Рішення № 83545494, 06.08.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

06 серпня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2921/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Басової Н.М.

при секретарі судового засідання: Таращенко О.В.,

за участю:

представника третьої особи: Татаринової О.В.,

позивач, представника позивача та представник відповідача не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа – ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

08.07.2019 до Луганського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі – відповідач, МВС України), третя особа – ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області (далі – третя особа, ЛК ГУ МВС України у Луганській області), про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову зазначив, що ним була надана заява (рапорт) з документами для призначення і виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності ІІ групи, а саме: копія паспорту та ідентифікаційного коду заявника, свідоцтво про хворобу, довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 13.11.2018 року серія 12ААА №005628, довідку про банківські реквізити, довідку про проходження служби, копію відповіді ПАТ “HACK “Оранта".

Листом ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Луганській області від 05.03.2019 за № 38 ЛК повідомлено, що до ЛК ГУМВС України в Луганській області 01.03.2019 з Департаменту фінансово - облікової політики МВС України повернулись на доопрацювання матеріали про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850. Зазначено, що у довідці МСЕК про результати визначення застрахованої особи ступеня втрати працездатності у відсотках від 13.11.2018 №005628 вказано, що первинно ОСОБА_1 установлено 40% втрати працездатності 07.10.1998, під час повторного огляду МСЕК 13.11.2018 установлено II групу інвалідності та відповідний ступень втрати працездатності, що перевищують дворічний термін. У зв`язку з чим ці недоліки унеможливлюють прийняття рішення за наданими матеріалами.

З такою позицією позивач не погоджується, оскільки, на його думку, відповідач невірно тлумачить зміст пункту 4 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втратою працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року.

Позивач вважає, що має право на отримання грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втратою працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року.

У зв`язку з викладеним просив суд:

-визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року;

-зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України розглянути матеріали щодо призначення йому одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» № 565-XII від 20.12.1990 та в порядку, визначеному пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року, призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, у зв`язку з встановленням інвалідності в розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб (а.с.3-8).

05.08.2019 від відповідача до суду надійшов відзив, в якому МВС України заперечувало проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що Департаментом фінансово-облікової політики МВС України листом від 18.02.2019 № 15/2-620 було повернуто на доопрацювання матеріали на призначення одноразової грошової допомоги позивачу у зв`язку з невідповідністю вимогам пункту 7 Порядку № 850 (відсутність акту розслідування нещасного випадку, що стався з ним в період проходження служби в органах внутрішніх справ, та акту, що свідчить про причини та обставини його травми).

Також зазначив, що Пунктом 4 Порядку № 850 передбачено, якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступенем втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням МСЕК вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Враховуючи вищевикладене, законодавець чітко визначив наступні умови для проведення відповідних виплат:

- встановлення вищої групу інвалідності протягом двох років після первинного встановлення інвалідності;

- встановлення іншої причини інвалідності або більший відсоток втрати працездатності протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступенем втрати працездатності без установлення інвалідності.

Відповідач звернув увагу суду на те, що дана норма закону передбачає можливість додаткової компенсації різниці між розмірами первинної та вторинної грошової допомоги, а не є дискримінаційною чи такою, що суперечить положенням законодавства.

При цьому відповідач вказав й на те, що позовна вимога щодо зобов`язання МВС України прийняття рішення про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Окрім того, зазначив, що лист ДФОП від 18.02.2019 № 15/2-620 про повернення документів, як таких що не відповідають вимогам законодавства не можна вважати правовим актом індивідуальної дії, в розумінні КАС України.

На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.37-42).

06.08.2019 до суду надійшли письмові пояснення третьої особи, в яких заначив про те, що 22.01.2019 позивач звернувся до ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області з заявою про проведення йому виплати грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок травми, отриманої під час виконання ним службових обов`язків.

При цьому, на думку третьої особи, документи, подані позивачем, не відповідають вимогам Порядку №850, що унеможливило прийняття МВС України рішення про призначення грошової допомоги.

Так, позивачем не надано акт розслідування нещасного випадку та акт, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції. А крім того, у довідці про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати працездатності у відсотках серія ААА №005628 від 13.11.2018 зазначено, що первинно (07.10.1998) ОСОБА_1 було установлено 40% втрати працездатності на підставі свідоцтва про хворобу №405 від 07.10.1998, а під час повторного огляду МСЕК (13.11.2018) – 70% втрати працездатності, тобто проведення повторного огляду перевищує установлений п.4 Порядку №850 дворічний термін.

На підставі викладеного ЛК ГУМВС України у Луганській області просила суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог (а.с.52-55).

Судом по справі вчинені такі процесуальні дії.

Ухвалою суду від 11.07.2019 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.1-2).

Ухвалою суду від 06.08.2019 представнику позивача відмовлено у задоволенні клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (а.с.50).

В судове засідання призначене на 06.08.2019 прибув представник третьої особи.

Позивач, його представник та представник відповідача в судове засідання не прибули, повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи (а.с.26,28,29).

Представник позивача надав суду заяву від 06.06.2019, в якій просив суд розглянути справу без його участі та без участі позивача. При цьому зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити (а.с.65).

Представник третьої особи надав суду пояснення аналогічні письмовим поясненням, просив суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79,90 КАС України, суд дійшов до такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 06.04.1998 Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області, є пенсіонером та отримує пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» по лінії Міністерства внутрішніх справ України (а.с.9,11).

У період з 01.07.1969 по 21.10.1998 проходив службу в органах внутрішніх справ на посадах атестованого складу (а.с.12).

12.04.1989, будучи при виконанні службових обов`язків, позивач отримав травму голови та різноманітні ухиби. Отримані травми призвели до погіршення здоров`я позивача. Внаслідок чого 07.10.1998 ОСОБА_1 було встановлено 40% втрати працездатності.

Згідно свідоцтва про хворобу №405 від 07.10.1998 ОСОБА_1 пройшов обстеження у військово-лікарській комісії УМВС в Луганській області, яка встановила, що захворювання пов`язане з виконанням службових обов`язків (а.с.13).

13.11.2018 позивач пройшов повторний огляд в Луганському комунальному закладі обласний центр медико-соціальної експертизи, за висновками якого ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності з 12.11.2018, причиною інвалідності є травма голови, пов`язана з виконанням службових обов`язків (виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААА № 781643) (а.с.15).

Згідно довідки Луганського комунального закладу обласного центру медико-соціальної експертизи про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА № 005628 від 13.11.2018 позивачу встановлено 70% ступеню втрати професійної працездатності (а.с.14).

22.01.2019 ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області надано заяву (рапорт), в якому просив провести виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що йому встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків. До заяви позивач додав: довідку від 13.11.2018 серія 12 ААА №005628; копія виписки з акт МСЕК від 13.11.2018 серія 12 ААА №781643; копія свідоцтва про хворобу від 07.10.1998 №405; лист НАСК «Оранта» від 18.12.2018 №03-05-22/9423; копія паспорту та ідентифікаційного номеру; копія висновку від 16.06.1998; довідка з Пенсійного Фонду України від 11.12.2018 №1252; довідка про проходження служби в ОВС та копія виписки з наказу про звільнення від 25.10.1998 №455 (а.с.45).

Ліквідаційна комісія ГУ МВС України в Луганській області підготувала та направила до Міністерства внутрішніх справ України матеріали на призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Однак 18.02.2019 листом за №15/2-620 Департамент фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України повернув ЛК ГУ МВС України в Луганській області вказані матеріали у зв`язку з невідповідністю вимогам Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850. А саме: відсутні акти розслідування нещасного випадку та акт, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, форма яких затверджена наказом МВС України від 27.12.2002 №1346 (п.7 Порядку); ІІ група інвалідності та відповідний ступень втрати працездатності встановлені заявнику з перевищенням установленого Порядком дворічного терміну (п.4 Порядку).

Вказаний лист надійшов до третьої особи 22.02.2019, що підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції. В додатках до листа значились матеріали на 1 особу (а.с.60).

27.02.2019 ЛК ГУМВС України в Луганській області надіслала до Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України лист №ВДЗ/57, в якому просила повернути матеріали, які були направлені для розгляду на сплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Вказаний лист був отриманий позивачем 11.03.2019 (а.с.47).

Як пояснив представник третьої особи в судовому засіданні, ліквідаційна комісія 22.02.2019 отримала неповний пакет документів, який повертався Департаментом фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України на їх адресу. У зв`язку з цим ліквідаційна комісія звернулась до МВС України з листом від 27.02.2019 №ВДЗ/57 про направлення повних матеріалів щодо позивача.

05.03.2019 за №38 ЛК ОСОБА_1 Ліквідаційна комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України сформувало лист, відповідно до якого повідомила позивача про неможливість прийняття рішення за наданими матеріалами, оскільки відсутні акти розслідування нещасного випадку та акт, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, форма яких затверджена наказом МВС України від 27.12.2002 №1346 (п.7 Порядку); ІІ група інвалідності та відповідний ступень втрати працездатності встановлені заявнику з перевищенням установленого Порядком дворічного терміну (п.4 Порядку). Разом з листом були повернуті документи на 10 аркушах (а.с.31).

При цьому суд витребував як від позивача, так і від третьої особи повний пакет документів, який був наданий позивачем разом з заявою про призначення грошової допомоги.

Представник позивача надіслав суду заяву, зареєстровану 05.08.2019, в якій зазначив про те, що позивач отримав лист ліквідаційної комісії від 05.03.2019 за №38 ЛК без додатків на 10 аркушах (а.с.30).

Представник третьої особи також надав не в повному обсязі документи, при цьому пояснив, що в березні 2019 року відбулось затоплення приміщення, в якому знаходились ці документи, а тому були надані лише ті копії, які додані та письмових пояснень. Перевірити та встановити, чи повністю повертався пакет документів позивачу на даний час неможливо.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини шостої статті 23 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-XII (втратив чинність 7 листопада 2015 року) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної норми Закону України «Про міліцію» Кабінетом Міністрів України 21 жовтня 2015 року затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції № 850.

2 липня 2015 року прийнято Закон України «Про Національну поліцію», згідно з пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень якого право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Згідно з пунктом 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 7 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції № 850 визначено перелік документів, які подає за місцем служби працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності. До заяви додаються копії:

довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;

сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації;

документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Відповідно до пункту 8 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції № 850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови (пункт 9 вказаного Порядку № 850).

Вказаний порядок не передбачає повернення матеріалів на доопрацювання. За наслідками розгляду документів законодавець закріпив лише два види рішень: або рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги.

При цьому, як зазначив відповідач матеріали були повернуті листом від 18.02.2019 №15/2-620 саме на доопрацювання.

Судом встановлено, що жодного рішення відповідно до пункту 9 Порядку № 850 відповідач стосовно позивача не приймав.

При цьому однією з підстав неможливості призначити виплату одноразової грошової допомоги відповідач зазначає наявністю обставин, передбачених пунктом 4 Порядку № 850.

Згідно з вказаною нормою якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Однак Законом України «Про міліцію» не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку № 850. Вказана норма Порядку № 850 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Так само цей пункт Порядку не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності.

Суд звертає увагу на те, що положення п. 4 Порядку №850, на які посилається відповідач, не позбавляють позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а тільки встановлюють обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності.

Тобто, у випадку коли між первинним встановленням втрати працездатності без встановлення інвалідності та встановленням групи інвалідності не пройшло два роки, особі виплачується грошова допомога із урахуванням раніше проведеної виплати. У випадку ж, коли група інвалідності встановлена за спливом двох років від первинного встановлення втрати працездатності без встановлення інвалідності, особа набуває повного права на отримання грошової допомоги у відповідному більшому розмірі без будь-яких відрахувань різниць між попередніми виплатами.

Жодних обмежень щодо неможливості призначення та виплати позивачу за наявності встановлених для цього підстав нової грошової допомоги за наслідком встановлення ІІ групи інвалідності як Порядок № 850, так і положення інших нормативно-правових актів, які врегульовують спірне питання, не передбачають. Винятком із цього правила є встановлення обставин, передбачених п. 14 Порядку № 850, однак на такі підстави відповідач не посилається.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 (справа № К/9901/16183/18 808/1866/16) при розгляді аналогічної справи підтвердив право особи на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ч.6 ст. 23 Закону України «Про міліцію», вказавши, що пункт 4 Порядку № 850 не позбавляє особу права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Так само цей пункт Порядку не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності.

За змістом ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Що стосується другої підстави, яка, на думку відповідача, унеможливлює призначення позивачу грошової допомоги, а саме: не надання позивачем до заяви акту розслідування нещасного випадку та акт, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, форма яких затверджена наказом МВС України від 27.12.2002 №1346 (п.7 Порядку), то суд вважає, що таких актів позивач подавати не повинен, оскільки випадок, який стався з позивачем, відбувся 12.04.1989. Нормативно-правовий акт, на який посилається відповідач, яким затверджено форми актів прийнятий 27.12.2002, у зв`язку з чим він не може застосовуватись до подій, які відбулися до його прийняття.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно повернуто документи позивача та відповідно не прийнято рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Аналізуючи у сукупності викладені норми права та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що, повертаючи документи позивача, відповідач: по-перше, допустив саме протиправну бездіяльність, оскільки не прийняв відповідного рішення, як того вимагає пункт 9 Порядку №850; а по-друге, взагалі не мав правових підстав для не призначення одноразової грошової допомоги.

Позивач, визначаючись з позовними вимогами, просив суд визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №850.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Поновленням порушених прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути матеріали щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону № 565, пункту 9 Порядку №850 та прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням інвалідності в розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд також звертає увагу відповідача на те, що невірне зазначення третьою особою у відмітці на заяві про проведення виплати одноразової грошової допомоги внаслідок чого настала подія, також не може бути підставою для не призначення позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки це питання стосується суто технічної помилки допущеної службовою особою ліквідаційної комісії, а тому вона повинна бути вирішена без впливу на остаточне призначення виплати позивачу.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання відповідача виплатити одноразову грошову допомогу, то вони задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Пунктами 9,10 та 11 Порядку №850 передбачено, що МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС.

Виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування органом внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, суми виплати на рахунок, відкритий особою, якій призначається грошова допомога, в установі банку або через касу органу внутрішніх справ.

Отже, законодавством чітко визначено, що безпосередньо виплата одноразової грошової допомоги відбувається при отриманні позитивного рішення МВС на підставі наказу про виплату такої допомоги керівника органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції. Сама виплата також здійснюється органом внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції.

Таким чином на МВС України не може бути покладено такого обов`язку щодо безпосередньої виплати одноразової грошової допомоги.

За таких обставин відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За вказаних обставин, виходячи з положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій, а викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими.

Як наслідок, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач є інвалідом ІІ групи та звільнений від сплати судового збору у відповідності до вимог Закону України “Про судовий збір”, а вимог про відшкодування інших судових витрат не заявляв.

Керуючись ст.ст. 2,77, 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295, пунктом 15.5 Розділу VII Перехідних положень КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа – ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року.

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ: 00032684, адреса місцезнаходження: 01601, м.Київ, вул.А.Богомольця, буд.10) повторно розглянути матеріали щодо призначення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» № 565-XII від 20.12.1990, пункту 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втратою працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року та прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням інвалідності в розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст повного судового рішення складено 09 серпня 2019 року.

Суддя Н.М. Басова