Рішення № 8351557, 15.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/46515.02.10 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

доЗакритого акціонерного товариства "Жилкомунсервіс"

простягнення 38 066,35 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Марковська В.В., Цурка Н.О.

від відповідача:Піщевят Н.М. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" (надалі –АЕК "Київенерго") в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Жилкомунсервіс" (надалі –ЗАТ "Жилкомунсервіс") про стягнення 38 066,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог договору про постачання електричної енергії № 41160 від 22.10.2007 р. позивач продав відповідачу електричну енергію, проте відповідач грошові зобов’язання по оплаті використаної електричної енергії виконав не в повному обсязі, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 27 156,19 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 023,49 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 4 970,56 грн., 3% річних у розмірі 1 015,17 грн. та штрафу у розмірі 1 900,93 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.12.2009 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.01.2010 р.

В судовому засіданні 27.01.2010 р. у зв’язку з клопотанням відповідача оголошено перерву до 15.02.2010р.

У судове засідання 15.02.2010 р. представники позивача з'явилися, вимоги ухвали суду виконали, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити їх повністю.

Представник відповідача у судове засідання 15.02.2010 р. з’явився, подав відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнає, просить розстрочити виконання рішення в цій частині на шість місяців. Проти задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій заперечує, посилаючись на Закон України від 13.11.1996 р. "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги".

За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши

докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.10.2007 р. між АЕК "Київенерго" (постачальник) та ЗАТ "Жилкомунсервіс" (споживач) було укладено договір № 41160 про постачання електричної енергії (надалі –"Договір").

Згідно із розділом 1 Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємною частиною.

Відповідно до пункту 2.2.2 Договору постачальник зобов’язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток "обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу"); з дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами; забезпечити отримання споживачем електричної енергії у точці продажу на рівні дозволеної потужності відповідно до додатка "Перелік об’єктів".

Споживач відповідно до пунктів 2.3.2 та 2.3.3 Договору зобов’язується дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору та режиму роботи електроустановок відповідно до додатка "Перелік об’єктів". Оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживачів"

Договір № 41160 про постачання електричної енергії є договором енергопостачання, а тому права та обов’язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі –енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач вказує, що за період з 01.11.2007 р. по 01.11.2009 р. у відповідача виникла заборгованість за використану електричну енергію, яка станом на 01.11.2009 р. становить 27156,19грн., підтверджується звітами за використану електричну енергію, актами приймання –передачі товарної продукції та довідкою про стан розрахунків та заборгованість із сплати спожитої електричної енергії.

Згідно з п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Додатком №2.2 до Договору сторони погодили, що розрахунковий період починається першого числа кожного місяця та закінчується в останній день цього місяця (п. 1 додатку). Протягом розрахункового періоду споживач здійснює повну оплату вартості активної електричної енергії за фактичними та прогнозованим до кінця поточного розрахункового періоду показаннями розрахункових засобів обліку (п.13 Договору).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заборгованість ЗАТ "Жилкомунсервіс" перед АЕК "Київенерго" у розмірі 27 156,19грн. підтверджується матеріалами справи та визнана відповідачем під час розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості за використану електричну енергію у розмірі 27 156,19 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 023,49 грн. та штраф у розмірі 1 900,93 грн. згідно доданого до позову розрахунку.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 4.2.2 Договору сторони визначили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 -2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатками, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Позивач нараховує пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за прострочення оплати теплової енергії у період з травня 2009 року по листопад 2009 року.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов’язання, то вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 3 023,49 грн. є правомірними.

Відповідно до п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 2 статті 22 Господарського кодексу України визначено, що суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Із матеріалів справи вбачається, що державна частка у статутному фонді АЕК "Київенерго" перевищує п’ятдесят відсотків, а тому згідно статті 22 Господарського кодексу України позивач належить до державного сектору економіки.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов’язання понад тридцять днів, то нарахування позивачем штрафу у розмірі 1 900,93 грн., який згідно ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України застосовується додатково до нарахування пені, є правомірним.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Застосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п. 2.4. роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань". Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, арбітражний суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення у виконанні зобов’язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Сума правомірно нарахованих пені та штрафу є надмірною в порівнянні із сумою заборгованості (27 156,19 грн.), прострочення з оплати якої допущено відповідачем.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись п.6 ч.1 ст. 3 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені та штрафу, що підлягають стягненню з відповідача на користь АЕК "Київенерго" до 2 500,00 грн. та 1 000,00 грн. відповідно.

Також, позивач просить стягнути 3% річних у розмірі 1 015,17 грн. та інфляційну складову боргу у розмірі 4 970,56 грн., нарахованих за період прострочення з грудня 2007 року по листопад 2009 року.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення вказаної норми не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р.

Із поданого розрахунку вбачається, що позивачем неправомірно не враховані індекси інфляції за липень, серпень 2008 року та липень, серпень 2009 року, які мають від’ємне значення, а тому з урахуванням викладеного за перерахунком суду розмір інфляційної складової боргу становить 4 804,31 грн.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов’язання, то вимоги позивача про стягнення 3% річних визнаються судом обґрунтованими та задовольняються у розмірі, відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Обставини на які посилається відповідач у відзиві не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ЗАТ "Жилкомунсервіс" на користь АЕК "Київенерго" основного боргу у розмірі 27 156,19 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 4 804,31 грн., 3% річних у розмірі 1 015,17 грн., пені у розмірі 2 500,00 та штрафу у розмірі 1 000,00 грн.

У задоволенні позову в частині стягнення інфляційної складової боргу у розмірі 166,25грн. відмовити.

Під час розгляду справи відповідачем заявлено клопотання про розстрочку виконання судового рішення.

У відповідності до частини 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

При цьому, суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

На необхідність встановлення зазначених обставин також вказано у п. 2 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 р. №02-5/333.

У відзиві ЗАТ "Жилкомунсервіс" №37 від 12.02.2010 р. відповідач посилається на те, що електроенергія, яка споживається за Договором використовується для потреб населення, яке проживає у відомчому житловому фонді, а реальні споживачі теплової енергії не розраховуються з ЗАТ "Жилкомунсервіс".

Із змісту доданого до позову розрахунку боргу вбачається, що спірний борг виник у зв’язку із щомісячними надходженнями оплат від мешканців через ГІОЦ у розмірі меншому від фактично нарахованої спожитої вартості електроенергії.

Представник відповідача вказує, що розстрочення виконання рішення на шість місяців забезпечить його реальне виконання.

Викладені обставини ускладнюють виконання рішення, а тому суд вважає за необхідне задовольнити клопотання ЗАТ "Жилкомунсервіс" та розстрочити виконання рішення на шість місяців.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд розраховує суму судових витрат, які покладаються на відповідача, без урахування зменшених судом розмірів пені та штрафу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" задовольнити частково.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Жилкомунсервіс" (04060, м. Київ, вул. Вавілових, 9; ідентифікаційний код 24725452) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) основний борг у розмірі 27 156 (двадцять сім тисяч сто п'ятдесят шість) грн. 19 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 4 804 (чотири тисячі вісімсот чотири) грн. 31 коп., 3% річних у розмірі 1 015 (одна тисяча п'ятнадцять) грн. 17 коп., пеню у розмірі 2 500 (дві тисячі п’ятсот) грн. 00 коп., штраф у розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп., державне мито у розмірі 379 (триста сімдесят дев'ять) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 234 (двісті тридцять чотири) грн. 97 коп., розстрочивши виконання рішення наступним чином:

до 15 березня 2010 року -6 079,28 грн.до 15 червня 2010 року -6 079,28 грн.

до 15 квітня 2010 року -6 079,28 грн.до 15 липня 2010 року -6 079,28 грн.

до 15 травня 2010 року -6 079,28 грн.до 15 серпня 2010 року -6 693,25 грн.

Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 Господарського кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Р.В. Бойко