Рішення № 8351566, 10.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/71310.02.10 За позовом Приватного підприємства «Інкор Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Неолайн медіа»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Косяк В.М. (довіреність від 10.02.2010р.);

від відповідача: не з’явились;

10.02.2010р. у судовому засіданні, за згодою представника позивача у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Інкор Україна»(надалі ПП «Інкор Україна», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Неолайн Медіа»(надалі ТОВ «Неолайн Медіа», відповідач) 141403, 16 грн. основного боргу, 10448, 44 грн. пені, 1385, 86 грн. інфляційних втрат, 1505, 93 грн. 3% річних від простроченої суми.

В ході розгляду справи, у зв’язку з погашенням суми основного боргу заявленого до стягнення, позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, однак такою фактично збільшені вимоги про стягнення штрафних санкцій, без доплати державного мита за їх розгляд, що суперечить вимогам ч. 3 статті 46 ГПК України.

Вказана заява приймається судом лише в частині зменшення суми основного боргу, оскільки в частині сплачених коштів, що підтверджується банківською випискою за 02.12.2009р., 02.02.2010р. спору між сторонами не існує, позивач зменшуючи в цій частині позовні вимоги не просить вирішувати спір про стягнення вже сплачених відповідачем коштів в судовому порядку. Вимоги позивача про стягнення з відповідача збільшеного розміру пені не можуть бути розглянуті в межах заявленого позову з підстав зазначених вище, окрім того, в порушення вимог процесуального законодавства, позивачем до клопотання не надано доказів направлення його відповідачу. Зазначена позиція викладена зокрема у п. 8 Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду Українивід 10.12.96р. № 02-5/422 «Про судове рішення», згідно з яким зміна в рішенні господарського суду предмета, підстав позову за заявою позивача, зробленою безпосередньо в засіданні суду, допустима лише, якщо при цьому не порушено процесуальних прав відповідача, передбачених статтями 22 і 23 ГПК, і відповідачеві було надано можливість подання доказів щодо нового предмета, підстав позову та наведення його доводів у судовому засіданні.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором комісії № 2/2008 від 01.11.2008р. не виконані у повному обсязі зобов’язання щодо перерахування коштів які отримані в якості оплати за результатом транзакцій здійснених користувачами протягом звітного періоду, що належні позивачу.

Заборгованість відповідача перед позивачем станом на дату звернення з позовом до суду складала 141403, 16 грн., та була ним сплачена, у зв’язку з чим, враховуючи допущене прострочення, з урахуванням вимог Цивільного кодексу, позивачем заявлені до стягнення суми 3% річних, інфляційних збитків та пені, нарахування якої, передбачено договором.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (довідка станом на 17.11.2009р. наявна у матеріалах справи).

Провадження у справі порушено ухвалою від 23.12.2009р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2008 року між ТОВ «Неолайн Медіа»та ПП «Інкор Україна» укладено договір комісії № 2/2008 згідно з яким комісіонер (відповідач у справі) зобов’язувався за дорученням комітента за плату організовувати додаткові сервісні послуги з використанням технічних можливостей мереж стільникового зв’язку, від свого імені але за рахунок комітента.

За умовами договору (п. 3.5) для комісіонера виникали зобовязання звітувати комітентові щодо надання послуг, шляхом направлення комісійного звіту у вигляді актів прийому-здачі наданих послуг; а згідно з п. 4.3 договору сума отримана комісіонером за результатом транзакцій, здійснених користувачами протягом звітного періоду (за винятком комісійної плати комісіонера), перераховується комісіонером комітентові протягом двох днів з моменту отримання комісіонером від комітента оригіналів акту прийому-здачі наданих послуг та відповідного рахунку-фактури.

Згідно з актами прийому-здачі наданих послуг (підписані сторонами, скріплені печатками підприємств) та виставленими на оплату рахунками за відповідачем рахувалась заборгованість, яка підтверджена сторонами у акті звірки складеному станом на 31.08.2009р. в сумі 215078, 09 грн., а на дату звернення до суду складала 141403, 16 грн.. Представленими до матеріалів справи банківськими виписками підтверджено погашення заборгованості щодо стягнення якої заявлено позов в сумі 60000 грн. 02.12.2009р., 81403, 16 грн. за 02.02.2010р., що в свою чергу доводить порушення строків перерахування коштів.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст. 1011 ЦК України).

Згідно статті 1022 Цивільного кодексу України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Договір є обов’язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

У відповідності з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням умов договору (п. 4.3) суми отримані комісіонером за результатом транзакцій, здійснених користувачами протягом звітного періоду (за винятком комісійної плати комісіонера) мали бути перераховані комісіонером комітентові протягом двох днів з моменту отримання комісіонером від комітента оригіналів акту прийому-здачі наданих послуг та відповідних рахунків-фактур, відповідно виходячи з дат складання актів від 30.06.2009р. на суму належної до перерахування 74125, 34 грн., на суму 5650, 49 грн., від 31.07.2009р. на суму 7366, 01 грн., на суму 64751, 70 грн., від 31.08.2009р. на суму 63184, 55 грн., від 30.09.2009р. на суму 6100, 90 грн., отримання рахунків-фактур № 0011 від 30.06.2009р., № 0012 від 30.06.2009р., № 0019 від 31.07.2009р., № 0018 від 31.07.2009р., № 0026 від 31.08.2009р., № 00047 від 30.09.2009р. з проставленими датами їх отримання відповідачем, встановлені договором строку з боку відповідача були порушені.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 5.2 договору № 2/2008 від 01.11.2008р. у випадку прострочення комісіонером строків надання послуг, комісіонер виплачує комітентові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості прострочених послуг за договором, за кожний день зазначеного прострочення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача розрахована позивачем виходячи з облікової ставки встановленої Постановою НБУ від 12.06.2009р. № 343 (11% в періоді з 15.06.2009р.), Постановою НБУ від 10.08.2009 № 468 (10, 25%) –та складає 10448, 44 грн. (розрахунок наведено у позовній заяві).

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність прострочення в перерахуванні належних позивачу сум по договору комісії № 2/2008 від 01.11.2008р., суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 1385, 86 грн., та з розрахунком 3% річних у розмірі 1505, 93 грн. наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.

Факту прострочення перерахування позивачу коштів які отримані за результатом транзакцій здійснених користувачами протягом звітного періоду згідно договору комісії № 2/2008 від 01.11.2008р. відповідачем не спростовано, документи щодо здійснення погашення боргу підтверджують допущене порушення по строках, які передбачені положеннями договору, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 1 548 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Згідно частини другої п.5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів” якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати пов’язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Неолайн медіа»(04112, м. Київ, вул. Оранжерейна, 3 літ. «Ж», р/р 26002002657101 АКБ «Європейський»Київська філія, МФО 380184, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 36058322) на користь Приватного підприємства «Інкор Україна»(юрид. адреса: 50076, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Балакіна 24, кв. 27, р/р 26003133985980 ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»МФО 305835, ідент. код 35600754) 10448, 44 грн. (десять тисяч чотириста сорок вісім гривень 44 копійки) пені, 1385, 86 грн. (одну тисячу триста вісімдесят п’ять гривень 86 копійок) інфляційних збитків, 1505, 93 грн. (одну тисячу п’ятсот п’ять гривень 93 копійки) 3% річних, 1 548 грн. (одну тисячу п’ятсот сорок вісім гривень) витрат по сплаті державного мита, 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 18.02.2010