
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1634/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Алєксєєвої Н.Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання – Панькіної А.С.,
представника позивача – Тюро І.Ю.
представника відповідача – Захаренка О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
07 травня 2019 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.03.2019 №015031401s, №015021401s.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказав на помилковість висновків позапланової виїзної перевірки позивача, які набрали форму акту від 11.10.2018 № 1375/16-31-14-01-10/39581002. Зазначив, що підприємством не було допущено порушень податкового законодавства, зафіксованих вищевказаним актом, господарські операції з контрагентом ТОВ "Торгхаус" мали реальний характер, оформлені належними первинними документами та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 26 червня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала вимоги позовної заяви та просила її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на висновки акту перевірки.
Заслухавши представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз" (ідентифікаційний код 39581002) зареєстроване юридичною особою 12.01.2015, номер запису про державну реєстрацію 1 586 102 0000 001796. Станом на 11.10.2018 позивач перебуває на податковому обліку в Лубенській ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області та є, зокрема, платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №200218935, виданого Лубенською ОДПІ, індивідуальний податковий номер 395810016181.
В період з 27.08.2018 по 21.09.2018 ГУ ДФС у Полтавській області, на підставі направлень від 10.08.2018 №2036, від 18.09.2018 №2418, від 21.08.2018 №2911, №2912, від 16.07.2018 №2910 та відповідно до наказу від 10.08.2018 № 2036, від 18.09.2018 №2418, була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Торговий дім "Лубнигаз" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 13.01.2015 по 30.06.2018, валютного - за період з 13.01.2015 по 30.06.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 13.01.2015 по 30.06.2018.
За наслідками проведеної перевірки ТОВ "Торговий дім "Лубнигаз" відповідачем складено акт від 11.10.2018 № 1375/16-31-14-01-10/39581002, яким зафіксовані порушення:
п. 44.1, п.44.2 ст. 44 п.п.134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України, п. 1.4, п.3.1, п. 3.2, п. 3.3 П(С)БО, п.5, п.6, п.7, п.11, п.12, п.13 П(С)БО 16, ст.1, ст.9 Закону «Про бухгалтерський обліг фінансову звітність в Україні» в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 370 120 грн. у т.ч. 2015 р.- 108 000, 1 кв. 2016 р. - 140 020 грн., 4 кв. 2016 р. - 39 000 грн., 4 кв. 2017 р. - 83 100 грн.
п.198.1, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 104 983 грн. у т.ч. за березень 2016 р. в сумі 3 317 грн., за жовтень 2016 р. в сумі 3 333 грн., за листопад 2016 р. в сумі 40 000 грн., за грудень 2017р. в сумі 58 333 грн. /а.с. 31-86/.
У зв`язку із встановленням в ході перевірки порушень вимог податкового законодавства, ГУ ДФС у Полтавській області було винесено податкові повідомлення-рішення від 25.10.2018:
- №0015031401, яким ТОВ "Торговий дім "Лубнигаз" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями в розмірі 104983 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 26245,75 грн.;
- №0015021401, яким ТОВ "Торговий дім "Лубнигаз" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за податковими зобов`язаннями в розмірі 370120 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 65530 грн.
TOB "Торговий Дім "Лубнигаз" не погодившись із висновками акту перевірки та податковими повідомленнями-рішеннями, подало скаргу до ДФС України.
Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 19.12.2018 № 41001/6/99-99-11-04-01-025 скаргу позивача на вказані податкові повідомлення - рішення задоволено частково, скасовано податкові повідомлення-рішення від 25.10.2018 №0015031401 та №0015021401 в частині визначення скаржнику грошових зобов`язань по взаємовідносинах з Адвокатським бюро "Плахін Літігейшн", ТОВ "Юридична компанія "Макмел", Адвокатським об`єднанням "Макмел", ТОВ "Юпеко Київ", ТОВ "Торгхаус" (за договором про надання кур`єрських послуг від 25.12.2017 №60), в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
Згідно вищевказаного рішення ДФС України про результати розгляду скарги та висновків акту планової перевірки від 11.10.2018 № 1375/16-31-14-01-10/39581002, ГУ ДФС у Полтавській області 19.03.2019 винесено податкові повідомлення - рішення /а.с. 117-120/:
- №0015031401s, яким ТОВ "Торговий дім "Лубнигаз" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями в розмірі 33333 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 8333,25 грн.;
- №0015021401s, яким ТОВ "Торговий дім "Лубнигаз" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за податковими зобов`язаннями в розмірі 30000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 7500 грн.
Із даними рішеннями позивач не погодився та оскаржив податкові повідомлення - рішення до суду.
Спірні відносини стосуються правомірності визначення та відображення позивачем у податковій звітності з ПДВ сум податкового кредиту та у податковій звітності з податку на прибуток сум валових витрат за наслідками здійснення господарських операцій щодо купівлі-продажу товарів, вчинених між ТОВ "Торговий дім "Лубнигаз" та ТОВ "Торгхаус".
На переконання відповідача, господарські операції ТОВ "Торговий дім "Лубнигаз" з вищевказаним контрагентом, не носили реального характеру та безпідставно відображені у податковій звітності позивача.
Мотивуючи дані доводи, контролюючий орган виходить із встановлення завищення податкового кредиту за грудень 2017 року на суму 33 333 грн. та заниження податку на прибуток за 4 квартал 2017 року на суму 30 000 грн., за результатами здійснення операцій між ТОВ "Торговий дім "Лубнигаз" та ТОВ "Торгхаус", оскільки в ході перевірки неможливо було встановити ланцюг постачання товару та достовірність придбання та отримання його саме у ТОВ "Торгхаус", а відтак і неможливо підтвердити правомірність віднесення суми коштів на їх придбання до складу податкового кредиту підприємства. Крім того, враховуючи відсутність трудових ресурсів, власних, орендованих складських приміщень, транспортних засобів, не можливо встановити реальність виконання ТОВ "Торгхаус" документально оформлених господарських операцій враховуючі їх зміст та обсяг.
Оцінюючи наведені доводи контролюючого органу у їх сукупності з фактичними обставинами справи, суд виходить з такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.
Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Тобто, податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку (далі по тексту - НП(С)БО) чи міжнародними стандартами фінансової звітності (далі по тексту - МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені Податковим кодексом України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).
Базою оподаткування визначено грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України), а звітним для цілей податку на прибуток періодом - календарний рік (п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України).
За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Відповідно до положень 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно п.22.1 ст. 22 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.
Як було встановлено під час розгляду справи, 25.12.2017 між ТОВ "Торговий дім "Лубнигаз" (покупець) та ТОВ "Торгхаус" (продавець) укладений договір постачання канцелярських товарів №61, згідно якого продавець зобов`язується передати канцелярські товари та паперові вироби у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах передбачених даним договором /а.с. 121-122/.
В рамках виконання вказаного договору, ТОВ "Торговий дім "Лубнигаз" у грудні 2017 року придбало у ТОВ "Торгхаус" папір А-4 на загальну суму 200 000грн., в тому числі ПДВ в розмірі 33 333 грн.
Позивачем, до матеріалів справи надані копії первинних документів, складених за результатами здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Торгхаус": видаткову накладну, податкову накладну, рахунок на оплату /а.с. 123-125/.
Дослідивши первинні документи, виписані ТОВ "Торгхаус" на користь ТОВ "Торговий дім "Лубнигаз" в результаті здійснення у грудні 2017 року спірних господарських операцій, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності.
При цьому, недоліків податкової накладної, на основі якої позивач має право на формування податкового кредиту, перевіряючими в ході перевірки не встановлено, в судовому засіданні не наведено.
Судом встановлено, та не заперечується представником відповідача, що сплата позивачем на користь ТОВ "Торгхаус" коштів за товар проведена частково, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями /а.с. 126-127/.
Із пояснень, наданих представником позивача, судом встановлено, що придбаний у грудні 2017 року товар у ТОВ "Торгхаус" доставлявся на склад за адресою: АДРЕСА_1 , яким позивач користується на підставі договору оренди приміщення та обладнання №17/10 від 18.10.2017 /а.с 203-209/.
Представником позивача до матеріалів справи надано дані складського обліку, з яких вбачається оприбуткування товару, придбаного у ТОВ "Торгхаус" за перевіряємий період, згідно яких відображено прихід та розхід товару по вказаному постачальнику, а операції по поставці в повному обсязі відображені в бухгалтерському обліку позивача.
Згідно пояснень представника позивача перевезення придбаного товару здійснювалося за рахунок постачальника згідно умов договору постачання канцелярських товарів №61 від 25.12.2017, на підтвердження чого останнім до матеріалів справи надано товарно-транспортну накладну /а.с. 202/.
Товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.
Відповідно до статті 545 ЦК України підтвердження факту та належності виконання зобов`язання є письмове підтвердження одержання такого виконання кредитором.
Відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні" бухгалтерський облік господарських операцій в Україні ведеться на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, або безпосередньо після її закінчення.
Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
В даному випадку первинними документами, що підтверджують фактичність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Торгхаус" є видаткові та податкові накладні.
З огляду на викладене, та з урахуванням того, що товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку та суворої звітності, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не являються єдиними та безумовними документами, що підтверджують факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, сама по собі наявність або відсутність товарно-транспортних накладних, а так само недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків.
Необхідною умовою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, є наявність ділової мети у діях платника податку, а саме, продажу придбаного товару не нижче ціни придбання, придбання послуг, використання яких має позитивний вплив на результати господарської діяльності платника податку, тобто здійснення господарської діяльності, яка направлена на реальне отримання платником податків економічної вигоди від здійснених ним господарських операцій.
Матеріалами справи підтверджено, що товар придбавався позивачем у ТОВ "Торгхаус" з метою використання у своїй господарській діяльності для ведення адміністративної діяльності підприємства, а також виконання покладених на підприємства обов`язків щодо належного оформлення всіх господарських операцій підприємства, ведення бухгалтерського обліку, фінансової звітності, архівного зберігання документів, а також іншої діяльності, пов`язаної з відтворенням інформації на матеріальних носіях.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ТОВ "ТД "Лубнигаз" є торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи (КВЕД 35.23).
Відповідно до класу 35.23 групи 35.2 розділу 35 секції D Класифікації видів економічна діяльності ДК 009:2010 Національного класифікатора України, прийняття та надання чинності на підставі Наказу Держспоживстандарту України від і 1.10.2010 року № 457 цей клас включає: продаж газоподібного палива споживачам через системи місцевих (локальних) мереж газопостачання; діяльність посередників або агентів, які організують постачання газу місцевими (локальними) розподільчими газопроводами, що їх експлуатують інші особи; споживання і транспортування газоподібного палива
Як вбачається з письмових пояснень представника позивача, товариство надає послуги з продажу газоподібного палива приблизно 66 тисячам споживачів у місті Лубни, Лубенському районі, смт. Оржиця, м. Пирятин та м. Гребінка Полтавської області. Щомісяця на виконання Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496 та пп. 3 п. 6.2 Розділу VI «Права та обов`язки Постачальника» Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2500, позивач обчислює та виставляє рахунки споживачам природного газу. Для створеним таких рахунків також використовуєте папір формату A4, який і було придбано відповідно до Договору постачання канцелярських товарів № 61 від 25.12.2019 року.
Отже, придбання позивачем ТМЦ відповідає меті та змісту господарської діяльності товариства.
На підставі викладеного, суд зазначає, що надані позивачем первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій, а тому посилання податкового органу на те, що подані платником документи не дозволяють встановити реальність виконання розглядуваних операцій та факт їх використання у господарській діяльності товариства, є помилковими та спростовані наданими до матеріалів справи письмовими доказами.
Натомість, відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту надання послуг.
Доводи відповідача про те, що у контрагентів позивача відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, не можуть слугувати підставою для визнання неправильним відображення сум ПДВ в обліку позивача, у зв`язку з тим, що контрагенти позивача не були виробниками поставлених позивачу товарів, а виступали посередниками при виконання договору поставки, що не вимагає залучення великого обсягу трудових ресурсів. Такий вид діяльності, як оптова торгівля, складське зберігання товару не завжди вимагає від суб`єкта господарської діяльності наявності сировини, матеріалів, виробничого обладнання, оскільки торгівля може здійснюватися готовою продукцією, трудові ресурси можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових угод, а складські приміщення можуть придбаватися у контрагентів, які не є платниками ПДВ.
На виконання договірних відносин контрагентом позивача виписано на його адресу податкову накладну. На час виконання умов договорів та видачі податкової накладної підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.
З огляду на дане, суд зазначає, що позивачем під час судового розгляду було доведено належними та допустимими доказами факт реальності укладених із контрагентом господарських операцій, та як наслідок, правомірність формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість, суми податку на прибуток, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковою накладною, яка виписана на виконання умов викладених вище договірних відносин.
Поміж іншого, суд вважає безпідставними посилання податкового органу в обґрунтування висновків щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства за результати аналізу ЄРПН контрагента позивача ТОВ "Торгхаус", оскільки позивач як платник податку не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар та або/послуги в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом або постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання .
Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод, відповідачем суду надано не було.
Також суд зазначає, що у відповідності до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.
Отже, в силу закону отримання податковим органом податкової інформації про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону. Податкова інформація, результати аналізу баз даних податкового органу, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.
Таким чином, не можуть бути єдиним та безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати податкової інформації щодо контрагентів позивача та їх контрагентів по ланцюгу постачання або результати автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України.
Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п. 14.1.181 ст.14 ПК України).
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов`язковими підставами для визначення податкового кредиту, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми податку на додану вартість.
Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.
Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб`єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.
Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Оскільки, позивач та його контрагенти є окремими суб`єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст.61 Конституції України.
Суд також зауважує, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов`язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.
Таким чином, висновки перевірки позивача по взаємовідносинам із ТОВ "Торгхаус" не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. Інших порушень правил формування податкового кредиту відповідачем не наведено, а судом не встановлено.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що висновки акту не відповідають дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах закону, а оскаржувані податкові повідомлення – рішення було винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз" (вул. Л.Толстого, 87, м. Лубни, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 39581002) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39461639) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 19 березня 2019 року №015031401s.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 19 березня 2019 року №015021401s.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз" (код ЄДРПОУ 39581002) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 921,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 09 серпня 2019 року.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва
Судове рішення № 83545802, Полтавський окружний адміністративний суд було прийнято 07.08.2019. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 440/1634/19. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: