Рішення № 83525615, 06.08.2019, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.08.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/228/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпаття-Авто"

про стягнення заборгованості в сумі 23575,19 грн.

за участю:

представники сторін не з"явилися

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Івано-Франківськводоекотехпром" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпаття-Авто" про стягнення заборгованості в сумі 23575,19 грн.

Ухвалою суду від 23.04.19 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засіданя на 14.05.19, за наслідками якого підготовче засідання відкладено на 06.06.19.

Ухвалу суду від 14.05.19 відповідачем не отримано, що підтверджується відміткою органу зв"язку на зазначеній ухвалі, відтак ухвалою суду від 06.06.19 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 18.06.19, за наслідками якого підготовче засідання відкладено на 04.07.19.

Ухвалою суду від 04.07.19 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.08.19.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, однак направив суду клопотання б/н від 03.07.19 щодо розгляду справи за своєї відсутності, у якому позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, причини неявки в судові засідання не повідомляв, заяв та клопотань, а також відзиву на позов не подавав. Про дату, місце та час судових засідань належним чином повідомлявся, проте ухвали суду, направлені відповідачу за адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (що підтверджується витягом, сформованим на запит суду №1005213462), повернуто суду органом поштового зв"язку із відмітками "повернення за терміном зберігання" та "адресата не знайдено".

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Крім того, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвали Господарського суду Івано-Франківської області у даній справі оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цих ухвал.

Водночас, право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав за належною адресою, не об`єктивною причиною, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

За змістом п.7ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Повідомлень від відповідача про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи до суду не надходило.

Як вбачається із ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе у відповідності до ст. 178 та ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, розглянути справу без участі повноважних представників сторін за наявними в ній матеріалами, запобігаючи безпідставному затягуванню розгляду спору.

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р. (набрала чинності для України 11.09.1997р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах Буланов та Купчик проти України заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., Чуйкіна проти України № 28924/04 від 13.01.2011р.).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши зібрані по справі докази, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, із врахуванням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, суд встановив наступні

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

09.09.14 між Комунальним підприємством "Івано-Франківськводоекотехпром" (виробником) та відповідачем (споживачем) укладено Договір №4182 про надання послуг централізованого водопостачання і водовідведення.

Зазначений договір підписано сторонами та скріплено їх печатками.

Відповідно до п.1.1. Договору про надання послуг виробник (позивач) зобов`язується надавати споживачу (відповідачу) послуги централізованого водопостачання і водовідведення у обсягах зазначених в Додатку № 1, який являється невід`ємною частиною даного договору, а споживач (відповідач) зобов`язується своєчасно оплачувати спожиті послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені цим договором.

22.05.18 між Комунальним підприємством "Івано-Франківськводоекотехпром" (кредитором) та відповідачем (боржником) укладено Договір розтермінування боргу № 4182, який підписано сторонами та скріплено їх печатками.

Відповідно до п.1.2. Договору боржник (відповідач) визнає за особою заборгованість перед кредитором (позивачем), що склалась на 22.05.18 внаслідок не оплати за надані послуги централізованого водопостачання та водовідведення згідно договору №4182 від 09.09.14 в сумі 29575,19грн.

Пунктом 1.2. Договору розтермінування передбачено, що кредитор (позивач) надає божнику (відповідачу) на 3 місяці розстрочку оплати заборгованості, що починається від 22.05.18 та закінчується 31.07.18, а боржник (відповідач) зобов`язується її сплатити згідно наведеного у договорі графіка.

Згідно з п. 2.2. Договору розтермінування боржник (відповідач) зобов`язується сплатити розстрочену суму боргу згідно умов п. 1.2 цього договору.

Прийняті на себе договірні зобов"язання відповідач виконав частково, відтак станом на 28.03.19 заборгованість відповідача перед позивачем становить 23575,19грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача 06.11.2018 з претензією щодо погашення заборгованості, докази направлення якої містяться в матеріалах справи.

Відповіді на зазначену претензію та доказів погашення відповідачем заборгованості на вищезазначену суму матеріали справи не містять.

При вирішенні даного спору суд дійшов наступних висновків.

В силу ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України між сторонами у справі виникли зобов`язальні відносини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Спірний договір, укладений між сторонами, є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно до ч. 1 ст. 193 Господарського процесуального кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання(ст.614 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме п. 1.2. Договору розтермінування, відповідач визнав за собою заборгованість за надані позивачем послуги централізованого водопостачання та водовідведення згідно договору №4182 від 09.09.14 в сумі 29575,19грн.

Відповідачем частково погашено заборгованість згідно Договору розтермінування відтак станом на 28.03.19 заборгованість відповідача перед позивачем становить 23575,19грн., є обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи.

За наведених обставин та правових норм, позов підлягає до задоволення.

За правилами п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України судовий збір по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

задовольнити позов Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпаття-Авто" про стягнення заборгованості в сумі 23575,19 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпаття-Авто"(м.Івано-Франківськ, бульвар Північний, буд.1, кв.60, код 33644716) на користь Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" (вул. Ботанічна, 2, м. Івано-Франківськ, 76011; р/р НОМЕР_1 у ОУ "Ощадбанк" МФО 336503; ідентифікаційний код 32360815) 23575,19(двадцять трои тисячі п"ятсот сімдесят п"ять гривень дев"ятнадцять копійок) основного боргу та 1921,00(одну тисячу дев"ятсот двадцять одну гривню) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.08.2019

Суддя Матуляк П. Я.