Рішення № 8352659, 17.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/43917.02.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Фільм"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Українська Дівіді Компанія"

простягнення 178 553,32 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Бойков Д.Ю.

від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Фільм" (надалі – ТОВ ""Інтер-Фільм") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Дівіді Компанія" (надалі –ТОВ "Українська Дівіді Компанія") про стягнення 178 553,32грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки на розповсюдження аудіовізуальних творів №01-01/У/2008 від 01.01.2008 р. позивач поставив аудіовізуальні твори, а відповідач своє грошове зобов’язання належним чином не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 163 371,02 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 13 262,14 грн. та 3% річних у розмірі 1920,16грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання у період з 22.07.2009 р. по 11.12.2009 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.12.2009 р. порушено провадження у справі №48/439 та призначено її до розгляду на 20.01.2010 р.

Судом в задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, яке міститься в тексті позовної заяви, відмовлено, оскільки позивачем не надано доказів з якими приписи ст. 66 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.01.2010 р. у зв’язку із неявкою представників сторін розгляд справи відкладено до 08.02.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.02.2010 р. у зв’язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 17.02.2010 р.

В судове засідання 17.02.2010 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача в судове засідання 17.02.2010 р. не з’явився, вимоги ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвал та повідомленням про вручення поштового відправлення №08969110, що отримано відповідачем 25.12.2009 р.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 14-А, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №4943085 від 22.01.2010 р. та вказана в позові.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За згодою представників сторін, присутніх у судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2008 р. між ТОВ "Інтер-фільм" (постачальник) та ТОВ "Українська Дівіді Компанія" (покупець) укладено договір поставки на розповсюдження аудіовізуальних творів №01-01/У/2008 (надалі "Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник передає покупцю невиключні немайнові права на використання аудіовізуальних творів шляхом їх розповсюдження (винятково у вигляді продажу) на відео носіях, тільки в межах території України, встановлених в умовах даного договору, а також здійснює поставку екземплярів аудіовізуальних творів і передачу їх в право власності покупцю.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що постачальник передає покупцю невиключне майнове право на розповсюдження (продажу) екземплярів аудіовізуальних творів, вичерпний перелік яких вказаний в додатку до договору. Екземпляри аудіовізуальних творів для розповсюдження (продажі) надаються постачальником тільки в виді готової продукції на носії: цифровому багатосторонньому диску DVD і можуть розповсюджуватися покупцем виключно в оригінальній упаковці, з контрольною маркою України ДП "Інтелзахист".

Згідно із п. 3.1.2 Договору постачальник зобов’язаний здійснювати поставку продукції у відповідності з замовленням покупця на умовах визначених в розділі 4 даного договору.

Положеннями розділу 4 Договору передбачено порядок поставки продукції.

Відповідно до п. 5.1 Договору ціни на товари, які поставляються постачальником, є вільними відпускними і вказуються в асортиментному переліку (прайс-листі) постачальника.

Пунктом 6.1 Договору та п. 1 додаткової угоди № 1 до Договору визначено, що покупець сплачує на розрахунковий рахунок постачальника вартість поставленої продукції на протязі 40 календарних днів з моменту поставки і підписання видаткових накладних.

Пунктом 8.1 Договору сторони визначили строк дії Договору з моменту його підписання по 31.12.2008 р. У випадку, якщо ні одна із сторін за місяць до кінця строку дії даного договору письмово не сповістить про розірвання договору, дія договору автоматично продовжується на наступний рік на тих же умовах.

Протягом березня –липня 2009 року позивач передав, а відповідач отримав продукцію на загальну суму 302 371,02 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-4480 від 27.03.2009 р., №РН-0000278 від 08.04.2009 р., №РН-0000340 від 16.04.2009 р., №РН-0000361 від 23.04.2009 р., №РН-0000429 від 12.05.2009 р., №РН-0000689 від 18.06.2009 р., №РН-0000643 від 11.06.2009 р., №РН-0000851 від 22.07.2009 р., №РН-0000767 від 03.07.2009 р.

Видаткові накладні містять посилання на Договір, ними визначені ціна, кількість та номенклатура переданого товару. Враховуючи зміст акту звірки взаєморозрахунків від 27.03.2009 р. суд вважає, що поставка продукції за видатковою накладною №РН-4480 від 27.03.2009 р. здійснювалася згідно Договору.

Відповідач частково розрахувався за поставлену продукцію, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по оплаті переданої продукції, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 163 371,02 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 656 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача за поставлену згідно Договору продукцію.

Вказані накладні містять підпис представника та відтиск печатки відповідача.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Судом встановлено, що відповідач здійснював оплату поставленої продукції за спірними видатковими накладними після їх підписання, що свідчить про схвалення такого правочину.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням дат складання видаткових накладних та враховуючи приписи п. 6.1 Договору та п. 1 додаткової угоди №1, грошове зобов’язання по оплаті відповідачем вартості отриманої продукції наступило через 40 календарних днів з моменту отримання кожної партії товару.

Із доданих позивачем виписок з банківського рахунку вбачається, що відповідач частково розрахувався за поставлену продукцію у розмірі 113 000,00 грн.

Актом звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2009 р. заборгованість відповідача за поставлений згідно вказаних накладних товар становить 163 371,02 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується існування заборгованості відповідача у сумі 163371,02грн., а строк виконання зобов’язання по її оплаті на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 163 371,02 грн. на підставі Договору за передану у продукцію. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ "Українська Дівіді Компанія" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Інтер-Фільм" про стягнення з ТОВ "Українська Дівіді Компанія" заборгованості у розмірі 163 371,02 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 13 262,14 грн. та 3% річних у розмірі 1 920,16 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.1 Договору та пунктом 2 додаткової угоди №1 визначено, що у випадку порушення строку оплати, встановленого п.6.1 Договору, покупець сплачує на розрахунковий рахунок постачальника пеню у розмірі 2 (двох) облікових ставок НБУ, яка діє на даний момент, за кожен день прострочення зобов’язання по оплаті.

Позивачем розраховано пеню, виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України, за вказаний у розрахунку період.

Разом із цим, суд відзначає, що ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Останнім днем виконання грошового зобов’язання по оплаті продукції, отриманої за видатковими накладними №РН-4480 від 27.03.2009 р. є 06.05.2009 р., №РН-0000278 від 08.04.2009 р. –18.05.2009 р., №РН-0000340 від 16.04.2009 р. –25.05.2009 р., №РН-0000361 від 23.04.2009 р. – 02.06.2009 р., №РН-0000429 від 12.05.2009 р. –22.06.2009 р., №РН-0000643 від 11.06.2009 р. –21.07.2009 р., №РН-0000689 від 18.06.2009 р. –28.07.2009 р., №РН-0000767 від 03.07.2009 р. –12.08.2009 р., №РН-0000851 від 22.07.2009 р. –31.08.2009 р.

За перерахунком суду, зробленим з урахуванням приписів ч.2 ст. 232 Господарського кодексу України та встановленого розміру заборгованості, вимоги про стягнення пені, які за відсутності підстав для виходу за межі позовних вимог, задовольняються у розмірі 13262,14грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та погоджується з наданим позивачем розрахунком 3% річних, нарахованих за період з 22.07.2009 р. по 11.12.2009 р., а тому вимога позивача про стягнення 3% річних у розмірі 1 920,16 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги ТОВ "Інтер-Фільм" обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Положення п. 10.3 Договору про те, що спори між сторонами по Договору розглядаються господарським судом міста Одеси, не відповідає чинному законодавству України, оскільки положеннями Господарського процесуального кодексу України не передбачено визначення договірної підсудності справ господарським судам.

Крім того, положення п. 2 ст. 21 Закону України "Про судоустрій України" не передбачають існування господарського суду міста Одеси.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Фільм" задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Дівіді Компанія" (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 14-А; ідентифікаційний код 31085970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Фільм" (65045, м. Одеса, вул. Жуковського, 33, офіс 205; ідентифікаційний код 31039902) основний борг у розмірі 163 371 (сто шістдесят три тисячі триста сімдесят одна) грн. 02 коп., пеню у розмірі 13 262 (тринадцять тисяч двісті шістдесят дві) грн. 14 коп., 3% річних у розмірі 1 920 (одна тисяча дев’ятсот двадцять) грн. 16 коп., державне мито у розмірі 1 785 (одна тисяча сімсот вісімдесят п’ять) грн. 53 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 Господарського кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                              Р.В. Бойко