Рішення № 8352521, 25.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 5/135/09-33/625.01.10 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Центр „Бізнесінформ”

до           товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»в особі Запорізької філії товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

про           стягнення 49911,75 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю Центр „Бізнесінформ” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»в особі Запорізької філії товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»про стягнення 49911,75 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 05.08.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»в особі Запорізької філії (відповідачем) та товариством з обмеженою відповідальністю Центр „Бізнесінформ” (позивачем) було укладено договір банківського вкладу в іноземній валюті (строковий з правом поповнення) № 08/ДП-59, згідно умов якого у позивача виникли зобов’язання щодо перерахування грошових коштів в сумі 5000,00 дол. США у безготівковій формі на рахунок відповідача, а останній зобов’язався відкрити позивачу вкладний (депозитний) рахунок № 2615301301143 та повернути суму вкладу 18.08.09, а також сплатити вкладнику проценти за користування коштами в розмірі 12,5 % процентів річних.

Позивач належним чином виконав свої зобов’язання за договором банківського вкладу № 08/ДП-59, а відповідач вчасно не повернув суму вкладу, у зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму вкладу у розмірі 44250 грн., а також нараховані проценти в сумі 5661,75 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.09.2009 року відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України порушено провадження у справі № 5/135/09.

В судовому засіданні 18.11.2009 року позивачем подано уточнення до позовної заяви. Представник відповідача проти позовних вимог заперечував в повному обсязі, а також заявив клопотання про направлення справи за територіальною підсудністю до Господарського суду м. Києва.

У відповідності до статті 17 Господарського процесуального кодексу України ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.11.2009 року справу направлено за підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.11.2009 року справу прийнято до провадження суддею Мудрим С.М., присвоєно номер 5/135/09-33/6, розгляд справи призначено на 25.01.2010 року.

У судове засідання 25.01.2010 року представники сторін не з’явились, проте від позивача через загальний відділ діловодства надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача та були надані документи по справі.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представників сторін.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

05.08.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»в особі Запорізької філії (відповідачем) та товариством з обмеженою відповідальністю Центр „Бізнесінформ” (позивачем) було укладено договір банківського вкладу в іноземній валюті (строковий з правом поповнення) № 08/ДП-59.

Відповідно до п.1.1 договору банківського вкладу № 08/ДП-59 банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № 2615301301143 в ЗФ ТОВ „Укрпромбанк”, код банку 313935.

Згідно з п.1.2 вкладник перераховує грошові кошти у безготівковій формі на рахунок, а банк приймає грошові кошти вкладника в сумі 5000,00 доларів США.

Відповідно до п.1.3, 1.4 договору № 08/ДП-59 банк зобов’язується повернути суму вкладу 18 серпня 2009 року, за користування коштами банк сплачує вкладнику проценти з розрахунку 12,5 процентів річних.

Факт перерахування позивачем коштів в розмірі 5000,00 дол. США на депозитний рахунок відповідач не заперечує.

Відповідно до ч.1 стаття 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з п.2.4 глави 2 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Пунктом 2.2 договору № 08/ДП-59 передбачено, що нарахування процентів здійснюється банком щомісячно з 25 числа попереднього місяця по 24 число (включно) поточного місяця та в день повернення вкладу.

Відповідно до п. 2.3 договору банківського вкладу № 08/ДП-59 проценти нараховуються від дня, наступного за днем надходження суми вкладу ( в т.ч. на додаткові внески) у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунку вкладника з інших підстав за фактичний строк знаходження вкладу на рахунку.

Згідно з п. 2.4 договору банківського вкладу № 08/ДП-59 сплата процентів здійснюється в день повернення вкладу. Якщо днем сплати процентів є вихідний день, святковий (неробочий день), то нараховані проценти за вкладом перераховуються на поточний рахунок вкладника вказаний у розділі 7 цього договору на наступний робочий день.

Пунктом 3.1.2 договору банківського вкладу № 08/ДП-59 встановлено обов’язок відповідача повернути вкладнику вклад та виплатити проценти згідно умов договору. Вклад та нараховані проценти перераховуються банком в безготівковій формі на поточний рахунок вкладника за реквізитами, вказаними в розділі 7 договору. Якщо днем повернення вкладу є вихідний, святковий або неробочий день, то грошові кошти та нараховані проценти за вкладом повертаються на наступний робочий день.

В матеріалах справи наявна довідка ТОВ «Укрпромбанк»№ 13-198 від 18.01.2010 року, з якої вбачається, що на день слухання справи у суді сума неповернутого депозиту становить 5000,00 дол. США, сума нарахованих, але не сплачених процентів за депозитним вкладом згідно договору банківського вкладу № 08/ДП-59 становить 639,75 дол. США. Таким чином, факт неповернення депозиту та несплати відсотків за користування коштами позивача, не заперечується відповідачем.

Відповідно до частини 3 статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що строк повернення депозиту позивачу по договору № 08/ДП-59 від 05.08.2008 року закінчився 18.08.2009 року, а банком сума депозитного вкладу на рахунок позивача не повернута, чим порушено вимоги договору та чинного законодавства, а також те, що факт наявності боргу у відповідача за основною сумою депозиту в сумі 5000,00 дол. США, що відповідно до міжбанківського курсу станом на 08.09.2009 року еквівалентно 44250,00 грн. та заборгованості за нарахованими відсотками за депозитом в сумі 639,75 дол. США, що відповідно до міжбанківського курсу станом на 08.09.2009 року еквівалентно 5661,75 грн. перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, позовні вимоги про стягнення основного боргу та відсотків за депозитом підлягають задоволенню.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача викладенні у запереченні проти позову від 29.10.2009 № 08-11989, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, згідно з постановою Правління Національного банку України у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 21.01.2009 по 21.01.2010 та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 21.01.2009 року по 21.07.2009 року, пізніше постановою Правління Національного банку України від 05.08.2009 № 447 було продовжено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 05.08.2009 до 21.01.2010.

Згідно зі статтею 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 статті 58 Закону України “Про банки і банківську діяльність” передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання банком своїх зобов’язань за договором.

Конституцією України закріплений обов’язок держави забезпечувати захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов’язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов’язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, п.5 ч.2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов’язку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у ч.2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб’єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі.

Судом також враховано, що частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону України “Про банки і банківську діяльність” передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.

Відповідно до п.1 ч.3 статті 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність” протягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом присудження до виконання обов’язку відповідача за договором щодо повернення позивачу суми депозиту та нарахованих відсотків.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обов’язку виконувати зазначені зобов’язання.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частина 5 статті 49 ГПК України передбачає, що витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, витрати по сплаті державного мита в сумі 499,12 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, к/р 32000175001 в ГУ НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 321024, код ЄДРПОУ 19357325) в особі Запорізької філії товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк»” (69002 м. Запоріжжя, просп. Леніна, 94, код ЄДРПОУ 26405444) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю Центр „Бізнесінформ” (69035 м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд.5, к. 54, р/р 26006003838301 в АТ „Сведбанк” (публічне), МФО 300164, код ЄДРПОУ 13623139) суму депозиту в розмірі 44250 (сорок чотири тисячі двісті п’ятдесят) грн. 00 коп. та заборгованість за нарахованими відсотками за депозитом в сумі 5661 (п’ять тисяч шістсот шістдесят одна) грн. 75 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 499 (чотириста дев’яносто дев’ять) грн. 12 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                             С.М.Мудрий

Дата підписання повного тексту рішення 22.02.2010 року.