Постанова № 83539329, 09.08.2019, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. 25 Серпня, 192, м. Болград, Одеська область, 68702, тел. /факс: (04846) 4-31-21,

e-mail: inbox@bg.od.court.gov.ua, web:https://bg.od.court.gov.ua, код ЄДРПОУ: 02897690

09.08.2019

Справа № 497/630/19

Провадження № 3/497/253/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2019 року Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого – судді Кравцової А.В.,

секретар судового засідання – Бекметова Х.В.,

за участю: прокурора Дундер Е.В.,

особи, що притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Македонського О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Болград з аудіофіксацією процесу матеріали про адміністративне правопорушення відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Болград Одеської області, місце роботи - Ізмаїльський МВ УПО в Одеській області - поліцейський, має вищу освіту, одружений, зі слів - виховує та утримує двох малолітніх дітей, ще на одну дитину сплачує аліменти, місце проживання його зареєстроване за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , особу якого встановлено за паспортом серії НОМЕР_1 , що виданий 09.11.2005 року Болградським РВ УМВС України в Одеській області, РНОКПП НОМЕР_2

- що притягується до адміністративної відповідальності за ст.172-6ч.1 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

28.04.2019року до суду надійшли вищевказані матеріали, які містять протокол про адміністративне правопорушення №33/2019, складений 18.04.2019 року старшим оперуповноваженим Одеського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України майором Кокоришкіним О.О. Згідно вказаного протоколу ОСОБА_1 , будучи службовцем Національній поліції України, де обіймає посаду поліцейського взводу №2 роти охорони об`єктів та публічної безпеки Ізмаїльського міського відділу Управління поліції охорони в Одеській області, маючи спеціальне звання - старший сержант поліції, та спеціальний жетон з індивідуальним номером - 0028803, порушив вимоги, передбачені ч.2 ст.52 Закону України «Про запобігання корупції», - несвоєчасно подав повідомлення про суттєві зміни в майновому стані осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування до Національного агентства з питань запобігання корупції, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, за що передбачена відповідальність частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме, отримавши 21.06.2018р. у власність квартиру АДРЕСА_2 , вартість якої - 96400грн., несвоєчасно її задекларував - не виконав вимоги ЗУ "Про запобігання корупції" і не повідомив у десятиденний строк Національне агентство з питань запобігання корупції про покращення свого матеріального становища.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення, пов`язаного з корупцією, - не визнав, пояснивши, що не купував цю нерухомість, тому й не вважав, що його матеріальне становище покращилося: цю квартиру придбали його батько і його теща навпіл для того, щоб зберегти накопичення, і в цій квартирі довго ніхто не жив, зокрема, на час запрошення його до правоохоронного органу для надання пояснень він зі своєю родиною не проживав в ній, переїхав до неї лише у квітні цього, 2019-го року. Батьки його та дружини записали цю квартиру на нього, бо так зручно було здійснювати усі дії, пов`язані з її купівлею, та оплачувати комунальні послуги - усі члени родини працюють, зайняті, а він, як повнолітній член родини, міг вчиняти дії, пов`язані з придбанням цього майна. Він з дружиною тривалий час жив зі своїми батьками у будинку, що належав його батькові - який був розташований в АДРЕСА_3 , а потім - у будинку батьків дружини, разом з ними. Його батько з матір`ю вирішили продати свій будинок і придбати квартиру, а кошти, що залишилися, вирішили зберегти шляхом придбання нерухомого майна. Ця квартира, що була придбана - по АДРЕСА_4 , була у непридатному до проживання стані, без опалення, тому й жити там було неможливо.

Про обов`язковість своєчасного подання декларацій він знав, і подавав її щорічно - спочатку у паперовому, а потім - в електронному варіанті, проте придбання батьком і тещею квартири не вважав покращенням свого матеріального стану, квартиру досі не вважає своєю, тому і не подавав декларації про зміну майнового стану, але оскільки вона записана на нього і він зареєстрував своє проживання в ній, вказав її у щорічній декларації на початку 2019 року - як адресу проживання. Декларацію про покращення майнового стану він подав лише після того, як йому рекомендував це працівник правоохоронного органу після бесіди, на яку він, ОСОБА_1 , був викликаний до м.Одеса. Проте наполягає, що в нього матеріальний стан не покращився, він десять років працює на державній службі і свого власного майна не заробив, живе на одну зарплатню чесно, чому навчає й своїх дітей - двоє з яких проживають разом з ним, а одна дитина проживає разом з його колишньою дружиною, якій він сплачує аліменти. На підтвердження того, що квартира придбана його батьком за рахунок проданого будинку, ОСОБА_1 надав два договори купівлі-продажу від 15.05.2018р. – житлового будинку і земельної ділянки під ним, що розташовані на АДРЕСА_3 , згідно якого ОСОБА_2 їх 15.05.2018р. продав.

Допитані у судовому засідання свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - батько та теща ОСОБА_1 , будучи попередженими судом про кримінальну відповідальність за надання суду неправдивих свідчень, під присягою, надали аналогічні і повністю узгоджені між собою свідчення - кожен зі свідків підтвердив пояснення ОСОБА_1 щодо належності спірної нерухомості, та пояснили, що в кожного з них були вільні кошти, за які вони вирішили придбати нерухомість, щоб їх зберегти і придбали ту квартиру навпіл - що по АДРЕСА_4 , яка належить саме їм, але оформлена була на ОСОБА_4 для зручності, бо йому було зручніше вчиняти дії з оформлення і сплаті різних комунальних послуг. Квартира була без ремонту, зруйнована, її відновлювали знову ж вони – батько ОСОБА_4 – свідок ОСОБА_2 та мати ОСОБА_5 – свідок ОСОБА_3 , оскільки в самого ОСОБА_4 та в його дружини статки дуже не великі, складаються лише з однієї заробітної плати ОСОБА_4 , адже його дружина не працює - доглядає за маленькою дитиною, і їм завжди не вистачає коштів; оскільки придбана квартира була вільна, вони, свідки (які повідомили, що є одночасно й батьком і тещею ОСОБА_1 , а також матір`ю і свером дружини ОСОБА_6 ), - дозволили дітям там оселитися, але в разі потреби їм, свідкам, великої суми коштів, цю квартиру вони, свідки, змушені будуть продати і ОСОБА_7 це розуміє, оскільки така домовленість була узгоджена на родинній нараді усіма членами родини; в такому разі ОСОБА_7 з дружиною повернуться жити в хату до батьків ОСОБА_8 , де й жили останній рік, оскільки до квартири вони переїхали лише навесні цього року, і знають, що проживають там, можливо тимчасово, оскільки в ОСОБА_4 вже була одна сім`я, яка розпалася, і батько (свідок ОСОБА_2 ) йому квартиру не планує дарувати найближчим часом - подивиться, як будуть в подальшому складатися стосунки в новій родині сина.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Македонський О.І. - підтримав свого підзахисного, вважає, що в діях ОСОБА_1 не було умислу на скоєння правопорушення, і він й не доведений, а тому відсутній склад та подія правопорушення, та з огляду на обставини, пояснення і докази, також вважає, що саме по собі оформлення на ім`я ОСОБА_1 нерухомості не є автоматично фактом покращення його майнового стану, який фактично не покращився, оскільки не він фактично придбав вищезазначену спірну нерухомість, тому це формальне набуття ОСОБА_1 права власності, а не реальне. Таким чином, на думку захисника, відсутній суб`єктивний склад правопорушення, де особа мала свідомо вчинити правопорушення з певною метою – в світлі ЗУ "Про запобігання корупції" – незаконно збагатитися та приховати покращення свого матеріального становища. ОСОБА_1 не приховав, що є оформлене на його ім`я квартира – зазначив її добровільно у щорічній декларації. Крім того, вважає захисник, що протокол про адміністративне правопорушення складений неповноважною особою, відсутній рапорт про виявлення правопорушення, а строк притяґнення до відповідальності - сплинув з моменту виявлення правопорушення – після сплину 10-ти днів з моменту ненадходження такої декларації до НАЗК, оскільки, на його думку, декларацію ОСОБА_1 взагалі не подав, не вважаючи, що його матеріальний стан поліпшився, а подання ним декларації про покращення матеріального стану у березні цього року вже після подання ним щорічної декларації, в якій ця квартира зазначена – нівелює сам факт такої дії – сповіщення НАЗК окремою декларацією про придбання на його ім`я квартири.

Прокурор у судовому засіданні, вважаючи обставини, викладені у протоколі, такими, що доводять наявність вини у бездіяльності ОСОБА_1 , стверджувала, що, виходячи з повноважень і завдань, покладених на прокурора у справах про виявлення та запобігання правопорушень, пов`язаних з корупційними діяннями, прокурор у даному випадку констатує, що факт правопорушення має місце, він зафіксований у численних доказах, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, сам ОСОБА_1 не заперечує факту неподання ним своєчасно декларації про придбання на його ім`я житла без поважних причин, і підтверджує, що навіть спроби направити до НАЗК такої декларації своєчасно не зробив, а виконав вимогу ЗУ "Про запобігання корупції" в частині подання відомостей про покращення свого майнового становища лише після нагадування правоохоронним органом, тому дії ОСОБА_1 з неподання своєчасно декларації про покращення майнового стану, кваліфіковано вірною, а тому його слід визнати винним у скоєнні правопорушення і, за наявності зазначених підстав, що є обґрунтованими і підтвердженими доказами – притягнути до адміністративної відповідальності в межах санкції ч.1ст.172-6 КУпАП, за якою він обвинувачується.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши надані суду документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

У відповідності до положень ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст.11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Листом Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ вих.№223-943/0/4-17 від 22.05.2017 року звернув увагу на те, що вирішуючи питання про притягнення осіб до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.172-6 КУпАІІ, щодо порушення вимог фінансового контролю, яке полягало у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, слід враховувати об`єктивні ознаки складу цього адміністративного правопорушення, зокрема його об`єктивну сторону, яка має активну форму прояву та полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації.

Для розкриття об`єктивних складових адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст.172-6 КУпАП, слід зазначити, що диспозиція цієї норми за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших норм. Так, примітка до ст.172-6 КУпАП, містить вказівку на суб`єкта цього правопорушення, відсилає до норм спеціального антикорупційного закону, зокрема частин 1 і 2 ст.45 3акону України "Про запобігання корупції', в яких, крім іншого, передбачено певну деталізацію відповідних положень нормативно-правових актів, що наповнює норму ч.1ст.172-6 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації зазначеного діяння.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Таким чином, аналізуючи викладене можна зробити висновок про те, що суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, а відповідальність настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на ухилення від подання чи несвоєчасне подання декларації, керуючись при цьому особистим інтересом чи інтересами третіх осіб, або мала непрямий умисел, свідомо допускаючи наслідки у вигляді неподання або несвоєчасного подання декларації, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Позиція щодо обов`язкової наявності прямого чи непрямого умислу як суб`єктивної сторони правопорушення, пов`язаного з корупцією, висловлена у судовій практиці ще у 2017-му році; зокрема, Постановами Апеляційного суду м.Києва від (справа №758/8024/17), Апеляційного суду Харківської області від 27.09.2017р. (провадження №33/790/1086/17), Апеляційного суду Черкаської області від 19.09. 2017р., тощо).

Також особливу увагу потрібно звернути і на строки, оскільки це може мати вирішальне значення та бути підставою для закриття провадження без встановлення складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п.1ч.1ст.247 КУпАП зазначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 КУпАП зазначено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 164-14, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Таким чином, необхідно встановити під час збирання доказів, коли саме уповноважений орган виявив адміністративне правопорушення.

Крім того, ч.1 Розділу ІІІ ЗУ "Про запобігання корупції" (далі ЗУ) визначено, що корупційне правопорушення – діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність;

корупція - використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей;

неправомірна вигода – грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав;

подарунок – грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які надають/одержують безоплатно або за ціною, нижчою мінімальної ринкової;

правопорушення, пов`язане з корупцією – діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність;

спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції – це органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції.

Статтею 2 вищевказаного ЗУ регламентовано, що Відносини, що виникають у сфері запобігання корупції, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, цим та іншими законами, а також прийнятими на їх виконання іншими нормативно-правовими актами.

А статтею 3 ЗУ – визначені суб`єкти, на яких поширюється дія цього Закону.

Відповідно до п.1, п.п.1 п.3, п.5 «Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» (надалі Порядок) затвердженого Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції (надалі НАЗК) 10.02.2017 №56 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2017р. за № 201/30069, цей Порядок визначає механізм проведення НАЗК контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація), відповідно до статей 48 та 50 Закону України «Про запобігання корупції» (далі – Закон). Контроль та повна перевірка декларації здійснюються за принципами верховенства права. Контроль декларацій НАЗК здійснює відповідно до цього Порядку через працівників структурного підрозділу його апарату, діяльність яких пов`язана зі здійсненням такої функції (далі – Підрозділ), та автоматично засобами програмного забезпечення Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – Реєстр). Повну перевірку декларацій відповідно до цього Порядку Національне агентство здійснює через працівників Підрозділу.

Згідно п.2 – п.5 розділу II Порядку, НАЗК здійснює контроль щодо своєчасності подання декларацій на підставі:

1) повідомлень, що надходять від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, а також юридичних осіб публічного права, які у встановленому Національним агентством порядку відповідно до статті 49 Закону перевіряють факт подання декларацій суб`єктами декларування, які в них працюють (працювали);

2) інформації, що надходить до Національного агентства від осіб, які надають допомогу щодо запобігання і протидії корупції (викривачів), стосовно можливого факту неподання або несвоєчасного подання декларації суб`єктом декларування;

3) інформації, що оприлюднюється у засобах масової інформації, у мережі Інтернет та вказує на можливий факт неподання або несвоєчасного подання декларації суб`єктом декларування;

4) самостійного виявлення Національним агентством факту неподання або несвоєчасного подання декларації суб`єктом декларування відповідно до даних Реєстру;

5) інформації, що надходить до Національного агентства від правоохоронних органів;

6) інформації, що надходить до Національного агентства від громадських об`єднань, їх членів або уповноважених представників.

3. В разі отримання інформації (повідомлень), передбаченої (їх) у підпунктах 1, 2 пункту 2 цього розділу, Національне агентство перевіряє факт неподання або несвоєчасного подання декларації суб`єктом декларування шляхом пошуку даних у Реєстрі.

4. У випадку встановлення факту неподання декларації суб`єктом декларування відповідно до вимог Закону Національне агентство письмово повідомляє про це суб`єкта декларування, керівника державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює суб`єкт декларування, та спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції у визначеному Національним агентством порядку.

5. Якщо за результатами контролю встановлено, що суб`єкт декларування несвоєчасно подав декларацію, Національне агентство направляє такому суб`єкту лист з проханням надати пояснення щодо причин несвоєчасного подання декларації. За наявності ознак адміністративного правопорушення уповноважена особа Національного агентства складає протокол про адміністративне правопорушення у встановленому законодавством порядку, який за рішенням Національного агентства направляється до суду.

Тобто, з урахуванням поняття «суб`єкт декларування» зазначений у ч.2 ст.52 Закону України «Про запобігання корупції», даний Порядок визначає суб`єктів, що наділені правом перевірки змін у майновому стані суб`єктів декларування, а також порядок перевірки та дії у разі встановлення факту неподання або несвоєчасного подання відповідних змін суб`єктом декларування.

Часто правоохоронні органи, зокрема, посадові особи Національної поліції при виявлені корупційного правопорушення посилаючись на статтю 255 КУпАП, яка дає їм право на це, складають адміністративні протоколи в подальшому направляючи справу для розгляду в суд. Але будь-які органи (юридичні особи), Національної поліції України, до суб`єктів, які наділені правом перевірки як декларацій так і змін у майновому стані суб`єктів декларування — не відносяться. Такими повноваженнями наділені виключно працівники структурного підрозділу апарату НАЗК, діяльність яких пов`язана зі здійсненням такої функції.

Посадовці Національної поліції, вправі, виключно, у випадку встановлення факту неподання декларації, суб`єктом декларування, після отримання письмового повідомлення із НАЗК, як спеціальний уповноважений суб`єкт у сфері протидії корупції, на підставі отриманих матеріалів скласти протокол про адміністративне правопорушення.

Але усі обов`язкові дії по проведенню перевірки, у тому числі після встановлення, що суб`єкт декларування несвоєчасно подав декларацію, тільки НАЗК вправі на підставі листа отримати пояснення від такої особи і вирішувати питання щодо її притягнення до відповідальності.

Слід звернути увагу, що неправильним є застосування до зазначених правовідносин «Порядку проведення перевірок Національним агентством з питань запобігання корупції», затвердженим Рішенням НАЗК 11.08.2016 №2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 вересня 2016 р. за № 1230/29363

Так, як згідно даного Порядку, об`єктами перевірки є державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, юридичні особи, у тому числі політичні партії, у випадках, передбачених Законами України «Про запобігання корупції» та «Про політичні партії в Україні», а завданнями визначення стану організації роботи із запобігання і виявлення корупції в державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, зокрема щодо підготовки та виконання антикорупційних програм; встановлення можливих фактів порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» об`єктами перевірок; здійснення державного контролю за діяльністю політичних партій відповідно до вимог Закону України «Про політичні партії в Україні».

Тобто, посадові особи правоохоронних органів здійснюючи перевірку особи, як суб`єкта декларування, та складаючи протокол без відповідного звернення (доручення) НАЗК, виходять за межі своїх повноважень, та діють поза межами діючого законодавства.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції» корупційне правопорушення – це умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у ч.1 ст.4 цього Закону, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність.

В своїх усних запереченнях у судовому засіданні на протокол про корупційне правопорушення ОСОБА_1 зазначив, що в нього не було умислу на вчинення зазначеного правопорушення, оскільки не вважав, що існують підстави для направлення ним таких відомостей до НАЗК в його випадку.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що він умисно не надав декларацію з метою приховати свої доходи та витрати фінансового характеру.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається доказів того, що ОСОБА_1 було відомо про таку вимогу Закону України як подання декларації про зміну майнового стану, оскільки на а.с.28 є повідомлення про ознайомлення з вимогами ЗУ «Про запобігання корупції», що підписана 20.02.2017р. ОСОБА_1 , проте, це повідомлення стосується лише строків та порядку подання щорічної декларації, які ОСОБА_1 виконувалися щороку (а.с.18-20). Крім того, матеріали справи містять відомості особового складу Ізмаїльського міського відділу Управління поліції охорони, що здали залік 14.06.2018 та 21.06.2018р. ЗУ №1700-VІ від 14.10.2014 «Про запобігання», де в п.34 зазначено ст.сержанта ОСОБА_1 (а.с.29, 41-42), проте перелік питань, які перевірялися цим заліком відсутні, як відсутні читабельні записи у назвах занять, що позначені у копіях невідомого журналу (а.с.32,40), з яких незрозуміло, хто і на яких саме заняттях, з якої тематики був присутній.

В березні 2019 року ОСОБА_1 надіслав щорічну декларацію за 2018 рік, де вказав спірну нерухомість як адресу свого проживання, тобто, не приховував цих відомостей, але й не вказав на підставі якого права вона він нею користується, вважаючи, як він пояснив, на праві безоплатної тимчасової оренди, оскільки не вважає це житло власним – адже не придбав його сам і йому його батьки не подарували – вважають його власним.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та свідки стверджували, що ОСОБА_1 користується цим житлом фактично на праві проживання, оскільки сам не придбав його з-за відсутності достатніх коштів, це житло належить батькам ОСОБА_1 та дружини ОСОБА_1 ОСОБА_9 , які фактично придбали це житло і вважають своєю власністю, тобто, зазначення у документах ОСОБА_1 власником цієї нерухомості носить формальний характер.

Ці твердження нічим не спростовані.

Як встановлено в ході судового засідання судом, ОСОБА_1 дійсно є посадовою особою, уповноваженою на виконання функцій держави і має надавати НАЗК відомості про зміни свого майнового стану – про його покращення.

Проте, оскільки корупційне правопорушення може бути вчинено лише з прямим умислом, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_1 умисно не надав декларацію про покращення свого майнового становища, оскільки дійсно відсутні докази фактичного покращення цього його становища. А тому в його діях відсутній склад корупційного правопорушення, регламентований ст.4ч.1 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції», згідно якої корупційним правопорушенням є виключно умисел діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність. Якщо правопорушення, передбачене ч.1ст.172-6 КУпАП, вчинене через необережність, то відповідальність особи за цією статтею настати не може.

В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 мав умисел, спрямований на неподання декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру.

Факт неподання ОСОБА_1 декларації про покращення майнового стану у 2018 році після оформлення на його ім`я права власності квартири, підтверджений як його власними поясненнями суду, так і дослідженими матеріалами і доказами.

Проте причини оформлення цієї нерухомості на ОСОБА_1 та відомості щодо фактичної належності даного нерухомого майна були встановлені лише в ході даного судового засідання, на які послався у судовому засіданні ОСОБА_1 і які підтверджені свідками і письмовими доказами, та які нічим не спростовані.

Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Особу може бути визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, в тому числі пов`язаного з корупцією, виключно в разі встановлення в її діянні всіх ознак складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення, тобто, за наявності усіх необхідних елементів об`єктивних та суб`єктивних ознак, які характеризують діяння як правопорушення, - у сукупності.

Отже, виходячи з досліджених судом доказів не вбачається в діях ОСОБА_1 винних (умисних) дій чи бездіяльності, що посягали на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, в результаті чого настали шкідливі наслідки (ст.9,11 КУпАП) і за які законом передбачена адміністративна відповідальність. Також не вбачається й відсутність поважних причин з ненаправлення до НАЗК декларації про покращення майнового стану, оскільки, як з`ясувалося в ході розгляду даної справи, його матеріальний стан фактично не покращився, оформлення на нього нерухомості близькими родичами не потягнуло автоматичне покращення його майнового стану, доказів цьому суду не надано, тому суд вважає цю підставу поважною. Таким чином, за відсутності достатніх доказів вини ОСОБА_1 у навмисному неподанні декларації про зміни майнового стану з метою приховування чи з іншою корисливою метою, суд дійшов висновку про відсутність в його діях складу та події адміністративного правопорушення.

Крім того, згідно положень статті 38ч.2 КУпАП, в разі, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш, ніж через три місяці з дня вчинення правопорушення, а адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією – може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, тому провадження у даній справі підлягає закриттю у зв`язку з закінченням тримісячного строку притягнення особи до відповідальності, оскільки неможна не погодитися з думкою захисника, що наявні численні порушення процесуального законодавства під час виявлення та встановлення винного в ході провадження у даних матеріалах правоохоронними органами, а саме, відсутність дій з боку НАЗК по встановленню правопорушення в діях ОСОБА_1 у даному випадку. Датою виявлення правопорушення не можна вважати рапорт ст.уповноваженого Одеського управління ДВБ НП України на ім`я ТВО начальника Одеського Управління ДВБ України від 18.04.2019р., оскільки на ім`я голови НАЗК ОСОБА_10 повідомлення було направлене 01.03.2019р. (а.с.16), тобто, саме в цей день воно було виявлено, тому станом на теперішній час сплинув тримісячний строк притягнення особи до відповідальності, а тому провадження у справі підлягає закриттю, оскільки такий строк сплинув ще до того часу, як судом ухвалювалася ухвала про зупинення даного провадження.

Керуючись ст.62 Конституції України, ст.ст.9-11,33,38, 172-6ч.1, 221, 247п.7ч.1, 268, 279, 280, 283-285, 294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-6 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Провадження у справі закрити у зв`язку з закінченням строків, передбачених ст.38 КУпАП, - на підставі п.7ч.1ст.247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена особою, стосовно якої вона ухвалена, або її законним представником, – до Апеляційного суду Одеської області через Болградський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя А.В. Кравцова