Рішення № 8351449, 17.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/40917.02.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотехцентр –2"

до Відкритого акціонерного товариства "Промтехмонтаж –2"

про стягнення 18 277,32 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін: позивача:не з’явився відповідача:не з’явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотехцентр –2" (надалі –ТОВ "Автотехцентр–2") звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Відкритого акціонерного товариства "Промтехмонтаж –2" (надалі –ВАТ "Промтехмонтаж –2") про стягнення 18 277,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору купівлі-продажу №16 від 02.01.2008 р. позивач поставив відповідачу запасні частини до вантажних автомобілів, а відповідач в повному обсязі за отримані товари не розрахувався, у зв’язку із чим виникла заборгованість у розмірі 13 986,02 грн. На вказану суму позивачем нарахована пеня у розмірі 1470,31 грн., штраф у розмірі 1 034,79 грн., інфляційні збитки у розмірі 1 398,60 грн. та 3% річних у розмірі 387,60 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.12.2009 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 28.12.2009 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.12.2009 р. розгляд справи відкладено до 20.01.2010 р. у зв'язку із неявкою відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.01.2010 р. розгляд справи відкладено до 08.02.2010 р. у зв’язку із неявкою відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.02.2010 р. розгляд справи відкладено до 17.02.2010 р. у зв’язку із неявкою відповідача

В судових засіданнях 28.12.2009 р., 20.01.2010 р. та 08.02.2010 р. представник позивача з'являвся, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить їх задовольнити.

Представник відповідача у судові засідання 28.12.2009, 20.01.2010 р., 08.02.2010 р. та 17.02.2010 р. не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду та повідомленням про вручення рекомендованого листа №0889105 від 11.12.2009 р., отримане відповідачем 16.12.2009 р.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03037, м. Київ, вул. Кривоноса, 19 а, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №252633 від 24.12.2009 р. та вказано в позові.

Також судом було додатково відправлено ухвали суду на адресу відповідача (м. Київ, вул. Краснова, 33), що зазначена в договорі.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 17.02.2010 р. оголошено повний текст рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.01.2008 р. між ТОВ "Автотехцентр-2" (продавець) та ВАТ "Промтехмонтаж-2" в особі Київського управління механізації 36 (покупець) укладено договір купівлі-продажу №16 (надалі "Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов’язується поставити та передати, а покупець прийняти та оплатити запасні частини до вантажних автомобілів, надалі –"товар", ціна, номенклатура та кількість якого відповідає товаросупроводжувальним документам (видаткові накладні, акти приймання-передачі тощо), які є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що товар, який поставляється, за своєю якістю та комплектністю повинен відповідати вимогам ГОСТ, технічним умовам заводу-виробника.

Положеннями п.п. 2.2 –2.5 Договору передбачено умови щодо маркування товару, визначений гарантійний строк, порядок приймання товару по кількості та якості, а також те, що претензії по кількості та комплектності приймаються в момент передачі товару, а по якості –протягом 20 днів.

Відповідно до п. 3.2 Договору ціна товару, зазначена в відповідних товаросупроводжувальних документах, встановлена в гривнях на умовах ЕXW, самовивіз з складу продавця.

Пунктом 3.3 Договору визначено, що оплата товару повинна бути здійснена у гривнях на поточний рахунок продавця в наступному порядку: покупець зобов’язаний здійснити оплату в розмірі 100% від вартості отриманого товару протягом 10 банківських днів з момент підписання сторонами відповідних товаросупроводжувальних документів.

Умовами п. 4.1-4.3 Договору передбачено, що відвантаження товару оформлюється товаросупроводжувальними документами з моменту підписання яких зобов’язання продавця по передачі товару вважається виконаним, а в момент їх складання право власності на товар переходить до покупця.

Пунктом 9.2 Договору сторони визначили строк дії Договору з моменту його підписання по 31.12.2008 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх зобов’язань, передбачених договором.

Протягом жовтня –грудня 2008 року позивач передав, а відповідач отримав товар (запасні частини до вантажних автомобілів) на загальну суму 13 986,02 грн., що підтверджується видатковими накладними №7989/1 від 22.10.2008 р., №8054/1 від 24.10.2008р., №8408/1 від 11.11.2008 р., №8468/1 від 14.11.2008 р., №8485/1 від 17.11.2008 р., №8808/1 від 03.12.2008 р., №8884/1 від 05.12.2008 р., №9044/1 від 16.12.2008 р.

Товар від імені відповідача прийнято Маначенко Г.О. на підставі довіреностей №52 від 01.10.2008 р., №90 від 03.11.2008 р. та №113 від 03.12.2008 р.

Видаткові накладні містять посилання на Договір, ними визначені ціна, кількість та номенклатура переданого товару.

Спір у справі виник у зв’язку із невиконанням, на думку позивача, відповідачем грошового зобов’язання по оплаті переданого товару за вказаними накладними.

Договір є договором купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 656 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується передача відповідачеві товару згідно Договору за спірними накладними на суму 13 986,02 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням дат складання видаткових накладних та враховуючи приписи п.3.3Договору, грошове зобов’язання по оплаті відповідачем вартості отриманих товарів наступило через 10 банківських днів з моменту отримання кожної партії товару.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 13 986,02 грн. на підставі Договору за переданий у жовтні-грудні 2008 року товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ВАТ "Промтехмонтаж –2" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Автотехцентр –2" про стягнення з ВАТ"Промтехмонтаж –2" заборгованості у розмірі 13 986,02 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в розмірі 1 470,31 грн., інфляційних збитків у розмірі 1 398,60 грн., 3% річних у розмірі 387,60 грн. та штрафу у розмірі 1034,79грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктами 7.4, 7.5 Договору визначено, що у випадку порушення строку оплати, встановленого п.3.3 Договору, покупець на вимогу продавця сплачує останньому неустойку у вигляді пені в розмірі 0,5% від суми невиконаного зобов'язання за кожен календарний день прострочення у виконанні зобов’язання. У випадку порушення більше ніж на 20 календарних днів строку оплати, встановленого п.3.3 Договору, покупець зобов’язується додатково сплатити продавцю одноразовий штраф в розмірі 20% вартості неоплаченого товару.

Позивачем розраховано пеню, виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України, за вказаний у розрахунку період.

Разом із цим, суд відзначає, що згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Останнім днем виконання грошового зобов’язання по оплаті товару отриманого за видатковою накладною №7989/1 від 22.10.2008 р. є 05.11.2008 р., за накладною №8054/1 від 24.10.2008 р. –07.11.2008 р., за накладною №8408/1 від 11.11.2008 р. –25.11.2008 р., за накладної №8468/1 від 14.11.2008 р. –28.11.2008 р., за накладної №8485/1 від 17.11.2008 р. –01.12.2008 р., за накладної №8808/1 від 03.12.2008 р. –17.12.2008 р., за накладною №8884/1 від 05.12.2008 р. –19.12.2008 р., за накладною №9044/1 від 16.12.2008 р. –30.12.2008 р.

Виходячи із визначених судом останніх днів, коли зобов’язання по оплаті кожної партії товару мало бути виконане, та того, що через шість місяців нарахування пені припинилося, за перерахунком суду розмір пені становить 1 667,35 грн.

Судом встановлено порушення відповідачем виконання грошового зобов’язання по оплаті 13 986,02 грн., яке тривало більше 20 календарних днів, що є підставою для застосування погодженого сторонами додаткового виду відповідальності (за прострочення більше 20 днів) у вигляді штрафу у розмірі 2 797,20 грн. ( 13 986,02 грн.*20%).

Оскільки позивачем заявлено вимоги в частині стягнення пені та штрафу у розмірі, які є меншими, ніж визначені судом, то такі вимоги задовольняються у розмірі, заявленому позивачем до стягнення.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пеня у розмірі 1667,35 грн. та штраф у розмірі 1 034,79 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та погоджується з наданими позивачем розрахунками 3% річних та інфляційних збитків, нарахованих за період з 30.12.2008 р. по 04.12.2009 р., а тому вимога позивача про стягнення 3% річних у розмірі 387,60 грн. та інфляційних збитків у розмірі 1398,60 грн. підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги ТОВ "Автотехцентр -2" обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотехцентр –2" задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Промтехмонтаж –2" (03037, м. Київ, вул. Кривоноса, 19-а; ідентифікаційний код 01414034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотехцентр –2" (37600, Полтавської область, м. Миргород, вул. Гоголя, 127/1; ідентифікаційний код 30131595) заборгованість у розмірі 13 986 (тринадцять тисяч дев’ятсот вісімдесят шість) грн. 02 коп., пеню у розмірі 1 470 (одна тисяча чотириста сімдесят) грн. 31 коп., штраф у розмірі 1 034 (одна тисяча тридцять чотири) грн. 79 коп., інфляційні збитки у розмірі 1 398 (одна тисяча триста дев’яносто вісім) грн. 60 коп., 3% річних у розмірі 387 (триста вісімдесят сім) грн. 60 коп., державне мито у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 77 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 Господарського кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                              Р.В. Бойко