Ухвала суду № 83524030, 29.07.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 29.07.2019

Справа № 320/4302/19

Провадження № 1-кс/320/4100/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

слідчого судді - Бахаєва І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Фурсової Л.І.,

прокурора військової прокуратури Запорізького гарнізону Південного регіону України - Чепця О.О.,

слідчого Першого СВ СУ ТУ ДБР у м. Мелітополі - Дригайла Т.В.,

підозрюваного - ОСОБА_1 ,

захисника підозрюваного Зайделя О.В. - адвоката Коваленка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області клопотання слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, Дригайла Т.В., за погодженням із процесуальним керівником у кримінальному провадженні - прокурором військової прокуратури Запорізького гарнізону старшим лейтенантом юстиції Ромащенком М.О., у межах кримінального провадження винесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019080370000040 від 24 квітня 2019 року, про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

До Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, Дригайла Т.В., за погодженням із процесуальним керівником у кримінальному провадженні - прокурором військової прокуратури Запорізького гарнізону старшим лейтенантом юстиції Ромащенком М.О., у межах кримінального провадження винесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019080370000040 від 24 квітня 2019 року, про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Клопотання обґрунтовано тим, що Першим слідчим відділом слідчого управління Територіального управління ДБР, розташованого у м. Мелітополі здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42019080370000040 від 24 квітня 2019 року, за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Органом досудового розслідування встановлено, що наказом командира військової частини А1314 (по особовому складу) № 82 від 04 вересня 2015 року майора ОСОБА_1 призначено на посаду заступника військового комісара - начальника відділення комплектування Мелітопольського об`єднаного військового комісаріату Запорізької області.

Відповідно до ст.ст. 19, 68 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно з п. «г» ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктами відповідальності за вчинення корупційних правопорушень є військові посадові особи Збройних Сил України, яким забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах, та які в установленому законом порядку притягаються до кримінальної відповідальності.

Відповідно до положень ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України», військові комісаріати, являючись структурним підрозділом Збройних Сил України, знаходяться у підпорядкуванні центрального органу виконавчої влади і військового управління - Міністерства оборони України.

Так, ОСОБА_1 , при вступі до лав Збройних Сил України, відповідно до Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», склав Військову присягу на вірність народу України та присягнув бути вірними та відданими українському народові, непохитно стояти на сторожі свободи і незалежності української держави, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок та неухильно дотримуватися Конституції та законів України.

Перебуваючи на посаді заступника військового комісара - начальника відділення комплектування Мелітопольського об`єднаного військового комісаріату Запорізької області, майор ОСОБА_1 знав та розумів, що відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року, на нього, у тому числі, покладено обов`язки додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закону), військовий обов`язок включає, зокрема, призов на військову службу; проходження військової служби; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно ч. 7 ст. 1 Закону, виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують, зокрема, районні (об`єднані районні), міські (об`єднані міські) військові комісаріати, військові комісаріати Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також територіальні центри (в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві) та філіали (в районах та містах) комплектування військовослужбовцями за контрактом.

Зокрема, згідно ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» військові комісаріати є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно ст. 9 Закону України «Про Збройні Сили України», ст. 9 Закону України «Про оборону України» Кабінет Міністрів України забезпечує комплектування Збройних Сил України особовим складом, їх мобілізаційне та оперативне розгортання в особливий період, здійснює заходи, пов`язані з підготовкою та призовом громадян на військову службу.

Відповідно до положень ст. 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зміст мобілізаційної підготовки, зокрема, становить військовий облік військовозобов`язаних і призовників; підготовка та накопичення військово-навчених людських ресурсів військовозобов`язаних і призовників для комплектування посад, передбачених штатами воєнного часу.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» взяттю на військовий облік призовників та військовозобов`язаних у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України: на військовий облік призовників приписані до призовних дільниць; які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання.

Призовники та військовозобов`язані після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік та не раніше ніж за три дні до вибуття з місця проживання знятися із зазначеного обліку.

Частиною 5 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що зняттю з військового обліку призовників та військовозобов`язаних у військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України) підлягають громадяни України: з військового обліку призовників - які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання.

Відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» майор ОСОБА_1 наділений правом виклику військовозобов`язаних та призовників, які перебувають на військовому обліку в Мелітопольському ОМВК для поставлення на облік, проходження медичної огляду та подальшого призову.

Пунктами 1, 3, 4 «Положення про військові комісаріати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 389 від 3 червня 2013 року (далі - Положення), передбачено, що військові комісаріати є місцевими органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період людських і транспортних ресурсів на відповідній території.

Військові комісаріати очолюють військові комісари, які організовують діяльність комісаріатів.

Відповідно до пунктів 8, 9, 11 наведеного Положення завданнями військових комісаріатів є проведення призову громадян на військову службу у мирний і воєнний час, ведення військового облік призовників та військовозобов`язаних, а також видача необхідних довідок та інших документів.

Військові комісаріати відповідно до покладених на них завдань, у тому числі, здійснюють підготовку і виконують за сприянням місцевих держадміністрацій, органів місцевого самоврядування рішення призовних комісій про призов громадян на строкову військову службу, здійснюють відправлення призовників до військових частин, ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних, у тому числі резервістів.

Відтак, військові комісаріати є місцевими органами військового управління, що уповноважені Кабінетом Міністрів України на забезпечення виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період людських і транспортних ресурсів на відповідній території, тобто є одиницею органу державної влади.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно із п. 1 Примітки до ст. 364 КК України службовими особами у статтях 364, 368, 368-2, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Згідно з функціональними обов`язками заступника військового комісара - начальника відділення комплектування Мелітопольського об`єднаного міського військового комісаріату на ОСОБА_1 покладені наступні обов`язки:

-Відповідає за організацію підготовки громадян України до строкової військової служби;

-Відповідає за організацію військового обліку призовників;

-Відповідає за організацію призову громадян на строкову військову службу;

-Відповідає за стан військово-лікарської експертизи та медичний огляд;

-Відповідає за медичне забезпечення приписки громадян до призовних дільниць та призову на строкову службу;

-Відповідає за підготовку документації призовної дільниці та функціональних обов`язків посадових осіб;

-Відповідає за організацію та здійснення контролю за станом військового обліку призовників;

Таким чином, у розумінні п. 1 примітки до ст. 425 КК України, п. 1 примітки до ст. 364 КК України, майор ОСОБА_1 є військовою службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими обов`язками.

Проте, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно-правових актів, ОСОБА_1 , усупереч обов`язку їх неухильного дотримання, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, став на шлях злочинної діяльності та умисно вчинив корисливий корупційний злочин, а саме - виказав вимогу та одержав, як службова особа, неправомірну вигоду для себе, за вчинення та невчинення в інтересах третьої особи дій з використанням наданого йому службового становища, за наступних обставин:

На військовому обліку у Заводському РВК м. Запоріжжя станом на травень 2019 року перебував призовник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

23 квітня 2019 року ОСОБА_3 , який є знайомим ОСОБА_2 , звернувся до ОСОБА_1 за консультацію щодо можливого надання відстрочки від призову ОСОБА_2 на строкову військову службу.

Однак, того ж дня, у невизначений слідством час, ОСОБА_1 , будучи заступником військового комісара - начальником відділення комплектування Мелітопольського об`єднаного міського військового комісаріату, тобто військовою службовою особою, перебуваючи на території Мелітопольського об`єднаного міського військового комісаріату по вул. Михайла Грушевського, буд. № 35 в м. Мелітополь Запорізької області, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, розуміючи протиправність своїх дій, використовуючи надане йому службове становище та реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вимагання та одержання неправомірної вигоди для себе, виказав вимогу ОСОБА_3 про передачу неправомірної вигоди для себебез визначення суми неправомірної вигоди, за зняття ОСОБА_2 з військового обліку у Заводському районному військовому комісаріаті м. Запоріжжя, постановку ОСОБА_2 на військовий облік у Мелітопольському об`єднаному міському військовому комісаріаті та подальший не призов останнього на строкову військову службу до лав Збройних сил України.

24 квітня 2019 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , розуміючи протиправність вимог заступника військового комісара - начальником відділення комплектування Мелітопольського об`єднаного міського військового комісаріату, добровільно заявив до правоохоронних органів про незаконні дії ОСОБА_1 направлені на вимагання та одержання неправомірної вигоди.

31 травня 2019 року приблизно о 11 годині ОСОБА_1 , будучи заступником військового комісара - начальником відділення комплектування Мелітопольського об`єднаного міського військового комісаріату, тобто військовою службовою особою,перебуваючи на території Мелітопольського об`єднаного міського військового комісаріату по вул. Михайла Грушевського, буд. № 35 в м. Мелітополь Запорізької області, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, розуміючи протиправність своїх дій, використовуючи надане йому службове становище та реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вимагання та одержання неправомірної вигоди для себе, повторно виказав вимогу ОСОБА_3 про передачу неправомірної вигоди для себеу сумі 29 000 гривень, за зняття ОСОБА_2 з військового обліку у Заводському районному військовому комісаріаті м. Запоріжжя, постановку ОСОБА_2 на військовий облік у Мелітопольському об`єднаному міському військовому комісаріаті та подальший не призов останнього на строкову військову службу до лав Збройних сил України.

03 червня 2019 року близько 15 години 15 хвилин ОСОБА_1 , будучи заступником військового комісара - начальником відділення комплектування Мелітопольського об`єднаного міського військового комісаріату, тобто військовою службовою особою, перебуваючи у службовому кабінеті № 17 Мелітопольського об`єднаного міського військового комісаріату по вул. Михайла Грушевського, буд. № 35 в м. Мелітополь Запорізької області, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, розуміючи протиправність своїх дій, використовуючи надане йому службове становище та реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вимагання та одержання неправомірної вигоди для себе,одержав від ОСОБА_3 неправомірну вигоду для себе у сумі 29 000,00 грн., за зняття ОСОБА_2 з військового обліку у Заводському районному військовому комісаріаті м. Запоріжжя, постановку ОСОБА_2 на військовий облік у Мелітопольському об`єднаному міському військовому комісаріаті та подальший не призов останнього на строкову військову службу до лав Збройних сил України.

В цей же день, о 15 годині 55 хвилин після одержання зазначеної неправомірної вигоди, злочинні дії ОСОБА_1 припинені правоохоронними органами.

04 червня 2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України - одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення та невчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, поєднане з вимаганням такої вигоди.

Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_1 в кримінальному правопорушенні підтверджується зібраними у провадженні доказами:

- заявою про скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_3 від 24 квітня 2019 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 вимагає неправомірну вигоду;

- протоколи допиту свідка ОСОБА_3 від 31 травня 2019 року, 03 червня 2019 року, в ході яких підтвердив доводи, викладені в заяві та факт вимагання та отримання неправомірної вигоди ОСОБА_1 ;

- протокол допиту свідка ОСОБА_2 від 24 квітня 2019 року;

- протоколом огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів - грошових коштів від 03 червня 2019 року;

- протоколом затримання ОСОБА_1 від 03 червня 2019 року;

- протоколом освідування особи від 03 червня 2019 року, в ході якого з тіла виконано змиви ОСОБА_1 для встановлення слідів кримінального правопорушення;

- протоколом огляду місця обшуку 03 червня 2019 року, в ході якого виявлено предмет неправомірної вигоди у сумі 29 000,00 грн. які знаходились в службовому кабінеті ОСОБА_1 ;

- іншими матеріалами провадження у їх сукупності.

На теперішній час стороною обвинувачення вживаються заходи щодо встановлення усіх обставин вчинення ОСОБА_1 злочину, у тому числі допити свідків, відшукання речей та документів, які можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні.

Таким чином, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

Крім того, органом досудового слідства, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, встановлено наявність обґрунтованих ризиків передбачених п.п. 1-5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме:

- переховуватися від органів досудового розслідування та суду;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного, експертів, у цьому ж кримінальному провадженні;

- вчинити інше кримінальне правопорушення;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

З урахуванням викладеного, з метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження є найбільш доцільним застосувати запобіжний захід підозрюваному ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою.

Більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням підозрюваного ОСОБА_1 під вартою не зможе запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, у зв`язку з тим, що лише повна ізоляція від суспільства може запобігти вказаним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а також гарантувати виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків.

05 червня 2019 року стосовно підозрюваного ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативним запобіжним заходом у вигляді застави у розмірі 450 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у розмірі 864 450,00 грн. та покладенням обов`язків: носити електронний засіб контролю; не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, та місця роботи; утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; прибувати до слідчого, прокурора або суд за першою вимогою; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у тому числі з державами з котрими Україна має міждержавні договори про перетин кордонів за внутрішньодержавними паспортами.

Термін дії запобіжного заходу спливає 01 серпня 2019 року о 15 годині 15 хвилин, разом з тим, завершити розслідування у встановлений термін не представляється можливим оскільки в ході досудового розслідування необхідно провести ряд процесуальних дій, отримати розсекречені матеріали негласних слідчих (розшукових) дій, встановити та допитати інших свідків вчиненого кримінального правопорушення, отримати висновок призначеної судової техніко-криміналістичної експертизи грошових коштів, виконати ухвали про тимчасовий доступ до інформації, що знаходиться у володінні ПрАТ «ВФ Україна» та ПрАТ «Київстар», призначити та виконати судово-фоноскопічну експертизу, для чого потрібен строк не менше одного місяця.

26 липня 20198 року постановою Військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України Сопівника А.В, строк досудового розслідування продовжено до 3 (трьох) місяців, тобто до 02 вересня 2019 року.

З метою запобігання спробам з боку підозрюваного незаконно впливати на свідків, а також те, що підозрюваний, усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину, а отже можливість настання покарання у вигляді позбавлення волі, може вжити захолодів щодо ухилення від органу досудового розслідування та суду сторона обвинувачення вважає за доцільне продовжити щодо підозрюваного ОСОБА_1 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв`язку з чим слідчий звернувся до суду з даним клопотанням.

Прокурор та слідчий у судовому засіданні підтримали у повному обсязі заявлене клопотання, наполягала на його задоволенні.

Захисник підозрюваного ОСОБА_1 - адвокат Коваленко В.В., у судовому засідання заперечував проти продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , вважає, що підстави для продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відсутні, посилаючись на те, що слідчим та прокурором не обґрунтовано наявність будь-яких ризиків, зокрема не доведено, що підозрюваний має наміри ухилятися від суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. У зв`язку з чим заявив клопотання про зміну запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1 на більш м`який запобіжний захід аніж тримання під вартою, а саме на домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка в свою чергу є дружиною підозрюваного ОСОБА_1.

У судовому засіданні дружина підозрюваного ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , просила змінити відносно її чоловіка - підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт. Зазначила, що вона є власником квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та вона не заперечує проти застосування відносно її чоловіка - підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту саме за цією адресою. Крім того зазначила, що у них з підозрюваним ОСОБА_1 є двоє неповнолітніх дітей, а саме: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також повнолітня дитини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Підозрюваний ОСОБА_1 у судовому засідання, заперечував щодо продовження відносно нього терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, повністю підтримав заявлене клопотання свого захисника, та просив змінити відносно нього забіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Прокурор та слідчий заперечували проти зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, зазначили, що ризики, які було встановлено при обрані відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу не зникли та не зменшились, тому немає підстав вважати, що більш м`який запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_1.

Заслухавши клопотання та думку учасників провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження в рамках заявленого клопотання, слідчий суддя вбачає наявність розумної підозри відносно ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину. При цьому слідчий суддя, ґрунтуючись на принципі презумпції невинуватості, не ставить ціллю передбачити можливе покарання за інкриміноване підозрюваному діяння та приходить до наступних висновків.

04 червня 2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України - одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення та невчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, поєднане з вимаганням такої вигоди.

Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_1 в кримінальному правопорушенні підтверджується зібраними у провадженні доказами:

- заявою про скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_3 від 24 квітня 2019 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 вимагає неправомірну вигоду;

- протоколи допиту свідка ОСОБА_3 від 31 травня 2019 року, 03 червня 2019 року, в ході яких підтвердив доводи, викладені в заяві та факт вимагання та отримання неправомірної вигоди ОСОБА_1 ;

- протокол допиту свідка ОСОБА_2 від 24 квітня 2019 року;

- протоколом огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів - грошових коштів від 03 червня 2019 року;

- протоколом затримання ОСОБА_1 від 03 червня 2019 року;

- протоколом освідування особи від 03 червня 2019 року, в ході якого з тіла виконано змиви ОСОБА_1 для встановлення слідів кримінального правопорушення;

- протоколом огляду місця обшуку 03 червня 2019 року, в ході якого виявлено предмет неправомірної вигоди у сумі 29 000,00 грн. які знаходились в службовому кабінеті ОСОБА_1 ;

- іншими матеріалами провадження у їх сукупності.

Ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 червня 2019 року стосовно підозрюваного ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативним запобіжним заходом у вигляді застави у розмірі 450 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у розмірі 864 450,00 грн. та покладенням обов`язків: носити електронний засіб контролю; не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, та місця роботи; утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; прибувати до слідчого, прокурора або суд за першою вимогою; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у тому числі з державами з котрими Україна має міждержавні договори про перетин кордонів за внутрішньодержавними паспортами.

Термін дії запобіжного заходу спливає 01 серпня 2019 року о 15 годині 15 хвилин.

При вирішенні долі заявлених клопотань учасниками справи, суд ґрунтуючись на принципі презумпції невинуватості, не ставить ціллю передбачити можливе покарання за вчинене підозрюваним діяння та звертає увагу на те, що на даний час до підозрюваного ОСОБА_1 застосовано найсуворіший запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Разом з тим, у судовому засіданні, слідчим та прокурором не наведено жодних доказів того, що інший запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Слідчий та прокурор не довів неможливості досягнення мети застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу, оскільки ним не враховані обставини, які повинні враховуватися при обранні запобіжного заходу, а саме, що: підозрюваний має постійне місце проживання та міцні соціальні зв`язки, і тому немає підстав передбачати перешкоджання підозрюваним ОСОБА_1 кримінальному провадженню іншим чином.

Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини - обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

В той же час слідчий суддя враховує, що п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Вирішуючи питання щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вивчає можливість застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного питання.

Також, відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Виходячи з загальних принципів Конвенції судовим органам не надається вибору між тим, щоб «притягнути звинуваченого до суду у розумний строк або дарувати йому тимчасове звільнення до суду». До засудження звинувачений повинен вважатися невинним, і мета такого положення полягає перед усім у забезпеченні «умовного звільнення», якщо продовження його затримання більше не є обґрунтованим. Збереження обґрунтованої підозри у тому, що заарештована особа вчинила злочин, є обов`язковою умовою законності продовження тримання під вартою, але з перебігом певного часу цього недостатньо і суд має встановити, чи продовжували інші підстави, наведені судовими органами, виправдовувати позбавлення волі. Якщо ці підстави були «доречними» та «достатніми», суд має також з`ясувати, чи виявили компетентні національні органи «особливу ретельність» у провадженні справи». Таким чином, національні суди зобов`язані переглядати правомірність попереднього ув`язнення осіб, які чекають суду, з метою забезпечення їх звільнення, коли обставини більше не виправдовують продовження тримання під вартою. Питання розумності терміну тримання під вартою не може бути оцінено абстрактно, але повинне оцінюватися в кожному випадку відповідно до його особливостей, бо немає встановлених строків, застосованих до кожної справи (Маккей проти Сполученого Королівства). Обґрунтованість будь-якого строку тримання під вартою, яким би коротким він не був, має бути переконливо доведена владою (Ідалов проти Росії § 140).

Відповідно до п. 9 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 04.04.2013 р. № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.

За змістом п. 18 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 р. №511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду при розгляді відповідного клопотання слід ретельно перевіряти достовірність підстав для його задоволення, оскільки одним із найбільш частих порушень прав людини, визнаних ЄСПЛ у справах проти України, є необґрунтоване ухвалення судами рішень про продовження строку тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою, а також те, що можливість застосування запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою (зокрема йдеться про застосування застави), у багатьох випадках навіть не розглядалася.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження його застосування має містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання (продовження), так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення злочину, врахування особи винного та інших обставин (ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК). Слідчому судді, суду необхідно враховувати, що обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ у справі «Белевитський проти Росії», пункти 111-112 рішення від 1 березня 2007 року; п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року). Обставини справи свідчать про неодноразовий розгляд національними судами питання законності тримання заявника під вартою, однак відповідні судові рішення не повною мірою враховували вимоги п. 4 ст. 5 Конвенції. Зокрема, у цих рішеннях наведений стандартний набір підстав тримання заявника під вартою, без урахування критерію їх достовірності/недостовірності та конкретної ситуації, що склалася.

Враховуючи викладене, вислухавши учасників судового провадження та дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України можливо при застосуванні до підозрюваного ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а саме у вигляді цілодобового домашнього арешту з забороною покидати місце проживання, без застосування засобів електронного контролю.

Таким чином, клопотання слідчого про продовження застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає залишенню без задоволення, а відносно підозрюваного ОСОБА_1 необхідно змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашнього арешту з забороною покидати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без застосування засобів електронного контролю, на строк в межах досудового розслідування, тобто до 04 вересня 2019 року, включно, і обрання такого запобіжного заходу є законним та справедливим, та за глибоким переконанням слідчого судді, буду відповідати вимогам статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки презумпція невинуватості, поваги до особистої свободи цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити права обвинуваченого, високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Крім того, для забезпечення повного та всебічного розслідування кримінального провадження, належної процесуальної поведінки та виконання своїх процесуальних обов`язків підозрюваним ОСОБА_1 , слідчий суддя вважає за необхідним покласти на нього наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

-не відлучатись з міста Мелітополя Запорізької області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

-утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

-прибувати до слідчого, прокурора або суд за першою вимогою.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 193,194, 196, 197, 199, 205, 309 КПК України, слідчий суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, Дригайла Т.В., за погодженням із процесуальним керівником у кримінальному провадженні - прокурором військової прокуратури Запорізького гарнізону старшим лейтенантом юстиції Ромащенком М.О., у межах кримінального провадження винесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019080370000040 від 24 квітня 2019 року, про продовження застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - залишити без задоволення.

Клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Коваленка В.В. про зміну запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1 з тримання під вартою на домашній арешт - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з забороною покидати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без застосування засобів електронного контролю, на строк в межах досудового розслідування, тобто до 04 вересня 2019 року, включно.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки:

-не відлучатись з міста Мелітополя Запорізької області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

-утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

-прибувати до слідчого, прокурора або суд за першою вимогою.

Підозрюваного ОСОБА_1 негайно доставити до місця проживання та після звільнити з під варти.

Мелітопольському ВП ГУНП в Запорізькій області негайно поставити на облік підозрюваного ОСОБА_1 , до якого застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місце проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 .

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу внутрішніх справ, з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань. Крім того, у разі невиконання покладених на нього цією ухвалою обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Копію ухвали надіслати до Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області - для виконання, до Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» та іншим учасникам справи - для відома.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали проголошено 02 серпня 2019 року о 16 годині 10 хвилин.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ