Рішення № 8351341, 18.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 28/40818.02.10

за позовом          відкритого акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія», м. Київ

до          товариства з обмеженою відповідальністю „Північно-східна будівельна компанія”, м. Київ

про          стягнення 76916,36 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Полонська І.М., предст., дов. № 6107 від 18.11.2009 року

від відповідача: Федоровська І.О., предст., дов. б/н від 08.12.2009 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Українська гірничо-металургійна компанія»звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Північно-східна будівельна компанія” про стягнення 76916,36 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем зобов’язань за договором поставки №20 від 01.06.2008 року щодо оплати поставленої металопродукції, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 53077,18 грн. Також за порушення виконання грошового зобов‘язання позивач, з посиланням на п. 8.3. Договору просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 10415,37 грн. та з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути відсотки річних у розмірі 2056,62 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 11367,19 грн.

          Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.11.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 10.12.2009 року.

Розгляд справи відкладався, в судовому засіданні оголошувалась перерва.

          Ухвалою Заступника Голови Господарського суду м. Києва від 22.01.2010 року строк розгляду справи продовжено.

Відповідач позовні вимоги не визнав. У відзиві на позов, з посиланням на п. 8.3, п. 8.5 Договору та ст. 712 Цивільного кодексу України зазначив, що відповідно до загальних положень щодо договорів купівлі продажу стягнення штрафних санкцій не передбачено. Позивач не повідомивши відповідача про припинення дії договору навмисно збільшує розмір штрафних санкцій. Також відповідач зазначив, що позивач порушив умови договору, оскільки видав відповідачеві рахунки які фактично не можливо оплатити, оскільки строк їх дії лише 2 дні, а строк оплати поставленого товару згідно умов договору 7 днів.

В судовому засіданні 16.02.2010 року представник позивача подав уточнення позовних вимог, в яких фактично відмовився від вимог щодо стягнення з відповідача відсотків річних в розмірі 5,59 грн. та пені в розмірі 28,44 грн. та просить суд стягнути з відповідача 53077,18 грн. основного боргу, 11367,19 грн. втрати від інфляції, 2051,03 грн. відсотки річних, 10386,93 грн. пені.

В судовому засіданні 18.02.2009 року оголошено рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ :

01.06.2008 року між відкритим акціонерним товариством «Українська гірничо-металургійна компанія»(Постачальник) (надалі по тексту позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю „Північно-східна будівельна компанія” (Покупець) (надалі по тексту відповідач) укладено Договір №20 (надалі по тексту Договір), відповідно до п.1.1 якого позивач зобов’язаний продати, а відповідач прийняти та оплатити на умовах Договору металопродукцію, асортимент, кількість, якість та ціна якої вказані в специфікації, що оформляється у вигляді додатків до договору та є його невід’ємною частиною або у рахунку –фактурі, який надається позивачем відповідачу відповідно до умов Договору.

Ціна продукції є договірною та вказується в Специфікації або у рахунку –фактурі (п.3.1 Договору).

Сторони погодили, що оплата продукції, вказаної в рахунку –фактурі, здійснюється відповідачем шляхом 100% оплати продукції протягом 7 календарних днів з дня отримання продукції (п. 6.1 Договору).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 113077,18 грн., зокрема:

згідно видаткової накладної №УГБ-001243 від 03.10.08 (довіреність №ЯПК №267448 від 30.09.08, рахунок –фактура №УГБ-019000 від 03.10.08) на суму 86687,18 грн.;

згідно видаткової накладної №УГБ-010328 від 03.10.08 (довіреність № ЯПК №267448 від 30.09.08, рахунок –фактура №УГ-018999 від 03.10.08) на суму 26390,00 грн.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач в повному обсязі за поставлений товар в установлені договором строки не розрахувався, сплативши 21.01.2009 року 60000,00 грн.

Станом на день прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 53077,18 грн. Зазначений факт підтверджується матеріалами справи та фактично не заперечується відповідачем.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору поставки.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 691 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом уповноважених осіб відповідача на товаророзпорядчих документах. Повноваження відповідної особи щодо прийняття товару підтверджуються наявною у справі довіреністю на отримання матеріальних цінностей, що за формою відповідає вимогам законодавства України, підписана керівником і засвідчена печаткою підприємства відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає доведеним факт поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем на умовах, встановлених Договором.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище, відповідач зобов’язався оплатити поставлену продукцію в строк не пізніше 7 календарних днів з моменту поставки продукції, однак в строки встановлені договором з позивачем в повному обсязі не розрахувався.

Доводи відповідача, що позивачем порушені умови Договору та видані рахунки для оплати строком дії лише на два дні, що позбавило відповідача можливості оплатити товар на протязі семи днів як то передбачено договором не приймаються судом, оскільки, строк дії рахунків –фактури в будь-якому випадку не впливає на обов’язок покупця виконати умови договору та своєчасно оплатити товар отриманий від покупця. Також суд зважає, що позивачем було проведено часткову оплату товару 21.01.2009 року, що значно пізніше ніж строк дії виставлених йому рахунків - фактури.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 53077,18 грн. та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Відповідно до п. 8.3 Договору в випадку порушення строку оплати продукції, Покупець зобов‘язується погасити заборгованість та сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожний календарний день.

Враховуючи викладені обставини господарський суд вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені, однак в зв’язку з помилковим розрахунком, пеня підлягає стягненню за уточненим розрахунком суду в розмірі 10359,27 грн.

період заборгованостікількість днів простроченнясума заборгованостіподвійна облікова ставка НБУсума пені, грн.

11.10.2008-31.12.2008 82 113077,18 24 6080,22

01.01.2009 –

20.01.2009 20 113077,18 24 1487,04

21.01.2009-11.04.2009 80 53077,18 24 2792,01

10359,27

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків річних та втрат від інфляції є правомірними та підлягають задоволенню, однак в зв’язку з помилковим розрахунком відсотки річних підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду, з урахуванням періоду обраного позивачем, в розмірі 2049,62 грн.

період заборгованостікількість днів простроченнясума заборгованостівідсоткисума пені, грн.

11.10.2008-31.12.2008 82 113077,18 3 760,03

01.01.2009 –

20.01.2009 20 113077,18 3 185,88

21.01.2009-30.09.2009 253 53077,18 3 1103,71

2049,62 Втрати від інфляції підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі –11367,19 грн.

Враховуючи наведене вище, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач наведених позивачем обставин не спростував, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав.

Провадження по справі щодо стягнення з відповідача відсотків річних в розмірі 5,59 грн. та пені в розмірі 28,44 грн. від яких позивач відмовився заявою від 15.02.2010 року підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

В И Р І Ш И В :

Провадження по справі в частині стягнення відсотків річних в розмірі 5,59 грн. та пені в розмірі 28,44 грн. припинити.

Решту позовних вимог задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Північно-східна будівельна компанія” (01010, м. Київ, вул. Аніщенка, 17-а, р/р 26001000472901 в ВАТ „Агрокомбанк” МФО 322302, код ЄДРПОУ 34937250) на користь закритого акціонерного товариства „Українська гірничо-металургійна компанія” (01013, м. Київ, вул. Баренбойма, 1, р/р 26007006237001 в ВАТ „Банк Кіпру” МФО 320940. код ЄДРПОУ 25412086) 76853,26 грн. (сімдесят шість тисяч вісімсот п’ятдесят три гривні двадцять шість копійок) заборгованості, з яких 53077,18 грн. (п’ятдесят три тисячі сімдесят сім гривень вісімнадцять копійок) основного боргу, 10359,27 грн. (десять тисяч триста п’ятдесят дев’ять копійок) пені, 2049,62 грн. (дві тисячі сорок дев’ять гривень шістдесят дві копійки) відсотків річних, 11367,19 грн. (одинадцять тисяч триста шістдесят сім гривень дев’ятнадцять копійок) інфляційних нарахувань , а також 768,53 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень п’ятдесят три копійки) –державне мито та 235,81 грн. (двісті тридцять п’ять гривень вісімдесят одна копійка) – витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                      О. С. Копитова