Рішення № 8351961, 26.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 28/38226.01.10

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі –Страхування», м. Київ

до          відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», м. Київ

про          стягнення 28521,72 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Хомініч О.В. за дов. б/н від 28.11.2008

від відповідача: Чабан К.І. з дов. №08-03-14/384-09 від 22.09.2009

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі –Страхування»звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” про стягнення 28521,72 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що ним за договором добровільного страхування наземного транспорту АС №000448 від 26.06.2008 року (далі –Договір) внаслідок настання страхової події –дорожньо-транспортної пригоди (далі –ДТП) було здійснено виплату страхового відшкодування за письмовою заявою власника пошкодженого автомобіля da CR V», державний номер ВН0316СА –Шмагай Н.І., а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки транспортний засіб –автомобіль yota», державний номер ВН0922АХ, яким скоєно ДТП, і водій якого визнаний винним у її скоєні, належить Овчиннікову Г.І., а вказаний транспортний засіб застрахований у НАСК «Оранта», згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА5976105 від 10.11.2007 року, позивач просить стягнути з НАСК «Оранта»суму страхового відшкодування в розмірі 24990,00 грн. Також, з посиланням на ст. 37 Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” позивач просить стягнути пеню в розмірі 2728,02 грн. та 803,70 грн. Інфляційних нарахувань.

          Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.10.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 12.11.2009 року.

          Розгляд справи відкладався.

          Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.12.2009 року за клопотанням сторін продовжено строк розгляду справи.

Відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив, що визнає вимоги позивача частково щодо стягнення 24876,95 грн. страхового відшкодування, оскільки саме ця сума підтверджена звітом автотоварознавчого дослідження. Інші докази, на думку відповідача, не можуть вважатись належним доказом розрахунку розміру суми страхового відшкодування, оскільки СТО не є суб’єктом оціночної діяльності, а тому в задоволенні решти позовних вимог відповідач просить відмовити.

          В судовому засіданні 26.01.2010 року оголошено рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до довідки відділу забезпечення діяльності підрозділів ДПС УДАІ ГУМВС України в Одеській області №029962 та постанови Київського районного суду м. Одеси від 10.09.2008 у адміністративній справі № 3-30662, 09.08.2009 була скоєна дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення автомобіля », державний номер ВН0922АХ, яким керував громадянин Овчінніков Г.І., із автомобілем CR V», державний номер ВН0316СА, яким керувала громадянка Шмагай Н.І.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль CR V», державний номер ВН0316СА.

ДТП сталася в результаті порушення Овчінніковим Г.І. вимог Правил дорожнього руху України, що підтверджується вказаною постановою Київського районного суду м. Одеси від 10.09.2008 року.

Відповідно до висновку № 8028/09 автотоварознавчого дослідження від 05.09.2008 та Додатку до висновку № 8028/09 автотоварознавчого дослідження від 05.09.2008 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля CR V», державний номер ВН0316СА в результаті його пошкодження в ДТП, складає 24876,95 грн.

Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі Договору АС 000448 добровільного страхування наземного транспорту, укладеного 26.06.2008 між Шмагай Наталією Іванівною (власник автомобіля CR V») та СК „ВіДі - Страхування».

На підставі вказаного Договору добровільного страхування та Страхового акту №306 від 19.10.2008, Страхового акту №306/1 від 19.10.2008, та Страхового акту №306/2 від 16.12.2008 СК «ВіДі - Страхування»виплатила страхове відшкодування на користь страхувальника у розмірі 26359,20 грн. шляхом перерахування зазначених коштів на рахунок ТОВ «ВіДі Дрім Моторз», що підтверджується платіжними дорученнями №277 від 20.10.2009, №278 від 20.10.2008, №529 від 26.12.2008.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 24876,95 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб –автомобіль », державний номер ВН0922АХ, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю CR V», належить Овчіннікову Геннадію Івановичу.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем », що належить Овчіннікову Геннадію Івановичу та перебуває у його володінні, встановлена у судовому порядку.

Відтак, Овчінніков Геннадій Іванович є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю CR V», у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля »–Овчіннікова Геннадія Івановича –за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації вказаного транспортного засобу, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, була застрахована у НАСК „Оранта” на підставі Полісу № ВА/5976105 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до Полісу № ВА/5976105 НАСК „Оранта” взяла на себе обов’язок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу –автомобіля », –і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність Овчіннікова Геннадія Івановича (Страхувальника). Вказаним договором (Полісом № ВА/5976105) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500 грн. франшиза –0 грн.

19.01.2009 позивачем було направлено відповідачу регресну вимогу на суму 24990,00 грн. (лист від 16.01.09 № 15/04/801/241-09, яку уповноваженому було вручено 19.01.2009. вх. №324.

26.02.2009 року на адресу позивача надійшов лист відповідача (№12-03/897 від 13.02.2009) з проханням надіслати до регресної вимоги додатковий пакет документів для більш об’єктивного розгляду та дослідження обставин, що стосуються настання даного страхового випадку.

03.03.2009 року позивач надіслав відповідачу необхідні документи.

23.07.2009 року позивач направив повторну регресну вимогу (лист №15/04/8.05/499-09) та просив виплатити страхове відшкодування в розмірі 24990,00 грн.

Згідно матеріалів справи відповідач відповіді на регресну вимогу не надав, страхове відшкодування не виплатив.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Розмір матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля nda CR V», підтверджений Звітом автотоварознавчого дослідження та складає 24876,95 грн.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, зважаючи на вимоги даної норми, статей 253-255 ЦК України НАСК „Оранта” повинна була здійснити виплату страхового відшкодування у строк до 05.04.2009 року.

Відповідач виплату страхового відшкодування у встановлений строк не здійснив.

За таких обставин справи позовні вимоги до відповідача щодо стягнення суми страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню в розмірі 24876,95 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд враховує наступне.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Абзацами 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»передбачено, що якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків). У тому разі, коли на час виконання рішення про відшкодування шкоди, виправлення пошкодження за одержані за рішенням кошти збільшились ціни на майно або роботи, на придбання чи проведення яких воно було присуджене, потерпілий з цих підстав може заявити додаткові вимоги до особи, відповідальної за шкоду, якщо не було його вини в тому, що виконання проводилося вже після збільшення цін і тарифів.

Як убачається зі Звіту автотоварознавчого дослідження загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля CR V», складає 24876,95 грн., проте, згідно рахунку ТОВ «ВіДі Дрім Моторз»№ДМхСА-000392 від 11.08.2008, №ДМхСА-000525 від 20.08.2008, №ДМхСА-001706 від 20.11.2008 реальна вартість робіт з ремонту пошкодженого в ДТП автомобіля CR V»склала 26359,20 грн.

Таким чином, реальні збитки власника автомобіля CR V»склали суму 26359,20 грн.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Виходячи з приписів статті 1194 ЦК України, зазначена норма має на меті забезпечення принципу повного відшкодування заподіяної шкоди потерпілому, якщо сума виплаченого страхового відшкодування є недостатньою.

Зважаючи на те, що до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, а сума страхового відшкодування, що повинна бути виплачена страховою компанією згідно норм діючого законодавства є недостатньо для покриття фактичних затрат, позивач не позбавлений можливості звернутись до особи, винної у ДТП з позовом про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 37.2 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення пені та інфляційних нарахувань є правомірними та підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду: пеня в розмірі 2715,67 грн., а інфляційні нарахування в розмірі 646,8 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідач не довів факт того, що шкоду автомобілю CR V»було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надали доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля.

Таким чином, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” (01032, м. Київ, вул.. Жилянська, 75, Код ЄДРПОУ 00034186, р/р 26502001006962 в АКБ „Укрсоцбанк” МФО 321723) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ВіДі –Страхування” (01601, м. Київ, вул. Червоноармійська, 21, 08131, Київська обл., Києво –Святошинський р-н. С. Софіївська Борщагівка, вул.. В.Кільцева, 56, п/р 26504700866701 в КМФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 322012, код ЄДРПОУ 35429675) 28239,44 грн. (двадцять вісім тисяч двісті тридцять дев’ять гривень сорок чотири копійки), з яких 24876,95 грн. (двадцять чотири тисячі вісімсот сімдесят шість гривень дев’яносто п’ять копійок) грн. страхового відшкодування, 2715,67 грн. (дві тисячі сімсот п'ятнадцять гривень шістдесят сім копійок) пені, 646,80 грн. (шістсот сорок шість гривень вісімдесят копійок) втрат від інфляції, а також 282,39 грн. (двісті вісімдесят дві гривні тридцять дев’ять копійок) витрати по сплаті державного мита та 233,66 грн. (двісті тридцять три гривні шістдесят вісім копійок) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                                О.С. Копитова