Ухвала суду № 83547579, 06.08.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 06.08.2019

Справа № 320/5904/19

Провадження № 1-кс/3941/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого – слідчого судді Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря – Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі Запорізької області скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі Запорізької області, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань в порядку та строк, передбачений ч. 1 ст. 214 КПК України, а також на постанову слідчого про закриття кримінального провадження №62019080000000013 від 22.03.2019 року за ознаками ч.1 ст. 366 КК України,

за участю адвоката - Зубкової Л.М.,

слідчого другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі Запорізької області – Єрмака А.А.,

ВСТАНОВИВ :

До Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області 22 липня 2019 року звернулась ОСОБА_1 яка діє в інтересах ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі Запорізької області, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань в порядку та строк, передбачений ч. 1 ст. 214 КПК України, а також на постанову другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі Запорізької області Єрмака А.А. про закриття кримінального провадження №62019080000000013 від 22.03.2019 року за ознаками ч.1 ст. 366 КК України.

Скарга обґрунтована тим, що 07.12.2018 року ОСОБА_2 звернувся до керівника Територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Мелітополі із заявою про кримінальне правопорушення, вчинене слідчим Танкушиною Т.Ю. за ознаками ч. 1 ст. 366 та ч.1 ст.372 КК України. 15.01.2019 року заява ОСОБА_2 надійшла до Територіального управління ДБР, розташованого у м. Мелітополі та 16.01.2019 року слідчим Єрмак А.А. внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за правовою кваліфікацією ст.366 ч.1 КК України. При цьому, відповідно до витягу з ЄРДР по кримінальному провадженню №62019080000000013, підставою для внесення відомостей стала не заява ОСОБА_2 , а «самостійне виявлення слідчим кримінального правопорушення, т.ч. під час досудового розслідування». Відомості викладені у заяві ОСОБА_2 щодо скоєння ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.372 КК України, до ЄРДР внесені не були.

Лише на повторний запит від 27.06.2019 року захиснику стало відомо про закриття кримінального провадження, та тільки 15.07.2019 року було отримано копію постанови про закриття кримінального провадження від 22.03.2019 року за підписом слідчого ДБР Єрмак А.А.

Мартиновський Ю.І. копію заяви про закриття кримінального провадження не отримував взагалі та про закінчення досудового розслідування по його заяві йому не було відомо.

Факт невнесення до ЄРДР відомостей, щодо скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.372 КК України заявнику та мені, як його представнику, став відомий також лише після отримання копії постанови про закриття кримінального провадження, оскільки, в порушення вимог ч.1 ст.214 КПК України, слідчий не надав заявнику витяг з ЄРДР щодо внесення відомостей за його заявою до реєстру. На підставі чого просить поновити строк звернення зі скаргою на невнесення відомостей до ЄРДР та оскарження постанови про закриття кримінального провадження.

По суті бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей до ЄРДР за ст. 372 ч. 1 КК України зазначила, у заяві про злочин ОСОБА_2 просив також внести відомості до ЄРДР щодо слідчої ОСОБА_3 за ч.1 ст.372 КК України, оскільки вона розпочала досудове розслідування кримінального провадження за фальсифікованою заявою неіснуючої особи ОСОБА_4 , яка не зареєстрована та не перебуває на обліку у відділі обліку та інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Запорізькій області, відповідно до інформації ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» будинку АДРЕСА_1 , де за даними слідчого мешкає заявниця ОСОБА_4 , не існує, ОСОБА_4 ніколи не мала трудових відносин з КУ «ЗОКЛ» ЗОР, не мала доступу до службової документації проктологічного відділення, а отже фактично не могла отримати інформацію, викладену в заяві від її імені. ОСОБА_4 не з`явилася до суду та не була допитана у судовому засіданні, слідчим Танкушиною Т.Ю. не зазначено заяву ОСОБА_4 у реєстрі матеріалів досудового розслідування. Таким чином є всі необхідні ознаки того, що слідчий Танкушина Т.Ю. штучно створила підставу для внесення відомостей про злочин до ЄРДР та початку досудового розслідування відносно ОСОБА_2 шляхом фальсифікації заяви про кримінальне правопорушення від неіснуючої особи. Слідчий Танкушина Т.Ю. внесла відомості до ЄРДР та розпочала досудове розслідування відносно ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України з грубим порушенням норм процесуального закону, порушивши вимоги ч.1 ст.477 КПК України, оскільки кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених, зокрема, статтею 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, крім вчиненого організованою групою, або шкода від якого завдана державним інтересам) - якщо вони вчинені особою, яка щодо потерпілого була найманим працівником і завдала шкоду виключно власності потерпілого. ОСОБА_2 по відношенню до КУ «ЗОКЛ» ЗОР був найманим працівником, тому розпочати кримінальне провадження відносно нього за ч.2 ст.191 КК України, можливо виключно на підставі заяви потерпілого, тобто КУ «ЗОКЛ» ЗОР. Але дана заява у справі відсутня. Кримінальне провадження було розпочато на підставі рапорту слідчого Танкушиної Т.Ю. за умов відсутності заяви потерпілого. Зазначені обставини встановлено та підтверджено вироком Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 25.06.2018 року залишеним без змін ухвалою Запорізького апеляційного суду від 24.04.2019 року у справі № 333/3085/17. Тому на підставі зазначеного на думку скаржника містяться ознаки складу злочину передбаченого ст. 371 ч. 1 КК України.

По суті скарги в частині рішення слідчого про закриття кримінального провадження, зазначила наступне, рішення слідчого про закриття кримінального провадження не відповідає вимогам щодо завдань кримінального провадження, ухвалене передчасно, без виконання можливих та необхідних слідчих дій, що призвело до порушення прав та законних інтересів заявника ОСОБА_2 . Оскаржувана постанова слідчого винесена на підставі показань процесуального керівника у кримінальному провадженні №12017080040001576 відносно ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , який спростував наявність порушення з боку слідчого Танкушиної Т.Ю. щодо проведення слідчої дії без обов`язкового дозволу суду, підставивши під сумнів достовірність даних, викладених у журналі судових засідань. Втім його покази не можна прийняти як неупереджені, оскільки його процесуальним обов`язком було виявлення та упередження порушень з боку слідчого при здійсненні функції досудового розслідування, та в разі наявності таких порушень з боку слідчого, відповідальність щодо можливих негативних наслідків вочевидь має бути покладена і на нього.

Ухвалюючи рішення про закриття кримінального провадження слідчий також обґрунтовує його показами інших заінтересованих осіб, зокрема показами самої ОСОБА_3 та її безпосереднього керівника ОСОБА_7 . Допитані слідчим в якості свідка суддя Комунарського суду ОСОБА_8 , її секретар Довгаль А.Г. та помічник Чумак Л.В. підтвердили, що відомості до журналу судових засідань зносилися своєчасно та вони є правдивими і достовірними, натомість слідчий робить припущення, що « ОСОБА_3 не могла дізнатися про прийняте за її клопотанням рішення та реквізити вказаної ухвали іншим способом, окрім як за її наявності, а також не могла бути оголошена учасникам тимчасового доступу, якщо не перебувала у неї». Однак не усунуто протиріччя в частині того, яким чином ухвала слідчого судді прийнята за наслідками розгляду о 17-48 годин, опинилась у слідчого о 14- 00 годині.

Разом з тим слідчий навіть не допитав понятих, що були присутні при слідчий дії - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , про що зазначено у відповідному протоколі, які б і мали підтвердити або спростувати факт, час та законність тимчасового доступу. Всі припущення свідка, процесуального керівника-прокурора Ковалевського М.А., які лягли в обґрунтування оскаржуваної постанови слідчого, спростовуються вироком Комунарського районного суду від 25.06.2018 року, в якому зазначено, що тимчасовий доступ до документів, який проводився 19.04.2017 року у період часу з 14 год. 00 хв. до 14 год. 20 хв.; огляд документів вилучених з кримінального провадження №12016080040004076 від 15.08.2016 року, який проводився безперервно 19.04.2017 року у період часу з 15 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв.; огляд табелю відпрацювання робочого часу проктологічного відділення за червень 2016 року, який проводився 19.04.2017 року у період часу з 18 год. 10 хв. до 18 год. 20 хв. були проведені без отримання в установленому законом порядку у суді дозволу на тимчасовий доступ до матеріалів кримінального провадження №12016080040004076 від 15.08.2016 року, оскільки дозвіл суду слідчий Танкушина Т.Ю. отримала 19.04.2017 року о 17 год. 48 хв. знаходячись, в приміщенні Комунарського районного суду м. Запоріжжя, однак до цього часу вже провела слідчу дію та склала відповідний протокол доступу до речей та документів з 14 год. 00 хв. до 14 год.20 хв., провела їх огляд у службовому кабінеті №21 Комунарського ВП ДВП ГУ НП в Запорізькій області з 15 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв., одночасно знаходитись у приміщенні Комунарського районного суду м. Запоріжжя, де підтримувала своє клопотання про надання тимчасового доступу до документів по справі №333/2137/17 з 17 год. 00 хв. до 17 год. 48 хв. не можливо»

Також ухвалою Запорізького апеляційного суду від 24.04.2019 року встановлено що відповідні документи, не можуть бути джерелом доказів, оскільки відповідні слідчі дії проведено без отримання дозволу в установленому законом порядку у слідчого суді, а доводи прокурора про те, що журнал судового засідання не може бути доказом точного часу початку та закінчення судового засідання, колегія суддів вважає безпідставним, так як, згідно вимог ст. 103, п. З ч. 1 ст. 108 КПК України, у журналі судового засідання фіксуються процесуальні дії під час кримінального провадження, зокрема, дата і час початку та закінчення судового засідання, між тим із змісту журналу судового засідання вбачається, що слідча Танкушина Т.Ю. знаходилася у приміщенні Комунарського районного суду м. Запоріжжя, де підтримувала своє клопотання про надання тимчасового доступу до документів в період з 17 год. 00 хв. До 17 год. 48 хв. (додатковий том № 3, а.с. 10), при цьому в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які зауваження сторони обвинувачення на цей журнал».

Таким чином, факт проведення слідчим Танкушиною Т.Ю. слідчої дії без відповідного та обов`язкового дозволу суду встановлений відповідними рішеннями суду, має приюдиційне значення у кримінальному провадження за заявою ОСОБА_2 .

Також вважає, що слідчим не вжито заходів для встановлення особи ОСОБА_11 Вона не допитана в якості свідка щодо обставин подання нею заяви про скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_2 ; не допитані в якості свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які були присутніми в якості понятих при тимчасовому доступі. Не призначена та не проведена судова почеркознавча експертиза з метою встановлення, чи дійсно їх підписи містяться на протоколі тимчасового доступу до речей і документів від 19.04.2017 року; не долучені до матеріалів кримінального провадження та не отримали належних аналізу та оцінки доводи, встановлені у вироку Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 25.06.2018 року та ухвали Запорізького апеляційного суду від 24.04.2019 року у справі № 333/3085/17.

У судовому засіданні адвоката Зубкова Л.М. на задоволенні вимог скарги наполягала за зазначеними у скарзі доводами та підставами.

Слідчий другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі Запорізької області Єрмак А.А. просив відмовити у задоволенні скарги, оскільки висновки про відсутність в діянні старшого слідчого Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Танкушиної Т.Ю. складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України встановлено на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи за наслідком чого прийнято відповідне рішення.

Вислухавши сторони кримінального провадження, вивчивши доводи скарги, дослідивши матеріали скарги, матеріали кримінального провадження № 62019080000000013 внесеного до ЄРДР 16 січня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1ст. 303 КПК України.

Так, п. 1 ч. 1ст. 303 КПК Українивизначено, що бездіяльність слідчого, прокурора полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення; у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.

Пунктом 2 ч.1 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

За змістом ч. 5 ст. 110 КПК України обґрунтованість рішення (постанови), яке прийняли прокурор та слідчий, повинна знайти відображення в його мотивуванні, постанова слідчого про закриття кримінального провадження згідно зі ст.110 КПК України має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що слідчий другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі Запорізької області Єрмак А.А. здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019080000000013 внесене до ЄРДР 16 січня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України,

Постанову про закриття захисником Зубковою Л.М. отримано 15.07.2019 року. Слідчим в судовому засіданні дані обставини визнано, доказів отримання ОСОБА_2 або адвокатом Зубковою Л.М. постанови після її прийняття з 23.03.2019 року до 15.07.2019 року суду не надано.

А тому строк оскарження підлягає поновленню.

Постановою слідчого другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі Запорізької області Єрмак А.А. від 22.03.2019 року кримінальне провадження № 62019080000000013 внесене до ЄРДР 16 січня 2019 року закрито у зв`язку з відсутністю в діяннях складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Однак з таким висновком слідчого погодитися не можна, в той час як доводи, на які посилається ОСОБА_1 заслуговують на увагу.

Частиною 2 статті 9 КПК України визначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Аналогічні положення відображені і у ч. 4 ст. 38 КПК України щодо зобов`язань самого органу досудового розслідування, які вказують, що останній має застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.

Згідно ст. ст. 2, 284 КПК України, закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.

Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.

Неупередженість означає пізнання органами, що ведуть процес, обставин кримінального провадження у точній відповідності з дійсністю, неупередженість їх у збиранні, перевірці та оцінці доказів, безсторонність щодо всіх учасників процесу та інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, оскільки на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладається обов`язок надати доказам належну правову оцінку за правилами ч. 1 ст. 94 КПК, та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

У відповідності до положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

З положень ст. 83 КПК України слідує, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до вимог ст. 110 КПК України, постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.

Згідно положень ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

У свою чергу, слідчий, прокурор під час досудового розслідування, зобов`язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву.

Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину чи самої події, то він має звернути увагу на те, що б така постанова в обов`язковому порядку містила детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, та чи містить вона висновки щодо відсутності вини особи (осіб) у його вчиненні.

Згідно ч. 2 ст. 91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Практика Європейського Суду з прав людини щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини … або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (див. рішення у справі «Олександр Ніконенко проти України», «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).

А в рішенні ЄСПЛ у справі «Бучинська проти України» Суд констатував факт того, що не може дійти висновку, що органи влади зробили усе від них залежне для забезпечення оперативного та всебічного вжиття заходів для збору доказів, встановлення місцезнаходження та притягнення до відповідальності винних (див. рішення у справі «Бучинська проти України» заява № 35493/10 від 30.04.2015, п. 49), бо за потреби зростаючих високих стандартів у сфері захисту прав людини та основоположних свобод, неминуче вимагається більша рішучість при оцінці порушень основоположних цінностей демократичного суспільства (див. рішення у справі «Сельмуні проти Франції, заява № 235803/94, параграф 95, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, параграфи 148, 149), оскільки тягар доведення можна покласти на органи влади, адже саме вони мають надати задовільні та переконливі пояснення (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини, заява № 21986/93, п. 100, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, параграф 150).

Постанова про закриття кримінального провадження повинна містити достатні відомості, які б свідчили про те, що усім обставинам справи у порядку ст. 94 КПК України було надано необхідну правову оцінку в сукупності, що свідчить про те, що встановлена, на даний час, органом досудового розслідування сукупність доказів, якою обґрунтовуються зроблені ним висновки, не може вважатися такою, що не залишає місце сумнівам, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України).

Як вбачається із заяви про кримінальне правопорушення від 17.12.2018 року, в своїй заяві ОСОБА_2 просив порушити кримінальне провадження за ст.ст. 366 ч. 1, 372 ч. 1 КК України. (аркуш справи к.п. 4-6)

Однак слідчий другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі Запорізької області Єрмак А.А., не встановивши ознаків складу злочину в діянні старшого слідчого Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Танкушиної Т.Ю. складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. (аркуш справи к.п. 112-116)

Рішення ж по заяві ОСОБА_2 про порушення кримінальної справи у відношенні старшого слідчого Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Танкушиної Т.Ю. за ст. 372 ч. 1 КК України органом досудового розслідування прийнято не було.

Також, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в ньому відсутні дані про проведення слідчих дій які мають суттєве значення для встановлення всіх обставин того, що відбулось. Слідчим не перевірені обставини, які мають значення для вирішення питання про закриття провадження, у зв`язку з чим слідчий прийшов до висновку про відсутність в діянні складу злочину кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 39 КПК України, орган досудового розслідування зобов`язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.

Документи які містяться в кримінальному провадженні № 62019080000000013 є частково нечитабельні, долучено неякісні копії, а саме ( аркуш справи к.п. 35-39, 61-73).

Крім того в слідчим в порушення вимог ст. 159 КПК України не здійснено виїмку відповідних документів та не залучено копії, а саме: вироку Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 25.06.2018 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 24.04.2019 року у справі № 333/3085/17; клопотання про надання тимчасового доступу по кримінальному провадженню №12016080040004076 від 15.08.2016 року, яке перебуває у Комунарського районного суду м.Запоріжжя.

Усунути протиріччя в частині того, яким чином ухвала слідчого судді прийнята за наслідками розгляду о 17-48 годин, була наявна у слідчого Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Танкушиної Т.Ю. о 14-00 годині.

Слідством не досліджено належним чином ці обставини, не допитано осіб не надано оцінку показам з урахуванням даних які містяться в матеріалах кримінального провадження.

Відтак, слідчому необхідно всебічно, повно дослідити обставини кримінального провадження; встановити, перевірити, належно оцінити усі зібрані докази у сукупності та прийняти рішення з підстав, передбачених законом, які входять до його повноважень.

Закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження. А тому прийняття рішення про його закриття можливе лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження, у сукупності.

У постанові про закриття кримінального провадження слід вказати, яку саме з підстав і чому застосовано в цьому випадку. Повнота й чіткість мотивування мають результатом те, що всі рішення, викладені в резолютивній частині постанови про закриття провадження, логічно випливають із її мотивувальної частини. Важливою властивістю постанови про закриття кримінального провадження є логічність, послідовність, відсутність суперечностей.

Наведене дає підстави для висновку про те, що обґрунтування підстав для закриття кримінального провадження, наведене в оскаржуваній постанові, не можна вважати достатньо переконливим.

За таких обставин, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню для відновлення досудового розслідування та його проведення у загальному порядку.

Слідство зобов`язане провести у провадженні такий комплекс дій, який би не залишав місце сумнівам, а зроблені ним висновки випливали б зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, а не ґрунтувались на припущеннях.

У зв`язку з викладеним, оскаржувана постанова від 25.06.2019 року підлягає скасуванню, а матеріали кримінального провадження – поверненню для продовження досудового розслідування, в ході досудового розслідування необхідно усунути зазначені недоліки та виконати слідчі дії, направлені на встановлення обставин події.

Керуючись ст. ст. 303 - 307, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі Запорізької області, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань в порядку та строк, передбачений ч. 1 ст. 214 КПК України, а також на постанову слідчого про закриття кримінального провадження №62019080000000013 від 22.03.2019 року за ознаками ч.1 ст. 366 КК України, – задовольнити.

Зобов`язати уповноважену особу на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі Запорізької області, внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідно до заяви ОСОБА_2 про наявність в діях старшого слідчого Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Танкушиної ОСОБА_12 .Ю. ознак складу кримінального правопорушення передбаченого ст. 372 ч. 1 КК України .

Постанову слідчого другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі Запорізької області Єрмака А.А. про закриття кримінального провадження № 62019080000000013 внесеного до ЄРДР 16 січня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України від 22 березня 2019 року - скасувати.

Матеріали кримінального провадження №62019080000000013 внесеного до ЄРДР 16 січня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України направити до другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі Запорізької області для подальшого проведення досудового розслідування.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: Т.В. Юрлагіна