицію управління, викладену в відзиві на позовну заяву, пославшись на те, що оспорюваний наказ був прийнятий на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року №60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад». Вважала наказ таким, що прийнятий відповідно до вимог чинного законодавства.

Представник Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області Давиденко В.В. підтримав позицію представника Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції представник послався на те, що ним правомірно, згідно ст. ст. 117, 122 Земельного кодексу України та на виконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 № 66-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад», вказану земельну ділянку було передано до земель комунальної власності Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області.

З`ясувавши правові позиції сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими , що піддягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 30.10.2014 року позивачка звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області із заявою від 20.10.2014 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Червоненської сільської ради Сумського району Сумської області.

Проте, листом від 24.11.2014 № 0-269/21-14-СГ Головне управління Держгеокадастру у Сумській області відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Зазначену відмову позивач оскаржила в судовому порядку і постановою Сумського окружного адміністративного суду від 04.05.2017 у справі № 818/505/15, яка набрала законної сили 30.05.2017, було визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки, викладену у листі від 24.11.2014 № 0-269/21-14-СГ, а також зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки у власність.

У відповідності до ст. ст. 15-1, 118, 122, 123 Земельного кодексу України та на виконання зазначеної постанови Сумського окружного адміністративного суду від 04.05.2017 у справі № 818/505/15, наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 22.05.2017 № 18-3707/16-17-СГ (є складовою проекту землеустрою) позивачу був наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки.

На підставі цього наказу та договору № 25-В про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 19.07.2017 сертифікованим інженером-землевпорядником був розроблений відповідний проект землеустрою.

В пункті 2 наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 22.05.2017 № 18-3707/16-17-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» встановлено, що розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає погодженню та затвердженню відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 8 ст. 118 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 186-1 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У відповідності до наведених норм, висновком Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 01.06.2018 № 4615/88-18 (є складовою проекту землеустрою) за принципом екстериторіальності було погоджено проект землеустрою щодо відведення позивачу вказаної земельної ділянки у власність.

У цьому висновку, зокрема, зазначено, що:

- проект землеустрою відповідає вимогам законодавства та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам;

- зауваження та пропозиції до проекту землеустрою: немає.

Статтею 118 Земельного кодексу України, яка є спеціальною нормою, регламентований порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

В частині 9 цієї статті чітко встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, у відповідності до наведеної імперативної норми, погодження проекту землеустрою обумовлює обов`язкове та безумовне прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

З урахуванням наведеної норми, Верховний Суд в постанові від 30.08.2018 у справі № 817/586/17 сформував чітку та однозначну правову позицію про те, що в разі погодження проекту землеустрою у відповідності до статті 186-1 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, позбавлений можливості приймати будь-які альтернативні рішення, крім рішень про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

В постанові від 18.10.2018 у справі № 818/1976/17 Верховний Суд наголосив, що згідно ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування зобов`язаний затвердити погоджений в законному порядку проект землеустрою.

Зі змісту статей 118, 186-1 Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу; жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту; повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. (Наведена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 825/602/17, в постановах від 31.01.2019 у справі № 815/2488/17 та від 06.03.2019 у справі № 1640/2594/18).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2018 у справі № 820/4149/17 наголосила, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою є невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України).

Отже, враховуючи той факт, що проект землеустрою належним чином погоджено згідно статті 186-1 Земельного кодексу України висновком Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 01.06.2018 № 4615/88-18, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області зобов*язане було прийняти рішення у формі наказу про затвердження цього проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність позивачу, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Сумській області згідно вищевказаних правових позицій Верховного Суду позбавлене можливості приймати будь-які альтернативні рішення, крім рішень про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Проте, всупереч вищенаведеним приписам статей 118, 186-1 Земельного кодексу України та правовим позиціям Верховного Суду, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області через 5 днів після погодження ( 1 червня 2018 року) прийняло наказ від 06.06.2018 № 18-3859/16-18-СГ, яким передало спірну земельну ділянку, яка запроектована для відведення у власність позивачу для ведення особистого селянського господарства, до земель комунальної власності Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області у складі земельної ділянки площею 7,6191 га з кадастровим номером НОМЕР_1 .

Оспорюваний наказ не можна вважати законним, оскільки він суперечить діючому законодавству і порушує права позивача.

Відповідно до ст.ст. 13, 19 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (ч. 13 ст. 123 ЗК України).

Таким чином, розроблений проект землеустрою підлягає погодженню та затвердженню відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування. У разі прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність одночасно вирішується питання про надання земельної ділянки у власність.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19 червня 2018 року у справі 816/1920/17.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаної із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Отже, встановлені в справі обставини дають підстави стверджувати, що позивач відповідно до вимог закону отримав дозвіл на розроблення проекту землеустрою, замовив та розробив проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки від 19 липня 2017 року, 1 червня 2018 року належним чином погодив розроблений проект землеустрою і у відповідності з наведеними нормами права мав очікувати прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Натомість, всупереч положенням закону, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області видало наказ від 06 червня 2018 року № 18-3859/ 16-18-СГ, яким передало в комунальну власність Нижньосироватській сільській раді Сумського району Сумської області земельну ділянку площею 7,6191 га - кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована за межами населених пунктів на території Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області і до складу якої входить і спірна земельна ділянка.

Таким чином, виданням оспорюваного наказу були створені певні юридично - значимі правові наслідки для ОСОБА_2 щодо надання їй в оренду спірної земельної ділянки, про що йдеться у ч. 9 ст. 118 ЗК України. Судом встановлено, що позивач вжив всіх залежних від нього і передбачених законом заходів щодо отримання у власність спірної земельної ділянки, проте, з незалежних від позивача причин, земельні ділянки не були передані у власність позивачу, а виданий наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 06 червня 2018 року № 18-3859/ 16-18-СГ в частині передачі в комунальну власність Нижньосироватській сільській раді Сумського району Сумської області земельної ділянки площею 7,6191 га - кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована за межами населених пунктів на території Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області, порушує права позивача, які підлягають судовому захисту.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76 – 82, 89, 141, 259, 263, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 06 червня 2018 року № 18-3859/ 16-18-СГ в частині передачі в комунальну власність Нижньосироватській сільській раді Сумського району Сумської області земельної ділянки площею 7,6191 га - кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована за межами населених пунктів на території Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області на користь ОСОБА_2 по 384 гривні 20 копійок повернення судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.А. Степаненко