Рішення № 8352602, 01.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/652 (2-22/4603-2009)01.02.10

За позовом          Державного підприємства «Севастопольське авіаційне підприємство»

до                    Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»

про                    стягнення 50000 грн. боргу та 5000 грн. пені

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача –Григораш Н.М., представник за дов. № б/н від 21.04.2009;

від відповідача –не з’явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду Автономної Республіки Крим знаходилась справа № 2-22/4603-2009 за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Севастопольське авіаційне підприємство»до Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»про стягнення 50000,00 грн. заборгованості за договором банківського рахунку № 220005 від 12.04.2006 (далі –Договір) та 5000 грн. пені за прострочення виконання зобов’язання.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.09.2009 направлено справу № 2-22/4603-2009 за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою суду від 26.10.2009 було прийнято справу до провадження, присвоєно їй № 35/652 (2-22/4603-2009), розгляд справи було призначено на 02.12.2009.

Ухвалою суду від 02.12.2009 у зв’язку з неявкою в судове засідання представники відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду розгляд справи було відкладено на 01.02.2010.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач в порушення умов укладеного Договору своєчасно не виконує взяті на себе зобов’язання, зокрема в частині своєчасного списання коштів з рахунку позивача.

02.12.2009 до загального відділу суду від позивача надійшли уточнення до позовної заяви відповідно до яких позов заявлено про зобов’язання відповідача перерахувати грошові кошти в сумі 50000 грн. з рахунку позивача за призначенням згідно платіжного доручення № 986 від 27.01.2009.

Ухвали суду надсилались на юридичну адресу відповідача: 04053, м. Київ, вул. Артема, 15.

Юридична адреса відповідача підтверджується наданим позивачем Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданої станом на 27.11.2009 за № 090651.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.12.2006 між позивачем (Клієнт) та відповідачем (Банк) укладено Договір, відповідно до умов якого Банк відкрив Клієнту поточний рахунок у гривнях для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов Договору та законодавства України та зобов’язався приймати та зараховувати на Рахунок грошові кошти, що йому надходять. Виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з Рахунком, що передбачені Інструкцією «Про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземних валютах»затвердженої Постановою Національного Банку України від 12.11.2003 № 492. Операції за Рахунок здійснюються після отримання від Клієнта повідомлення про взяття Рахунку на облік органом державної податкової служби.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору Клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму Рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України ,крім випадків обмеження права розпорядження коштами на Рахунку за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

27.01.2009 позивач звернувся до відповідача з платіжним дорученням № 986 про списання коштів з Рахунку позивача на рахунок Місцевого бюджету Гагаринського району з призначенням платежу –податок на доходи за грудень 2008 року.

Пунктом 2.3.3 Договору встановлено, що Банк зобов’язується своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування Клієнта, у відповідності з діючим законодавством.

Відповідно до пунктів 4.3 Договору операції за розрахунковими документами в гривнях, що надійшли до Банку в операційний час виконуються того ж дня.

Як слідує з матеріалів справи, даний продовжує обліковуватися на позабалансовому рахунку банку №9804 «Розрахункові документи, які не сплачені в строк з вини банку».

23.06.2009 позивач звернувся до Банку з претензію за вих. №387 та просив в дводенний строк перерахувати суму 50000 грн. за реквізитами, зазначеними в платіжному дорученні від 27.01.2010 і надати відповідь у відповідності до ст. 8 ГПК України.

Листом № 2186 від 30.06.2009 відповідач повідомив позивача, що Постановою Національного Банку України від 10.02.2009 в Банку призначено Тимчасову адміністрацію та впроваджено комплекс заходів для відновлення нормальної роботи Банку та виконання всіх інших зобов’язань перед клієнтами та партнерами. При цьому, на платіж позивача від 27.01.2009 розповсюджується дія мораторію на задоволення вимог кредиторів ВАТ КБ «Надра»введений постановою Національного Банку України від 10.02.2009 № 59 у строк з 10.02.2009 до 10.08.2009.

Однак, Банк свої зобов’язання виконав не виконав.

Статтею 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти, зокрема, платіжні доручення.

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно, до ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України»банки зобов'язані виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що мітиться в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Згідно п.1.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України»визначено, що операційний час –частина операційного дня банку або іншої установи –члена платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього ж робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою –членом платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Враховуючи той факт, що відповідачем порушено зобов’язання щодо своєчасного здійснення розрахунково-касового обслуговування, перед позивачем, суд визнає вимогу про зобов’язання завершити переказ коштів обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 5000 грн. пені суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.1 Договору сторони поголи, що за несвоєчасне чи неправильне списання з вини Банку суми з Рахунку Клієнта, а також за несвоєчасне чи неправильне перерахування суми, яка належить Клієнту, Банк сплачує Клієнту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно або неправильно зарахованої (списано) суми за кожний день прострочення, але не більше 10 процентів від суми переказу.

У відповідності до п.7.1 глави 7 Положення «Про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства»затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001, № 369, Національний банк з метою створення сприятливих умов для покращення та стабілізації фінансового стану банку має право повністю або частково ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів банку під час здійснення тимчасової адміністрації (далі - мораторій) у межах строку, визначеного статтею 85 Закону про банки.

Так, що постановою Правління Національного банку України №59 від 10.02.2009 призначено строком на 1 рік, з 10.02.2009 до 10.02.2010 тимчасової адміністрації та введено мораторію на задоволення вимог кредиторів з 10.02.2009 до 10.08.2009, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05.08.2009 №452 продовжений мораторій на задоволення вимог кредиторів з 11.08.2009 до 10.02.2010, крім зобов’язань за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов’язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором банку і погоджених Національним банком України.

З огляду на той факт, що позивачем невірно здійснено нарахування пені за несвоєчасне перерахування грошових коштів, суд керуючись ст.253-255 ЦК України здійснює перерахунок пені до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у Банку, який складає:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

5000028.01.2009 - 09.02.20091312.0000 %0.066 %*427.40

Отже, пеня підлягає задоволенню в сумі 427,40 грн.

Що ж стосується введеного у відповідача мораторію на задоволення вимог кредиторів, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону (у редакції статті, що діяла станом до 06.08.2009) мораторій на задоволення вимог кредиторів станом до 06.08.2009 поширювався на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Дана норма кореспондувалась з поняттям мораторію наведеного у статті 2 вказаного Закону (у редакції визначення терміну наведеного у цьому Законі станом до 06.08.2009). Зазначене поняття мораторію відображало його суть, та під яким розумілося зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання Банком своїх зобов’язань за Договором, зокрема щодо несвоєчасного виконання розрахункових документів позивача, до призначення тимчасової адміністрації у Банку.

Конституцією України закріплений обов’язок держави забезпечувати захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов’язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов’язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов’язку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб’єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань під час дії мораторію, не звільняють ці банки від обов’язку виконувати зазначені зобов’язання.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов’язань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб’єктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України), а також вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України.

Разом з тим, судом також враховано, що Законом України № 1617-VI від 24 липня 2009 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей проведення заходів з фінансового оздоровлення банків»було внесенні зміни до Закону. Вказаний закон набрав чинності 06.08.2009 (опубліковано в газеті «Урядовий кур’єр»№ 141 за 6 серпня 2009 року).

Відповідно до визначення терміна мораторій наведеного у Законі у редакції Закону України від 24.07.2009 № 1617-VI, під мораторієм стало розумітися зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань.

Проте, як зазначалось вище, постановою Правління Національного банку України від 05.08.2009 №452 продовжений мораторій на задоволення вимог кредиторів з 11.08.2009 до 10.02.2010, крім зобов’язань за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов’язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором банку і погоджених Національним банком України.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Севастопольське авіаційне підприємство»(99057, м. Севастополь, вул. Льотчиків, 2, к.1, р/р 2600900017132 у СФ ВАТ «Укрексімбанк», МФО 384986, ідентифікаційний код 07705790) в сумі 50000 (п’ятдесят тисяч) грн. за платіжними документом № 986 від 27.01.2009, 427 (чотириста двадцять сім) грн. 40 коп. пені, а 504 (п’ятсот чотири) грн. 27 коп. – витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У решті позову відмовити.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя Р.Б. Сташків

Повний текст рішення підписано 17.02.2010