Рішення № 83537254, 09.08.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.08.2019Справа № 910/7201/19Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/7201/19

за позовом Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

03 червня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" (позивач) надійшла позовна заява № 407 від 28.05.2019 року до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (відповідач) про стягнення вартості недостачі вантажу в розмірі 46 580,87 грн. (сорок шість тисяч п`ятсот вісімдесят гривень 87 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідності із залізничною накладною №53749065 на адресу Томашпільського районного паливного складу ПАТ "Вінницяоблпаливо" від відправника ТОВ "ЦЗФ Селидівська" був відправлений вагон № 65249625 з кам`яним вугіллям марки ДГ (13-100) масою 56150 кг. Вказаний вагон № 65249625 було видано позивачу із складанням комерційного акту № 450003/7/1 від 20.01.2019 року. В комерційному акті № 450003/7/1 від 20.01.2019 року зазначено, що при переваженні вагона на справних вагонних 150 тонних електронно-тензометричних вагах виявилось: вага брутто - 60450 кг, тара за документом - 21800 кг, вага нетто - 38650 кг, що менше ваги вказаної в документі на 17500 кг. Навантаження вантажу нижче бортів на 30-50 см, нерівномірне. За документом вантаж марковано повздовжніми боронами по всьому вагону нанесеними катком, вантаж марковано вапном, в дійсності маркування вапном. Мається поглиблення над 1-7 люками праворуч за рухом поїзду довжиною - 10,5 м, шириною - 0,8 м, глибиною - 0,1-0,3 м. В технічному відношенні вагон справний. Торцеві двері та розвантажувальні люки з обох сторін закриті. Течі вантажу немає. За результатами переважування вагону № 65249625 було встановлено недостачу вантажу на 17500 кг. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7201/19, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Так, поштове відправлення з ухвалою суду у даній справі було направлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" за адресою: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження товариства у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103050138031 ухвалу Господарського суду міста від 07.06.2019 року у справі № 910/7201/19 вручено уповноваженому представнику відповідача - 12.06.2019 року.

Відтак, відзив на позовну заяву мав бути поданий відповідачем у строк до 27.06.2019 року (включно).

05.07.2019 року через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшов відзив на позовну заяву № НЮ-14/1857 від 03.07.2019 року, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що рахунок-фактура № АК-010901 від 09.01.2019 року не є належним доказом, що підтверджує вартість та ціну відвантаженої продукції, у зв`язку з чим заявлена до стягнення сума є недоведеною.

Крім того, 05.07.2019 року через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшло клопотання № НЮ-14/1856 від 03.07.2019 року про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву, з огляду на те, що спір у даній справі випливає з діяльності відособленого підрозділу АТ "Українська залізниця" - регіональної філії "Одеська залізниця", для підготовки відзиву, контрорзрахунку у даній справі є необхідність витребування документів структурних підрозділів залізниці, які територіально віддалені та для їх отримання потрібен певний час.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 року клопотання № НЮ-14/1856 від 03.07.2019 року Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" задоволено. Продовжено Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" процесуальний строк для подачі відзиву на позовну заяву та прийнятий поданий відзив на позовну заяву № НЮ-14/1857 від 03.07.2019 року до розгляду.

08.08.2019 року від позивача електронною поштою надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив стосовно доводів відповідача та зазначив, що викладені у відзиві на позовну заяву доводи не спростовують пояснення позивача та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Відзив позивачем був отриманий 02.08.2019 року, що підтверджується відомостями з офіційного веб-сайту Державного підприємства "Укрпошта" за поштовим ідентифікатором № 6501407799411.

За ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2019 року між Приватним акціонерним товариством "Вінницяоблпаливо" (надалі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артіс капітал" (надалі - постачальник) укладено договір № АК 0301-19-2 пр постачання вугільної продукції, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити вугільну продукцію, найменування, ціна, кількість, якість, терміни й умови постачання, термін оплати якої та інші відомості, необхідні для виконання цього договору, зазначаються у специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, поставка продукції на адресу покупця або за його реквізитами здійснюється залізничним транспортом на умовах, зазначених у специфікаціях (додатках) до цього договору. При необхідності зміни реквізитів відвантаження покупець зобов`язаний письмового повідомити постачальника про ці зміни перед початком відвантаження.

У відповідності до специфікації, яка є додатком № 1 до договору постачанню підлягає продукція: вугільна продукція марки ДГ 13/100/ДГ КОМ (13-100), загальною вартістю 1 100 000,00 грн.; умови оплати: 100 % попередня оплата; термін поставки: січень 2019 року; умови поставки: FCA - станція вантажовідправника: ТОВ "Донінтервугілля", код 2409, станція: Кривий Торець Донецької заліз., код 491003; ТОВ "ЦЗФ "Селидівська", код 5575, станція: Новогродівка Донецької заліз., код 482201.

09.01.2019 року по залізничній накладній № 53749065 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЗФ "Селидівська" здійснило відправлення вагону № 65249625 із завантаженим вугіллям кам`яним, не поіменований в алфавіті масою вантажу 56 150 кг, зі станції Новоградівка Донецької залізниці на станцію Вапнярка Одеської залізниці одержувачу - Приватному акціонерному товариству "Вінницяоблпаливо" (Томашпільський районний паливний склад).

20.01.2019 року на станції Вапнярка Одеської залізниці у додаток до акту станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було складено комерційний акт № 450003/7/1 про недостачу вантажу у вагоні № 65249625.

В комерційному акті № 450003/7 від 20.01.2019 року зазначено, що на підставі актів загальної форми ст. НД-Вузол Придн. зал № 428 від 20.01.2019 року проводилось комісійне переваження вагону № 65249625, що прибув за відправкою, вказаною на звороті цього акту. За документом значиться: вантаж «Вугілля камяне, не поіменоване в алфавіті. Марка ДГ 13-100», насипом, вантаж марковано повздовжніми боронами по всьому вагону нанесиними катком, вантаж марковано вапном, вага брутто - не вказана, тара - 21800 кг., нетто - 56150 кг. При переваженні вагона в статичному режимі на справних вагонних 150 тн електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ-Вузол, заводський № 032, що пройшли держповірку 28.12.2018 року виявилось: вага брутто-60450 кг, тара за документом - 21800 кг, вага нетто - 38650 кг, що менше ваги вказаної в документі на 17500 кг. Навантаження вантажу нижче бортів на 30-50 см, нерівномірне. За документом вантаж марковано повздовжніми боронами по всьому вагону нанесеними катком, вантаж марковано вапном, в дійсності маркування вапном. Мається поглиблення над 1-7 люками праворуч за рухом поїзду довжиною - 10,5 м, шириною- 0,8 м, глибиною- 0,1-0,3 м. В технічному відношенні вагон справний. Торцеві двері та розвантажувальні люки з обох сторін закриті. Течі вантажу немає. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилася. Вантаж, якого бракує, у вагоні поміститися зміг би. Зав. вантажним двором за штатним розкладом не має».

У зв`язку з незабезпеченням залізницею вантажу в процесі перевезення позивач просить стягнути з відповідача вартість недостачі вантажу в сумі 46 580,87 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Статтею ст. 908 Цивільного кодексу України передбачено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

У ст. 307 Господарського кодексу України вказується, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України, який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту). На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів (ст. 5 Статуту).

Згідно з Загальними положеннями Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статтями 22, 23 Статуту залізниць України передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ст. 924 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Згідно з абз. 1 п. 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю,- у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Як встановлено судом, 09.01.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЗФ "Селидівська" здійснило відправлення за залізничною накладною № 53749065 вагону № 65249625 з вугіллям кам`яним масою вантажу 56 150 кг, зі станції Новоградівка Донецької залізниці на станцію Вапнярка Одеської залізниці одержувачу Томашпільського районного паливного складу Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо".

Так, з прибуттям цього вагону на станцію Вапнярка Одеської залізниці вагон відчеплено для комісійного переважування, про що складено комерційний акт № 450003/7/1 від 20.01.2019 року про недостачу вантажу у вагоні № 65249625 у кількості 17500 кг.

За приписами ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до п. 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

Відповідно до п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну).

Згідно з п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів, відправником заповнюються, зокрема, такі графи накладної як "Маса вантажу, визначена відправником" - заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Маса вказується у кілограмах (маса брутто вантажу), загальна маса відправки (прописом), а також "Спосіб визначення маси".

При цьому правильність вказаних у накладній відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом засвідчує представник відправника.

Згідно зі ст. 37 Статуту залізниць України тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами перевезення вантажів. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, вантаж завантажений відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування.

У п. 1. Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу (ст. 32 Статуту), затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001 вказано, що у вагонах відкритого типу (на платформах, у напіввагонах і т.ін.) допускається перевезення вантажів, зазначених у додатку. Кам`яне вугілля, кокс, торф, руда і рудні концентрати, мінеральні будівельні матеріали (глина, щебінь тощо) перевозяться, як правило, у напіввагонах.

Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, а тому приймається судом у якості належного та допустимого доказу на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній № 53749065 від 09.01.2019 року, фактичній масі вантажу, а саме щодо факту недостачі вантажу вагою 17 500 кг у вагоні № 65249625.

У роз`ясненні Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" № 04-5/601 від 29.05.2002 зазначено, що при вирішенні спорів, пов`язаних із збереженням вантажу під час перевезення насипом у вагонах відкритого типу, зокрема, вугілля, необхідно виходити з того, що ст. 111 Статуту звільняє перевізника від відповідальності за втрату та недостачу вантажу, якщо вантаж прибув на станцію призначення у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника за відсутності ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. Відправник згідно зі ст. 37 Статуту повинен визначити масу вантажу і зазначити її у залізничній накладній. Якщо залізниця використає своє право перевірити правильність даних, зазначених відправником у накладній, та візьме участь у контрольній перевірці маси вантажу, то сама лише ця обставина не є підставою для покладання відповідальності за недостачу вантажу на залізницю, а повинна оцінюватись поряд з іншими обставинами справи. Прибуття напіввагона на станцію призначення з недовантаженням до рівня бортів не свідчить про втрату або розкрадання навалочного або насипного вантажу при перевезенні, оскільки згідно зі ст. 111 Статуту залізниць позивач має довести вину перевізника. Залізниця вправі перевіряти дані, зазначені відправником в залізничні накладній, але не зобов`язана перевіряти масу усіх вантажів, які вона приймає до перевезення. Не має також правового значення оцінка того, чи могла залізниця при прийнятті вантажу до перевезення побачити недовантаження у вагоні, оскільки Статут та Правила перевезення не передбачають визначення маси вантажу "на око". До того ж, різні вантажі мають різну питому вагу та вологість, внаслідок чого вантаж масою 70 тонн може займати лише третину або половину вагона (п. 3.19).

Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме: у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Положеннями Статуту залізниць визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до позовної заяви надано рахунок-фактуру № АК-010901 від 09.01.2019 року, виставлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Артіс капітал» на оплату 170,300 т вугілля кам`яного марки ДГ 13-100, видаткову накладну № АК-010901 від 09.01.2019 року та акт прийому-передачі вугільної продукції від 09.01.2019 року, зокрема, за залізничною накладною від 09.01.2019 року № 53749065 (копії містяться в матеріалах справи). Факт оплати вказаного вугілля кам`яного підтверджується платіжним дорученням № 9886 від 09.01.2019 року (копія міститься в матеріалах справи).

Суд враховує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЗФ "Селидівська" не є власником вантажу, що постачався за договором № АК 0301-19-2 пр від 03.01.2019 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЗФ "Селидівська" лише здійснювало його відправлення, що погоджено сторонами в укладеному договорі.

Також слід зазначити, що у залізничній накладній № 53749065, в графі 20 "Найменування вантажу" вказано "Вугілля кам`яне ДГ 13-100", при цьому накладна не містить відомостей про те, що вугілля здане до перевезення у вологому стані.

Відповідно до таблиці № 1 "Якісні, технологічні та фізико-механічні показники вугілля" технічних умов ДСТУ 7146:2010 "Вугілля кам`яне та антрацит для побутових потреб", вказано, що загальна волога на робочий стан палива ДГ 13-100 повинна бути не більше ніж - 14%.

Таким чином, суд зазначає, що вугілля кам`яне здане до перевезення в нормальному сухому стані при природній вологості 14%, що відповідає технічним умовам ДСТУ 7146:2010, тому, для визначення норм природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто потрібно застосовувати - 1% маси (мінеральне паливо), зазначеної в перевізних документах, відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644. Суд зауважує, що матеріали справи зворотного не містять.

Крім того, відповідно до ст.130 Статуту залізниць України, право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Всі вказані документи, які повинні бути надані одержувачем вантажу (позивачем) долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно зі ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 1 % маси, зазначеної в перевізних документах щодо вантажів, які відносяться до мінерального палива.

Отже, сума норм природної втрати і граничного розходження визначення маси нетто становить 0,5615 т (56,15т х 1%/100%), тобто недостача вугілля з врахуванням норм природної втрати з урахуванням норм природної втрати і граничного розходження складає 16,9385т (17,5т - 0,5615т).

Ціна однієї тони вугілля згідно специфікації від 03.01.2019 року до договору № АК 0301-19-2 пр від 03.01.2019 року, рахунку-фактури № АК-010901 (без врахування залізничного тарифу) становить 2750,00 грн. з ПДВ, тобто загальна сума недостачі з врахування суми норм природної втрати і граничного розходження визначення маси нетто - 46 580,87 грн. з ПДВ (2750,00 грн. х 16,9385 т).

Таким чином, загальний розмір вартості недостачі вантажу складає 46 580,87 грн.

Частиною 1 статті 127 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.

З огляду на наведені норми права та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що в даному випадку, який стосується заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача вартості недостачі вантажу при перевезенні, позивачем належними і допустимими доказами доведено, тоді як відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що нестача вантажу у вагоні № 65249625 сталась не з вини відповідача відповідно до ст. 127 Статуту залізниць України.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, оскільки при перевезенні вантажу у вагоні № 65249625 залізницею не було дотримано вимог щодо збереження вантажу, прийнятого до перевезення, у зв`язку з чим виявилась нестача вантажу на загальну суму 46 580,87 грн., суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача вартості недостачі вантажу у розмірі 46 580,87 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн. відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815; адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5) на користь Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" (код ЄДРПОУ 01880670; адреса: 21021, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 122) грошові кошти: вартість недостачі вантажу - 46 580,87 грн. (сорок шість тисяч п`ятсот вісімдесят гривень 87 копійок) та судовий збір - 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 09.08.2019р.

Суддя О.В. Котков