Рішення № 83544924, 09.08.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2019 року м. Житомир справа № 240/6143/19

категорія 111060000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новоград-Волинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, у якій просить:

- визнати протиправною відмову Новоград-Волинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звільнити позивача від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з подальшим поверненням помилково сплачених коштів, стягнутих за договором купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1 від 26.11.2018 в сумі 4407,04 грн;

- зобов`язати Новоград-Волинське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернутися з поданням до Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області або до його відповідного підрозділу щодо повернення йому помилково зарахованого до бюджету збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 4407,04 грн, що передбачено п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 стверджує, що сплата збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 4407,04 грн під час укладення договору купівлі - продажу квартири по АДРЕСА_1 - це обов`язкова вимога необхідна для нотаріального оформлення вказаного договору. Житло придбане позивачем вперше, а тому він звернувся до відповідача із заявою про звільнення від сплати вказаного збору, однак отримав відмову, мотивовану тим, що кошти зараховуються не на розрахункові рахунки відповідача. Позивач вважає, що відмова є протиправною, а зазначена сума збору підлягає поверненню.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач, у строк встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, надіслав до суду відзив, у якому просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Заперечуючи проти пред`явлених позовних вимог відповідач указує на те, що відповідно до п.3 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів. Зазначив, що відповідно до квитанції, кошти, сплачені позивачем на рахунок спеціального фонду державного бюджету. Відмітив, що у разі надання особою, що придбаває нерухоме майно вперше, документу, виданого органом, до компетенції якого це відноситься, він буде звільнений від сплати збору, однак, зазначеного органу не існує, а тому, виключно у судовому порядку можливе встановлення факту придбання особою житла вперше.

Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними ст.ст. 262-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов наступних висновків.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач - ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу житлового будинку від 26 листопада 2018 року придбав у власність житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 440704 грн (чотириста сорок тисяч сімсот чотири гривні). Договір посвідчено приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу Житомирської області Качан В.О.

Для нотаріального оформлення договору купівлі - продажу позивачем як Покупцем сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 4407 грн 04 коп. (1% від вартості приданого нерухомого майна) у банк отримувача - Новоград-Волинське УДКСУ, про що свідчить копія квитанції № 1-3602К від 26.11.2018.

21 січня 2019 року звернувся із заявою до Новоград-Волинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про повернення помилково сплачених коштів у сумі 4407,04 грн, оскільки придбав житло вперше та має пільгу на сплату вказаного збору.

Листом від 23.01.2019 № 398/04 Новоград-Волинське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило ОСОБА_1 , що Пенсійний фонд України не володіє інформацією стосовно прав власності громадян на нерухоме майно, позбавлений можливості встановити придбавання житла конкретною особою вперше. Забезпечити виконання законодавства з повернення платнику помилково та/або надміру сплаченого збору на обов`язкове пенсійне страхування у зв`язку з ненаданням пільг зі звільнення від сплати вищевказаного збору можливе за умови надання, зокрема, документів, які підтверджують факт помилкового справляння збору при придбанні житла вперше, та надання підтверджувальних документів про сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на розрахункові рахунки Новоград-Волинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Зазначив, що на розрахункові рахунки Новоград-Волинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області кошти, які були сплачені відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне страхування" не надходили.

Позивач, не погоджуючись із таким рішенням, з метою захисту свого права, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи дії відповідача на відповідність критеріям, установленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР.

У відповідності до пункту 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 400/97-ВР), платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є: підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пунктом 8 частини першої статті 2 Закон № 400/97-ВР установлено, що об`єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" регулює Порядок сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (зі змінами та доповненнями).

Згідно із п. 15-1 вказаного Порядку, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 15-3 згаданого Порядку, нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Документом, що підтверджує сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір. Суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.

Зміст наведених положень свідчить на користь висновку, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. При цьому громадяни, які придбавають нерухоме майно, зокрема житловий будинок, вперше не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, тобто звільнені від його сплати в розмірі 1 % від вартості нерухомого майна (житлового будинку), зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 20 лютого 2018 року (справа № 819/1730/17), від 04 квітня 2019 року (справа № 819/1553/17).

Таким чином, важливою обставиною для правильного вирішення питання про необхідність сплати фізичною особою збору на обов`язкове державне пенсійне страхування від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, є встановлення факту придбання особою житла вперше.

Статтею 210 Цивільного кодексу України визначено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (зі змінами та доповненнями).

У статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (зі змінами та доповненнями) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію (абз. 5 ч. 5 ст. 3 вказаного Закону).

Із наявних у матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 146906738 від 26.11.2018, сформованого приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу Качан В.О., інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна слідує, що на підставі договору - купівлі позивачем було придбано лише нерухоме майно - житловий будинок у АДРЕСА_1 , тобто придбання житла на підставі договору купівлі - продажу від 26.11.2018 відбулося вперше.

Одночасно суд зауважує, що, дійсно, в Україні відсутній механізми перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення ПФУ до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміна «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону № 400/97-ВР, визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Конституційний Суд України ухвалою від 23 березня 2000 року № 29-у/2000 відмовив у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у ПФУ права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

Верховний Суд в своїх постановах, зокрема від 03.07.2018 (справа № 813/1584/17), від 10.09.2018 (справа № 819/1012/17), від 02.04.2019 (справа № 819/806/17, від 04.04.2019 (справа № 819/1553/17), дійшов висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Згідно із ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, суд ураховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Отож, оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Беручи до уваги наведене, суд відхиляє посилання відповідача, викладені у відзиві, на неможливість перевірки інформації щодо придбання житлового будинку конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

Частиною 3 статті 3 Закону № 400/97-ВР визначено, що платники збору, визначені пунктами 6, 7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачують до Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.

Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначає Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 р. за № 1650/24182, (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Порядок № 787).

Згідно зі абз. 1, 2, 5 пункту 5 Порядку № 787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є ПФУ, то саме на управління ПФУ покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20 лютого (справа № 819/1730/17), 30 та 31 січня 2018 року (справи №№ 819/1498/17, 819/1667/17 відповідно), 03 липня 2018 року (справа № 813/1584/17), 10 вересня 2018 року (справа № 819/1012/17), 02 та 04 квітня 2019 року (справа № 819/806/17 та № 819/1553/17, відповідно).

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно із ч. 1 ст. 72 згаданого Кодексу, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2ст. 73 вказаного Кодексу).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В даній справі відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинення дій. Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

Суд також ураховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Беручи до уваги приписи зазначених норм, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд визнає протиправною відмову Новоград-Волинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо повернення помилково сплаченого позивачем при укладенні договору купівлі - продажу житлового будинку від 26.11.2018, посвідченого 26.11.2018 приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу Качан В.О. за реєстровим № 2871, житлового будинку, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 4407,04 грн, яка оформлена листом №398/04 від 23.01.2019, та, з метою ефективного захисту прав позивача, зобов`язує відповідача звернутися з поданням, передбаченим п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013, до Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про повернення помилково сплаченого ОСОБА_1 при укладенні договору купівлі - продажу житлового будинку від 26.11.2018, посвідченого 26.11.2018 приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу Качан В.О. за реєстровим № 2871, житлового будинку, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 4407,04 грн.

Таким чином, позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити в повному обсязі.

Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Новоград-Волинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Єрьоменка, 16, м.Новоград-Волинський, Житомирська область, 11708, ідентифікаційний код: 37808338) про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову Новоград-Волинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого ним при укладенні договору купівлі - продажу житлового будинку від 26.11.2018, посвідченого 26.11.2018 приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу Качан В.О. за реєстровим № 2871 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 4407,04 грн, яка оформлена листом № 398/04 від 23.01.2019.

Зобов`язати Новоград-Волинське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернутися з поданням, передбаченим п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013, до Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого ним при укладенні договору купівлі - продажу житлового будинку від 26.11.2018, посвідченого 26.11.2018 приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу Качан В.О. за реєстровим № 2871 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 4407,04 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко