Рішення № 8352052, 22.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 28/39222.12.09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Хюндай-Трак”, м. Васильків, Київська область

до товариства з обмеженою відповідальністю „Автодизайнмаш”, м. Київ

про стягнення 102191,46 грн.

Суддя Копитова О.С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Хюндай-Трак” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Автодизайнмаш” про стягнення 102191,46 грн., у тому числі 90600 грн., боргу, 1449,60 грн. втрат від інфляції, 1213,92 грн. 3% річних, 8927,94грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю „Автодизайнмаш” його зобов’язань за договором №300309 від 30.03.2009 року щодо оплати повної вартості отриманого автомобіля.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.11.2009 року порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 26.11.2009 року.

Представник відповідача в судове засідання 26.11.2009 року не з’явився, причини неявки не відомі, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду м. Києва розгляд справи відкладено на 22.12.2009 року.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, представники сторін в судове засідання призначене на 22.12.2009 року не з’явились, причини неявки в судове засідання невідомі. Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представників в судовому засіданні 22.12.2009 року від сторін до суду не надходило.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю належним чином повідомлених про дату та час судового засідання представників сторін, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 22.12.2009 року прийнято рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

30.03.2009 року між відповідачем та позивачем укладено Договір №300309. Відповідно до п.1.1 вказаного Договору позивач (продавець) продає, а відповідач (покупець) купує на умовах положення про поставки товарів автомобіль Hyundai HD-65.

Відповідно до п.2.1 Договору №300309 загальна сума договору складає 130600 грн.

Пункт 2.2 Договору №300309 встановлює, що покупець вносить грошові кошти за вказаний автомобіль на підставі рахунку-фактури №ХГ-0000260 від 03.04.2009 року.

03.04.2009 року позивачем виставлено рахунок на ім’я відповідача на суму 130600 грн.

Факт отримання відповідачем автомобілю Hyundai HD-65 підтверджується видатковою накладною №ХГ-0000255 від 27.04.2009 року на суму 130600 грн. Зазначена накладна оформлена належним чином, підписана сторонами та скріплена печаткою позивача. Особа, що прийняла товар, діяла на підставі Довіреності ЯПБ №875988 від 27.04.2009 року, яка була видана відповідачем.

В п. 3.2 Договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється після отримання 100% передоплати.

Як свідчать матеріали справи, зокрема виписка по особовому рахунку позивача, відповідач 03.04.2009 року здійснив часткову оплату отриманого автомобілю у розмірі 40000 грн.

27.08.2009 року позивач направив відповідачеві претензію №631 від 28.07.2009 року, у якій вимагає сплати боргу за Договором №300309 та штрафних санкцій у загальному розмірі 93709,01 грн.

Згідно наявних матеріалів відповідач на претензію не відповів, коштів не сплатив. Згідно довідки позивача за підписом директора та головного бухгалтера заборгованість відповідача перед позивачем складає 90600 грн.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Факт отримання товару відповідачем матеріалами справи підтверджений, однак відповідач у встановлені договором строки не розрахувався.

Як встановлено вище сторони погодили, що поставка товару здійснюється на умовах 100 % попередньої оплати, однак відповідач 03.04.2009 року сплатив лише 40000 грн.

З огляду на викладене суд вважає, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в розмірі 90600 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошового зобов’язання, що тягне за собою настання відповідних наслідків.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення з відповідача втрат від інфляції в розмірі 1449,60 грн. та відсотків річних в розмірі 1213,92 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені встановлено наступне.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.5.2 Договору №300309 у випадку невиконання умов даного договору винна сторона виплачує штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ протягом трьох банківських днів.

Суд враховує зазначені положення Договору, однак при розрахунку пені не може дійти однозначного висновку щодо погодженої сторонами суми яка має братись за основу під час обчислення розміру неустойки. Ні п. 5.2, ні інші пункту Договору не містять зазначених положень.

За таких обставин суд приходить до висновку, що сторони в Договорі не досягли згоди щодо порядку нарахування та сплати пені та вважає, що позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи викладені обставини, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Автодизайнмаш” (04080, м. Київ, вул. В. Хвойки, 21, оф.21, п/р 2600049796 в ВАТ КРД „Райффайзен Банк Аваль” в м. Києві, МФО 380805, ід. Код 34186023 або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Хюндай-Трак” (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Декабристів, 45, р/р 26006301008847 в ВАТ ВТБ Банк м. Києва, МФО 321767, ід. Код 34268882) 93263,52 грн. (дев’яносто три тисячі двісті шістдесят три гривні п’ятдесят дві копійки), з яких 90600 грн. (дев’яносто тисяч шістсот гривень) осново боргу, 1213,92 грн. ( одну тисячу двісті тринадцять гривень дев’яносто дві копійки) відсотки річних, 1449,60 грн. ( одну тисячу чотириста сорок дев’ять гривень шістдесят копійок) втрати від інфляції, а також 932,64 грн. (дев’ятсот тридцять дві гривні шістдесят чотири копійки) державного мита, 215,38 грн. (двісті п’ятнадцять гривень тридцять вісім копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                      О. С. Копитова