Рішення № 8353403, 19.03.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.10                                                                                 Справа № 13/276

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвест трейдінг", м. Дніпропетровськ

до Відкритого акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів", м. Стаханов Луганської області

про стягнення 1 075 704 грн. 10 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача –Сакало А.А., дов. б/н від 01.10.08,

від відповідача – не прибув

в с т а н о в и в:

суть спору: позивач, ТОВ "Будінвест трейдінг", звернувся з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1038926,27 грн. та пеню в сумі 36777,83 грн. за договором поставки від 11.12.2008 № 98 та судові витрати.

Відповідач, ВАТ "СФЗ", відзив на позовну заяву не надав, участь представника у судовому засіданні не забезпечив, тому суд розглядає цю справу на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Позивач, ТОВ "Будінвест трейдінг", в обгрунтування позову посилається на укладений між ним (постачальник) та відповідачем (покупець) договір поставки № 98 від 11.12.08, за яким позивач у період з 12.12.08 по 23.03.09 поставив, а відповідач прийняв вугільну продукцію за ціною та у кількості, визначеними у специфікаціях до договору на загальну суму 1 760 613,28 грн.

За умовою п. 4.2 договору відповідач повинен був здійснювати оплату продукції по факту поставки протягом 10 –15 днів з дня пред'явлення рахунків-фактур та податкових накладних на цю продукцію, однак відповідачем отримана продукція оплачена частково на суму 721 687,01 грн.

Таким чином, сума основного боргу складає 1038926,27 грн.

Пунктом 6.3 договору сторони передбачили відповідальність за порушення строків оплати у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

За цією умовою позивачем нарахована пеня у розмірі 36777,83 грн. за період з 27.12.08 по 04.04.09, враховуючи кожну поставку продукції.

Оцінивши матеріали справи, доводи позивача, надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Ця норма кореспондується з нормою ч. 3 ст. 174 ГК України, за якою господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у т.ч. боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші…), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у т.ч. кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 98 від 11.12.08, за яким позивач у період з 12.12.08 по 23.03.09 поставив, а відповідач прийняв вугільну продукцію за ціною та у кількості, визначеними у специфікаціях до договору на загальну суму 1 760 613,28 грн., що підтверджується наявними у справі доказами (а.с. 19 –51).

За умовою п. 4.2 договору відповідач повинен був здійснювати оплату продукції по факту поставки протягом 10 –15 днів з дня пред'явлення рахунків-фактур та податкових накладних на цю продукцію, однак відповідачем отримана продукція оплачена частково на суму 721 687,01 грн.

Таким чином, сума основного боргу складає 1038926,27 грн., однак до матеріалів справи позивачем наданий розрахунок суми боргу, який складає 1038929,43 грн., який відповідає фактичним обставинам справи (а.с. 55).

Пунктом 6.3 договору сторони передбачили відповідальність за порушення строків оплати у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

За цією умовою позивачем правомірно нарахована пеня у розмірі 36777,83 грн. за період з 27.12.08 по 04.04.09, враховуючи кожну поставку продукції згідно з наданим розрахунком (а.с. 56), з яким суд погоджується.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а за правилами ст. 34 цього кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає, що позивачем, з урахуванням вимог закону щодо належності і допустимості доказів, доведено наявність боргу відповідача у заявленому розмірі 1038926,27грн. та обґрунтованість і правомірність нарахування пені у розмірі 36777,83 грн., натомість відповідачем це не спростовано та не підтверджено належними доказами іншого, тому позов підлягає задоволенню з покладенням судових витрат на позивача.

При подачі позову позивачем сплачене державне мито платіжним дорученням № 803 від 02.07.09 у розмірі 10757,07 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу платіжним дорученням № 804 від 02.07.2009, що перевищує розміри, встановлені чинним законодавством, тому зайво сплачені мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають поверненню.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача, ВАТ "Стахановський завод феросплавів", Луганська обл., м. Стаханов, код 00186513, на користь позивача, ТОВ "Будінвест трейдінг", 49044, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 19/21, оф. 26, код 34918847, заборгованість у розмірі 1038926,27 грн. та пеню в сумі 36777,83 грн., крім того, витрати зі сплати держмита у розмірі 10757,04 грн. та інформаційно-технічні витрати –236,0 грн.

4. Повернути позивачу, ТОВ "Будінвест трейдінг", 49044, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 19/21, оф. 26, код 34918847, з державного бюджету зайво сплачене держмито у розмірі 0,03 грн. та зайво сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 79 грн. 00 коп.

Підставою повернення зайво сплачених держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу є це рішення, підписане та скріплене печаткою суду.

Наказ видати після набрання законної сили даним рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                               А.Г.Ворожцов