Рішення № 83520449, 31.07.2019, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1320/19

Номер провадження 2/541/806/2019

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31 липня 2019 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі: головуючої судді - Андрущенко-Луценко С.В.

при секретарі - Калініченко Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миргороді справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

20.06.2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Миргородського міськрайонного суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В направленому на адресу суду позові позивач зазначив, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 30.05.2008 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Умови та Правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керується п.п. 2.1.1.2.3; 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 договору.

При укладенні Договору сторони керувалися ч.1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідач зобов`язався на підставі п. 2.1.1.5.5 Договору погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором; слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 Договору, а в разі невиконання зобов`язань за договором, у відповідності до п. 2.1.1.5.6, на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплатити винагороду банку. Відповідно до п. 2.1.1.3.3 договору відповідач доручив банку списувати з карткового рахунку суми грошових коштів у розмірі здійснених ним операцій, а також вартість послуг, визначену тарифами банку при настанні термінів платежу, а при виникненні боргових зобов`язань згідно п.п. 2.1.1.12.9 договору , списувати з будь-якого рахунку відкритого в банку грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов`язань, у тому числі мінімального обов`язкового платежу. На підставі п. 2.1.1.12.2 договору, сплату процентів за користування кредитом клієнт здійснює шляхом надання доручення банку про списання грошей з його поточного рахунку в розмірі нарахованих процентів (договірне списання)

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 « Умов та правил надання банківських послуг». Позивач свої зобов`язання по договору виконав, надавши відповідачеві кредит. Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг -при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов`язань передбачених цим договором більше ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити Банку штраф в розмірі 250 грн. + 5% від суми позову. Відповідачем порушено зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого він має станом на 14.05.2019 року заборгованість на суму 15888,84 грн. , яка складається з наступного: 7160,12 -тіло кредиту; 3108,43 грн. -заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом, 3875,58 грн. -нараховано пені за прострочене зобов`язання; 750,00 грн., -нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250 грн. - штраф (фіксована частина), 744,71 грн. -штраф (процентна складова). Просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 15888,84 грн. заборгованості за кредитним договором та 1921 грн. судових витрат.

В судове засідання представник АТ КБ «ПриватБанку» не з`явився, але направив на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 позов визнала частково. Пояснила, що дійсно вона уклала з банком кредитний договір за яким отримав кредитні кошти на кредитну картку. Спочатку сплачувала, кошти, а потім в зв`язку з виходом на пенсія, незначним пенсійним забезпеченням, наявністю дитини інваліда, яка потребувала термінового лікування не змогла своєчасно погашати кредит, внаслідок чого і склалася заборгованість. Просить суд не стягувати з неї штрафи на стягненні яких наполягає позивач, та зменшити розмір пені.

Суд, заслухавши пояснення позивачки, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 30.05.2008 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с. 5-29).

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит.

Відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов і правил надання банківських послуг,- при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити Банку штраф в розмірі 250 грн. +5% від суми заборгованості.

Відповідачем ОСОБА_1 порушено умови Кредитного договору, внаслідок чого вона станом на 14.05.2019 року має прострочену заборгованість в сумі 15888,84 грн.( а.с. 5-11).

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З приводу вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідачки штрафів відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов і правил надання банківських послуг, за яким при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити Банку штраф в розмірі 250 грн. +5% від суми заборгованості.

Суд приходить до переконання, що дана позовна вимога не підлягає до задоволення виходячи з правової позиції Верховного Суду України по справі №6-2003цс15, яка є обов`язковою для всіх судів.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення

У той самий час, згідно з пунктом 2.1.1.7.6 кредитного договору сторонами передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за інші правопорушення: один із них - несвоєчасне повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісій.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зважаючи на викладене, суд відмовляє у стягненні штрафів.

Також позивачка просила суд зменшити їй розмір пені, що підлягає стягненню з неї на користь позивача обґрунтовуючи своє прохання наявністю дитини-інваліда, яка потребує термінового лікування, незначним розміром пенсії, про що нею суду надані відповідні документи.

Стосовно розміру пені, що підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, суд приходить до наступних переконань.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 03 вересня 2014 року (справа № 6-100цс14), частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства ( п. 6 цієї статті: справедливість, добросовісність та розумність) дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, або за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно роз`яснень викладених в п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання).

При вирішенні питання щодо можливості зменшення розміру нарахованої відповідачеві пені суд, враховує складну соціально-економічну ситуацію в країні, яка призвела до зубожіння населення держави та знецінення гривні, не прості життєві обставини, які виникли у відповідача в зв`язку з незначним пенсійним забезпеченням, наявність дитини інваліда, що потребує термінового лікування. Вище згадані обставини визнаються судом такими, що мають істотне значення, а тому сума нарахованої неустойки (в даному випадку пені) підлягає в порядку ч. 3 ст. 551 ЦК України зменшенню до розміру, який суд вважає справедливим з огляду на ступінь невиконання позичальником грошового зобов`язання, а саме до 1500 грн.

Таким чином, позов АТ КБ «Приват Банк» щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України; ст.ст. 1050; 1049; 1048; 549, 551 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 11768,43 грн. (одинадцять тисяч сімсот шістдесят вісім гривень сорок три копійки) заборгованості за кредитним договором та 1921 грн. (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню ) судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційних скарг через Миргородський міськрайонний суд.

Суддя: С. В. Андрущенко-Луценко