Рішення № 8353339, 16.03.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.10 Справа № 8/5пн

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрТорг», м. Антрацит Луганської області, -

про звільнення приміщення та стягнення 56438 грн. 60 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 представник, - довіреність №2897 від 02.09.09 року;

від відповідача Мірошниченко П.І. представник, - довіреність №70/01 від 22.01.10 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

суть спору: позивачем заявлено вимоги про:

стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у сумі 56438,60 грн., нарахованої йому у звязку з неналежним виконанням умов договору №08/10 оренди нежитлового приміщення, укладеного між сторонами 01.10.08 року;

виконання примусового звільнення орендованого майна приміщення, розташованого за адресою: м. Донецьк, проспект Б.Хмельницького, 71;

стягнення судових витрат.

У судовому засіданні, яке відбулося 22.01.10 року, представник позивача подав заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог (вих. №б/н від 22.01.10 року), згідно якій просить суд:

стягнути з відповідача:

заборгованість з орендної плати за період з 01.04.2009 року по 31.01.10 року у сумі 37414,00 грн.; вартість сплачених позивачем комунальних послуг, спожитих відповідачем, у сумі 64400,00 грн.;

відшкодування сплаченої позивачем вартості комунальних послуг та електроенергії за період з 01.10.08 року по 01.10.09 року у сумі 11754,01 грн.;

примусити відповідача звільнити орендоване майно, яке знаходиться АДРЕСА_1, та передати його орендодавцю;

покласти на відповідача судові витрати (том 1, а.с.32).

З урахуванням того, що ця заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, судом її прийнято.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 22 січня до 09 лютого 2010 року у звязку з поданням позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог (вих. №б/н від 22.01.10 року) та з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази; з 09 лютого до 26 лютого 2010 року - з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

У судовому засіданні 26.02.10 року представник позивача подав заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог (вих. №б/н від 25.02.10 року), згідно якій просить суд:

стягнути з відповідача:

заборгованість з орендної плати за період з 01.04.2009 року по 30.09.09 року у сумі 37414,00 грн.;

вартість сплачених позивачем комунальних послуг, спожитих відповідачем, у сумі 11754,01 грн.;

передбачену ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України неустойку у вигляді подвійної орендної плати за період користування орендованим приміщенням в період з жовтня 2009 року по лютий 2010 року у сумі 64400,00 грн.;

пеню за період з 01.10.09 року по 25.02.10 року у сумі 3211,08 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобовязань;

заподіяні позивачу збитки у сумі 19320,00 грн. у вигляді втраченої вигоди неотриманої орендної плати у сумі 19320,00 грн. (6440,00 грн. х 3 (жовтень, листопад та грудень 2009 року));

примусити відповідача звільнити спірне орендоване приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

покласти на відповідача судові витрати (том 1, а.с.136).

26.02.10 року від представників сторін надійшла заява про продовження терміну вирішення цього спору на підставі ч.4 ст. 69 ГПК України на 1 місяць до 04 квітня 2010 року.

Ухвалою суду від 26.02.10 року це клопотання задоволено.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено до 16 березня 2010 року у звязку зі зміною позивачем позовних вимог та з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

До початку судового засідання, призначеного на 16.03.10 року, від представників сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

У судовому засіданні представник позивача позов (з урахуванням внесених до нього змін) підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача позов (з урахуванням внесених до нього змін) не визнав, пославшись при цьому на те, що позивач порушив умови укладеного договору оренди, припинивши допуск орендаря в орендоване приміщення шляхом заміни замків на вхідних дверях; остання обставина не дозволила користуватися предметом оренди за призначенням, а тому, на його думку, відповідач не повинен сплачувати ані орендну плату, ані нараховані позивачем штрафні санкції; згідно твердженням відповідача, позивач утримує належне йому майно на суму 144186,00 грн. (том 1, а.с. 60), яке знаходиться в орендованому приміщенні, та, незважаючи на неодноразові спроби відповідача забрати це майно, не дозволив йому це зробити, уникаючи при цьому можливості належним чином розібратися в ситуації, що склалася (відзив на позов від 09.02.10 року за вих. №40/02 (том 1, а.с. 72-74); заперечення від 24.02.10 року за вих. №119/02) (том 1, а.с.138-141); заперечення по справі від 16.03.10 року за вих. №48/03).

У цьому судовому засіданні він подав до справи Зустрічний позов (вих. №49/03 від 16.03.10 року), у якому просить суд:

припинити зобовязання зарахуванням на суму 41415,00 грн.;

зобовязати відповідача повернути позивачу суму компенсації за майно у сумі 102770,00 грн.

Ці вимоги мотивовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрторг»(далі ТОВ «Укрторг»), яке є відповідачем по даній справі, вважає договір оренди №08/10 від 01.10.08 року розірваним з 08.09.09 року. З вказаної дати орендодавець в особі Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1) перекрив вільний доступ до орендованого приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; у такий спосіб орендодавець, на думку орендаря, заволодів належним йому майном на суму 144186,00 грн.

З огляду на викладене ТОВ «УкрТорг»заявлено вищезгадані вимоги.

Представник позивача (ФОП ОСОБА_1) вважає, що даний позов має ознаки віндикаційного, безпосередньо не повязаний з первісним позовом, а тому не може бути прийнятий судом для спільного з первісним позовом розгляду.

Розглянувши вищезгадану заяву ТОВ «УкрТорг»за вих. №49/03 від 16.03.10 року під назвою «зустрічний позов», заслухавши думку представника позивача з цього приводу, суд вважає, що даний позов не підлягає спільному з первісним розгляду з огляду на наступне.

Статтею 60 ГПК України передбачено, що відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно повязаний з первісним.Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Аналіз вимог, викладених у заяві відповідача під назвою «зустрічний позов»показав, що спірні взаємовідносини, про які йдеться у ньому, виникли у звязку з незаконним (на думку позивача) заволодінням з боку ФОП ОСОБА_1 рухомим майном, яке належить ТОВ «УкрТорг»; за первісним позовом спірні взаємовідносини виникли з договору оренди.

За таких обставин відсутні підстави вважати ці два позови є взаємоповязаними, з огляду на що позов за вих. №49/03 від 16.03.10 року не може бути прийнятий судом в якості зустрічного з метою спільного розгляду з первісним позовом по даній справі та підлягає поверненню на адресу ТОВ «УркТорг».

Поданий ним позов може бути предметом окремого судового провадження.

І.Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

01.10.08 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір №08/10 оренди нежитлового приміщення, відповідно до якого орендодавець передав орендареві у тимчасове відплатне користування (оренду) нежитлове приміщення площею 128,8 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (п.1.1) для використання під офіс (п.1.3).

Орендна плата визначена у розмірі 70,00 грн. за 1 кв. метр та становить 9016,00 грн. на місяць; вона нараховується з моменту підписання сторонами цього договору акту приймання-передачі приміщення в оренду. У випадку пролонгації договору розмір орендної плати підлягає перегляду, про що сторони укладають додаткову угоду (п.4.2).

Орендар відшкодовує орендодавцю вартість послуг з прибирання сміття, затрати на спожиту електроенергію (п.4.3).

Орендар зобовязаний сплатити орендну плату за майбутній місяць до 10 числа поточного місяця (п.4.4).

Усі витрати за користування телефоном, електроенергією та комунальними послугами відшкодовуються орендарем згідно рахункам, наданим орендодавцю, та не входять до складу орендної плати. Орендар відшкодовує ці витрати впродовж 3-х банківських днів від дня надання орендодавцем рахунку (п.4.5).

За кожний день прострочення сплати орендної плати нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості (п.4.6).

У випадку дострокового розірвання орендарем договору оренди або у звязку закінченням терміну договору він зобовязаний сплатити орендодавцю суму вартості не виконаного ним поточного ремонту, обовязок зі здійснення якого покладено на орендаря (п.4.7).

Розмір орендної плати не підлягає індексації (п.4.9).

термін дії договору може бути продовжено за умов, визначених у п.5.2 договору.

Орендодавець має право достроково розірвати договір у разі:

погіршення внаслідок дій орендаря технічного або санітарного стану приміщення (п.5.3.1);

у випадку порушення терміну сплати орендної плати більше, ніж на 1 місяць (п.5.3.2);

за інших умов, передбачених чинним законодавством України (п.5.3.5).

Одностороннє розірвання договору не допускається (п.5.4).

Повернення орендованого майна орендодавцю повинно бути здійснено впродовж 10 днів з моменту закінчення терміну дії договору або його розірвання (п.7.1); впродовж 10 з моменту закінчення терміну дії договору або його розірвання орендар зобовязаний звільнити орендоване приміщення та підготувати його до передачі орендодавцю (п.7.2); повернення оформлюється актом приймання-передачі (п.7.3). Орендоване приміщення вважається повернутим з моменту підписання акту приймання-передачі (п.7.4). Орендар передає ключі в момент підписання акту приймання-передачі (п.7.5).

Договір діє з 01.10.08 року по 31.12.08 року (п.8.1).

Усі зміни та доповнення до договору оформлюються сторонами у вигляді додаткових угод (п.8.2) (том 1, а.с. 7-9).

01.01.09 року сторони уклали додаткову угоду №1 до цього договору, згідно якій:

внесли зміни до п.4.2 та встановили розмір орендної плати на період з 01.0109 року по 31.12.09 року рівні 6440,00 грн. на місяць; внесли зміни до п.8.1 та термін дії договору продовжили з 01.01.09 року по 31.12.09 року (т 1, а.с.10).

На підтвердження факту оренди відповідачем вищезгаданого приміщення позивач надав до справи: акти приймання-передачі виконаних робіт за період з жовтня 2008 року по липень 2009 року (том 1, а.с.11-20).

Відповідач підтвердив факт отримання цих актів та рахунків-фактур до них (том 1, а.с.86-108) та їх часткової оплати (том 1, а.с.109-118).

Як вбачається з наявних у справі доказів, орендодавець своїм листом за вих. №б/н від 08.09.09 року, відправленим на адресу орендаря 09.09.09 року (том 1, а.с.52-53; 79) повідомив його про відмову від договору оренди та запропонував 21.09.09 року здійснити передачу орендованого майна.

Орендар погодився з такою пропозицією, однак, не повідомив про те, чи прибуде його представник для передачі орендованого майна, призначеної на 21.09.09 року (лист від 21.09.09 року за вих. №32/09-1 (том 1, а.с.23).

Сторони надали до справи документальні докази неодноразового запрошення: орендодавцем - орендаря для складення акту про повернення орендованого майна (том 1, а.с.71, 146; том 2, а.с.2, 4), а також пропозицій орендаря орендодавцю про повернення утримуваного рухомого майна (том 1, а.с.120-121; 145-150; том 2, а.с.1-5).

Як пояснив позивач у позовній заяві, підставою для його відмови від договору стало неналежне виконання орендарем умов договору про щомісячну сплату орендної плати, - підтвердженням чого є наявність заборгованості з орендної плати за період з березня по листопад 2009 року у сумі 56438,60 грн., - при цьому орендар ухилився від підписання акту взаємозвірки стану розрахунків за договором на 30.11.09 року (том 1, а.с.22).

Позивач надав до справи документальні докази неналежної сплати орендарем орендної плати, відшкодування вартості наданих комунальних послуг, спожитої електроенергії, вивезеного сміття та ін. (том 1, а.с.34-49).

Свої дії щодо опечатування приміщення, яке було предметом оренди за вищезгаданим договором, позивач пояснив тим, що, по-перше, орендар не сплатив борг, а тому відповідно до ст.ст.594-595 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) позивач скористався правом притримання як одним із засобів забезпечення виконання зобовязання; по-друге, орендар не прибув для складення акту про повернення орендованого майна, а в орендованому ним приміщенні знаходиться його (орендаря) рухоме майно, а тому орендодавець вжив заходів до збереження останнього.

Сторони не дійшли згоди щодо врегулювання спору, з огляду на що позивачем заявлено до відповідача наступні вимоги про:

стягнення:

заборгованість з орендної плати за період з 01.04.2009 року по 30.09.09 року у сумі 37414,00 грн.;

вартості сплачених позивачем комунальних послуг, спожитих відповідачем, у сумі 11754,01 грн.;

передбаченої ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України неустойки у вигляді подвійної орендної плати за період користування орендованим приміщенням у період з жовтня 2009 року по лютий 2010 року у сумі 64400,00 грн.;

пені за період з 01.10.09 року по 25.02.10 року у сумі 3211,08 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобовязань;

заподіяних позивачу збитки у сумі 19320,00 грн. у вигляді втраченої вигоди неотриманої орендної плати у сумі 19320,00 грн. (6440,00 грн. х 3 (жовтень, листопад та грудень 2009 року)), - тобто всього на суму 136099,09 грн.;

судових витрат;

спонукання відповідача звільнити спірне орендоване приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач позов не визнав.

ІІ.Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку. що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ). Договір належить до різновиду правочинів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1. ст. 628 ЦКУ).

Оскільки спірний договір належить до категорії господарських, то згідно частинам 1-2 ст. 180 ГКУ зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобовязань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обовязкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Iстотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Укладений між сторонами договір належить до договорів оренди, при цьому предмет оренди не є державною або комунальною власністю.

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦКУ, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, упоноважена на укладення договору найму (ст. 761).

Сторони, уклавши спірний договір, набули низку прав та обовязків.

Відповідно до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦКУ).

Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦКУ).

Статтею 762 Цивільного кодексу встановлено низку імперативних обовязків орендаря, згідно яким за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Наявними у справі доказами доведено, що орендар припустився порушення умов договору шляхом несплати орендної плати та невідшкодування комунальних платежів, а також порушенням порядку повернення орендованого майна, - тобто порушення зобовязань.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1-2 ст. 594 ЦКУ встановлено, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобовязання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові повязаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобовязання. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому право власності на притримане майно до кредитора не мпереходить (ч.1 ст.596 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частині 1 ст. 549 ЦКУ неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Частиною 3 цієї статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Як сказано у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі ГКУ), нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом 1 частини 2 ст. 258 ЦКУ передбачено скорочений річний термін для стягнення пені.

Позивач при визначенні суми пені дотримався вимог чинного законодавства.

При вирішенні питання про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за

неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки у вигляді подвійної орендної плати за період з жовтня 2009 року по лютий 2010 року, то вона відповідає чинному законодавству.

Згідно ст. 785 Цивільного кодексу у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обовязку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків у вигляді неотриманої вигоди задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Неотриману вигоду позивач вбачає у тому, що він не зміг отримати орендну плату у загальній сумі 19320,00 грн. (6440,00 грн. х 3 (жовтень, листопад та грудень 2009 року)).

Ставлячи цю вимогу, позивач посилається на ст. 224 ГКУ, згідно якій учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено.Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 ГКУ до складу збитків віднесено неотриманий прибуток (втрачену вигоду), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобовязання другою стороною.

Позов у цій частині не підлягає задоволенню з огляду на те, що на підставі ч.2 ст. 785 ЦКУ позивач уже заявив до стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної орендної плати, у тому числі і за вказані ним три місяці 2009 року.

Норма частини 2 ст. 785 ЦКУ якраз і є механізмом відшкодування орендодавцю втраченої вигоди у разі несвоєчасного повернення обєкту оренди.

Отже, позовні вимоги, крім вимоги про стягнення втраченої вигоди, грунтуються на договорі, фактичних обставинах справи та чинному законодавстві.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, - при цьому згідно ст. 34 цього Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позовні вимоги, крім вимоги про стягнення втраченої вигоди у сумі 19320,00 грн., суд вважає доведеними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Решта позовних вимог задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України, суд покладає судові витрати на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду, а саме:

державне мито у сумі 1252,79 грн. (1167,79 грн. за майновий позов + 85,00 грн. за немайновий);

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 204,42 грн..

Судом встановлено, що позивач припустився надмірної сплати державного мита.

Так, ним заявлено майнову (на суму 136099,09 грн.) та немайнову вимоги.

Відповідно до п. «а» ч.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7/93 «Про державне мито»за розгляд господарським судом позову майнового характеру на користь Державного бюджету України підлягає сплаті державне мито у розмірі 1% вартості позову, але не менше 6 (102,00 грн.) та не більше 1500 (25500,00 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. «б» ч.2 ст. 3 цього Декрету за розгляд господарським судом спору немайнового характеру на користь Державного бюджету України підлягає сплаті державне мито у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85,00 грн.).

Позивачем заявлено майнових вимог на суму 136099,09 грн., у звязку з чим державне мито підлягало сплаті у сумі 1360,99 грн., - звідки загальна сума держмита повинна була скласти 1445,99 грн. (1360,99 грн. + 85,00 грн.).

Позивач сплатив держмито у сумі 1458,25 грн., у т.ч.:

564,39 грн., квитанція №ПН2575 від 07.12.09 року;

85,00 грн., квитанція №ПН1353 від 21.01.10 року;

454,75 грн., квитанція №ПН2246 від 08.02.10 року;

354,11 грн., квитанція №21 від 25.02.10 року.

Звідси, - надмірна сплата державного мита становить 12,26 грн. (1458,25 грн. 1445,99 грн.), яке підлягає поверненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, ст. ст. 16, 202,203-208,509,530,610,611,614,623-626,628, 629,759-762,774,785 Цивільного кодексу України; ст.ст.180 та 232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-3,32-34,43,44,47-1,49,75,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрТорг», ідентифікаційний код 30008040, яке знаходиться за адресою: місто Антрацит, вул. Леніна, 12 Луганської області, - на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3, - основний борг з орендної плати у сумі 37414 (тридцять сім тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 00 коп.; вартість спожитих комунальних та інших послуг у сумі 11754 (одинадцять тисяч сімсот пятдесят чотири) грн. 01 коп.; неустойку у вигляді подвійної орендної плати у сумі 64400 (шістдесят чотири тисячі чотириста) грн. 00 коп.; пеню у сумі 3211 (три тисячі двісті одинадцять) грн. 08 коп., а також судові витрати, а саме: державне мито у сумі 1252 (одна тисяча двісті пятдесят дві) грн. 79 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 204 (двісті чотири) грн. 42 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрТорг», ідентифікаційний код 30008040, яке знаходиться за адресою: місто Антрацит, вул. Леніна, 12 Луганської області, - у десятиденний термін з дня набрання законної сили цим рішенням звільнити та на підставі акту приймання-передачі повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3, - нежитлове приміщення площею 128,8 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, - що було передане Товариству з обмеженою відповідальністю «УкрТорг»для використання під офіс на підставу договору оренди нежитлового приміщення №08/10 від 01.10.2008 року.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.Решту судових витрат покласти на позивача.

6.Повернути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3, - надмірно сплачене державне мито у сумі 12 (дванадцять) грн. 26 коп.

Підставою для повернення вказаної суми коштів є примірник цього рішення, скріплений підписом судді та гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

7.Відмовити у прийнятті від Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрТорг», ідентифікаційний код 30008040, яке знаходиться за адресою: місто Антрацит, вул. Леніна, 12 Луганської області, - зустрічного позову до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про припинення зобовязання зарахуванням та зобовязання повернути суму компенсації (вих. №49/03 від 16.03.010 року).

Матеріали позову на 61 (шістдесяти одному) аркуші повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «УкрТорг».

Відповідно до ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін у судовому засіданні 16.03.10 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 22 березня 2010 року.

Суддя А.П.Середа