Рішення № 8351457, 14.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/68414.01.10 За позовом Заступника військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі 1. Міністерства транспорту та зв'язку України

2. 195 центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (в/ч Т 0710)

3. Фонду державного майна України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ЕЛАНО»

про стягнення заборгованості

Суддя ?Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Прокуратури           Горюнов О.В. - пом.військ.прок., Корнійчук А.Г. - пом.військ.прок.,

Від Позивачів 1. Галушка О.В. - предст.,

          2. Олійник С.В. - предст.,

3. Сідненко О.Л.-предст.,

Від Відповідача           Кротенко О.В. - предст.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Заступник військового прокурора Дарницького гарнізону звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, 195 центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (в/ч Т 0710), Фонду державного майна України з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ЕЛАНО»та просить стягнути з Відповідача на користь Позивача-2 385384,92 грн. заборгованості з орендної плати, 7431,44 грн. пені, 10537,46 грн. інфляційних втрат, 5563,27 грн. –3% річних, а також стягнути з Відповідача на користь Позивача-3 159362,03 грн. заборгованості з орендної плати та 2583,94 грн. пені.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань за Договором оренди № 551 від 08.12.2006 в частині перерахування Позивачу-3, як орендодавцю, та Позивачу-2, як балансоутримувачу орендованого майна, грошових коштів за оренду нерухомого майна, що належить до державної власності.

Позивачі письмових пояснень по суті спору не надали, повноважні представники Міністерства транспорту та зв'язку України, 195 центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (в/ч Т 0710), Фонду державного майна України в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги та наполягали на задоволенні позову.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якій просить залишити позов заступника військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, 195 центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (в/ч Т 0710), Фонду державного майна України без розгляду, пояснюючи це тим, що позовна заява подана військовою прокуратурою Дарницького гарнізону в особі суб’єктів права подання позову, які не є сферою контролю військової прокуратури Дарницького гарнізону чи будь-якої іншої військової прокуратури України.

Суд зазначає, що згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною третьою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України) під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах»потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Положення абзацу четвертого частини першої статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України в контексті пункту 2 статті 121 Конституції України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Під представництвом прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді за змістом пункту 2 статті 121 Конституції України та статей 2 і 29 Арбітражного процесуального кодексу України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.

Таким чином, Заступник військового прокурора Дарницького гарнізону звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Відповідача про стягнення заборгованості з орендної плати в інтересах держави, а не в інтересах конкретних установ, тому твердження Відповідача, що Позивач-2 не є підконтрольним чи підзвітним прокуратурі безпосереднього відношення до захисту інтересів держави при розгляді даного спору не має. З урахуванням викладеного, клопотання Відповідача про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

08.12.2006 між Фондом державного майна України (далі –Позивач-3, Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Елано»(далі - Відповідач, Орендар) укладено Договір оренди № 551 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлової будівлі –цеху ремонту машин під інвентарним № 4 на 1 поверсі (літ. А), загальною площею – 3003,7 кв.м, розташовану в м. Києві по вул. Магнітогорська, 5.

Нежитлова будівля –цех ремонту машин під інвентарним № 4, 1 поверху (літ. А), частина якої передається в оренду, належить державі Україна та знаходиться на балансі 195 центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (в/ч Т 0710) Міністерства транспорту та зв'язку України на праві державної власності (п. 1.2 Договору).

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір № 551 від 08.12.2006 є договором найму.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

На виконання умов Договору оренди № 551 від 08.12.2006 Позивач-3 в присутності Позивача-2 за Актом приймання-передачі від 08.12.2006 передав, а Відповідач прийняв в строкове платне користування нерухоме майно площею 3003,7 кв.м, розташоване в м. Києві по вул. Магнітогорська, 5, та перебуває на балансі 195 центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (в/ч Т 0710) Міністерства транспорту та зв’язку України.

Пунктом 5.2 Договору Відповідач зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995 № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди 50642,00 грн. (п. 3.1 Договору).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 Договору).

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що перерахування здійснюються Орендарем самостійно до 12 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції, таким чином: 50% орендної плати перераховується Орендарем до державного бюджету; 50% орендної плати перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок Балансоутримувача (Позивача-2).

Відповідач зобов’язання за Договором № 551 від 08.12.2006 в частині перерахування вчасно та повному обсязі орендної плати належним чином не виконав, станом на час розгляду спору сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ЕЛАНО»по орендній платі перед 195 центральною базою Державної спеціальної служби транспорту (в/ч Т 0710) складає 385384,92 грн. та перед Фондом державного майна України - 159362,03 грн. Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено у позовній заяві, Відповідачем до матеріалів справи не надано.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення з Відповідача 385384,92 грн. орендної плати на користь Позивача-2 та 159362,03 грн. основного боргу на користь Позивача-3.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3.6 Договору сторони обумовили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та Балансоутримувачу у визначеному в п. 3.4 Договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

З огляду на викладене та наявність у Відповідача заборгованість перед Позивачами-2, 3 за оренду нерухомого майна, суд вважає необхідним задовольнити вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача-2 5945,17 грн. пені, розрахованої за шість місяців, як те передбачено положеннями законодавства, а також 2583,94 грн. пені –на користь Фонду державного майна України.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком суми боргу з урахуванням індексу інфляції, наданим до матеріалів позовної заяви, і вважає його обґрунтованим. Сума 3% річних розрахована відповідно до періодів прострочення і підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача-2 в силу положень закону.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог та відповідність їх чинному законодавству, у зв’язку з чим, позов підлягає задоволенню частково.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ЕЛАНО»(02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 5, код 33148863) на користь 195 центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (в/ч Т 0710) (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 5, код 33148732) 385384,92 грн. заборгованості, 5945,17 грн. пені, 10537,46 грн. інфляційних втрат, 5563,27 грн. - 3% річних від суми заборгованості.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ЕЛАНО»(02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 5, код 33148863) на користь Фонду державного майна України (м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, код 00032945) 159362,03 грн. заборгованості, 2583,94 грн. пені.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ЕЛАНО»(02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 5, код 33148863) до Державного бюджету України 5963,78 грн. державного мита та 235,39 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                     О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 15.02.2010