Рішення № 83536677, 30.07.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/66/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2019 справа № 908/1153/19

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Альбатрос (49000, м. Дніпро, вул. Писаржевського, 8-а, кв. 48)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Український Рітейл (юридична адреса: 69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кім. 207, поштова адреса: 49022, м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського 114)

про стягнення 1519433,88 грн.

господарський суд Запорізької області у складі судді Носівець В.В.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

учасники справи:

від позивача: Ліфлянчик С.І., довіреність № б/н від 14.06.2019

від відповідача: Притула В.І., довіреність № 65/2019 від 18.06.2019

ТОВ Торгівельна компанія Альбатрос звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з ТОВ Український Рітейл 1123428,33 грн., з яких 1096375,48 грн. основного боргу за договором поставки № НН 0109/2017 від 01.09.2017, 21169,37 грн. пені, 4227,82 грн. 3% річних та 1655,66 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 20.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі № 908/1153/19, присвоєно справі номер провадження 18/66/19, призначено підготовче судове засідання на 18.06.2019; строк підготовчого провадження продовжувався на тридцять днів, судове засідання відкладено на 30.07.2019.

Представник позивача у судовому засіданні 30.07.2019 підтримав подану 18.06.2019 заяву про збільшення розміру позовних вимог.

В заяві про збільшення розміру позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача 1453616,44 грн. основного боргу, 41667,30 грн. пені, 7076,06 грн. 3% річних та 17074,08 грн. інфляційних втрат, всього 1519433,88 грн.

Відповідно до ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Заява позивача про збільшення розміру позовних вимог подана до закінчення підготовчого засідання, не порушує інтересів інших осіб, тому приймається судом до розгляду.

Розглядаються вимоги про стягнення з відповідача 1519433,88 грн., які складаються з: 1453616,44 грн. основного боргу, 41667,30 грн. пені, 7076,06 грн. 3% річних та 17074,08 грн. інфляційних втрат.

В судовому засіданні 30.07.2019 за письмовою згодою представників всіх учасників справи суд перейшов до розгляду справи по суті та оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки № НН 0109/2017 від 01.09.2017, що призвело до утворення у останнього заборгованості за отриманий за договором товар в розмірі 1096375,48 грн. (станом на момент подання позову). Відзначив, що встановлений умовами договору строк оплат (протягом 100 календарних днів з дня поставки) відповідачем не дотримано. З метою досудового врегулювання спору позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 36 від 18.03.2019 з вимогою протягом двох банківських днів погасити заборгованість, яка на той час становила 652374,47 грн. Претензія позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення. Порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, за доводами позивача, є підставою для покладення на нього відповідальності у вигляді пені, 3% річних та інфляційних втрат. Посилаючись на ст.ст. 509, 611, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 173, 175, 193 ГК України, позивач просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, подане 24.07.2019 клопотання про відкладення розгляду справи не підтримав. Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи залишено судом без розгляду.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що до позовної заяви не надано специфікацію, у зв`язку з чим неможливо ідентифікувати найменування, асортимент та ціну товару, який замовляв відповідач. Також вказав на невідповідність наданих позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог видаткових накладних вимогам, встановленим чинним законодавством до первинних документів. Відзначив, що надані до позовної заяви видаткові накладні не містять посади та даних особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення з боку відповідача, а товарно-транспортні накладні взагалі не надано. Ненадання таких документів є порушенням п. 3.6 договору поставки і може бути підставою для відстрочення відповідачем платежів за поставками до надання належних документів на супроводження товарів.

У відповіді на відзив позивач навів додаткові пояснення щодо відповідності наданих до позову видаткових накладних вимогам закону. Відзначив, що відповідачем факт укладення договору та наявність основного боргу не оспорюється. На підтвердження здійснення господарських операцій з відповідачем за спірним договором у заявлений у період позивач надав копії податкових накладних.

Відповідач у наданих суду запереченнях на відповідь на відзив, посилаючись на ч. 2 ст. 217, ч. 1 ст. 230 ГК України, с. 549 ЦК України, якими визначаються підстави для покладення на суб`єкта господарювання штрафних санкцій у вигляді неустойки, вказав на відсутність правових підстав для нарахування штрафних санкцій у вигляді 3% річних та інфляційних втрат.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Альбатрос (постачальником, позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю Український Рітейл (покупцем, відповідачем у справі) 01.09.2017 укладено договір поставки № НН 0109/2017 з протоколом розбіжностей (надалі Договір).

За умовами п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується поставляти, а покупець приймати та оплачувати товар, далі Товар на умовах даного договору.

Згідно з п. 1.2 Договору найменування, асортимент і ціна товару, що поставляється, зазначаються у додатку № 1 Специфікація, що є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору товар поставляється постачальником окремими партіями згідно із замовленнями на поставку. Постачальник зобов`язується приймати від покупця замовлення на поставку товару та здійснювати поставку товару за адресами, у кількості та на дату, що зазначені в замовленні, своїми транспортними засобами та за власний рахунок. У випадку підписання сторонами додатку № 5 Графік поставок, графік поставок та строки поставки визначаються згідно підписаного додатку № 5. Покупець має право зробити замовлення поза графіком і дане замовлення буде мати обов`язкову силу для постачальника при направленні замовлення постачальнику не менш ніж за 12 годин до моменту поставки.

Сторони погодили у п. 2.2 Договору, що замовлення передаються покупцем електронним зв`язком.

Пунктом 2.6 Договору встановлено, що зобов`язання з поставки вважаються виконаними з моменту передачі товару та повного пакету належним чином оформлених товаросупровідних документів покупцю згідно з умовами даного договору та діючого законодавства України. Замовлення вважається виконаним, а постачальник вважається таким, що виконав свої зобов`язання з поставки, якщо він здійснив поставку товарів:

- у погоджені з покупцем день та час;

- в асортименті та кількості, згідно замовлення;

- за цінами, затвердженими сторонами у специфікації;

- з повним пакетом правильно заповненої супровідної документації;

- у повній відповідності до діючого законодавства України та умов договору.

За визначенням п. 3.7 Договору, разом із товаром постачальник зобов`язаний надати наступні товаросупровідні документи:

- товарно-транспортну накладну;

- видаткову накладну;

- посвідчення якості товару;

- інші документи на товар, надання яких передбачено законодавством України.

Відповідно до п. 6.5 Договору вимоги по оплаті товару зазначаються в додатку № 6 до даного договору.

Згідно з п. 3 додатку № 6 до Договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 100 календарних днів з дня поставки товару. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Пунктом 11.1 договору встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017. У випадку, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії даного договору жодна зі сторін в письмовій формі не заявить про його розірвання, договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік.

На виконання умов Договору позивачем за заявлений період з 05.11.2018 по 04.03.2019 поставлено відповідачу товар на загальну суму 1547788,56 грн. (з урахуванням актів розбіжностей), що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними за зазначений період.

Вартість отриманої в цей період продукції сплачено відповідачем частково в сумі 94172,12 грн. (частково зараховано оплату за видатковою накладною № рл-000003886 від 05.11.2018).

За поясненнями позивача, актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2017 по 21.01.2019 підтверджується наявність заборгованості станом на 29.01.2019 в сумі 1096375,48 грн.

Позивачем на адресу відповідача 19.03.2019 направлено претензію № 36 від 18.03.2019 з вимогою сплатити заборгованість.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманого товару у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строк оплати отриманого товару визначено у п. 3 додатку № 6 до Договору - 100 (сто) календарних днів з дня поставки товару.

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати повної вартості товару у визначений договором строк, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, не виконав, що призвело до утворення у останнього заборгованості за Договором за отриманий в період з 05.11.2018 по 04.03.2019 товар на загальну суму 1453616,44 грн.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов`язанням термін вартості отриманого товару є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

Доводи відповідача про те, що факт поставки не підтверджений належними доказами, спростовуються підписами особи, яка отримала товар з боку відповідача на видаткових накладних, які засвідчені печаткою ТОВ «Український Рітейл».

Стосовно доводів відповідача про незазначення у видаткових накладних посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції з боку відповідача, суд зазначає, що зазначені відомості не були зазначені саме з боку відповідача.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Суд відзначає, що відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечував фактичної поставки позивачем відповідачу товару за переліченими у позові видатковими накладними.

Доводи відповідача, що ненадання позивачем належних супровідних документів є порушенням п. 3.6 договору поставки і може бути підставою для відстрочення платежів суд відхиляє як необґрунтовані.

Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що якщо при прийманні товару виявиться невідповідність супровідних документів товару, що поставляється, умовам договору або вимогам законодавства (кількість, якість, інші обов`язкові реквізити первинних документів), покупець вправі відмовитися від приймання товару, оформивши акт розбіжностей, в порядку п. 3.6. Договору або відстрочити дату розрахунків з постачальником на строк затримання оформлення (надання) необхідних документів.

Матеріали справи не містять доказів відмови відповідача від приймання товару, складення актів розбіжностей, відстрочення розрахунків на строк оформлення супровідних та/або первинних документів тощо. Також у матеріалах справи відсутнє інформування з боку відповідача на адресу позивача стосовно виправлення будь-яких невідповідностей у супровідних та/або первинних документах, відсутності супровідних документів на товар тощо.

Суд враховує, що на усіх видаткових накладних міститься відбиток круглої печатки юридичної особи відповідача, наявності якої відповідач не заперечив. У накладних зазначене прізвище особи, яка приймала товар. Неістотні недоліки у видаткових накладних, про які зазначив відповідач, не роблять дані накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Доказів підроблення підписів на накладних відповідачем не надано.

Щодо доводів відповідача про ненадання позивачем товарно-транспортних накладних та довіреностей, суд відзначає, що матеріали справи містять всі товарно-транспортні накладні за поставками у спірний період. Крім того, відсутність товарно-транспортної накладної не може свідчити про недоведеність факту поставки в разі наявності підписаних покупцем відповідних видаткових накладних.

Відносно посилання відповідача на ненадання позивачем Специфікації до договору, якою б узгоджувалось найменування, асортимент та ціна товару, суд відзначає, що видатковими накладними за спірний період, які підписано та скріплено печатками сторін, узгоджено найменування товару, одиниці виміру, кількість та ціну товару за кожною поставкою. Отже, твердження відповідача, що без узгодженої сторонами специфікації неможливо ідентифікувати товар є безпідставними.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач не надав доказів звернення до позивача з будь-якими письмовими вимогами щодо невиконання зобов`язань за договором поставки та не довів, що з боку позивача були порушені умови договору щодо поставки товару або надання належних товаросупровідних документів на товар. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем виконано зобов`язання з поставки товару відповідно до умов п. 2.6 Договору. Отже, відповідач мав оплатити товар протягом 100 календарних днів з дня поставки.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 1453616,44 грн. основного боргу за договором заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню в повному обсязі.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач просив стягнути 41667,30 грн. пені, 7076,06 грн. 3% річних та 17074,08 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за загальний період з 13.02.2019 по 14.06.2019 за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство, виходячи з простроченої суми заборгованості за кожною накладною, розрахунок визнано правильним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Вимоги про стягнення з відповідача 3% річних задовольняються судом у заявленому позивачем розмірі 7076,06 грн.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення інфляційних втрат суд виходив з наступного:

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, в якому зазначено, що при застосуванні індексу інфляції потрібно мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно необхідно вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», врахувавши дату початку порушення грошового зобов`язання за кожною окремо накладною у спірний період та суму боргу, що існувала у спірний період на останній день місяця (загальний період: березень 2019 року травень 2019 року), суд встановив, що сума втрат від інфляції складає 17153,71 грн., тобто, сума є більшою ніж заявлена позивачем, тому вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат задовольняється судом у заявленому позивачем розмірі 17074,08 грн.

Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача суми 41667,30 грн. пені.

Згідно з приписами ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Виходячи зі змісту ст. 231 ГК України, розмір штрафних санкцій щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений законом. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції за порушення зобов`язання застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ.

Слід зазначити, що пеня як штрафна економічна санкція застосовується в основному в разі прострочення виконання грошових зобов`язань суб`єктом господарської діяльності.

Виходячи з преамбули діючого Закону України «Про відповідність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та господарювання.

Згідно зі ст. 1 зазначеного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а у ст. 3 Закону лише закріплено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який пеня сплачується. Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 ГК України.

Тобто, з наведених норм права випливає, що порушення суб`єктом господарювання своїх договірних грошових зобов`язань дійсно передбачає можливість притягнення його до відповідальності шляхом застосування штрафних санкцій у вигляді пені, проте розмір пені встановлюється за згодою сторін (тобто, має бути узгоджений ними в Договорі), за винятком випадків, коли розмір пені визначений безпосередньо в законі.

В даному випадку безпосередньо законом не визначено розмір штрафних санкцій за допущене відповідачем порушення, при цьому в Договорі сторони теж не узгодили відповідальності покупця у вигляді пені за прострочення виконання зобов`язання по оплаті отриманого товару. Отже, сторони при укладенні договору не досягли згоди щодо розміру пені.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає, як заявлена безпідставно.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 1453616,44 грн. основного боргу, 7076,06 грн. 3% річних та 17074,08 грн. інфляційних втрат. В решті заявлених вимог (41667,30 грн. пені) суд відмовляє в позові через необґрунтованість.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов`язання по оплаті отриманого товару в повному обсязі та у визначений договором строк, не надав.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 22166,50 грн. судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Український Рітейл (юридична адреса: 69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кім. 207, поштова адреса: 49022, м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського 114, ідентифікаційний код 34604386) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Альбатрос (49000, м. Дніпро, вул. Писаржевського, 8-а, кв. 48, ідентифікаційний код 41224477) 1453616,44 грн. (один мільйон чотириста п`ятдесят три тисячі шістсот шістнадцять грн. 44 коп.) основного боргу, 7076,06 грн. (сім тисяч сімдесят шість грн. 06 коп.) 3% річних, 17074,08 (сімнадцять тисяч сімдесят чотири грн. 08 коп.) інфляційних втрат та 22166,50 грн. (двадцять дві тисячі сто шістдесят шість грн. 50 коп.) судового збору. Видати наказ.

3.В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 09.08.2019.

Суддя В.В. Носівець