Рішення № 83545381, 09.08.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2019 року м. Київ № 320/2521/19

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Колеснікової І.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Бориспільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України

Київської області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Бориспільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Бориспільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2017;

- зобов`язати Бориспільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області поновити нарахування та виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.04.2017 та виплачувати у подальшому на її відкритий банківський рахунок.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач з 22.12.2005 перебуває на обліку у Бориспільському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області, а оскільки виїхала на постійне місце проживання до США, виплату пенсії їй було припинено. Позивач звернулась до відповідача з письмовою заявою про поновлення виплат раніше призначеної пенсії та отримано відповідь, в якій зазначено, що виплату пенсії позивачеві заблоковано у зв`язку із тривалою неоплатою з 01.09.2017 та відсутня можливість поновити виплату пенсії на рахунок КГРУ КБ «Приватбанк» по наданим документам. Посилаючись на положення частини першу та другу статті 24, частину першу статті 46 Конституції України, статті 7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позивачем вказано, що право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України та позивач, яка проживає у Сполучених Штатах Америки, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2019 позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 відкрито провадження в адміністративній справі; судом постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання; запропоновано відповідачеві подати до суду у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позовну заяву (відзив).

Відповідачем позов не визнано, 26.06.2019 до суду надійшов відзив, у якому проти задоволення позовних вимог заперечено та зазначено, що заява про виплату пенсії, на яку пенсіонер має право, але не отримав з власної вини, подається особисто заявником до органу, що призначає пенсію за місцем перебування пенсіонера на обліку. Оскільки позивач станом на 20.06.2019 особисто не з`являвся до відповідача, як то передбачено п.12 Порядку виплати пенсії Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» підстави для поновлення та виплати пенсії позивачеві відсутні. Також відповідачем зазначено, що у нього відсутня можливість надати розрахунок невиплаченої пенсії починаючи з 01.07.2017 по дату відкриття провадження у даній справі, оскільки нарахування по пенсійній справі припинено та буде відновлено лише після особистого звернення ОСОБА_1 . З огляду на викладене, відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Відтак, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданим органом 3222 26.02.2014.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , виданим 22.02.2006 Бориспільським міським управлінням праці та соціального захисту населення, позивач є ветераном праці та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів праці.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 з 22.12.2005 перебуває на обліку у Бориспільському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Станом на дату звернення до суду з цим позовом ОСОБА_1 проживає в місті Портланд, США.

З 01.04.2017 ОСОБА_1 припинено виплату пенсії.

01.03.2019 позивачем подано до Бориспільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області заяву про поновлення виплати пенсії починаючи з 01.04.2017 та доручення заяви про перерахування коштів на особовий рахунок, який відкрито у КГРУ КБ «Приватбанк» Бориспільського відділення №4.

Відповідачем на вказану заяву позивача надано відповідь, оформлену листом від 02.04.2019 №3145/04, в якому зазначено, що виплату пенсії позивачеві заблоковано у зв`язку з тривалою не оплатою з 01.09.2017 та поновити пенсію на рахунок КГРУ КБ «Приватбанк» по наданим документам неможливо.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними та наявність підстав для поновлення пенсії, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Зі змісту частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Виключно законами України визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту (пункти 1, 6, частини першої статті 92 Конституції України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно статті 51 Закону № 1058-ІV в разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 пункт 2 частини 1 статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Зазначені положення Закону №1058-ІVвтратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року №25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону №1058-ІV держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Частиною другою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, кожний громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі «Пічкур проти України», як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

На підставі наведеного, суд зазначає, що громадяни мають перед законом рівні конституційні права і свободи. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовним або іншими ознаками. А тому, позивач, проживаючи в США, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.

Таким чином, пенсії, призначені до виїзду на постійне місце проживання за кордон, виплачуються в порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Крім того, суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії як «тривала не оплата», на що посилається відповідач.

Відтак, суд вважає, що у відповідача відсутні правові підстави для відмови у поновленні пенсії за віком позивачеві.

Частиною другою статті 49 Закону №1058 встановлено, що поновлення виплати пенсії здійснюється рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Позивачем при зверненні до ПФУ надано копію паспорту, в якому зазначено прізвище, вік позивача та ідентифікаційний номер. Водночас, матеріали справи не містять доказу припинення позивачкою громадянства України. Місце проживання позивача в США не може позбавити його конституційного права, передбаченого статтею 46 Конституції Україні.

Така ж позиція висловлена в рішенні Європейського Суду з прав людини, яке є джерелом права в Україні.

Крім того, відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.06.2016 у справі №К/800/6581/1613 визначено, що пенсія повинна бути виплачена на банківський рахунок, який було вказано пенсіонером, зокрема: "...виплата пенсії повинна проводитися незалежно від місця проживання пенсіонера".

Також ухвалами Вищого адміністративного суду України від 12.01.2017 у справі №К/800/1174/17, від 17.01.2017 у справі №К/800/1848/17 та від 03.08.2017 у справі №К/800/26494/17 наведено правовий висновок про те, що орган Пенсійного фонду України зобов`язаний виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що дії Бориспільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 є протиправними.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Бориспільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області поновити нарахування та виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.04.2017 та виплачувати у подальшому на її відкритий банківський рахунок, суд зазначає про таке.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. № 22-1 (далі - Порядок).

У відповідності до пункту 1.5. Порядку заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Згідно пункту 1.7. Порядку днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

Відповідно до частини другої статті 49 Закону поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

При цьому, згідно пункту 4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про поновлення виплати раніше призначеної пенсії при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Аналіз наведених положень Порядку дає підстави дійти висновку, що з моменту отримання органом Пенсійного фонду заяви про поновлення виплати раніше призначеної пенсії у нього є 10 днів для прийняття рішення.

Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 01.03.2019 самостійно надала до пенсійного органу заяву про поновлення їй виплати пенсії, з урахуванням наведених положень Порядку, суд доходить висновку про можливість зобов`язання Бориспільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області поновити нарахування та виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.03.2019 - з моменту звернення із заявою про поновлення виплати пенсії.

В задоволенні позову в частині вимог про зобов`язання відповідача поновити нарахування та виплату пенсії за віком з 01.04.2017 слід відмовити, оскільки для захисту порушеного права позивач в цей період не вчинила активних дій щодо звернення до Управління ПФУ, що зумовлює необізнаність суб`єкта владних повноважень щодо необхідності відновлення прав позивача.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №441/1239/17.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності припинення виплати пенсії ОСОБА_1 .

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахування наведеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 768, 40 грн. (квитанція від 20.05.2019 № 55444).

Враховуючи викладене, відшкодуванню позивачеві з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у розмірі 768, 40 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) до Бориспільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ 37838060, адреса місцезнаходження: 08302, Київська область, м. Бориспіль, вул. Головатого, 4) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Бориспільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2017.

3. Зобов`язати Бориспільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області поновити нарахування та виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.03.2019 та виплачувати у подальшому на її відкритий банківський рахунок № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 у КГРУ КБ «Приватбанк» Бориспільське відділення №4.

4. В іншій частині позовних вимог – відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бориспільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ 37838060, адреса місцезнаходження: 08302, Київська область, м. Бориспіль, вул. Головатого, 4) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 09 серпня 2019 року