Рішення № 8351967, 10.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/44510.12.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрсировина»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика кулінарії»

про стягнення 8123,88 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача - Пойманова А.К.- представник за довіреністю

Від відповідача - не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 7200,00 грн. заборгованості по договору поставки № 115/20/12 від 20.12.2007р., пені –414,71 грн., 3% річних –226,28 грн., втрати від інфляції –282,89 грн., а також відшкодування витрат по сплаті держмита 102,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2009р. було порушено провадження в справі № 47/444 та призначено до розгляду на 29.10.2009р.

Але судове засідання 29.10.2009 не відбулось, у зв’язку з чим розгляд справи ухвалою від 20.11.2009р. призначено на 10.12.2009р.

В судовому засіданні 10.12.2009р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити, посилаючись на те, що відповідачем всупереч умов Договору № 115/20/12-07 від 20.12.2007р. не було здійснено оплату поставленого позивачем за видатковими накладними товару на суму 7200,00 грн., який відповідачем було прийнято, але не оплачено. Також позивачем за прострочення відповідачем виконання свого зобов’язання по своєчасній оплаті виконаних робіт по Договору № 115/20/12-07 від 20.12.2007р. було заявлено до стягнення пені в сумі 414,71 грн. та на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних –226,28 грн., втрати від інфляції –282,89 грн.

Відповідач в судові засідання 29.10.2009р. та 10.12.2009р. своїх представників –не направив, причин неявки не повідомив, вимог ухвали суду - не виконав, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином за своїм місцезнаходженням, зазначеним у довідці Головного управління статистики у м. Києві. Через канцелярію суду ніяких заяв та клопотань не подавав. Також суд зазначає і те, що відповідач не був позбавлений процесуального права надати витребувані документи та пояснення по справі шляхом направлення їх на адресу суду поштовим відправленням або надання через канцелярію суду.

У відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи, необхідні для вирішення спору, заслухавши в судовому засіданні представника позивача, Господарський суд міста Києва,-

          ВСТАНОВИВ:           

20.12.2007р. між позивачем –ТОВ «Укрсирована», як постачальником, та відповідачем – ВАТ «Фабрика кулінарії», як покупцем, було укладено Договір поставки № 115/20/12-07 (далі –Договір № 115/20/12-07 від 20.12.2007р.), відповідно до умов якого постачальник у відповідності з вимогами договору бере на себе зобов’язання передати у власність покупцеві, а покупець відповідно –прийняти та оплатити товар у кількості і асортименті, які обумовлені в даному договорі (п. 1.1).

Умовами Договору № 115/20/12-07 від 20.12.2007р. сторони погодили, що датою поставки вважається дата передачі товару, що вказується в товарній накладній, що підписується представниками сторін під час фактичної передачі товару (п. 2.3), строк оплати протягом семи календарних днів з моменту поставки (п. 3.2), розрахунки здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 3.1), за несвоєчасну оплату партій товару за даним договором покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент здійснення платежу від суми заборгованості, за кожний день прострочки оплати (п. 5.1).

Відповідно до видаткових накладних, а саме: № РН-0001064 від 11.07.2008р. на суму 3900,00 грн., № РН-0001213 від 08.08.2008р. на суму 3062,50 грн., № РН-0001479 від 26.09.2008р. на суму 3900,00 грн., позивачем на виконання умов Договору № 115/20/12-07 від 20.12.2007р. було передано, а відповідачем прийнято зазначений у них товар загалом на суму 10 862,50 грн.

Згідно з довіреностями типової форми М-2 (бланк суворої звітності затверджено наказом Мінстату України від 21.06.1996р. № 192), а саме: серія ЯПЖ № 568072 та серія ЯПЖ № 568125, серія ЯПИ № 193869, відповідачем в особі уповноваженого представника Калинюка В.В. було отримано від позивача товар, відповідно до видаткових накладних № РН-0001064 від 11.07.2008р. на суму 3900,00 грн., № РН-0001213 від 08.08.2008р. на суму 3062,50 грн., № РН-0001479 від 26.09.2008р. на суму 3900,00 грн.

02.03.2009р. позивач цінним листом направив на адресу відповідача претензію № 02/03 з вимогою здійснити оплату поставленого товару по Договору № 115/20/12-07 від 20.12.2007р. на суму 8011,44 грн., а також за прострочення виконання зобов’язання по оплаті отриманого товару позивачем нарахована до сплати пеня на суму 965,11 грн. Направлення претензії № 02/03 від 02.03.2009р. підтверджується фіскальним чеком Укрпошти № 2541 від 06.03.2009 та описом вкладено у поштове відправлення.

Як зазначав позивач у позові, відповідачем всупереч умов Договору № 115/20/12-07 від 20.12.2007р. не було здійснено оплату поставленого позивачем за видатковими накладними товару, оскільки позивачем було поставлено товару на суму 10862,50 грн., який відповідачем було прийнято, але оплачено частково на суму 6262,50 грн. Таким чином, за розрахунками позивача, сума боргу відповідача з урахуванням наявного сальдо станом на 11.07.2008 в сумі 2600,00 грн. та заборгованості згідно видаткових накладних № РН-0001064 від 11.07.2008р., № РН-0001213 від 08.08.2008р., № РН-0001479 від 26.09.2008р. в сумі 4600,00 грн., складає загалом 7200,00 грн., що і заявлено позивачем до стягнення.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Вимогами статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судом встановлено, що згідно умов укладеного між позивачем та відповідачем Договору № 115/20/12-07 від 20.12.2007р., позивачем на підставі видаткових накладних, було поставлено відповідачу товар загалом на суму 10 862,50 грн., який відповідачем було прийнято, що підтверджується підписом та відбитком штампу відповідача на перелічених видаткових накладних, але у встановлений пунктом 3.2 Договору строк, що складає 7 днів з моменту поставки товару –не оплачено, а лише здійснено часткову оплату на суму 6262,50 грн. Оплата в сумі - 4600 грн. здійснена відповідачем не була, доказів протилежного станом на момент вирішення спору суду надано не було.

Твердження позивача про наявність заборгованості в сумі - 2600,00 грн., на момент поставки товару, судом відхиляються, оскільки належних доказів поставки товару, або належних доказів наявності заборгованості по договору № 115/20/12-07 від 20.12.2007р. зі сторони відповідача на суму –2600,00 грн., суду станом на момент вирішення спору надано не було.

Таким чином суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем по договору № 115/20/12-07 від 20.12.2007р. існує непогашена заборгованість в сумі 4600,00 грн. 10862,50 грн. (вартість поставленого товару) –6262,50 грн. (частково оплачено) = 4600,00 грн., а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлений позивачем, та прийнятий, але не оплачені відповідачем товар згідно видаткових накладних № РН-0001064 від 11.07.2008р., № РН-0001213 від 08.08.2008р., № РН-0001479 від 26.09.2008р. в сумі 4600,00 грн. - законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, але такою, що підлягає задоволенню частково, а саме в сумі 4 600,00 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу, про стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобов’язання по повній оплаті поставленого товару, пені –414,71 грн., 3% річних –226,28 грн., втрати від інфляції –282,89 грн.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховуючи те, що відповідач не виконав свого зобов’язання по оплаті поставленого позивачем товару, у строк передбачений п 3.2 договору, тобто на протязі 7 днів з моменту поставки товару, оплата в сумі 4600,00 грн. здійснена відповідачем не була, та позивачем заявлено до стягнення з відповідача втрати від інфляції, 3% річних та пені, на суму що перевищує встановлену судом заборгованість, з урахуванням часткової оплати, але без посилання на конкретні документи часткової оплати та без зазначення дати погашення часткової заборгованості, дійшов висновку, про залишення позову в цій частині без розгляду на підставі пункту 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України. Суд звертає увагу позивача, що після усунення обставин, що зумовили залишення позову в частині стягнення –414,71 грн., 3% річних –226,28 грн., втрати від інфляції –282,89 грн., без розгляду, позивач має право знову звернутися до господарського суду в загальному порядку.

З огляду на викладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 4600,00 грн. основного боргу по договору № 115/20/12-07 від 20.12.2007р. В частині вимог щодо стягнення пені в розмірі 414,71 грн., 3% річних - 226,28 грн., втрат від інфляції – 282,89 грн. –позов в цій частині залишається судом без розгляду а підставі пункту 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Також, позивач, при подачі позову звернувся до суду з клопотанням про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача. Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що заявлена вимога не є обгрунтованою, оскільки позивачем крім самого клопотання у позові не надано жодного належного та допустимого доказу, в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, а тому заявлене клопотання задоволенню не підлягає.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Фабрика кулінарії»(код ЄДРПОУ 19499545, місцезнаходження: 02091, м. Київ, вул. Горлівська, 137) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрсировина»(код ЄДРПОУ 34731631, місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кім. 414) суму боргу в розмірі 4 600 (чотири тисячі шістсот) грн. 00 коп., а також судові витрати по сплаті державного мита –57 (п’ятдесят сім) грн. 75 коп. та 133 (сто тридцять три) грн. 61 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову –відмовити.

3.          Позов в частині стягнення 414,71 грн. пені, 226,28 грн. 3% річних, 282,89 грн. втрат від інфляції - залишити без розгляду на підставі пункту 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

4.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.Р. Станік

Дата підписання рішення 19.02.2010