Рішення № 83537536, 08.08.2019, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2019 р. м.Рівне Справа № 918/743/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф., за участі секретаря судових засідань Оліфер С. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Акціонерного товариства "Комерційний Індустріальний Банк" до відповідача 1 Приватного підприємства "Мінераліз", відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Світовид", про стягнення заборгованості в сумі 1 821 279, 90 грн

в засіданні приймали участь:

від позивача: Нестеров Е. Г.;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року Акціонерне товариство "Комерційний Індустріальний Банк" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Мінераліз", Товариства з обмеженою відповідальністю "Світовид" про стягнення солідарно заборгованості в сумі 1 776 386, 47 грн, в тому числі прострочена заборгованість за кредитом в сумі 1 708 520, 24 грн та заборгованість за простроченими процентами в сумі 67 866, 23 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем 1 умов договору № 49/17 про надання авансового овердрафту за поточним рахунком від 23.08.2017 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.11.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 16.01.2019 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів до 21.02.2019 року включно, підготовче засідання відкладено на 12.02.2019 року.

У судовому засіданні 12.02.2019 року оголошено перерву до 19.02.2019 року.

15 лютого 2019 від позивача на електронну адресу суду надійшли заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої останній просить суд стягнути солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 заборгованість в сумі 1 821 279, 90 грн, в тому числі прострочена заборгованість за кредитом в сумі 1 708 520, 24 грн та заборгованість за простроченими процентами в сумі 112 759, 66 грн. Вказана заява про збільшення позовних вимог прийнята судом до розгляду. Крім того у заяві позивач надає пояснення щодо суді спору та зазначає, що заборгованість по кредиту та відсоткам була розрахована АК "Комерційний Індустріальний Банк" відповідно до положень п. 3.5.1 Договору та п. 1.18 Постанови Правління Національного Банку України від 18 червня 2003 року № 255, яка була чинною на момент укладання договору.

18 лютого 2019 року відповідачем 2 подано відзив на позовну заяву, згідно з яким останній не погоджується з позовними вимогами позивача та вказує, що розділом 2 Договору №49/17 про надання авансового овердрафту за поточним рахунком від 23.08.2017 року передбачено, що забезпеченням виконання позичальником - Приватним підприємством "Мінераліз" його зобов`язань за цим договором є: порука фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та порука юридичної особи ТОВ "Світовид" (ЄДРПОУ 32838181). Відповідач 2 заперечує, що ТОВ "Світовид" як один з поручителів повинно нести всю відповідальність за зобов`язаннями Відповідача 1.

Ухвалою суду від 19.02.2019 року Господарським судом Рівненської області призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи, у зв`язку із чим матеріали справи №918/743/18 були направлені до експертної установи для проведення судової експертизи.

Водночас, витрати за проведення експертизи покладено на відповідача-1 - Приватне підприємство "МІНЕРАЛІЗ" з подальшим віднесенням вказаних витрат на винну сторону за результатами розгляду справи. Відповідач-1 оплату вартості експертизи гарантував.

26 березня 2019 року на адресу суду надійшло клопотання судового експерта Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз про погодження виконання судово-економічної експертизи у строк понад 90 днів та надання додаткових матеріалів.

Ухвалою суду від 01.04.2019 року вказане клопотання судового експерта було задоволено та, зокрема, витребувано додаткові матеріали.

23 квітня 2019 року від Акціонерного товариства "Комерційний Індустріальний Банк", через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, надійшла заява про надання витребуваних документів, до якої долучено копії виписок по рахунку № НОМЕР_2 в АТ "КІБ" з 23.08.2017 року по 02.12.2018 року; оборотно-сальдової відомості по рахункам з 23.08.2017 року по 02.12.2018 року; Положення про кредитування суб`єктів господарювання в Публічному акціонерному товаристві "Комерційний Індустріальний Банк"; Технологічної картки процесу прийняття кредитного рішення суб`єктів господарювання в Публічному акціонерному товаристві "Комерційний Індустріальний Банк" (версія 3.0). Листом від 23.04.2019 року зазначені вище документи направлені до експертної установи для проведення експертизи.

Однак, 01.07.2019 року на адресу суду від Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз повернулися матеріали справи у зв`язку з відсутністю проплати за проведення експертизи.

Ухвалою суду від 03.07.20109 року поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи у підготовчому засіданні на 12.07.2019 року.

Ухвалою суду від 12.07.2019 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 08.08.2019 року.

В судове засідання представники Приватного підприємства "Мінераліз" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Світовид" не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення Приватному підприємству "Мінераліз" та особистий підпис уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Світовид" у розписці від 12.07.2019 року . Про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, а неявка у судове засідання представників відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

В судовому засіданні, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, надані сторонами, суд встановив на їх підставі такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

23 серпня 2017 року між Акціонерним товариством "Комерційний Індустріальний Банк" (кредитор) та Приватним підприємством "Мінераліз" (позичальник), було укладено Договір № 49/17 про надання авансового овердрафту за поточним рахунком (далі - Договір).

Згідно з умовами п. 1.1 Договору позивач надав відповідачу 1 право для фінансування власної господарської діяльності здійснювати перерахування грошових коштів в обсягах, що перевищують фактичні залишки коштів на поточному рахунку № НОМЕР_2 в ПАТ "Комерційний Індустріальний Банк", правонаступником якого є позивач, МФО 322540, надалі - "Поточний рахунок" з виникненням при цьому дебетового сальдо за зазначеним Поточним рахунком, надалі - "овердрафт" або "кредит", в межах ліміту, передбаченого Договором.

Овердрафт - це короткостроковий кредит, який надається шляхом оплати, за рахунок коштів позивача, з поточного рахунку відповідача 1 № НОМЕР_2 його розрахункових документів на суму, що перевищує фактичний залишок коштів на цьому рахунку.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 Договору, максимальний ліміт овердрафту встановлено в 5 000 000,00 грн (п`ять мільйонів гривень 00 копійок) зі строком безперервного користування 30 (тридцять) календарних днів.

29 березня 2018 року між позивачем та відповідачем 1 було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, якою було збільшено максимальний ліміт овердрафту до 9 000 000,00 грн. (дев`яти мільйонів гривень 00 копійок).

Додатковими угодами до Договору № 2 від 16.04.2018 року, № 3 від 11.05.2018 року, № 4 від 11.06.2018 року, № 5 від 11.07.2018 року та № 6 від 31.07.2018 року, укладеними між позивачем та відповідачем 1 змінювалися редакції пункту 1.2 Договору.

Ця умова доповнювалася графіком погашення заборгованості за Договором. Так Додатковою угодою № 6 від 31.07.2018 року позивач та відповідач 1 погодили, що максимальний ліміт овердрафту за цим Договором встановлюється в розмірі 9 000 000, 00 гривень (дев`ять мільйонів гривень 00 коп.) з наступним графіком зниження ліміту овердрафту:

-з 31.07.2018 по 12.08.2018 включно - 2 500 000,00 грн. (два мільйони п`ятсот тисяч гривень 00 коп.);

-з 13.08.2018 по 19.08.2018 включно - 2 200 000.00 грн. (два мільйони двісті тисяч гривень 00 коп.);

-з 20.08.2018 по 22.08.2018 - 1 900 000,00 грн. (один мільйон дев`ятсот тисяч гривень 00 коп.).

Кінцевим терміном користування овердрафтом є 22 серпня 2018 року включно (п.1.4 Договору).

Умовами п. 3.9 Договору було погоджено, що відповідач 1 повертає овердрафт та сплачує проценти за його користування у валюті овердрафту.

Відповідач 1 зобов`язався повернути одержаний кредит та сплатити нараховані проценти, комісійну винагороду на умовах, передбачених Кредитним договором (п. 6.1.1 Договору).

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що за порушення строків повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, інших платежів, що передбачені цим Договором, відповідач 1 сплачує Позивачу неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. При нарахуванні пені кількість днів місяця та року приймається рівною фактичній кількості днів у місяці/році.

Суд враховує, що відповідно до ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" національний банк встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 68 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України № 566 від 30.12.1998 (зі змінами та доповненнями), первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та можуть складатися у паперовій формі та/або у вигляді електронних записів (у формі, яка доступна для читання та виключає можливість внесення будь-яких змін). У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року №254, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 року за №559/7880, визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, визначено, Інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).

Приписами п. 5.4. Положення про організацію операційної діяльності в банках України передбачено, що особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. При цьому, п. 5.6. Положення про організацію операційної діяльності в банках України визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Отже, факт надання кредиту, погашення заборгованості та сплати процентів стверджується долученими позивачем до матеріалів справи виписками по особовим рахунках № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , які є належними доказами підтвердження видачі кредиту та наявності заборгованості за кредитом та відсотками.

Судом встановлено, що відповідачем 1 у строк встановлений Договором до 22.08.2018 року включно не було погашено прострочену заборгованість за кредитом в сумі 1 708 520, 24 грн.

У зв`язку з несвоєчасним погашенням відповідачем 1 заборгованості по Договору позивач надіслав Приватному підприємству "Мінераліз" повідомлення вимогу №12-3082 від 11.09.2018 року, у якому просив повністю погасити заборгованість за кредитом.

Однак вказана вимога була залишена відповідачем 1 без відповіді та задоволення.

Крім того, за неналежне виконання зобов`язань за Договором позивачем нараховано відповідачу 1 проценти за період з 23.08.2018 року по 02.12.2018 року в сумі 112 759, 66 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідно-шення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (ч. 2 ст. 1069 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ст. 1055 ЦК України, ч. 2 ст. 345 ГК України).

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором (стаття 525 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

З огляду на приписи умов договору № 49/17 про надання авансового овердрафту за поточним рахунком від 23.08.2017 року строк виконання грошових зобов`язань є таким, що настав.

Дослідивши розрахунок суми основного боргу за Договором у розмірі 1 708 520,24 грн судом встановлено, що вказаний розрахунок відповідає умовам Договору та положенням чинного законодавства України. Доказів повернення суми кредиту у встановлені строки матеріали справи не містять та відповідачем 1 не надано, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про підставність стягнення з Приватного підприємства "Мінераліз" 1 708 520, 24 грн боргу за кредитом у формі овердрафту.

Стосовно здійсненого позивачем нарахування процентів в сумі 112 759, 66 грн суд зазначає таке.

Відповідно до п. 1.5.1 Договору за користування овердрафтом відповідач 1 зобов`язався сплачувати позивачу проценти у розмірі 22% (двадцять два проценти) річних.

Умовами п. 1.5.2 Договору було погоджено, що за користування овердрафтом, у разі порушення відповідачем 1 умови щодо максимального 30 (тридцяти) денного періоду безперервного користування овердрафтом та/або кінцевого терміну повернення овердрафту. відповідач 1 зобов`язується сплатити позивачу проценти у розмірі 32% (тридцять два проценти) річних з дня виникнення порушення до дня його усунення.

Пунктом 3.5.1 Договору позивач та відповідач 1 погодили, що нарахування процентів за користування овердрафтом здійснюється у валюті Кредиту. Проценти за Кредитом нараховуються Банком щоденно, на фактичну суму заборгованості попереднього дня за Кредитом. При розрахунку процентів за користування Кредитом використовується метод факт/360. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день повернення Кредиту.

Згідно з п. 3.5.2 Договору, нараховані проценти сплачуються відповідачем 1 у валюті кредиту щоденно на наступний робочий день за рахунок коштів, що надходять на рахунок, та за рахунок невикористаного Ліміту Овердрафту, але не пізніше 05 (п`ятого) числа (включно) кожного місяця, наступного за місяцем нарахування процентів та одночасно з остаточним поверненням Кредиту, в т.ч. шляхом договірного списання належних Позивачу процентів з поточного рахунку та/або інших рахунків відповідача 1, відкритих у позивача.

На підставі вказаного вище позивач нарахував відповідачу 1 проценти за період з 23.08.2018 року по 02.12.2018 року в сумі 112 759 грн 66 коп.

Відповідно до п. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Оскільки кінцевим терміном користування овердрафтом є 22 серпня 2018 року включно (п.1.4 Договору), відповідач 1 мав, зокрема, повертати позивачеві кредит, сплачувати проценти та пеню за порушення строків сплати процентів. При цьому починаючи з 23 серпня 2018 року, відповідач 1 мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором.

Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється та відповідно припиняється право на нарахування пені за порушення строків сплати процентів. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказане узгоджується з висновком Великої палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року №444/9519/12.

З огляду на викладене, позивачем неправомірно заявлено до стягнення 112 759, 66 грн процентів за період з 23.08.2018 року по 02.12.2018 року.

Крім того судом встановлено, що для забезпечення виконання відповідачем 1 зобов`язань за Договором 23.08.2017 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світовид" (відповідач 2) було укладено Договір поруки №49/17-П-1 (далі - Договір поруки).

За умовами п. 1.1 Договору поруки відповідач 2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем 1 зобов`язань за Кредитним договором та додатковими угодами, які будуть укладені до нього у майбутньому, у повному обсязі.

Відповідно до умов п. 1.2 Договору поруки відповідач 2 зобов`язався нести перед позивачем солідарну відповідальність з відповідачем 1 за невиконання останнім зобов`язань за Кредитним договором.

Додатковими угодами до Договору поруки №1 від 29.03.2018 року, №2 від 16.05.2018 року, №3 від 16.07.2018 року, №4 від 02.08.2018 року, укладеними між позивачем та відповідачем 2, змінювалися умови Договору поруки відповідно до зміни умов Кредитного договору.

Так Додатковою угодою №4 від 02.08.18 позивач та відповідач 2 погодили, що відповідач 2 поручається перед позивачем за виконання відповідачем 1 в повному обсязі зобов`язань за Кредитним договором, укладеним між позивачем та відповідачем 1, та додатковими угодами до Кредитного договору №1 від 29.03.2018 року, №2 від 16.04.2018 року, №3 від 11.05.2018 року, №4 від 08.06.2018 року, №5 від 11.07.2018 року, №6 від 31.07.2018 року та тих додаткових угод до нього, що будуть укладені в майбутньому протягом строку його дії, згідно з яким відповідачу 1 надається Кредит на умовах авансового овердрафту в розмірі 9 000 000,00 грн (дев`ять мільйонів гривень 00 коп.). на термін до "22" серпня 2018 року включно зі сплатою процентів в розмірі 22% (двадцять два проценти) річних, з погашенням, згідно умов Кредитного договору та всіх додаткових угод (договорів) до нього, зі сплатою інших платежів, передбачених Кредитним договором та відшкодування збитків позивача, пов`язаних з невиконанням (несвоєчасним виконанням) відповідачем 1 зобов`язань за Кредитним договором.

Частиною 1 ст. 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

За приписами ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У зв`язку із виникненням у відповідача 1 заборгованості за Договором, позивачем надсилалась поручителю (відповідачу 2) повідомлення вимога №12-3083 від 11.09.2018 року про погашення заборгованості за кредитом. Проте вказана вимога була залишена поручителем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене вище, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову та солідарного стягнення з відповідачів - 1, 2 простроченої заборгованості за кредитом в сумі 1 708 520, 24 грн. При цьому у задоволенні, позовних вимог щодо стягнення заборгованості за простроченими процентами в сумі 112 759, 66 грн необхідно відмовити.

Стосовно доводів відповідача 2 про забезпеченням виконання позичальником - Приватним підприємством "Мінераліз" його зобов`язань за кредитним договором також порукою фізичної особи ОСОБА_1 суд зазначає, що за приписами ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази укладення між позивачем та фізичною особою ОСОБА_1 договору поруки в якості забезпеченням виконання Приватним підприємством "Мінераліз" його зобов`язань за кредитним договором. При цьому саме лише посилання у кредитному договорі про таке забезпечення не свідчить про фактичне укладення такого договору поруки.

Разом з тим, за змістом ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписами ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу.

Суд зазначає, що відповідачем 2 не заявлялося клопотання відповідно до ст. 81 ГПК України щодо витребування доказів.

Крім того, інші доводи відповідачів 1, 2 не спростовують висновків суду про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для часткового задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Слід зазначити, що згідно вимог ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється, зокрема, за подання позовної заяви майнового характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімумі для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, позивачем за подання позовної заяви у цій справі сплачено судовий збір у розмірі 26 645, 80 грн, що стверджується платіжним дорученням №62090 від 13.11.2018 року.

При цьому 15.02.2019 року позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої останній просить суд стягнути солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 заборгованість в сумі 1 821 279, 90 грн. До вказаної заяви позивачем долучено платіжне доручення №94004 від 14.02.2019 року, відповідно до якого ним доплачено судовий збір в сумі 1 921, 00 грн. Отже, загальна сума сплаченого позивачем судового збору становить 28 566, 80 грн (26 645, 80 грн + 1 921, 00 грн).

Водночас, за подання цього позову з урахування заяви про збільшення позовних вимог позивачу необхідно було сплатити 27 319, 20 грн (1 821 279, 90 грн *1,5%), замість сплаченого в сумі 28 566, 80 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За наведеного, надмірно сплачену суму судового збору в розмірі 1 247, 60 грн може бути повернуто ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Таким чином, суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися з клопотанням про повернення надмірно сплаченої суми судового збору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов задоволено частково, відтак судовий збір в розмірі 25 627, 81 грн покладається на відповідачів порівну.

Керуючись ст. 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути у солідарному порядку з Приватного підприємства "Мінераліз" (35364, Рівненська обл., с. Грушвиця Друга, вул. Середній Гай, буд.1-А. оф. 1, ідентифікаційний код 37105205) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Світовид" (35321, Рівненська обл., с. Нова Любомирка, вул. Промислова, буд. 6, оф. 1, ідентифікаційний код 32838181) на користь Акціонерного товариства "Комерційний Індустріальний Банк" (04053, м. Київ. вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 6, ідентифікаційний код 21580639) прострочену заборгованість за кредитом в сумі 1 708 520, 24 грн.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Мінераліз" (35364, Рівненська обл., с. Грушвиця Друга, вул. Середній Гай, буд.1-А. оф. 1, ідентифікаційний код 37105205) на користь Акціонерного товариства "Комерційний Індустріальний Банк" (04053, м. Київ. вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 6, ідентифікаційний код 21580639) 12 813, 91 грн судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світовид" (35321, Рівненська обл., с. Нова Любомирка, вул. Промислова, буд. 6, оф. 1, ідентифікаційний код 32838181) на користь Акціонерного товариства "Комерційний Індустріальний Банк" (04053, м. Київ. вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 6, ідентифікаційний код 21580639) 12 813, 91 грн судового збору.

5. У задоволенні позовних вимог про стягнення 112 759, 66 грн процентів відмовити.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 09 серпня 2019 року.

Суддя Церковна Н. Ф.