Рішення № 8352050, 01.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 28/2301.12.09

за позовом Дочірнього підприємства „Юнітрейд - Світ”, м. Київ

до Національного університету біоресурсів і природокористування, м. Київ

про стягнення 37397,00 грн.

Суддя Копитова О.С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Колісник Ю.В. за дов. №3026 від 10.12.2009 року

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство „Юнітрейд - Світ” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Національного аграрного університету про стягнення 37397,00 грн., у тому числі 32 415,00 грн. боргу, 4118,79 грн. втрат від інфляції, 863,21 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням Національним аграрним університетом його зобов’язань щодо оплати вартості товарів, отриманих за видатковою накладною №ВБо-013824.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.01.2009 року порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 07.02.2009 року.

Розгляд справи відкладався.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що підпис уповноваженої особи на видатковій накладній №ВБо-013824 підроблений, жодного товару за зазначеною видатковою накладною відповідач не отримував. Довіреність на яку посилається позивач була анульовано відповідачем на підставі листа позивача в зв’язку з її втратою.

Ухвалою господарського суду від 08.04.2009 року зупинено провадження у справі в зв’язку з призначенням по справі почеркознавчої експертизи.

Ухвалою господарського суду від 25.09.2009 року провадження у справі поновлено, судовий розгляд призначено на 19.11.2009 року.

Ухвалою господарського суду від 19.11.2009 року у зв’язку зі зміною назви замінено відповідача - Національний аграрний університет на –Національний університет біоресурсів і природокористування України.

Ухвалою господарського суду від 19.11.2009 року розгляд справи відкладено на 01.12.2009 року.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, відповідач в судове засідання не з’явився, причини неявки в судове засідання невідомі. Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представника відповідача в судовому засіданні 01.12.2009 року від відповідача до суду не надходило.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю належним чином повідомленого про дату та час судового засідання відповідача, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

          В судовому засіданні 01.12.2009 року за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, що надавались під час судового розгляду справи, враховуючи висновки судово-почеркознавчої експертизи, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звертаючись до суду обґрунтовував свої вимоги з посиланням на той факт, що 27.05.2004 року ним було здійснено відповідачеві поставку електронного та комп’ютерного обладнання на загальну суму 32415 грн. згідно видаткової накладної №ВБо-013824 від 27.05.2004 року. З боку відповідача видаткова накладна №ВБо-013824 підписана Серпутько Н.С., яка діяла за довіреністю НАМ №479978 від 27.05.2004 року.

Позивач наполягав, що відповідач оплату товару, вказаного у видатковій накладній №ВБо-013824 не здійснив.

Як убачається з матеріалів справи, 27.09.2007 року позивачем було направлено відповідачеві претензію №551, у якій він вимагав протягом семи робочих днів з моменту отримання претензії перерахувати на користь позивача 32415 грн. в якості оплати вартості товару, отриманого відповідачем за видатковою накладною №ВБо-013824.

У листі №2956 від 16.10.2007 року відповідач повідомив позивача, що видаткова накладна №ВБо-013824 від 27.05.2004 року у журналі реєстрації видаткових накладних відповідача не зазначена. Крім того, відповідач стверджує, що матеріальні цінності, вказані у видатковій накладній №ВБо-013824, отримані відповідно до інших видаткових накладних та вже оплачені відповідачем. Довіреність НАМ №479978 від 27.05.2004 року була анульована відповідачем на підставі листа позивача №2678 від 05.10.2004 року.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 4 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважаться вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Матеріали справи не містять доказів укладання між сторонами письмового договору до 01.06.2004 року, однак взаємовідносини сторін направлені на отримання позивачем від відповідача товару та оплати його вартості містять ознаки договору купівлі –продажу укладеного в спрощений спосіб

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

На підставі ухвали суду, на вимогу відповідача, було проведено судово-почеркознавчу експертизу, за результатами якої експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз було складено висновок №4028. Відповідно до висновку №4028 експертом було встановлено, що підпис від імені Серпутько Н.С. в графі „Отримав (ла)” в видатковій накладній №ВБо-013824 від 27.05.2004 року виконаний не Серпутько Н.С., а іншою особою з наслідуванням підпису Серпутько Н.С.

Враховуючи вищевказане суд дійшов висновку, що видаткова накладна №ВБо-013824 від 27.05.2004 року не може вважатись достатнім та належним доказом на підтвердження факту отримання саме відповідачем зазначених у цій накладній матеріальних цінностей.

Крім того, суд бере до уваги, що довіреність НАМ №479978 від 27.05.2004 року, на підставі якої нібито діяла Серпутько Н.С. було анульовано відповідачем на прохання позивача. Зазначене підтверджується наявними у справі документами, зокрема копією Журналу реєстрації довіреностей відповідача за 2004 рік та листом позивача від 05.10.2004 року, у якому він повідомляє відповідача, що за довіреністю НАМ №479978 від 27.05.2004 року товар не було відвантажено, оскільки вона була загублена, надалі була виписана інша довіреність, після оплати рахунку за якою і була здійснена поставка товару. Таким чином, сам позивач в своєму листі підтвердив, що поставка товару на підставі довіреності НАМ №479978 від 27.05.2004 року, на яку він посилається в позовній заяві, представнику відповідача не здійснювалась.

Враховуючи вказане вище факт отримання товару відповідачем у позивача за видатковою накладною №ВБо-013824 матеріалами справи не підтверджений.

Відтак суд вважає, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем на момент подання позову до суду у розмірі 32 415,00 грн. належним чином не доведений, документально не підтверджений та спростований поданими відповідачем доказами, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

З урахуванням встановлених обставин також не підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 4118,79 грн. втрат від інфляції та 863,21 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем не доведено належними доказами під ставність своїх вимог до відповідача.

Враховуючи викладені обставини, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача. Крім того, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню сума витрат відповідача понесених на оплату судової почеркознавчої експертизи в розмірі 902,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Юнітрейд Світ»(03150, м. Київ, вул. Червоноармійська,81, к.2, ід. код 31606726 з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Національного університету біоресурсів і природокористування України (03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 15, код. 00493706) 902,40 грн. (дев’ятсот дві гривні сорок копійок) витрат понесених за проведення судової почеркознавчої експертизи.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                                О.С. Копитова