Рішення № 8352513, 15.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/72415.02.10 За позовом фізичної особи-підприємця Гирича Григорія Павловича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Петрус-Алко»

про стягнення боргу, пені, 3% річних та інфляційних збитків

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача Давидюк І.Г. (довіреність від 12.02.2010р.);

від відповідача Мамаєнко О.Д. (довіреність від 17.03.2009р.);

В судовому засіданні 15.02.2010р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Гирич Григорій Павлович (надалі Гирич Г.П., позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Петрус-Алко»(надалі ТОВ «Інвестиційна компанія «Петрус-Алко», відповідач) 18003 грн. заборгованості по оплаті наданих транспортних послуг, 2093, 77 грн. пені згідно договору, 269, 31 грн. 3% річних, 972, 16 грн. інфляційних збитків.

В ході розгляду справи, позовні вимоги уточнені згідно з додатковими поясненнями від 12.02.2010р. на розгляд суду передані вимоги про стягнення з відповідача 7 003 грн. основного боргу, 2441, 12 грн. пені, 269, 31 грн. 3% річних, 972, 16 грн. інфляційних збитків.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобов’язання за договором транспортно-експедиційного обслуговування № А-2 від 01.01.2008р. щодо оплати за надані послуги. Також з урахуванням вимог Цивільного кодексу України заявлено до стягнення суму пені, інфляційних збитків та 3% річних.

Відповідачем позову не визнано, у матеріалах справи наявний відзив на позов у якому зазначено про відсутність у договорі погодженого сторонами строку оплати наданих послуг, а у відповідності зі ст. 258 ЦК України сплинув строк позовної давності по заявленим позивачем вимогам, що випливають з договору перевезення.

Під час розгляду справи суд не знайшов підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, як того просив позивач, а заявлене клопотання судом відхилене через наступне.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. № 01-8/2776 “Про деякі питання практики забезпечення позову” у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

У позовній заяві позивачем не наведено жодних обставин які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, а доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, позивачем не надано. Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір приховати кошти, наявні на банківських рахунках, а представлені докази проведення часткової оплати вже після порушення провадження у справі свідчать про зворотнє.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 січня 2008р. між ТОВ «Інвестиційна компанія «Петрус-Алко»та фізичною особою-підприємцем Гиричем Г.П. укладено договір транспортно-експедиційного обслуговування № А-2 згідно з яким замовник доручає, а перевізник приймає на себе зобовязання по прийманню, навантаженню, перевезенню та супроводженню вантажів замовника, власним автомобільним транспортом в міському та міжміському сполученні, по території України, в період всього строку дії договору.

При виконанні договору сторонами складались акти виконаних робіт у яких зазначено, що транспортні послуги здійснені в повному обсязі, сторони претензій не мають. Представлені акти № 10 від 31.10.2008р. на суму 6704 грн., № 11 від 30.11.2008р. на суму 7737 грн., № 12 від 31.12.2008р. на суму 6269 грн. підписані обома сторонами та скріплені печатками, часткова оплата наданих послуг, що підтверджується представленими до справи банківськими виписками свідчить по визнання відповідачем обов’язку щодо оплати таких послуг.

Згідно складеного між сторонами акту звіряння взаєморозрахунків станом на 30.04.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем складала 18003 грн., та враховуючи здійснені оплати (підтверджується наданими банківськими виписками за 22.01.2010р. –2 000 грн., за 25.01.2010р. –2000 грн., за 26.01.2010р. –2000 грн., за 27.01.2010р. –2000 грн., за 28.01.2010р. –1000 грн., 05.02.2010р. –1000 грн., за 08.02.2010р. –1000 грн.) станом на час вирішення спору є несплаченою в сумі 7003 грн., доказів які б спростовували визначену суму боргу суду не представлено.

Відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", Законом «Про транспортно-експедиторську діяльність», іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу; умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (ст. 929 ЦК України, ст. 316 ГК України, ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»).

В силу положень Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку (ст. 11), клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування (ст. 12).

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов’язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Як те передбачено у п. 4.1, 4.2 Договору № А-2 від 01.01.2008р. розмір плати за перевезення вантажів та інші операції й послуги, пов’язані з перевезенням встановлюється за взаємною згодою сторін; розрахунки між перевізником та замовником здійснюються щомісячно в строк 30 банківських днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт.

Враховуючи наведені положення договору строк виконання зобов’язань з оплати наданих послуг вважається таким, що настав по строку 30 банківських днів з моменту підписання актів № 10 від 31.10.2008р., № 11 від 30.11.2008р., № 12 від 31.12.2008р. з приводу оплати яких виник спір.

Заперечення відповідача щодо відсутності в договорі погодженого строку оплати спростовуються матеріалами справи та наведеними положеннями договору. Окрім того, з метою вирішення питання про погашення заборгованості позивач звертався до відповідача з претензією про оплату виконаних робіт на суму 18003 грн., яку відповідачем отримано 22.06.2008р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення, яке залучене до справи у належним чином засвідченій копії, відповідно твердження відповідача про те що позивач не звертався з вимогами про сплату боргу не відповідають дійсності.

Заборгованість, що залишилась несплаченою із суми боргу, яка визнана відповідачем за актом звіряння взаєморозрахунків складеним станом на 30.04.2009р. складає 7003 грн., та враховуючи відсутність повного погашення вказаної суми боргу підлягає стягненню з відповідача в межах заявленого позову.

При цьому судом взяті до уваги посилання відповідача на пропущення строків давності, які згідно з п. 6 ст. 258 ЦК України складають один рік до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (ст. 925 ЦК України), натомість такі не підлягають застосуванню до відносин сторін, що виникли з укладеного договору транспортно-експедиційного обслуговування № А-2 від 01.01.2008р. виходячи з наступного.

Як про те зазначено у коментованій статті 929 ЦК України, до відносин транспортного експедирування, експедитором у яких виступає перевізник, не можуть застосовуватися правові норми, що регулюють договір перевезення, які, як відомо, мають особливості (наприклад, встановлюють обмежену відповідальність перевізника, спеціальний строк позовної давності і т. п.).

Так, до вимог, що випливають з договору перевезення вантажу, застосовується строк позовної давності в один рік (ч. 3 ст. 925 ЦК України). Що стосується вимог, що випливають з договору транспортного експедирування, то оскільки глава 65 ЦК України не містить спеціальних норм щодо цього, то до вказаних вимог застосовується загальний строк позовної давності у три роки, передбачений ст. 257 ЦК України.

          Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно з п. 5.6 договору № А-2 від 01.01.2008р. за порушення строків здійснення платежів за надані послуги перевізником, замовник сплачує останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення; пеня розраховується від несплаченої своєчасно суми.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені наведений у додаткових поясненнях наданих в судовому засіданні, судом виявлено невірність здійсненого розрахунку арифметично, і такий є завищеним по всім періодам розрахунку, окрім розрахунку по акту № 11 від 30.11.2008р. за період прострочення 30 днів. Так, за 180 днів прострочення пеня в розмірі подвійної облікової ставки 12% у відношенні суми 6704 грн. складає 793, 45 грн., а не як зазначено позивачем 805, 89 грн., і так по інших періодах.

Враховуючи, що вимоги про стягнення з відповідача збільшеного розміру пені, аніж заявлено у позовній заяві позивачем не оплачені державним митом, суд задовольняє такі в межах суми заявленої в позовній заяві, оскільки така є меншою в разі вірного розрахунку пені.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням наявного прострочення сплати за виконані роботи, суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 972, 16 грн., та з розрахунком 3% річних у розмірі 269, 31 грн. наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.

Факту прострочення сплати суми заборгованості за договором № А-2 від 01.01.2008р. відповідачем не спростовано, доказів здійснення розрахунків у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.

Судові витрати позивача у сумі 213, 38 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Згідно частини другої п.5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів” якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати пов’язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Петрус-Алко»(03115, м. Київ, вул. Святошинська 32, р/р 2600531873901 в ЗАТ «Банк Петрокоммерц-Україна»МФО 300120, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 35057160) на користь фізичної особи-підприємця Гирича Григорія Павловича (02097, м. Київ, вул. Бальзака 66/21, кв. 59, р/р 26006008100298 в ВАТ «ПБ МКБ»м. Києва, МФО 300658, ідент. номер 1900405555) 7003 грн. (сім тисяч три гривні) основного боргу, 2093, 77 грн. (дві тисячі дев’яносто три гривні 77 копійок) пені, 972, 16 грн. (дев’ятсот сімдесят дві гривні 16 копійок) інфляційних збитків, 269, 31 грн. (двісті шістдесят дев’ять гривень 31 копійку) 3% річних, 213, 38 грн. (двісті тринадцять гривень 38 копійок) витрат по сплаті державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 22.02.2010