Рішення № 83532387, 02.08.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/4302/15-ц

Провадження № 2/127/2703/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2019 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Іщук Т.П.,

за участі секретаря судового засідання Коваленко Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до Фірми «ІВО+КГ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , про звернення стягнення на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

11.03.2015 позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з даним позовом до Фірми «ІВО+КГ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - Товариство), ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - фізична-особа - підприємець ОСОБА_2 , про звернення стягнення на земельну ділянку. Свої позовні вимоги мотивував тим, що 30.08.2007 між позивачем та ФОП ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №08/07-099, відповідно до якого остання отримала кредит у виді поновлювальної кредитної лінії з лімітом в 160000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,6 % річних, з кінцевим терміном повернення - 25.08.2010, до якого 29.01.2009 вносилися зміни. В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором тієї ж календарної дати між банком та Товариством укладено договір іпотеки, відповідно до якого в іпотеку передане належне на праві власності Товариству нерухоме майно - цілу частку магазину з прибудовами загальною площею 194,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . До цього договору 29.01.2009 також вносилися зміни. Відповідно до умов договору іпотеки - предмет іпотеки розташований на земельній ділянці площею 1636 кв.м. та з моменту набрання чинності цим договором, іпотекодавець має право відчужувати, передавати в оренду, лізинг, у спільну діяльність, у безоплатне користування іншим особам предмет іпотеки, або іншим чином розпоряджатися ним, тільки за письмовою згодою іпотекодержателя. 30.09.2008 на земельну ділянку, на якій знаходиться предмет іпотеки, Товариство отримало державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1636 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 з цільовим призначенням - землі промисловості, транспорту (для комерційних потреб). Позивач зазначає, що відповідно до ст. 5,6 Закону України «Про іпотеку», при зверненні стягнення на предмет іпотеки звернення стягнення підлягає і на земельну ділянку. ФОП ОСОБА_2 неналежним чином виконувала свої зобов`язання в зв`язку з чим станом на 14.01.2015 виникла заборгованість в розмірі 183275,56 доларів США, що за курсом НБУ станом на 14.01.2015 становить 2 890 475,15 грн, а тому позивач просив в рахунок погашення цієї заборгованості звернути стягнення на земельну ділянку площею 0,1636 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 , яка на момент звернення до суду вже належить ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 10.06.2013, укладеного між Товариством та ОСОБА_1 , звернення стягнення провести шляхом продажу банком предмета іпотеки з укладанням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмета іпотеки у Державному реєстрі речових прав, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на земельну ділянку у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення банком всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, встановивши початкову ціну вартості реалізації предмету іпотеки на рівні не нижчому за звичайні ціни на даний вид майна, на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11.05.2016 в задоволенні позову відмовлено (а.с.8-10, т.3).

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 15.06.2016 вказане рішення залишене без змін (а.с.100-102, т.3).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справі від 21.06.2017 рішення суду першої та ухвала апеляційної інстанцій скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.203-205, т.3).

Позивач змінював позовні вимоги та, вказуючи на те, що рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 19.12.2016 припинено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,08 га із земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 , по АДРЕСА_1 , яка необхідна для розміщення, обслуговування та використання за цільовим призначенням магазину з прибудовами та визнано право власності на неї за банком, просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на земельну ділянку площею 0,0836 га із земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу банком з укладанням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмета іпотеки у Державному реєстрі речових прав, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на земельну ділянку у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення банком всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, встановивши початкову ціну вартості реалізації предмету іпотеки на рівні не нижчому за звичайні ціни на даний вид майна, на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності (а.с.38, т.4)

Суд залишав позовні вимоги без розгляду (ухвала від 03.05.2018, а.с.148, т.4). Вказана ухвала скасована постановою суду апеляційної інстанції від 26.06.2018 (а.с.209,т.4).

Відповідачами неодноразово подавалися клопотання про зупинення провадження в справі, в задоволенні яких було відмовлено.

Склад суду змінювався.

Ухвалою від 26.10.2018 справа прийнята до провадження новим складом суду та ухвалою від 05.11.2018 підготовче засідання призначене на 27.11.2018 ( а.с.152, 183, т.5).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27.11.2018 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства про закриття провадження в справі (а.с. 209, т.5).

Позивач змінив (зменшив) позовні вимоги та просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 175191,21 доларів США, що за курсом НБУ станом на 08.01.2019 становить 4 854 443,31 грн., яка складається з: 147 609,25 доларів США - заборгованість за основним боргом та 27 581,96 доларів - заборгованість по процентам відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, звернути стягнення на земельну ділянку площею 0,0836 га, що належить на праві власності ОСОБА_1 , із земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною вказаної земельної ділянки для її подальшої реалізації на підставі оцінки майна, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна (а.с. 24-30, т.6).

Вказана заява прийнята до розгляду ухвалою від 21.01.2019 ( а.с.36, т.6).

Відповідачі своїм правом на відзив не скористалися.

Третя особа свої пояснення щодо позовних вимог не надала.

Ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області від 11.02.2019 суд відмовив в задоволенні заяв Товариства та ОСОБА_1 про зупинення провадження в справі, про витребування доказів, про призначення експертизи, про зобов`язання позивача замовити оцінку та закрив підготовче провадження ( а.с. 83-87, т.6).

Ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області від 06.06.2019 суд залишив без розгляду клопотання Товариства та ОСОБА_1 про витребування доказів, відмовив в задоволенні заяви Товариства про зупинення провадження справі та відмовив в задоволенні заяви ОСОБА_1 , подану її представником, про закриття провадження (а.с. 200, 211, 212, т.6).

Ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області від 12.07.2019 суд відмови в задоволенні заяви Товариства про витребування доказів та залишив без розгляду заяву Товариства про залучення третьої особи (а.с. 107,108, т.7).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.08.2019 відмовив у задоволенні заяви Товариства про зупинення провадження в справі (а.с.125, т.7).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги, викладені в заяві про зменшення позовних вимог, підтримав за викладених в ній обставин, просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 в одному із судових засідань заперечував щодо задоволення позовних вимог, вказуючи на їх безпідставність та необґрунтованість. Надалі в судові засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений в порядку, визначеному чинним законодавством. Суд відкладав розгляд справи, зважаючи на клопотання представника відповідача щодо поважності причин його відсутності, наразі в судове засідання, яке було призначене на 02.08.2019, представник не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, натомість через канцелярію суду подав заяву про зміну місця здійснення своєї роботи, що оцінена судом як обізнаність про дату судового засідання та відсутність поважних причин неявки в судове засідання.

Представники відповідача Товариства та третьої особи ФОП Гапонюк Л.І. в жодне із судових засідань не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені в порядку, визначеному чинним законодавством. При цьому, суд зважає, що представник Товариства, попри не отримування ним судових повісток, систематично подавав різного роду клопотання на кожне судове засідання, які просив розглядати у його відсутність. В судове засідання, яке призначене на 02.08.2019, подав заяву про відкладення розгляду справи. Суд відмовив в задоволенні цієї заяви, зважаючи, що доказів поважності своєї відсутності суду не надав, а його посилання про надання доказів в наступному судовому засіданні суд розцінив як бажання затягнути розгляд справи, так як в жодному судовому засіданні представник участі не брав. Його ж заяву про зупинення розгляду справи суд розглянув у його відсутність, як то зазначав представник, про що постановлена відповідна ухвала.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов такого висновку.

Судом установлено, що 30.08.2007 між ПАТ КБ «Приватбанк» (надалі-банк) та ФОП ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №08/07-099, відповідно до якого остання отримала кредит у виді поновлювальної кредитної лінії з лімітом в 160000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,6% річних, з кінцевим терміном повернення - 25.08.2010.

29.01.2009 до цього договору вносилися зміни, зокрема сторони дійшли згоди про внесення змін в істотні умови кредитування, виклавши їх в новій редакції.

В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 30.08.2007 між банком та Товариством укладено договір іпотеки, відповідно до якого в іпотеку передане належне на праві власності Товариству нерухоме майно - цілу частку магазину з прибудовами загальною площею 194,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Умови договору визначають, що предмет іпотеки розташований на земельній ділянці площею 1636 кв.м., що підтверджується рішенням виконкому Вінницької ради народних депутатів від 05.12.1996 року №957 (п.8). Відповідно до пунктів 16, 20 договору з моменту набрання ним чинності, іпотекодавець має право відчужувати, передавати в оренду, лізинг, у спільну діяльність, у безоплатне користування іншим особам предмет іпотеки, або іншим чином розпоряджатися ним, тільки за письмовою згодою іпотекодержателя (а.с.17-20, т.1).

29.01.2009 до цього договору вносилися зміни в частині змін ознак забезпечувального зобов`язання.

Відповідно до умов цього договору іпотекою забезпечувалися виконання зобов`язань позичальника з повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, сплати процентів за користування кредитом у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати винагороди за відкриття позичкового рахунку, сплати винагороди за кредитне обслуговування відновлювальної кредитної лінії, сплати пені, в порядку та розмірі, визначених п.5.1 кредитного договору, сплати штрафу в розмірі 2% від суми отриманого кредиту, за порушення зобов`язань, передбачених конкретними пунктами договору, сплати штрафу в розмір 25 % від суми кредиту, використаного не за цільовим призначенням ( п.2 договору іпотеки).

Земельна ділянка, на якій розташований предмет іпотеки, площею 1636 кв.м на момент укладення договору іпотеки належала Товариству на праві постійного користування відповідно до рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутаті від 05.12.1996 за №957 (а.с.103-104, т.2), на підставі якого 12.12.1996 виданий державний акт постійного користування, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування за №139 (а.с.125-126, т.2).

30.09.2008 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.06.2008 за №1504 Товариство набуло право власності на земельну ділянку та отримало державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1636 га від 30.09.2008 з цільовим призначенням земельної ділянки - землі промисловості, транспорту (для комерційних потреб) (а.с. 23-24 т. 1).

Позичальник неналежно виконувала умови кредитного договору.

Зважаючи на порушення позичальником своїх зобов`язань, банк звернувся до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 07.05.2013 по справі № 9/156/10 в рахунок погашення заборгованості ФОП ОСОБА_2 перед ПАТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором №08/07-099 від 30.08.2007 в розмірі 205755,11 дол. США, що еквівалентно 1624066,20 грн., звернуто стягнення на цілу частку магазину з прибудовами загальною площею 194,6 кв.м, що складається: тамбур 1, площею 2,9 кв.м; кімната чергового 2, площею 2,8 кв.м; торговельний зал 3, площею 115,6 кв.м; бухгалтерія 4, площею 4,9 кв.м; вбиральня 5, площею 1.5 кв.м; коридор 6, площею 10,2 кв.м; склад 7, площею 19,1 кв.м; склад 8, площею 13,2 кв.м; підсобне приміщення 9, площею 3,3 кв.м; кабінет 10, площею 21,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належну Фірмі "ІВО+КГ" у формі ТОВ на праві приватної власності на нерухоме майно, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з публічних торгів, встановивши початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації в сумі 1310088,00 грн (а.с. 1-11 т. 2).

10.06.2013 між Товариством та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1636 га, кадастровий № НОМЕР_2 , по АДРЕСА_1 (а.с. 28- 31, т. 1).

Банк оспорював договір купівлі-продажу цієї земельної ділянки. Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 08.12.2014 року по справі №127/329/14-ц відмовлено в задоволенні позову ПАТ КБ Приватбанк до Фірми "ІВО+КГ" у формі ТОВ, ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватного нотаріуса Конюк В.О., про визнання недійним правочину щодо відчуження цієї земельної ділянки (а.с.75-77, т.2).

24.04.2015 приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу на підставі акту державного виконавця про передачу нереалізованого майна від 17.04.2015, посвідчив, що банку належить на праві власності майно, що складається з магазину з прибудовами загальною площею 194,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , про що видане Свідоцтво, зареєстроване в реєстрі за №471 (а.с. 83, т. 2).

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень право власності на це майно зареєстроване за ПАТ КБ «Приватбанк» 24.04.2015 (витяг від 24.04.2015, а.с.84, т.2).

Банк, набувши право власності на магазин з прибудовами, загальною площею 194,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку та визнання права власності на неї. Відповідно до рішення Апеляційного суду Вінницької області від 19.12.2016 в справі №127/20446/15-ц за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про припинення права власності, визнання права власності на земельну ділянку, скасування рішення та державної реєстрації права власності, припинено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 0,08 га із земельної ділянки, кадастровий № НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 , яка необхідна для розміщення, обслуговування та використання за цільовим призначенням магазину з прибудовами, що належить на праві власності ПАТ КБ "Приватбанк" та визнано право власності ПАТ КБ "Приватбанк" на земельну ділянку, площею 0,08 га із земельної ділянки кадастровий № НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 , яка необхідна для розміщення, обслуговування та використання за цільовим призначенням магазину з прибудовами, що належить на праві власності ПАТ КБ "Приватбанк"( а.с.44-49, т.4).

В березні 2015 року банк звернувся до суду з даним позовом про звернення стягнення на земельну ділянку, та з урахуванням наступних змін ( в тому числі і з урахування рішення суду по справі №127/20446/15-ц) просив звернути стягнення на 0,0806 га ( іншу частину земельної ділянки). Звертаючись до суду, банк вказує про поширення іпотеки на земельну ділянку на якій розташований предмет іпотеки.

Як установлено судом на момент укладення договору іпотеки 30.08.2007 земельна ділянка на якій знаходився предмет іпотеки (магазин з прибудовами) перебувала в іпотекодавця на праві постійного користування. При цьому, умови договору іпотеки визначають, що предмет іпотеки розташований на земельній ділянці площею 1636 кв.м., що підтверджується рішенням виконкому Вінницької ради народних депутатів №957 від 05.12.1996. Земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (п.8). Відповідно до п. 20.10 договору, іпотекодавець зобов`язаний не допускати дострокового припинення права користування земельною ділянкою. Відповідно до п. 20.11 в разі отримання вимоги, передбаченої п. 18.11 цього договору (вимога про усунення порушень кредитного договорку та/або договору іпотеки), іпотекодавець зобов`язаний в тридцатиденний строк з моменту її отримання виконати належним чином порушені зобов`язання, а у випадку невиконання - в зазначений строк повідомити про це іпотекодержателя та направити у відповідний державний орган, який здійснює повноваження по розпорядженню земельною ділянкою, заяву про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою (в зазначений строк повідомити про це іпотекодержателя та направити орендодавцю заяву про зміну сторони по договору оренди у зв`язку із продажем предмету іпотеки).

Надалі, як установлено судом, іпотекодавець набув право власності на земельну ділянку, на якій розміщений предмет іпотеки ( договір купівлі-продажу від 02.06.2008 та державний акт від 30.09.2008) та на момент звернення стягнення на предмет іпотеки земельна ділянка належала іпотекодавцю на праві власності.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про іпотеку», якщо в іпотеку передається будівля (споруда), розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. І навпаки, якщо в іпотеку передається земельна ділянка, на якій розташовані будівлі (споруди), які належать іпотекодавцю на праві власності, така земельна ділянка підлягає передачі в іпотеку разом із цими будівлями (спорудами).

З аналізу зазначеної норми вбачається, що земельна ділянка та будівля (споруда), яка на ній розташована, нерозривно пов`язані між собою, а отже, іпотека щодо будівлі (споруди) повинна поширюватись і на земельну ділянку, на якій вона розташована, і навпаки, причому навіть у тих випадках, коли предметом у договорі іпотеки визначено лише один об`єкт (або будівля, або забудована земельна ділянка).

До такого висновку дійшов Верховний Суд України в ухвалі від 8 грудня 2010 року в справі № 6-50440св10.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України "Про іпотеку", якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов`язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).

Відповідно до п.40 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», якщо предметом іпотеки є об`єкт незавершеного будівництва, то по закінченні його будівництва іпотека зберігає силу, і її предметом є будівля (споруда), зведена в результаті завершення будівництва. Якщо будівля (споруда), у тому числі й об`єкт незавершеного будівництва, що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, такий об`єкт нерухомості передається в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій він розташований (статті 5 - 6, 16 Закону України "Про іпотеку"). Те саме стосується й земельної ділянки, яка на час укладення договору іпотеки знаходилась у користуванні іпотекодавця, а на момент вирішення спору - в його власності. У зв`язку із цим при зверненні стягнення на будівлю (споруду) чи об`єкт незавершеного будівництва при наведених вище умовах підлягає звернення стягнення й на земельну ділянку, на якій розташовано об`єкт нерухомості.

Аналогічна правова позиція викладена і в листі Верховного Суду України від 01.02.2015 «Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна».

Отже, з урахуванням викладеного, зважаючи на принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою та умови договору іпотеки від 30.07.2008, суд дійшов висновку, що іпотека поширюється і на земельну ділянку площею 0,1636 га, кадастровий № НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 , на якій розташована нерухомість (магазин з прибудовами).

До такого висновку суд дійшов з урахуванням висновків, викладених в постанові Верховного суду від 16.05.2018 року в справі №520/258/16-ц, ухвалі ВССУ від 04.11.2015 року в справі №6-23934св15.

При цьому суд також врахував висновки, викладені в ухвалі ВССУ від 21.06.2017 в даній справі.

Щодо посилання сторони відповідача на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 08.12.2014 в цивільній справі №127/329/14-ц та встановлені обставини, що, будучи власником земельної ділянки, 10.06.2013 Фірма «ІВО+КГ» у формі ТОВ правомірно відчужила земельну ділянку ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №830, тому що земельна ділянка площею 0,1636 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , не була предметом іпотеки, то вказана обставина не спростовує факту поширення іпотеки на земельну ділянку.

Земельна ділянка, яка перебувала в користуванні іпотекодавця на момент укладення договору іпотеки не була предметом іпотеки, що відповідає положенням ст.12 Закону України «Про іпотеку». Однак, ставши в період дії іпотеки об`єктом права власності іпотекодавця, її юридична доля визначена долею нерухомості, що слідує з «принципу слідування». Отже, на таку земельну ділянку поширюється іпотека та на неї можливо здійснювати стягнення.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За змістом частини першої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ч. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, у тому числі спадкування чи правонаступництва, суди мають враховувати, що іпотека є дійсною для відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на іпотеку.

Як установлено судом, 10.06.2013 Товариство відчужило земельну ділянку ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 830. Вказана обставина в силу положень ст.23 Закону України «Про іпотеку» не припинила поширення іпотеки на земельну ділянку, а тому на неї слід звернути стягнення.

Враховуючи, що право власності на земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 , а тому слід звернути стягнення на земельну ділянку, належній їй та задовольнити позовні вимоги щодо неї, а не щодо Товариства, яке цю земельну ділянку відчужило.

Щодо заперечення відповідачів, що вони не є боржниками, то суд відмічає, що особа, яка володіє майном на яке поширюється іпотека має всі права і несе всі обов`язки за іпотечним договором у тому ж обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на іпотеку.

Суд також зауважує, що перехід до банку права власності на частину цієї земельної ділянки (0,08 га) під самою ж будівлею відповідно до рішення Апеляційного суду Вінницької області від 19.12.2016 в справі №127/20446/15-ц в порядку статті 120 ЗК України не припинило поширення іпотеки на іншу частину земельної ділянки, про звернення стягнення на яку поданий позов.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Щодо суми заборгованості в рахунок якого слід звернути стягнення, то суд відмічає, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 07.05.2013 по справі № 9/156/10 встановлений розмір заборгованості на день розгляду справи, яка складає 205755,11 дол. США, з яких: 160000,00 доларів США - заборгованість за кредитом, 2037,73 доларів США - заборгованість за поточними відсоткам, 43 717,78 доларів США - заборгованість по простроченим відсоткам.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як установлено судом предмет іпотеки ( магазин з прибудовами) на який було звернуто стягнення вказаним вище рішенням суду не був реалізований та 24.04.2015 приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу на підставі акту державного виконавця про передачу нереалізованого майна від 17.04.2015, посвідчив, що банку належить на праві власності майно, що складається з магазину з прибудовами загальною площею 194,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Банк зареєстрував за собою право власності на це майно та його вартість зарахована в рахунок погашення заборгованості за початковою вартістю, за якою майно передавалося на реалізацію (вартістю, яка визначена рішенням Господарського суду Вінницької області від 07.05.2013 по справі №9/156/10).

Такий порядок відповідає положенням п.9 ст.62 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діла на момент передачі майна), відповідно до якої майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію.

Доводи відповідача про іншу вартість цього майна не заслуговують на увагу, оскільки матеріали справи не містять жодного доказу, який би вказував на іншу початкову вартість майна, за якою воно передавалось на реалізацію.

При цьому, при зарахуванні врахований курс валют, що відповідає положенням чинного законодавства, зважаючи, що зобов`язання за кредитним договором визначалися у валюті.

Суд погоджується з розрахунком, наданим позивачем, що заборгованість, визначена таким чином по тілу кредиту становить 147 609,25 доларів США.

Однак, суд вважає, що вказана сума заборгованості підлягає зменшенню з урахуванням вартості земельної ділянки (0,080 га), яка перейшла до банку відповідно до рішення Апеляційного суду Вінницької області від 19.12.2016 в справі №127/20446/15-ц. При цьому, з огляду на час набуття банком права на цю земельну ділянку, слід взяти до уваги її вартість відповідно до звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, виконаного Вінницькою торгово-промисловою палатою з метою оцінки - визначення ринкової вартості земельної ділянки з метою прийняття управлінського рішення щодо продажу. За цією оцінкою вартість земельної ділянки площею 0,1636 га, що є об`єктом оцінки по цьому звіту складає 37874,99 дол. США ( а.с.13-22, т.5). Відповідно вартість земельної ділянки площею 0,0800 га від вартості всієї земельної ділянки складає 18520,77 доларів США і на цю суму слід зменшити суму заборгованості.

Отже, сума заборгованості становитиме 129088,48 доларів США ( 147 609,25 доларів США- 18520,77 доларів США) та саме в рахунок цієї суми слід звернути стягнення на земельну ділянку.

Щодо відсотків, визначених відповідно до ст.625 ЦК України, то суд враховує, що відповідно до умов договору іпотеки, зокрема п.2, вказане зобов`язання не забезпечувалося іпотекою, а тому в його рахунок не можна здійснювати звернення стягнення.

Отже, суд дійшов висновку про звернення стягнення на земельну ділянку площею 0,0836 га, що належить на праві власності ОСОБА_1 , ідентифікаційній номер НОМЕР_7 , із земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №08/07-099 від 30.08.2007 в розмірі 129 088,48 доларів США .

Щодо способу реалізації предмета іпотеки та початкової ціни, то суд зауважує, що запропонований позивачем спосіб реалізації - публічні торги відповідає положенням чинного законодавства, а тому суд вважає за можливе його визначити.

Щодо початкової ціни, то суд зауважує, що відповідно до ст.39 Закону України «Про іпотеку», в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки зазначається, зокрема початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, за умови подання будь-якою із сторін клопотання про необхідність визначення такої ціни (крім реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах). У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

З огляду на вказані положення чинного законодавства та визначення способу реалізації об`єкта - публічні торги, підстави для визначення початкової ціни продажу відсутні, адже така ціна визначається при його примусовому виконанні.

Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, то суд зауважує, що відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно умов кредитного договору, виконання якого забезпечене іпотекою, строк позовної давності встановлений 5 років ( п.5.7 договору).

Відповідно до ч.2 ст.264 ЦК України, позовна давність переривається в разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Як слідує з матеріалів справи банк звертався до суду за захистом порушених прав в серпні 2010 року (справа №9/156-10, провадження у справі порушене 17.08.2010), відповідно даним зверненням строк позовної давності перервався, з даним позовом банк звернувся в березні 2015 року, тобто до спливу строку. Отже, в суду відсутні підстави стверджувати про пропуск позивачем строків позовної давності.

Отже, з огляду на викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Суд також зазначає, що цей позов поданий юридичною особою, а тому зміна її організаційно-правової форми, форми власності та структури не припинила повноважень його представника.

Розподіл судових витрат суд проводить відповідно до ст.141 ЦПК України. Зважаючи, що позов задоволений частково з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню 2675,04 грн судового збору ( пропорційно задоволеним вимогам).

На підставі викладеного, керуючись ст. 7, 23, 33, 39 Закону України «Про іпотеку», ст. 16, 526, 572, 575, 589, 590, 1050, 1054 ЦК України, ст. 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК, суд

ВИРІШИВ:

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №08/07-099 від 30 серпня 2007 року в розмірі 129 088,48 доларів США (сто двадцять дев`ять тисяч вісімдесят вісім доларів 48 центів), що відповідно до офіційного курсу Національного банку України гривні до долара США на 02.08.2019 становить 3 272 382,51 грн (три мільйони двісті сімдесят дві тисячі триста вісімдесят дві гривні 51 коп), з яких: заборгованість за основним боргом - 129 088,48 доларів США, звернути стягнення на земельну ділянку площею 0,0836 га, що належить на праві власності ОСОБА_1 , ідентифікаційній номер НОМЕР_7 , із земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів.

В решті вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» судовий збір в розмірі 2675,04 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», 01001, м.Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570,

Відповідачі: Фірма ІВО+КГ у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, 21037, м. Вінниця, вул.Пирогова,148, код ЄДРПОУ 21729343,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , АДРЕСА_2 ,

Третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_8 .

Повний текст рішення складений 08.08.2019.

Суддя: