Ухвала суду № 83518163, 06.08.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/21178/19

Провадження №1-кс/127/11857/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2019 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

слідчого судді Чернюка І.В.,

при секретарі Павленко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СУ ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Рябокінь Я.П. про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СУ ГУНП у Вінницькій області старший лейтенант поліції Рябокінь Я.П. 02.08.2019 року звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором, про арешт майна.

Клопотання мотивовано тим, що Головним управлінням Національної поліції у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018020000000212 від 01.11.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 241 КК України.

Підставою внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стали матеріали звернення державної екологічної інспекції у Вінницькій області, з котрих вбачаються, що службові особи ДП «Тростянецький спиртовий завод» під час здійснення господарської діяльності допускають викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що значно перевищує норму.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ДП «Тростянецький спиртовий завод» видано ліцензію серії АЖ № 077099 на виробництво спирту етилового: біоетанолу (термін дії з 10.07.2017 по 10.07.2022).

Місцем проведення діяльності являється: Вінницька область, Тростянецький район, смт. Тростянець, вул. Соборна, буд . 14 .

Так, департаментом агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів Вінницької обласної адміністрації державному підприємству «Тростянецький спиртовий завод» видано дозвіл № 524155100-51/1 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (термін дії з 09.07.2018 по необмежений) та дозвіл № 524155100-50 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (термін дії з 19.10.2017 по необмежений) .

Згідно положень додатку до зазначеного дозволу п.п. 2.1.1 - Ні для одного з вказаних дозволених викидів в атмосферу не повинні перевищувати гранично допустимі рівні викидів. Інших викидів в атмосферу, що чинять суттєвий вплив на навколишнє середовище, бути не повинно. Відповідно до п.п. 2.1.5.1 - Не допускати роботу обладнання при перевищенні концентрацій забруднюючих речовин до моменту усунення недоліків.

Фахівцями ДУ «Вінницький обласний лабораторний центр МОЗ України» 19.10.2018 проведений відбір проб атмосферного повітря у точці №1 - на відстані 250м від полів фільтрації заводу в південно-західному напрямку до межі з лісе полосою, у точці №2 - на відстані 400м - в південному напрямку до водонапірних веж КП ТСР «Тростянецьводоканал», у точці №3 - на відстані 100м - в північно-західному напрямку до сільськогосподарської дороги, у точці №4 - на відстані 600м - в північному напрямку до перехрестя сільських доріг.

За отриманими результатами лабораторних досліджень (протоколи №№1334-1337; 1338-1341; 1342-1345; 1346-1349 від 19.10.2018 року) в точці №1 встановлено перевищення нормативних вимог (список «Гранично допустимі концентрації хімічних та біологічних речовин в атмосферному повітрі населених місць», затвердженому 05 березня 2015року) по вмісту сірководню в 3,1 раз, в точці №3 - вміст сірководню перевищує норму в 3,4 рази, в точці №4 - в 1,4 рази.

Враховуючи вищезазначене встановлено, що ДП «Тростянецький спиртовий завод» в порушення виданого дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами допускає значне перевищення нормативних вимог по вмісту сірководню в атмосферне повітря.

В судове засідання слідчий Рябокінь Я.П., не з`явився, однак надав до суду заяву, в якій просить дане клопотання розглянути без його участі. Вищевказане клопотання підтримує в повному обсязі.

Представник ДП «Тростнецький спиртовий завод» в судове засідання не з`явився, однак надав до суду заяву, в якій просить дане клопотання розглянути без його участі. Надав письмові заперечення та просив суд відмовити в задоволенні клопотання.

Відповідно до ст. 107 ч. 4 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Враховуючи те, що учасники процесуальної дії не з`явились в судове засідання, слідчий суддя вважає за можливим розглянути дане клопотання без застосування технічних засобів фіксування.

Слідчий суддя, дослідивши вказане клопотання та додані до нього матеріали, дійшов до висновку, що клопотання є не обґрунтованим та не вмотивованим, а тому не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 170 ч. 1 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Головним управлінням Національної поліції у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018020000000212 від 01.11.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 241 КК України.

Підставою внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стали матеріали звернення державної екологічної інспекції у Вінницькій області, з котрих вбачаються, що службові особи ДП «Тростянецький спиртовий завод» під час здійснення господарської діяльності допускають викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що значно перевищує норму.

Слідчий в своєму клопотанні просить суд накласти арешт на комплекс будівель та споруд, за адресою: Вінницька область, Тростянецький район, смт.Тростянець,вул. Соборна, буд. 14 загальною площею 21101.1 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1272565705241), власником якого є держава в особі Верховної Ради України в повному господарському віданні Тростянецького спиртового заводу (ЄДРПОУ: 05459157), із забороною на користування майном.

Відповідно до абз. 2 п. 2.6. Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 року щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. 276-279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

З огляду на наведене правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.

Слідчий просить накласти арешт на комплекс будівель та споруд, за адресою: Вінницька область, Тростянецький район, смт.Тростянець,вул. Соборна, буд. 14 загальною площею 21101.1 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1272565705241), що є майном юридичної особи, службові особи якої, не мають статусу підозрюваного або обвинуваченого та не несуть за законом матеріальну відповідальність за їх дії.

Також, клопотання слідчого про арешт майна не відповідає вимогам, зазначеним ст.171 КПК України, а саме, в ньому не зазначено підстави і мету арешту майна відповідно до положень статті 170 КПК України та відповідне обгрунтування необхідності арешту майна.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 3. ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Отже, процесуальний закон ставить в чітку залежність застосування заходів забезпечення кримінального провадження з обов`язком слідчого довести слідчому судді, що такі заходи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який слідчий зазначає у своєму клопотанні.

Разом з тим, згідно зі ст. 7, 16 КПК України загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

На переконання суду при розгляді клопотання про арешт майна слідчим не доведено наявність будь-яких фактичних даних (доказів), відповідно до яких є необхідність у накладенні арешту на майно власником якого є держава в особі Верховної Ради України в повному господарському віданні Тростянецького спиртового заводу.

Слідчий не довів та не зазначив конкретних фактичних обставин (час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення), які виправдовували б такий спосіб втручання у господарську діяльність Тростянецького спиртового заводу.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.), ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.

Так, слідчим у клопотанні не було доведено належними доказами, яка сума збитку була завдана незаконними діями службових осіб Тростянецького спиртового заводу, а тому накладення арешту, із забороною на користування цим майном, може призвести до недотримання співрозмірності обмеження права власності, завданням кримінального провадження.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим не в достатній мірі було обґрунтовано клопотання, оскільки не доведено усі обставини визначені ч. 2 ст. 173 КПК України, а тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 107, 131, 132, 167, 170, 172, 173, КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Рябокінь Я.П. про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна - відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, однак її оскарження не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя: