Рішення № 8352734, 08.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/37808.02.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Вега-С" до Товариства з обмеженою відповідальністю"Шангрілі"

про спонукання до виконання мирової угоди від 23.04.09р. по справі 39/115

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Калінич О.В. –довіреність № 2 від 09.12.2009 р.

Від відповідача: не з"явилися

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю"Вега-С" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 84 від 24.11.2009 р. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шангрілі" (відповідача) про спонукання до виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2009 р. по справі № 39/115. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2009 р. по справі № 39/115, лише частково та в сумі 13000,00 грн. оплатив позивачу заборгованість, визначену сторонами у п. 2 мирової угоди у розмірі загальному розмірі 129208,10 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2009 р. порушено провадження у справі № 39/378 та призначено справу до розгляду на 21.12.2009 р. о 11:00 год.

Представник позивача в судовому засіданні 21.12.2009 р. надав письмове підтвердження № 146 від 18.12.2009 р., в іншій частині вимоги ухвали суду від 04.12.2009 р. про порушення провадження у справі № 39/378 не виконав.

Ухвалою суду від 21.12.2009 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 25.01.2009 р. о 09:40 год.

Представник позивача в судовому засіданні 25.01.2010 р. подав письмові пояснення по справі на виконання вимог ухвали суду від 21.12.2009 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 08.02.2010 р. о 11:00 год.

Ухвалою Заступника голови Господарського суду міста Києва від 25.01.2010 р. строк вирішення спору у справі № 39/378 продовжено на один місяць.

30.01.2010 р. через відділ діловодства суду позивач подав Заяву про зміну предмету позову № 186 від 27.01.2010 р. (надалі - Заява про зміну предмету позову), відповідно до якої змінив предмет позову, а саме: якщо відповідно до поданої Господарському суду міста Києва позовної заяви № 84 від 24.11.2009 р. предметом позову було визначено спонукання до виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2009 р. по справі № 39/115, то відповідно до вищенаведеної заяви позивача предметом позову визначено стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю"Шангрілі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю"Вега - С" 116208,10 грн. заборгованості за мировою угодою, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2009 р. по справі № 39/115.

Представник позивача в судовому засіданні 08.02.2010 р. подав Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців (серія ААБ № 224430) щодо ТОВ "Вега-С" та Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців (серія АД № 282977) щодо "Шангрілі" станом на 04.02.2010 р., позовні вимоги підтримав з урахуванням Заяви про зміну предмету позову.

Розглянувши в судовому засіданні Заяву про зміну предмету позову, суд приймає останню до розгляду з наступних підстав:

Стаття 22 ГПК України визначає процесуальні права та обов’язки сторін, якими вони наділяються з метою їх використання щодо всебічного, повного то об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого досудового врегулювання спору у видках, передбачених статтею 5 ГПК України в цій частині, відмовитись від позову, зменшити розмір позовних вимог (ч. 4 ст. 22 ГПК України).

Предмет позову –це певна матеріально –правова вимога позивача до відповідача, а підстава позову –це фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до позивача. Зміна предмету позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову –це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна позивачем підстав і предмету позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасно їх зміна не допускається. Вказане вище, зокрема, підтверджується викладеним у абз. 2 п. 3.7. Роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 з послідуючими змінами та доповненнями та п. 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228.

Фактично позивачем у вищезазначеній заяві було змінено предмет позову, т.т. вимогу, з якою позивач звернувся до відповідача: якщо відповідно до поданої Господарському суду міста Києва позовної заяви № 84 від 24.11.2009 р. предметом позову було визначено спонукання до виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2009 р. по справі № 39/115, то відповідно до вищенаведеної заяви позивача предметом позову визначено стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю"Шангрілі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю"Вега - С" 116208,10 грн. заборгованості за мировою угодою, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2009 р. по справі № 39/115.

В той же час, змінюючи предмет позову, підстава позову (мирова угода, затверджена ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2009 р. по справі № 39/115) залишена позивачем незмінною.

Суд також враховує, що Заява про зміну предмету позову у якості додатків містить належні докази її надіслання відповідачеві (фіскальний чек № 8964 від 27.01.2010 р. з описом вкладення у цінний лист від 27.01.2010 р.).

Представник відповідача в судові засідання 21.12.2009 р., 25.01.2010 р. та 08.02.2010 р. не з"явився, відзив на позов з підтверджуючими документами на виконання вимог ухвал суду від 21.12.2009 р. та від 25.01.2010 р. не подав і не надіслав, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку.

Учасники спору вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (абз. 3 п. 3.6 Роз‘яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Ухвали Господарського суду міста Києва від 04.12.2009 р., від 21.12.2009 р. та від 25.01.2010 р. були направлені відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві (02222, м. Київ, вул. Пухівська, 4, офіс 402), що підтверджується відмітками на зворотньому вказаних ухвал суду, здійснених у відповідності до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України (затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75). Належність відповідачеві вищезазначеної адреси підтверджується даними Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців (серія АД № 282977) щодо "Шангрілі" станом на 04.02.2010 р.

Причини неявки відповідача в судові засідання 21.12.2009 р., 25.01.2010 р. та 08.02.2010 р. суду не відомі.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 21.12.2009 р., 25.01.2010 р. та 08.02.2010 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов’язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 08.02.2010 р., за згодою представника позивача оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2009 р. затверджено мирову угоду по справі № 39/115, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю"Вега-С" (позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шангрілі" (відповідач по справі) (надалі –мирова угода).

Згідно умов вищезазначеної мирової угоди відповідач зобов’язався в строк до 20.07.2009 року сплатити на користь позивача заборгованість у сумі 129208,10 грн., що складається з: суми основного боргу –115700,10 грн., пені –11994,12 грн., державного мита –1395,88 грн., витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу –118,00 грн. (пункт 2 мирової угоди). При цьому, у пункті 3 мирової угоди затвердженого графік погашення заборгованості (27000,00 грн. –в строк до 20 травня 2009 року, 34069,37 –в строк до 20 червня 2009 року, 34069,37 грн. –в сторк до 20 липня 2009 р.).

Згідно з абзацем першим підпункту 3.9.6. пункту 3.9 РозЧяснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»№ 02-5/289 від 18.09.1997 р. (з послідуючими змінами та доповненнями, надалі –РозЧяснення) одним із засобів вирішення господарського суду є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову (частини перша і третя статті 78 ГПК).

В силу частини 4 статті 78 ГПК України про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Мирова угода –це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не призводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативої судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне врегулювання розбіжностей на погоджених умовах.

На відміну від звичайної угоди, мирова угода, що укладається в господарському процесі не лише змінює матеріально –правові відносини, а й припиняє процесуально –правові відносини.

Якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в поряду, встановленому для виконання судового акту.

Як визначено статтею 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов»язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому ГПК України та законом України «Про виконавче провадження».

За змістом абзацу дев'ятого підпункту 3.9.6 пункту 3.9 РозЧяснень (згідно зі змінами і доповненнями, внесеними рекомендацієюпрезидії Вищого господарського суду України від 25.04.2008 р. N 04-5/141) наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. Там же зазначено, що у разі ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди, зокрема, якщо ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Судом встановлено, що ухвала Господарського суду міста Києва від 23.04.2009 р. по справі № 39/115 про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 19 Закону України «Про виконавче провадження»(надалі –Закон України), а рівно така ухвала не має статусу виконавчого документа

Зокрема, згідно приписів статті 19 Закону України у виконавчому документі (яким в силу пункту 2 частини 2 статті 3 цього Закону є й ухвали суду у господарських справах) повинні бути зазначені: 1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; 2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; 3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання чинності рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання тощо.

Судом також встановлено факт ухилення відповідача від виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2009 р. по справі № 39/115, а саме: у відповідності до п. 2 мирової угоди відповідач був зобов’язаний в строк до 20.07.2009 року сплатити на користь позивача заборгованість у сумі 129208,10 грн., проте наведену заборгованість відповідач сплатив лише частково в сумі 13000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 496 від 26.05.2009 р. на суму 6000,00 грн. та № 500 від 01.06.2009 р. на суму 7000,00 грн. (копії платіжних доручень знаходяться в матеріалах справи).

Листом № 530 від 16.06.2009 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про виконання умов мирової угоди, що підтверджується фіскальним чеком № 6845 та описом вкладення у цінний лист від 17.06.2009 р. Однак відповідач відповіді на лист не надав, умови мирової угоди повністю та у встановлений цією угодою строк не виконав.

За таких обставин, заборгованість відповідача за мировою угодою, затвердженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2009 р. по справі № 39/115, станом на час звернення позивача з відповідним позовом до суду становить 116208,10 грн. (129208,10 грн. –13000,00 грн. = 116208,10 грн.).

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно частини 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостроннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 статті 202 ЦК України).

Отже, укладена сторонами та затверджена ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2009 р. по справі № 39/115 мирова угода є правочином у розумінні ст. 202 ЦК України. При цьому, предметом даної мирової угоди є зобов»язання відповідача сплатити позивачу заборгованість у сумі 129208,10 грн. в строк до 20.07.2009 року.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 116208,10 грн. на підставі мирової угоди, затверджена ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2009 р. по справі № 39/115, підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог стосовно заборгованості на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2009 р. по справі № 39/115 та її розміру не надав.

Згідно ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

П.п. а) п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" встановлено, що розмір державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України становить 1% ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до Указу Президента України № 519/94 від 13.09.94р. "Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян" розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на цей час становить 17,00 грн.

Платіжним дорученням № 15002 від 25.09.2009 р. позивачем сплачено державне мито як за вимогу немайнового характеру у розмірі 85,00 грн. Проте, з урахуванням Заяви про зміну предмету позову, зокрема позивачем була заявлена майнова вимога про стягнення 116208,10 грн., необхідно було сплатити 1% від суми (1162,08 грн.). Отже, недоплата державного мита становить 1077,08 грн. (1162,08 грн. –85,00 грн. = 1077,08 грн.).

За наведених обставин, та з урахуванням задоволення позову повністю, з відповідача підлягають до стягнення на користь позивача витрати по сплаті державного мита в розмірі 85,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн., а також з відповідача підлягають до стягнення в доход Державного бюджету України витрати по сплаті державного мита в розмірі 1077,08 грн.

Керуючись, ст. ст. 22, 32, 33, 34, 44, 47, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю"Шангрілі" (02222, м. Київ, вул. Пухівська, 4, офіс 402, ідентифікаційний код 35369517; р/р 26000052605285 «Розрахунковий центр»Приватбанку в м. Києві, МФО 320649), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю"Вега - С" (49081, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Луговська, буд. 189, ідентифікаційний код 21868808, р/р 26002118356001 в КБ «Приватбанк», МФО 305299) 116208,10 грн. (сто шістнадцять тисяч двісті вісім гривень 10 коп.) заборгованості, 85,00 грн. (вісімдесят п»ять гривень 00 коп.) держмита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю"Шангрілі" (02222, м. Київ, вул. Пухівська, 4, офіс 402, ідентифікаційний код 35369517; р/р 26000052605285 «Розрахунковий центр»Приватбанку в м. Києві, МФО 320649), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду в доход Державного бюджету України 1077,08 грн. (одну тисячу сімдесят сім гривень 08 коп.) держмита.

4. Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О.В. Дата підписання повного тексту рішення: 12.02.2010 р.