Ухвала суду № 83527905, 08.08.2019, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/5216/16-ц

УХВАЛА

08 серпня 2019 року м.Львів

Суддя Залізничного районного суду м. Львова Боровков Д.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Боровкова Д.О. від розгляду заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу,

встановив:

11 жовтня 2016 р. Залізничним районним судом м. Львова видано судовий наказ № 462/5216/16-ц за заявою Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги постачання теплової енергії у розмірі 3259 грн. 58 коп. та судовий збір у розмірі 689 грн. 00 коп.

Копія судового наказу була скерована ОСОБА_1 11 жовтня 2016 року, однак повернулась на адресу суду за закінченням терміну зберігання.

21 травня 2019 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про скасування судового наказу. Того ж дня в результаті автоматичного розподілу суддя Залізничного районного суду м. Львова Боровков Д.О. був визначений для розгляду зазначеної заяви ОСОБА_1

23 травня 2019 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу було повернуто без розгляду, з підстав того, що ОСОБА_1 подав заяву про скасування судового наказу із пропуском встановленого законом строку та не зазначив підстав для поновлення строку для подання такої заяви, не сплатив судовий збір за подання заяви про скасування судового наказу.

18 липня 2019 року постановою Львівського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково; ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 23 травня 2019 року - скасовано, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вказана постанова апеляційного суду вмотивована тим, що поштовий конверт, яким було скеровано копію судового наказу та доданих до неї документів повернувся на адресу суду без вручення адресату, інших відомостей про дату отримання заявником копії судового наказу та доданих до неї матеріалів в матеріалах справи не міститься, відтак, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про те, що заявником пропущено строк на подачу заяви про скасування судового наказу, передбачений ч. 1 ст. 170 ЦПК України. Крім цього, згідно п. 2 ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви про скасування судового наказу і на дану норму посилався заявник у своїй заяві. Вказані обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, що призвело до порушення норм процесуального права. За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для залишення заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу без розгляду.

07 серпня 2019 року, після повернення цивільної справи до Залізничного районного суду м. Львова, в результаті автоматичного розподілу суддя Боровков Д.О. був знову визначений для розгляду заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу.

Проте, 02 серпня 2019 року через загальну канцелярію Залізничного районного суду м. Львова Рибак С.С. подав заяву про відвід судді Боровкова Д.О. від розгляду його заяви про скасування судового наказу, мотивуючи це тим, що суддя не може повторно брати участь у розгляді справи, в якій він вже ухвалював рішення відповідно до вимог статті 37 ЦПК України.

Дослідивши матеріали заяви про відвід, цивільної справи, прийшов до наступних висновків.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 23 травня 2019 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу було повернуто без розгляду, зокрема, і з підстав того, що ОСОБА_1 не сплатив судовий збір за подання заяви про скасування судового наказу.

Постановою Львівського апеляційного суду від 18 липня 2019 року вищевказана ухвала Залізничного районного суду м. Львова від 23 травня 2019 року була скасована, зокрема, і з підстав того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для залишення заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу без розгляду, оскільки судом не було враховано, що згідно із п. 2 ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви про скасування судового наказу, а на дану норму посилався заявник у своїй заяві.

08 липня 2011 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про судовий збір» N 3674-VI.

Пунктом 2 частиною 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент прийняття Закону) було передбачено, що судовий збір не справляється за подання заяви про скасування судового наказу.

Зазначена норма Закону протягом всього часу не змінювалася та є чинною в первісній редакції Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року N 3674-VI.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року N 2147-VIII пункт 1 частини 2 статті 4 було доповнено підпункт 4-2 такого змісту: заяви про скасування судового наказу – «0,05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб».

Крім того, Законом України від 03.10.2017 року N 2147-VIII було прийнята нова редакція ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 170 ЦПК України (у новій редакції) передбачено, що до заяви про скасування судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

За таких обставин, вважаю за необхідними зазначити, що на даний час існує певна неузгодженість між пунктом 2 частиною 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір», яким передбачено, що судовий збір не справляється за подання заяви про скасування судового наказу, та підпунктом 4-2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» й пунктом 1 частини 5 статті 170 ЦПК України, якими чітко передбачено норму про справляння судового збору за подання заяви про скасування судового наказу в розмірі 0,05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Слід визнати, що чинному законодавству, як і будь-якій іншій системі, властива певна неузгодженість. Одним з видів такої неузгодженості є формальні, або внутрішні неузгодженості - суперечності всередині правової системи.

Колізії в законодавстві є різновидом юридичних колізій, що виникають за наявності розбіжності (зокрема, суперечності) між реально або формально-чинними нормами права, які закріплені в законодавстві і регулюють однакові фактичні відносини.

Для українського законодавства найпоширенішими є темпоральні, ієрархічні та змістовні колізії.

Темпоральна (часова) колізія - це колізія, що виникає внаслідок видання в різний час з того самого питання принаймні двох норм права. Загальним колізійним темпоральним принципом, що використовується для подолання таких колізій, є правило, згідно з яким наступний закон з того ж питання скасовує дію попередніх.

Беручи до уваги, що норма Закону, якою передбачено справляння судового збору за подання заяви про скасування судового наказу була прийнята значно пізніше від норми Закону, яка передбачала звільнення від сплати судового збору при поданні вказаної заяви, вважаю, що особам, які звертаються до суду зі заявами про скасування судового наказу необхідно сплачувати судовий збір у розмірі 0,05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_1 так і не подав суду доказів про сплату ним судового збору за подання заяви про скасування судового наказу.

Відповідно до частини 5 статті 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі.

Беручи до уваги, що суддею Боровковим Д.О. вже була постановлена ухвала, якою заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу було повернуто без розгляду в зв`язку з несплатою судового збору, яка у подальшому була скасована судом апеляційної інстанції, а також, те, що в судді Боровкова Д.О. є чітка позиція щодо обов`язкової сплати особами судового збору при поданні заяви про скасування судового збору, вважаю заяву ОСОБА_1 про відвід судді Боровкова Д.О. підставною.

Відповідно до правил ст. 40 ЦПК України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Враховуючи наведене, прихожу до висновку про необхідність задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід судді Боровкова Д.О. у порядку встановленому правилами ч. 2 ст. 40 ЦПК України.

Керуючись ст. 40 ЦПК України,

постановив:

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Боровкова Д.О. від розгляду заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу - задовольнити.

Відвести суддю Боровкова Д.О. від подальшого розгляду заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу.

Передати справу для повторного автоматизованого розподілу для визначення іншого судді для розгляду справи.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя:

Оригінал ухвали.