Рішення № 8352554, 18.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/7018.02.10 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №23/70                                                                                                    18.02.2010

За позовомзакритого акціонерного товариства «Промислово страховий альянс»

дозакритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»

простягнення 2920,70 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:не з’явився

від відповідача:представник Могиленко Ю.В. (довіреність №55/2010 від 04.01.2010 року) ОБСТАВИНИ СПРАВИ Закрите акціонерне товариство «Промислово страховий альянс»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»заборгованості за договором про загальні умови факультативного перестрахування і ретроцесії № 11-41П від 04.11.2002 року у сумі 2920,70 грн. Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином виконує свої зобов’язання за договором перестрахування ризиків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2010 року порушено провадження у справі №23/70 та призначено її розгляд на 04.02.2010 року.

Судові засідання відкладались відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

15 лютого 2010 року через канцелярію суду, надійшла заява представника Позивача про розгляд справи №23/70 без його участі. До заяви були додані витребувані ухвалою Господарського суду міста Києва документи.

Представник Відповідача у судовому засіданні 18.02.2010 року визнав наявну заборгованість перед Позивачем, але витребуваних судом документів не надав.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 18.02.2010 року за згодою представника Відповідача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем було укладено договір про загальні умови факультативного перестрахування і ретроцесії №11-41П від 04.11.2002 року.

Сторони погодили, що пропозиція конкретного ризику у перестрахування здійснюється шляхом направлення Перестраховику за допомогою поштового, факсимільного, електронного зв’язку проекту договору (сліп), що містить умови прийому-передачі частини відповідальності, порядок взаєморозрахунків тощо (пункт 3.1 договору №11-41П). У випадку, якщо перестраховик погоджується з умовами, викладеними у проекті договору (сліпі), сторони підписують договір перестрахування (ковер-нот).

04 серпня 2007 року сторонами відповідно до умов договору №11-41П від 04.11.2002 року було укладено договір перестрахування (ковер-нот) №02/09/92, за яким Позивачем було перестраховано ризик виконання власних зобов’язань за укладеним ним договором страхування транспортного засобу. Виконання сторонами умов цього договору стало предметом позову.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про страхування»перестрахуванням визначається страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований. Означена правова норма кореспондується зі статею 987 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником.

Таким чином, судом встановлено, що договір №11-41П від 04.11.2002 року та ковер-нот №02/09/92 від 04.07.2007 року відповідають вимогам чинного законодавства в частині суб’єктного складу учасників цих правовідносин та за своєю формою –вимогам статті 981 Цивільного кодексу України.

Згідно ковер-ноту №02/09/92 від 04.07.2007 року Позивач застрахував ризики виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником за договором добровільного страхування транспортного засобу №02/09/07/36 від 02.07.2007 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт-груп». Предметом договору добровільного страхування транспортного засобу №02/09/07/36 від 02.07.2007 року визначені майнові інтереси страхувальника (ТОВ «Смарт-груп»), пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем Toyota Land Cruiser (державний номерний знак 010-99ОО). Пунктом 3.1.2 договору добровільного страхування транспортного засобу № 02/09/07/36 від 02.07.2007 року страховим випадком, тобто подією, яка породжує обов’язок страховика здійснити страхову виплату на користь страхувальника, визначається пошкодження автотранспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

16 травня 2008 року на вул. Південноукраїнській, навпроти буд. №7 в м. Запоріжжя, автомобіль Toyota Land Cruiser (державний номерний знак 010-99ОО) отримав механічні пошкодження.

Для встановлення характеру та розміру шкоди заподіяної власнику автомобіля Toyota Land Cruiser (державний номерний знак 010-99ОО), Позивач замовив проведення авто товарознавчого дослідження судовому експерту авто товарознавцю Булейко Олександру Анатолійовичу.

Згідно висновку №93/07 від 26.05.2008 року, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Toyota Land Cruiser (державний номерний знак 010-99ОО) становить 13152,03 грн.

Відповідно до статті 990 Цивільного кодексу України та статті 25 Закону України «Про страхування»виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно із договором страхування на підставі заяви страхувальника та акта, який складається страховиком чи уповноваженою ним особою.

28 липня 2008 року Позивачем складено акт про страховий випадок №19/08, відповідно до якого було визнано вищеозначену подію страховим випадком. Відповідно до договору добровільного страхування транспортного засобу № 02/09/07/36 від 02.07.2007 року у Позивача виник обов’язок виплатити на користь страхувальника суму страхового відшкодування.

Позивач виконав свої зобов’язання перед страхувальником, виплативши 11 987,11 грн. страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням №696 від 04.08.2008 року.

10 жовтня 2008 року Позивач надіслав Відповідачу вимогу про здійснення виплати страхового відшкодування у сумі 2477,42 грн. та комплект документів згідно пункту 4.1.10 договору №11-41П від 04.11.2002 року.

Відповідно до вимог пункту 4.3.10 договору №11-41П від 04.11.2002 року Відповідач зобов’язаний був здійснити виплату страхового відшкодування Позивачу протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання документів.

Таким чином, суд встановлює порушення господарського зобов’язання з боку Відповідача в частині своєчасної та у повному обсязі сплати суми страхового відшкодування за договором№11-41П від 04.11.2002 року, яке мало бути сплаченим до 31.10.2008 року у сумі 2477,42 грн.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача трьох процентів річних та інфляційних втрат, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»(04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 33-37, ідентифікаційний код 19411125) на користь закритого акціонерного товариства «Промислово страховий альянс»(69001, м. Запоріжжя, вул. Сергія Тюленіна, 23, ідентифікаційний код 22134155) 2427,42 грн. (дві тисячі чотириста двадцять сім гривень 42 копійки) основного боргу; 406,30 грн. (чотириста шість гривень 30 копійок) інфляційних втрат; 86,98 грн. (вісімдесят шість гривень 98 копійок) трьох процентів річних; 102 грн. (сто дві гривні 00 копійок) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Дата підписання 19.02.2010 року