Рішення № 8351378, 02.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/48302.02.10 За позовом           Закритого акціонерного товариства «КОТС»

до           Відкритого акціонерного товариства «Київметробуд»

третя особа 1 Комунальне підприємство «Київський метрополітен»

третя особа 2 Головне фінансове управління виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)

про                              стягнення 85 231, 32 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:                    Безсмертний В.Д. –представник за довіреністю від 16.10.2009 року;

від відповідача:          Кошкіна І.В. –представник за довіреністю від 30.12.2008 року;

від третьої особи 1 Ковтун Т.О. –представник за довіреністю від 31.12.2009 року;

від третьої особи 2 Олійник О.О. –представник за довіреністю від 28.01.2010 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Закрите акціонерне товариство «КОТС»»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Київметробуд» про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 61633, 96 грн., пені у сумі 14537, 17 грн., збитків від інфляції у розмірі 9060, 19 грн. та витрат по сплаті послуг адвоката у сумі 17000, 00 грн.

          Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору субпідряду № D06-03 MetroBud від 13.02.2006 року позивачем виконано на користь відповідача підрядні роботи на загальну суму 1980 147, 60 грн.

          Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач роботи прийняв, проте, в порушення умов договору зобов’язання з оплати робіт виконав частково.

          Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з відповідача 61 633, 96 грн. –основної заборгованості, збитки від інфляції у розмірі 9 060, 19 грн. та 14 537, 17 грн. –пені.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 19.10.2009 року.

Представник позивача у судовому засіданні 19.10.2009 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 30.09.2009 року та надав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої зазначив, що станом на 30.09.2009 року сума нарахованого індексу інфляції збільшилась і складає 9553, 26 грн., тому просить стягнути з останнього 61633, 96 грн. –основного боргу, 14537, 17 грн. –пені, 9553, 26 грн. –інфляційних нарахувань та 17000, 00 грн. –витрати по сплаті послуг адвоката. Крім того, позивач надав докази сплати державного мита за подання вищезазначеної заяви.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, судом прийнята подана позивачем заява про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання 19.10.2009 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 30.09.2009 року не виконав, однак через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю направити повноважного представника у дане судове засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2009 року розгляд справи відкладено до 03.11.2009 року з підстав задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

03.11.2009 року представник відповідача через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про колегіальний розгляд справи № 27/483 у складі трьох суддів.

Листом заступника Голови Господарського суду міста Києва від 05.11.2009 року клопотання Відкритого акціонерного товариства «Київметробуд»про призначення колегіального розгляду справи № 27/483 залишено без задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2009 року призначено розгляд справи на 01.12.2009 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.12.2009 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що у зв’язку із тривалою затримкою сплати заборгованості за договорами державного замовлення, він звернувся з позовами до замовника робіт на об’єкті «будівництво Сирецько-Печерської лінії від станції «Харківська»до Харківської площі з електродепо»- Комунального підприємства «Київський метрополітен»та розпорядника бюджетних коштів –Київської міської державної адміністрації, тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Крім того, представник відповідача заявив клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов’язаної з нею іншими справами.

Представник позивача у судовому засіданні 01.12.2009 року заперечував проти заявленого відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі.

Крім того, сторони спільно заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.

Згідно з ч. 4 ст. 69 ГПК України за клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті.

З огляду на вищевикладене, суд задовольнив подане сторонами клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2009 року було продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 22.12.2009 року.

У судовому засіданні 22.12.2009 року представник відповідача заявив клопотання про залучення до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунального підприємства «Київський метрополітен»та Київської міської державної адміністрації.

Згідно з ч. 1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов’язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд задовольнив заявлене відповідачем клопотання про залучення до участі у справі на стороні відповідача третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору –Комунальне підприємство «Київський метрополітен»та Київську міську державну адміністрацію.

Представник позивача у судовому засіданні 22.12.2009 року надав усні пояснення по суті спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2009 року відклав розгляд справи до 19.01.2010 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2010 року розгляд справи відкладено до 02.02.2010 року.

У судовому засіданні 02.02.2010 року представник відповідача підтримав заявлене клопотання про зупинення провадження у справі № 27/483 до вирішення пов’язаних з нею справами № 21/142-31/266, № 21/141-31/265 та № 21/152.

Згідно з ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Пов’язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду , який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема факти, що мають преюдиціальне значення.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Предметом спору у справі № 27/483 є стягнення заборгованості за договором субпідряду № D06-03 MetroBud від 13.02.2006 року, а предметом спору в справах № 21/142-31/266, № 21/141-31/265 та № 21/152 є стягнення заборгованості за договором № 12/001 від 21.07.2003 року.

Зазначені справи не пов’язані між собою предметами позову і встановлені у справах № 21/142-31/266, № 21/141-31/265 та № 21/152 обставини не можуть вплинути на розгляд справи № 27/483 по суті. Рішення суду у справах № 21/142-31/266, № 21/141-31/265 та № 21/152 не встановлюватимуть фактів, що мають преюдиціальне значення для справи № 27/483.

З огляду на зазначене суд відхилив клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

13.02.2006 року між Закритим акціонерним товариством «КОТС»(надалі –субпідрядник) та Відкритим акціонерним товариством «Київметробуд»(надалі –генпідрядник) укладено договір субпідряду № D06-03 MetroBud (надалі –договір), відповідно до якого субпідрядник зобов’язується виконати будівельно-монтажні роботи по монтажу пристроїв адміністративно-господарського зв’язку на ВОЛЗ, пристроїв диспетчерського зв’язку та телемеханіки, пристроїв зв’язку та сигналізації та пристроїв телеспостереження згідно робочої документації «Станція «Вирлиця» на перегоні від ст. «Харківська»до ст. «Бориспільська»Сирецько-Печерської лінії метрополітену в м. Києві», № проектного етапу: 4.11, локальний кошторис № 1/02-В-Р-1951-7ЗВ, ст. «Вирлиця», на придбання та монтаж пристроїв адміністративно-господарського зв’язку на ВОЛС, локальний кошторис № 1/02-В-Р-1950-7ЗВ, ст. «Вирлиця», на придбання та монтаж пристроїв диспетчерського зв’язку та телемеханіки, локальний кошторис № 1/02-В-Р-1953-7ЗВ, ст. «Вирлиця», на придбання та монтаж пристроїв зв’язку та сигналізації, локальний кошторис № 1/02-В-Р-1956-7ТС, ст. «Вирлиця», на придбання та монтаж пристроїв телеспостереження на умовах та в строки передбачені у договорі.

Відповідно до п. 1.2 договору фінансування по цьому договору здійснюється за рахунок державного та місцевого бюджету.

Згідно із п. 3.3 договору повноважним представником у взаєминах та розрахунках за виконані роботи з субпідрядником за даним договором від ВАТ «Київметробуд»виступає його структурний підрозділ –БМУ-6.

На виконання умов договору позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи на загальну суму 1980 147, 60 грн., що підтверджується наданими суду актами приймання виконаних підрядних робіт № 21 за лютий 2006 року від 28.02.2006 року, № 22 за лютий 2006 року від 28.02.2006 року, № 2 за березень 2006 року від 31.03.2006 року, № 1 за березень 2006 року від 31.03.2006 року, № 3 за березень 2006 року від 31.03.2006 року, № 14 за квітень 2006 року від 28.04.2006 року, № 15 за квітень 2006 року від 28.04.2006 року, № 7 за вересень 2006 року від 22.09.2006 року, № 8 за вересень 2006 року від 22.09.2006 року, № 9 за вересень 2006 року від 22.09.2006 року та довідками про вартість виконаних робіт, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що розрахунки за виконані роботи провадяться щомісячно згідно підписаних актів виконаних робіт по ф. КБ № 2-в та довідки ф. КБ № 3 по фактичному виконанню протягом 15-ти днів після їх підписання.

За послуги, надані генпідрядником, субпідрядник щомісячно проводить відрахування в розмірі 3% (три відсотка) від вартості фактично виконаних робіт відповідно актів виконаних робіт (3.2 договору).

Враховуючи зазначене, відповідач повинен був здійснити розрахунок за виконані роботи згідно актів приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2006 року у строк до 15.03.2006 року, за роботи виконанні згідно актів за березень 2006 року у строк до 17.04.2006 року, за роботи виконані згідно актів за квітень 2006 року у строк до 12.05.2006 року та за роботи виконанні згідно актів за вересень 2006 року у строк до 09.10.2006 року.

Відповідач здійснив розрахунок за виконані роботи з урахуванням вартості послуг ген підряду, частково на загальну суму 1918513, 64 грн., що підтверджується карткою рахунку № 361 наявною в матеріалах справи.

Таким чином, станом на день подання позовної заяви у відповідача перед позивачем наявний борг у розмірі 61 633, 96 грн.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором підряду, за яким одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу (частина 1 статті 837 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником –як замовник.

Згідно з частиною 1 статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, –достроково.

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

У своїх запереченнях на позовну заяву відповідач посилається на те, що договір субпідряду № D06-03 MetroBud від 13.02.2006 року був укладений на виконання умов договору на будівництво Сирецько-Печерської лінії від станції «Харківська»до Харківської площі з електродепо № 12/001 від 21.07.2003 року. Як вбачається із даного договору замовником робіт є Комунальне підприємство «Київський метрополітен», який є бюджетною організацією та здійснює розрахунки за виконані роботи в межах асигнувань на фінансування капітальних вкладень, передбачених програмою соціально-економічного та культурного розвитку м. Києва на 2003 рік, а генпідрядником –Відкрите акціонерне товариство «Київметробуд».

За виконані роботи згідно договору № 12/001 від 21.07.2003 року Комунальне підприємство «Київський метрополітен»з відповідачем у повному обсязі не розрахувалося, а тому розрахунок з позивачем за виконані роботи згідно умов договору № D06-03 MetroBud від 13.02.2006 року можливий лише після надходження коштів з бюджету та повного розрахунку Комунального підприємства «Київський метрополітен»з Відкритим акціонерним товариством «Київметробуд».

Дане заперечення відповідача відхиляється судом як необґрунтоване, оскільки, як встановлено судом, укладений між позивачем та відповідачем договір субпідряду № D06-03 MetroBud від 13.02.2006 року є двостороннім договором, а невиконання контрагентом відповідача - Комунальним підприємством «Київський метрополітен»(замовником) зобов'язання перед відповідачем щодо перерахування коштів, згідно ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України не є підставою для невиконання Відкритим акціонерним товариством «Київметробуд»перед Закритим акціонерним товариством «КОТС» зобов'язання по договору субпідряду № D06-03 MetroBud від 13.02.2006 року та звільнення від відповідальності ВАТ «Київметробуд».

Відповідач доказів повного виконання договору субпідряду № D06-03 MetroBud від 13.02.2006 року щодо оплати робіт не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вимоги позивача відповідачем не спростовані, належних доказів, які б підтверджували повний розрахунок за виконані роботи відповідачем не надано, враховуючи відсутність доказів перерахування коштів за надані роботи у розмірі 61 633, 96 грн., позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 14 537, 17 грн. за період з 22.08.2008 року по 21.08.2009 року.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до п. 9.4 договору встановлено, що за несвоєчасну оплату виконаних робіт генпідрядник зобов’язаний сплатити на користь субпідрядника пеню за кожен робочий день у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент виникнення затримки виконання зобов’язань, від вартості несплачених робіт до повного виконання зобов’язань по оплаті.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач повинен був розрахуватись з позивачем за виконані роботи згідно актів приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2006 року у строк до 15.03.2006 року, за роботи виконанні згідно актів за березень 2006 року у строк до 17.04.2006 року, за роботи виконані згідно актів за квітень 2006 року у строк до 12.05.2006 року та за роботи виконанні згідно актів за вересень 2006 року у строк до 09.10.2006 року. Тому пеня повинна нараховуватися починаючи з 16.03.2006 року, 18.04.2006 року, 13.05.2006 року та 10.10.2006 року відповідно.

Як було зазначено вище, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 22.08.2008 року по 21.08.2009 року.

Частиною 1 п. 2 ст. 83 ПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право: виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Тобто, виходячи зі змісту зазначеної вище норми права, суд може реалізувати своє право лише при наявності двох умов одночасно, а саме, коли це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів та, коли про це є відповідне клопотання.

Враховуючи те, що суд не може виходити за межі позовних без відповідного клопотання позивача, а нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, зважаючи на те, що позивачем невірно зазначено період за який нараховується пеня, то позовні вимоги про стягнення суми пені у розмірі 14537, 17 грн. задоволенню не підлягають.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму втрат від інфляції у розмірі 9 553, 26 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року, щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця – червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Розмір втрат від інфляції становить:

61 633, 96 грн. (заборгованість) * 116,3% (зведений індекс за період з вересня 2008 року по вересень 2009 року) –61 633, 96 грн. = 10 046, 34 грн.

Таким чином, збитки від інфляції за перерахунком суду становлять 10 046, 34 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки, позивач не заявляв вищезазначене клопотання, то суд задовольняє вимоги про стягнення збитків від інфляції у сумі заявленій позивачем до стягнення, а саме 9 553, 26 грн.

В зв’язку з зверненням позивача за кваліфікованою юридичною допомогою та понесенням додаткових витрат, останній заявляє позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат понесених у зв’язку з захистом та відновленням порушеного права на оплату адвокатських послуг, відповідно до чого надав до матеріалів справи наступні документи:

- належним чином завірену копію угоди про надання правової допомоги (юридичних послуг) № 88/09-ГС від 15.09.2009 року, укладеного між позивачем, як замовником, та Адвокатським об’єднання «Консулат», як виконавцем;

- належним чином завірену копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю гр. Безсмертного В.Д.;

- належним чином завірену копію платіжного доручення № 1337 від 21.09.2009 року на суму 17000, 00 грн., відповідно до якого позивач перерахував грошові кошти за надані послуги адвоката.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Тобто, у контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до ч. 3 статті 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України «Про адвокатуру», де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Відповідно до ч. 2 статті 4 Закону України «Про адвокатуру»адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

Згідно ч. 1 статті 12 Закону України «Про адвокатуру»оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1.10.1999 року протокол від 1-2 жовтня 1999 року № 6/VI, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є - гонорар. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обгрунтованим за розміром.

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та адвокатом Адвокатським об’єднання «Консулат» 15.09.2009 року було укладено договір № 88/09-ГС про надання правової допомоги (юридичних послуг), відповідно до умов якого виконавець зобов’язується за завданням замовника надати правову допомогу, а саме: здійснити представництва (захисту та інтересів) замовника у Господарському суді м. Києва за позовом до Відкритого акціонерного товариства «Київметробуд»про стягнення заборгованості за договором субпідряду № D06-03 MetroBud від 13.02.2006 року; надати консультації та роз’яснення з юридичних питань, повязаних з розглядом у суді зазначеної справи.

Відповідно до п.1.2 угоди № 88/09-ГС від 15.09.2009 року вартість послуг складає 17000,00 грн.

Згідно із п. 3.1 угоди № 88/09-ГС від 15.09.2009 року замовник сплачує суму гонорару, передбачену п. 1.2 угоди, на розрахунковий рахунок виконавця до 21 вересня 2009 року.

В матеріалах справи наявне платіжне доручення № 1337 від 21.09.2009 року якого вбачається, що позивачем було перераховано Адвокатському об’єднанню «Консулат»17000, 00 грн. Правової допомоги згідно договору № 88/09-ГС від 15.09.2009 року.

Відповідно до п.12 Роз’яснення Вищого арбітражного суду «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»№ 02-5/78 від 04.03.1998, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Частинами 1,2,3 статті 28 ГПК України передбачено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Таким чином, залучення до участі у справі в якості представника іншої особи є правом, а не обов’язком сторони, і пов’язано лише з волевиявленням самої сторони, як і визначення між цією стороною та найнятим представником оплати останнього за надані цим представником послуги.

При цьому суд зазначає, що результати розгляду справи у суді залежить не від того хто представляє інтереси тієї чи іншої сторони у суді, а від встановлення судом наступних обставин: наявності у позивача права, на захист якого ним подано позов, а також наявності чи відсутності факту порушення такого права або його оспорення.

Отже, враховуючи зазначене, беручи до уваги встановлені у процесуальному законодавстві обмеження розміру оплати послуг адвоката, а також враховуючи судову практику про стягнення витрат на оплату послуг адвоката, суд дійшов висновку, що заявлена вимога про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката підлягає задоволенню у сумі 7 118, 70 грн. (10% від задоволеної суми позовних вимог).

Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 530, 837, 854 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Київметробуд»(01601, м. Київ, вул. Прорізна, 8; код ЄДРПОУ 01387432) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Закритого акціонерного товариства «КОТС»(01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 19 А; код ЄДРПОУ 19031061) основну заборгованість у розмірі 61 633 (шістдесят одна тисяча шістсот тридцять три) грн. 96 коп., збитки від інфляції у розмірі 9 553 (дев’ять тисяч п’ятсот п’ятдесят три) грн. 26 коп., витрати на послуги адвоката у розмірі 7118 (сім тисяч сто вісімнадцять) грн. 70 коп., 711 (сімсот одинадцять) грн. 85 коп. державного мита та 195 (сто дев’яносто п’ять) грн. 97 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А.