Рішення № 83545605, 16.01.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2019 р. № 1440/2422/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Державного кадастрового реєстратора Відділу у Казанківському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Пихтіної Олени Іванівни, вул. Миру, 195, Казанка, Казанківський район, Миколаївська область,56000 Відділ у Казанківському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, вул. Миру, 195, Казанка, Казанківський район, Миколаївська область,56002 Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34,Миколаїв,54034

про:скасування рішення від 31.03.2018 № РВ-4800390782018 та зобов`язання вчинити певні дії,

ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до державного кадастрового реєстратора Відділу у Казанківському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Пихтіної Олени Іванівни (надалі – відповідач1) та Відділу у Казанківському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (надалі – відповідач 2), Головного управління Держеокадастру у Миколаївській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що після смерті свого батька ОСОБА_2 , для реалізації свого права, як спадкоємця, замовив виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, громадянину ОСОБА_2 . Технічна документація була виготовлена та подана для реєстрації Державному кадастровому реєстратору до відділу у Казанківському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області. Рішенням № РВ-4800390782018 відмовлено у внесені відомостей до Державного земельного кадастру, з підстав того, що електронний документ не містить інформації про державний акт. Однак позивач вказує, на неправомірність рішення відповідача, оскільки 01.01.2013 року державні акти на земельні ділянки не видаються , а право власності на земельну ділянку реєструється у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державний кадастровий реєстратор Відділу у Казанківському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Пихтіна Олена Іванівна, надала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що при винесені рішення Рішенням № РВ-4800390782018 про відмову у внесені відомостей до Державного земельного кадастру, керувалась ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», зазначивши, що договір купівлі – продажу земельної ділянки площею 35,5 не є підставою для виготовлення технічної документації із землеустрою, а державний акт на право постійного користування землею, що посвідчує право власності на земельну ділянку площею 43, 0 га – не може посвідчувати право власності на земельну ділянку площею 35,5 га. В задоволені позову просила відмовити.

Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, надало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило що Державним кадастровим реєстратором відділу у Казанківському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, було прийнято рішення № РВ-4800390782018 про відмову у внесені відомостей до Державного земельного кадастру, з підстав того, що електронний документ не містить інформації про державний акт, зазначивши, що відповідно до ч. 6ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та пункту 122 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року№ 1051, визначено, що підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є невідповідність поданих документів вимогам законодавства. Отже, рішення є законим та скасуванню не підлягає. В задоволені позову просить відмовити.

Відповідно до ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України), суд здійснив розгляд справи у письмовому проваджені.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Батько позивача, ОСОБА_2 , у 1992 році подав заяву про надання йому в постійне користування земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства.

Рішенням Казанківської районної ради Миколаївської області від 21.04.1992 року « 10/105 видано ОСОБА_2 в довічне успадковане володіння для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку площею до 50га, з подальшим уточненням площі після складання проекту відведення.

В подальшому ОСОБА_2 , отримав Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 43,0 га, з цільовим призначенням – для ведення селянського (фермерського) господарства.

У 2003 році, було зареєстровано селянське (фермерське) господарство № 12 «Попова дача», головою якого вказано ОСОБА_2 (батько позивача).

У 1994 році, ОСОБА_2 (батьку позивача) передана в постійне користування земельна ділянка за плату, яка на той час за призначенням уже перебувала у користуванні селянське (фермерське) господарство № 12 «Попова дача», відповідно до рішення № 15 Казанківської селищної ради народних депутатів 08.02.1994 року про продаж земельної ділянки площею 35,0 га із 43 га.

Державним нотаріусом, 11 березня 1994 року було посвідчено договір купівлі – продажу між Казанківською селищною радою та ОСОБА_2 про продаж земельної ділянки 35,5 га, для ведення селянського (фермерського) господарства на суму 1107600крб., договір зареєстровано в реєстрі № 178.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

За своє життя ОСОБА_2 (батько позивача) не встиг виготовити технічну документацію на викуплену земельну ділянку 35, 5 га., отримати Державний акт та зареєструвати право власності відповідно до вимог законодавства.

Відповідно інформація про спірну земельну ділянку відсутня у Національній кадастровій системі.

Позивач для реалізації свого права, як спадкоємця, після смерті батька замовив виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, громадянину ОСОБА_2 доля ведення фермерського господарства.

Технічна документація була виготовлена та подана для реєстрації Державному кадастровому реєстратору до відділу у Казанківському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

Рішенням № РВ-4800390782018 відмовлено у внесені відомостей до Державного земельного кадастру, з підстав того, що електронний документ не містить інформації про державний акт.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ч.1 ст. 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Статею 125 ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Вищезазначеними нормами права встановлено, що земельна ділянка може успадковуватися лише тоді, коли у її власника є правовстановлюючий документ, що посвідчує його право власності на таку земельну ділянку.

В судовому засіданні встановлено, що за життя батько позивача не отримав Державний акт на земельну ділянку, не оформив технічну документацію на викуплену земельну ділянку та не зареєстрував права власності на земельну ділянку, однак належала вона йому відповідно до договору купівлі – продажу. Позивач, як спадкоємець за законом, від спадщини батька не відмовився. Прийняв її в установленому законом порядку у встановлений законом строк, а тому є таким, що прийняв спадщину після смерті батька.

Миколаївський окружним адміністративним судом встановлено, що в Казанківському районному суді Миколаївської області розглядається справа за позовом ОСОБА_1 Казанківської селищної ради, Казанківської районної адміністрації Миколаївської області, третя особа: ФГ «Попова дача» про визнання права власності на земельну ділянку та права на виділення часток у спадщині в порядку спадкування.

Згідно зі статтею 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю (державні акти на право власності на земельні ділянки видавалися до 2013 року) або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, право користування чужою земельною ділянкою для забудови та право користування чужим майном.

Враховуючи вказане, суд вважає, що саме під час розгляду справи у Казанківському районному суді Миколаївської області має вирішуватись питання щодо права власності позивача на земельну ділянку, яке позивач намагається захистити у адміністративному суді шляхом оскарження спірного рішення.

Тому, обраний позивачем спосіб захисту в цій справі є неналежним способом захисту порушеного права позивача.

Належним способом захисту прав позивача, є саме визнання права власності на земельну ділянку та права на виділення часток у спадщині в порядку спадкування.

Суд зазначає, що лише після того, як Казанківським районним судом Миколаївської області, буде визнано право власності позивача на земельну ділянку та право на виділення часток у спадщині в порядку спадкування та в разі порушення відповідачем прав позивача, останній не позбавлений права звернутись до Миколаївського окружного адміністративного суду за захистом своїх прав.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державного кадастрового реєстратора Відділу у Казанківському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Пихтіної Олени Іванівни (вул. Миру, 195, Казанка,Казанківський район, Миколаївська область, 56000), Відділу у Казанківському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (вул. Миру, 195, Казанка, Казанківський район, Миколаївська область, 56002), Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, Миколаїв, 54034) - відмовити повністю.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В. С. Брагар